Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія Соціологія: мотивація трудової поведінки. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціологія: мотивація трудової поведінки. Реферат

Всі форми соціальної поведінки є наслідком суб’єктивної детермінації, одним з джерел якої виступає мотиваційна система особистості

Відомо, що трудова діяльність має складну поведінкову структуру. З одного боку, працівник, включившись в систему суспільного виробництва, підпорядковує свої дії інструкціям й нормам професійного середовища, а з іншого – він як активний і відносно автономний агент виробництва приймає особистісне змальовані рішення, вибирає альтернативні лінії поведінки.

В зв’язку з цим можна говорити, що працівник мотивує свою поведінку, перепускаючи зовнішні фактори через призму власної свідомості. В кінцевому рахунку лише через систему мотивації він включається в певний контекст соціальної дійсності.

Всі форми соціальної поведінки є наслідком суб’єктивної детермінації, одним з джерел якої виступає мотиваційна система особистості. Іншими словами, мотивація – пограничний прояв структури особистості, який діє чи веде себе певним чином завжди на перетині суб’єктивних, що виходять зсередини, сил та об’єктивних, що впливають ззовні, факторів.

Процес мотивації перетворюється в поведінкові аналоги, реалізується у вчинках й діях індивіда, який об’єктивує, виявляє зовні власні замисли й рішення.

До структурних елементів процесу мотивації зазвичай відносять потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ціннісні орієнтації, ідеали і мотиви. Процес формування цих внутрішніх спонукальних сил трудової діяльності розуміють як мотивацію трудової поведінки.

Сутність мотиваційного процесу реалізується через притаманні йому функції:

  • пояснювально-обґрунтовну – аргументаційна доцільність поведінки суб’єкту;
  • регулятивну – блокування одних дій і дозвіл інших;
  • комунікаційну (пояснювальну) – прогнозування спілкування у сфері праці;
  • соціалізації – усвідомлення своєї соціальної ролі в мікро- та макросередовищі, в трудовому колективі;
  • корекційну – уточнення старих і формування нових ідеалів, норм, ціннісних орієнтацій.

Наукове пояснення механізму реалізації цих функцій у процесі мотивації здійснюється на основі тієї чи іншої наукової теорії (концепції) мотивації праці.

Соціолог Д. Маркович (Югославія) описує п’ять найбільш відомих в сучасній науці:

  • Теорія ієрархії потреб (А. Маслоу), згідно з якою людська поведінка визначається потребами двох видів: базових (у харчуванні, безпеці тощо) і похідних (у справедливості, благополуччі, порядку та єдності соціального життя)
  • Теорія потреби досягти результатів (Маклелланд) пояснює бажання людини працювати відповідно до ступня розвитку у неї потреби добиватись успіху;
  • Двоїста теорія мотивації (Ф. Херцберг), згідно з якою у індивіда є дві системи (ієрархії) потреб - гігієнічні фактори, пов’язані з умовами праці; мотиваторні, пов’язані з "внутрішніми" потребами (успіх, зміст праці, відповідальність, самостійність в роботі). Гігієнічні фактори закріплюють, стабілізують персонал, а мотиваторні спонукають до продуктивної праці;
  • Теорія справедливості чи суспільного порівняння, згідно з якою людина підвищує трудову активність, порівнюючи свій внесок і віддачу від праці з аналогічними показниками інших;
  • Теорія очікування (оцінки) виходить з того, що мотиваційні зусилля досягнення успіху індивіда формуються на основі високої цінності результатів діяльності в майбутньому.

Розглянуті теорії мотивації є основою для розробки мотиваційних моделей як сукупності підходів і практичних заходів, побудованих на певних припущеннях і поглядах.

До найбільших мотиваційних моделей належать такі:

  • Традиційна модель – базується на розумінні природи людини, для якої праця огидна. Для більшості людей важливіше, скільки їм заплатять, ніж те, що вони роблять.
  • Модель людських стосунків – ґрунтується на припущенні, що бажання бути корисним і визнаним групою для індивідів важливіше, ніж гроші.
  • Модель людських ресурсів – виходить з ідеї, що більшість людей можуть ставитись до праці творчо і здатні самовдосконалюватися в ній більшою мірою, ніж вимагається умовами виробництва. Ця модель не нехтує мотивацію грошей, визнаючи важливість і інших мотивів.

