Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія Соціологічна служба підприємства. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціологічна служба підприємства. Реферат

У рефераті подано відомості про формування й становлення вітчизняної соціологічної служби на підприємствах

Проблемі організації соціологічних служб присвячено велику кількість публікацій. Однак питання неможна вважати до кінця вирішеним.

Виникнення вітчизняних соціологічних служб сучасного типу в системі управління виробництвом датується кінцем 60-х рр., коли на ряді підприємств з’явилися перші небагато-чисельні групи і лабораторії із фахівців, що називалися заводськими соціологами. Їх виникнення співпало з розробкою в СРСР перших планів соціального розвитку і реанімацією соціології як науки.

Основним видом роботи прикладника були тоді довгострокові цільові емпіричні дослідження (передусім масові опитування), що опиралися на унікальні програми та інструментарій, створені для рішення конкретної задачі, а єдиним результатом були наукові звіти з висновками і рекомендаціями. Зазвичай ставилися дві задачі – отримати соціальну інформацію для розробки плану соціального розвитку і вивчити висунуті адміністрацією проблеми у сфері праці й побуту. Особливою проблемою соціологічної служби була її невписуваність в структуру управління підприємством. Повноцінна концепція організації соціологічної роботи в цей період була відсутня.

Обмеженій уяві про задачі заводського спеціаліста сприяла неопрацьованість питання про предмет соціології, тим більше промислової соціології, соціології праці та соціології управління. Так, соціологію праці вважали комплексною, точніше аморфною, наукою, що досліджує будь-які соціальні проблеми, що виникають у виробничій і невиробничій сферах. Правда, погляд на виробництво через призму соціальних відносин сприяв становленню власного предмету заводської соціології, розвитку окремих теорій і, зрештою, розширенню кругозору управлінців, проникненню в їхнє середовище соціологічних знань.

Другий етап умовно датується серединою 70-х – початком 80-х рр. Найбільше поширення тут отримала т. звана організаційна концепція В. Герчикова та А. Зайцева. В якості предмета вони вибрали всю сферу соціального управління, а головним інструментом план соціального розвитку колективу (ПСР). З точки зору такої концепції соціологічна служба займала особливе місце – штабної служби при директорі підприємства, відповідаючи за стратегію соціального розвитку і соціального управління на підприємстві.

В цей період формуються перші управлінські програми: стабілізація трудового колективу (СТК), соціально-психологічна адаптація, профілактика соціальної напруги, покращення соціально-психологічного клімату, програми роботи з кадрами. Основний акцент переноситься все ж таки на поза-виробничі функції соціолога. Деякі з цих напрямків – стабілізація трудового колективу, соціальна адаптація, зняття соціальної напруги – можна віднести до числа соціальних технологій, про які вперше заговорили саме в цей момент.

Разом з цим невизначеність сфери соціального управління, міждисциплінарний характер програм соціального планування не усунули проблеми перетинання функцій соціолога з представниками інших служб. Соціально-інженерні програми часто вторгалися у сферу компетенції інших функціональних служб (економічної, технічної, кадрової), де соціологи виявлялися недостатнім чином підготовленими.

Невизначеність управлінських функцій заводського соціолога не сприяла вирішенню питання про підпорядкованість соціологічних служб. Вони й сьогодні продовжують існувати в складі економічної, технічної і кадрової служб, а інколи підпорядковуються директору. Тим не менше зазначена концепція була серйозним кроком до становлення соціологічної служби як повноцінного органу підприємства. Вона отримала велику популярність, лягла в основу організації роботи багатьох служб СРСР (в тому числі й служб тогочасної Радянської України) і продовжує використовуватися й по сьогодні.

Третій етап розпочався з середини 80-х рр. Характеризується становленням концепції, що опиралася на принципи соціоінженерної діяльності. Служба ставала звичайним функціональним підрозділом, який виконував весь об’єм управлінських задач в чутко означеній сфері. В становленні нової концепції визначну роль відіграли ідеї Оксінайда, Скрипова, Щербини, Тягушеваі Федотової. Нова концепція витікає з визнання соціологічної служби на підприємстві як самостійної управлінської ланки, специфічної функціональної служби у вже сформованій системі управління, чітко окресленої сфери діяльності.

Об’єктом діяльності вважається виробнича організація підприємства, розглядувана як складна, багатофункціональна, цільова соціотехнічна система, чи специфічний соціальний інститут, створений суспільством для виконання строго визначених функцій в рамках суспільного поділу праці. Разом з цим соціологічні служби не можуть повною мірою претендувати на роль відділу управління персоналом.

Створення служб персоналу принципово нового типу на базі синтезу сучасних кадрових і соціологічних служб є одним з перспективних напрямків розвитку соціології. Нові тенденції намітилися на рубежі кінця 80-х – початку 90-х рр. в зв’язку з розширенням госпрозрахункових, комерційних і ринкових відносин. З’явилися соціологічні центри, які працювали в режимі зовнішнього консультування. Вони зайняті забезпеченням впровадження нововведень в організації, розробкою її стратегії, організаційним проектуванням.

В зв’язку з загостренням соціальної напруги в країні з’явилися соціологічні служби, які спеціалізувалися на вирішенні трудових і соціальних конфліктів, знятті соціальної напруги. Замовниками виступили трудові колективи, профспілкові організації, страйкові комітети.

Таким чином, подальший розвиток соціологічних служб відкриває більші перспективи для включення соціології в управлінську практику.

Література

1. Афонин А. С. Основы мотивации труда: организационно-экономические аспекты. - К., 1994.

2. Гіденс Е. Соціологія. - К., 1999.

3. Дворецкая Г. В., Махнарылов В. П. Социология труда. - К., 1990.

4. Дикарева А. Н., Мирская М. И. Социология труда. – М., 1989.

5. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціальні та галузеві соціологічні теорії. - К., 1999.

6. Лукашевич Н. М., Сингаевская И. В., Бондарчук Е. И. Психология труда. - К., 1997.

7. Маркович Д. Социология труда. – М., 1988.

8. Подмарков В. Г. Введение в промышленную социологию. – М., 1979.

9. Подмарков В. Г. Человек в трудовом коллективе: Проблемы социологии труда. – М., 1982.

10. Пригожин А. И. Социология организаций. – М., 1980.

11. Социология труда. – М., 1993.

12. Соціологія. – К., 1999.

13. Фролов С. С. Основы социологии. – М., 1997.

14. Штольберг Р. Социология труда. – М., 1982.


24.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!