Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія Сучасна соціологія ХХ-го століття: особливості та становлення. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Сучасна соціологія ХХ-го століття: особливості та становлення. Реферат

Становлення соціології в XX столітті як фундаментальної наукової дисципліни, характеризується розвитком власної наукової методології, оформленням знання в систему, розвитком власної системи методів пізнання й області додатків

Починаючи з цього етапу соціологія розвиває себе на власній основі. Разом з тим характеризуючи сучасний етап розвитку соціології необхідно відзначити, що в соціології поки немає загальноприйнятої загальної теорії суспільства. Одними з найвизначніших діячів сучасного століття вважають П. Сорокіна. Т. Парсонса, Р. Мертона, і інших видатних соціологів.

Пітірім Олександрович Сорокін (1889-1968) - найбільший учений соціолог ХХ століття. Творчу діяльність Сорокіна поділяють на два періоди – російський (з початку 10-х по 1922 р.) і американський. До початку 60-х років П. Сорокін уже біля сорока років був "американським соціологом, що міцно займав одне з місць у першій "десятці" ведучих соціологів світу.

У своїй праці "Система соціології" П. А. Сорокін висуває основні принципи, на базі яких він пропонував створити соціологію. Він розробив структуру соціології, головні її напрямки й основні задачі кожного з них.

"Соціологія представляє науку, що вивчає життя і діяльність людей, що живуть у суспільстві собі подібних, і результати такої спільної діяльності". "Соціологія вивчає суспільство з трьох головних точок зору:

  • його будови і складу,
  • даних в ньому процесів чи його життєдіяльності,
  • походження і розвитку суспільства і громадського життя - такі основні задачі вивчення соціології".

П. А. Сорокін писав: "Наша потреба в соціологічних пізнаннях величезна. У ряді багатьох причин, що викликають наші настрої і погане суспільне життя, чималу роль грає наше соціологічне неуцтво... Голод і холод, розпуста і злочин, несправедливість і експлуатація продовжують бути супутниками людського суспільства. Тільки тоді, коли ми добре вивчимо громадське життя людей, коли пізнаємо закони, яким вона випливає, тільки тоді можна розраховувати на успіх у боротьбі із суспільними нещастями... Тільки знання тут може вказати... як потрібно влаштувати спільне життя, щоб всі були і ситі і щасливі... От з цієї практичної точки зору соціологія набуває величезного значення".

Сорокін розділив соціологію на теоретичну і практичну. Теоретична соціологія вивчає явища людської взаємодії з погляду сущого.

Теоретична соціологія поділяється на:

  • соціальну аналітику, що вивчає побудову, як найпростішого соціального явища, так і складних соціальних єдностей, утворених тією чи іншою комбінацією найпростіших соціальних явищ.
  • соціальну механіку, що вивчає процеси взаємодії людей і тих сил, якими воно викликається і визначається.
  • соціальну генетику; "Задача генетичної соціології - дати основні історичні тенденції в розвитку громадського життя людей"

Соціологія практична вивчає явища людської взаємодії з т очки зору належного.

Соціологія практична, за Сорокіним, містить у собі соціальну політику. "Задачі практичної соціології ясні із самої назви" - писав Сорокін. "Ця дисципліна повинна бути прикладною дисципліною, спираючись на закони, що сформульовані теоретичною соціологією, давала би людству можливість керувати соціальними силами, утилізувати їх відповідно поставленим цілям".

У вченні про побудову суспільства П. А. Сорокін пише: "Перш ніж перейти до опису побудови населення чи суспільства в тому складному виді, у якому вони існують, ми повинні вивчити їх у найпростішому виді." Він показує, що найпростішою моделлю соціального явища служить взаємодія двох індивідів. В усякому явищі взаємодії є три елементи: індивіди, їхні акти, дії; провідники (світлові, звукові, теплові, предметні, хімічні і т. д.).

Головними формами взаємодії соціальних груп є:

  • взаємодія двох, одного і багатьох, багатьох і багатьох;
  • взаємодія подібних і несхожих осіб.
  • взаємодія однобічна і двостороння, тривала і миттєва, організована і неорганізована, солідарна й антагоністична, свідома і несвідома.

Усе людське населення розпадається на ряд більш тісних груп, що утворюються із взаємодії одного з одним, одного з багатьма й однієї групи з іншою. Яку би соціальну групу ми не взяли – будь-то родина чи клас, чи держава, чи релігійна секта, чи партія - усе це являє собою взаємодію двох чи одного з багатьма чи багатьох людей з багатьма. Усе нескінченне море людського спілкування складається з процесів взаємодії, однобічних і двосторонніх, тимчасових і тривалих, організованих і неорганізованих, солідарних і антагоністичних, свідомих і несвідомих, чуттєво-емоційних і вольових".

"Весь складний світ життя людей розпадається на окреслені процеси взаємодії". "Група взаємодіючих людей представляє свого роду колективне ціле чи колективну єдність... Тісна причинна взаємозалежність їхньої поведінки і дає підставу розглядати взаємодіючих осіб як колективне ціле, як одну істоту, складене з багатьох осіб. Подібно тому, як кисень і водень, взаємодіючи один з одним, утворюють воду, що різко відрізняється від простої суми ізольованих кисню і водню, так і сукупність взаємодіючих людей різко відмінна від простої їх суми." "Усяку групу людей, які взаємодіють один з одним, ми будемо називати колективною єдністю чи коротше колективом".

Потім Сорокін докладно розглядає умови виникнення, збереження і розпаду колективних єдностей.

Умови їхнього виникнення, існування і розпаду він поділяє на три групи:

  • космічні чи фізико-хімічні;
  • біологічні;
  • соціально-психічні.