В основі механізму трудової мотивації лежать потреби працівника, які дають можливість зробити висновок, що йому необхідно для життя. Усвідомлення їх у вигляді інтересу підказує, як діяти для задоволення цих потреб. Цінності у вигляді основних потреб індивіда дають змогу встановити ієрархію, послідовність дій, спрямованих на задоволення потреб. Суспільні ідеали, норми і цінності дозволяють визначити межі дозволеності в цих діях. Керуючись мотивами, працівник обирає з переліченого ряду спонукальних причин ті, що найбільше відповідають його баченню трудової ситуації, обґрунтовуючи тим самим свою трудову поведінку.

Вивчення мотивів трудової поведінки в соціології передбачає:

  • розкриття механізму переводу суб’єктивної ситуації обґрунтування та вибору умов реалізації поведінки в процес прийняття рішень;
  • змістовний аналіз мотивованих вчинків, свідомо направлених на реалізацію особистісне чи суспільно значимих установок;
  • структурування предметного боку мотиваційних процесів, т. т. суб’єктивно усвідомлюваних стимулів, детермінуючих логіку й спрямування людської поведінки;
  • аналіз домінуючих мотиваційних структур, обумовлених особливостями образу життя професійних груп;
  • вивчення сталих стереотипів і типів мотивації трудової поведінки на різних стадіях життєвого циклу;
  • виділення домінуючих мотивів, що відображають структуру міжособистісного спілкування;
  • розробку процедур та методів мотиваційного управління поведінкою через вплив на особистісні диспозиції з метою формування позитивних орієнтацій.

Трудова мотивація є процесом вибору й обґрунтування способу участі людини у виробничій діяльності. Домінуючий в суспільстві спосіб трудової орієнтації регулюється складною системою соціальних інститутів, які впливають та діють на весь процес соціалізації особистості індивіда дякуючи праці на найрізноманітніших етапах його життя (навчання, виховання в сім’ї, школі, вузі, на роботі, соціальний контроль).

В класифікації структурних рівнів та елементів мотиваційної сфери особистості мотиви згруповуються за найрізноманітнішими підставами – змістом, джерелами виникнення, силою прояву, ступенем сталості, особливостями регуляції, видами діяльності тощо.

В зміст мотиву включаються:

  • свідомий вибір мети й засобів її досягнення;
  • "формула" обґрунтування власних дій, яка, базуючись на психологічному процесі раціоналізації, залежить від конкретної ситуації, визначається соціальним середовищем;
  • визначення програми та лінії поведінки;
  • оцінка можливих наслідків;
  • самооцінка функціональних здатностей та можливостей.

Мотиваторами можна назвати підстави чи передумови мотивації. Вони визначають предметно-змістовну сторону мотивації, її домінанти й пріоритети. Мотиваторами виступають значимі фактори соціального та предметного оточення (стимули), а чи ж сталі потреби, інтереси, ціннісні чи інші установки, функціональні стани особи, переконання тощо.

Можна виділити наступні рівні мотивації в залежності від того, які види потреб (матеріальні, культурні, соціальні) домінують в якості пріоритетних на тій чи іншій фазі життєвого й трудового циклу.

Першу й найбільш широку групу мотивів трудової поведінки складають ті з них, які пов’язані з обґрунтуванням вибору сфери професійної й трудової спеціалізації. В їх основі лежать потреби, установки та цінності, що стосуються реалізації суспільно й особистісне значимих цілей в соціально-економічному відтворенні особи.

Сюди входять наступні мотиви:

  • мотиви по забезпеченні життєво важливих благ;
  • мотиви покликання;
  • мотиви престижу.

До внутрішніх побудників (мотиваторів) активізації професійних здібностей працівника, які формують мотиваційне "ядро" трудової поведінки, відносяться:

  • стала орієнтація на виконання певного виду трудової діяльності;
  • установка на оптимум енергетичних затрат в трудовому процесі у відповідності з очікуваною й реальною компенсацією;
  • аксіологічна орієнтація на конкретну (спеціалізовану) форму праці, в змісті якої виражений фактичний та формальний інтерес до кінцевого результату праці, дійсна міра поєднання особи з сукупністю загальних та часткових умов, що забезпечують інтенсивність реалізації професійних досягнень;
  • власне професійні здібності, які виступають початковими побудниками до дії, та потреба подальшого розвитку таких здібностей, яка слугує вторинним мотивом професіоналізації;
  • усвідомлення тимчасового масштабу (хронотопу), рамками якого людина обмежує і в рамках якого вона поетапно вибудовує своє професійну й життєву кар’єру, що дозволяє розподілити, регулювати та використовувати власні фізичні, інтелектуальні та енергетичні ресурси;
  • відчуття професійного обов’язку.


24.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!