Далі Сорокін вказує два основні способи (свідомий і несвідомий) встановлення організації групи і звичайних прийомів підтримки і збереження цієї організації. "Суспільне життя представляє не що інше, як безупинний потік виникаючих, триваючих і зникаючих колективних єдностей. "Колективна єдність перестає існувати тільки тоді, коли припиняється взаємодія між частиною чи всіма його членами". "Припинення колективної єдності веде до зникнення його організації. Але падіння однієї організації і заміна її іншою зовсім ще не означає зникнення і розпад колективної єдності, а означають тільки те, що форма, порядок і організація останнього змінилася!"

Потім Сорокін розглядає побудову і розшарування населення. Він підкреслює, що "населення розшаровується на ряд груп, що воно складено з безлічі колективних єдностей, а не представляє чогось цілого, єдиного, усі члени якого однаково зв'язані один з одним".

З безлічі груп, на які розпадається населення, найважливішими простими розшаруваннями останнього будуть розшарування:

  • а) за сімейною приналежністю;
  • б) за державною;
  • в) за расовою;
  • д) за професійною;
  • е) за майновою;
  • ж) за релігійної;
  • з) за об'ємно-правовою;
  • і) за партійною.

Зі сполучень простих розшарувань (угруповань) утворюються складні групи.

Складні групи бувають:

  • а) типові і не типові для даного населення. З типових важливий клас і національність.
  • б) внутрішньо антагоністичні і внутрішньо солідарні.

"Доля будь-якого населення і хід історії визначаються не боротьбою чи узгодженням будь-яких одних груп, а взаєминами всіх простих і складних соціальних колективів". Для пояснення історичних процесів "приходиться враховувати взаємини і поведінку всіх цих груп".

Далі Сорокін робить перехід до вивчення діяльності людей, факторів поведінки і механіки суспільних процесів. Усі сили, що впливають на поведінку людей і визначають собою характер їхнього спільного життя, можуть бути зведені до трьох основних розрядів:

  • розряду космічних (фізико-хімічних) сил,
  • розряду сил біологічних,
  • розряду сил соціально-психічних.

До розряду космічних сил П. А. Сорокін відносить прості подразники, такі як світло, звук, температура, колір, вологість і т. д., і складні, такі як клімат даного місця, склад і характер ґрунту, зміна часів року, чергування дня і ночі.

До головних біологічних сил (подразникам) Сорокін відносить наступні:

  • потреба харчування,
  • статева потреба,
  • потреба індивідуального самозахисту,
  • потреба групового самозахисту,
  • несвідоме наслідування,
  • потреба руху,
  • інші фізіологічні потреби (сну, спокою, гри і т. п.).

Соціально-психічні фактори поділяються Сорокіним на прості і складні.

До простого він відносить:

  • Ідеї;
  • почуття-емоції;
  • хвилювання людей;

До складного відносяться:

  • Матеріальна культура, що оточує людини;
  • Духовна атмосфера соціального середовища;
  • Суспільно-політична організація груп, явища влади, багатство і гроші, поділ праці і т. д.

У своїй роботі П. А. Сорокін докладно показує ступінь впливу всіх цих факторів на поведінку людини і суспільне життя. "Людина, як і всі явища світу не вилучений з-під дії законів необхідності, що "абсолютної свободи волі" немає... Залежність від зовнішніх (космічних і біологічних) умов сприймається і переживається нами як відсутність волі... Залежність нашої поведінки від соціально - психічних подразників сприймається нами як відсутність залежності, як "свобода волі" і поведінки!... Ріст впливу соціально-психічних факторів "на нашу поведінку буде сприйматися нами як ріст нашої волі, як зменшення нашої залежності від умов, сторонніх і далеких нашому "я".

От чому соціально-психологічні подразники поводження здаються нам звільняючими. Цей суб'єктивно-неминучий факт і послужив приводом для появ теорій "свободи волі". Єдиний зміст, що може мати "свобідна воля", означає об'єктивне зменшення залежності нашої поведінки від космічний і біологічних умов і ріст нашої залежності від умов соціально-психічних, - залежності, суб'єктивно пережитої нами як воля... З ходом історії вплив соціально-психічних сил росте, тому росте і наша "воля". Так здається нам суб'єктивно і таке єдино прийнятне поняття "свободи волі". "Кожний з нас, народжуючись у світ, несе із собою лише біологічну організацію, біологічні імпульси і ряд спадкоємних рис. Багаж - невеликий, фігура - невизначена. Що вийде з неї, геній чи невіглас... - це визначається сукупністю впливів соціального середовища. Воно формує людину як соціально-психічну індивідуальність".

Талкотт Парсонс (1902-1979) - Головні праці - "Соціальна система" "Соціологічна теорія і сучасне суспільство". Головна теза Парсонса полягає в тому, що суспільство являє собою складну систему соціальних елементів (груп, інститутів, індивідів), що знаходяться в стані активної взаємодії, що направляється системами цінностей, які мають апріорне походження.

Парсонс думав, що джерела соціального саморуху необхідно шукати в позаекономічних факторах, панівною серед яких є мораль. Саме система моральних цінностей, поділених людьми, дозволяє інтегруватися їм у суспільство, що на наступному етапі виявляється представленим у взаємодії соціальних інститутів, при цьому виробнича діяльність виступає лише як приватний аспект цієї взаємодії.

Відносини структурних одиниць будуються на основі функцій, що забезпечують виживання суспільства як цілого. Парсонс виділив 4 види таких функцій: адаптація (проблема раціональної організації і розподіл ресурсів), цілеорієнтація (проблема визначення цілей), інтеграція (проблема збереження внутрішньої єдності системи - обов'язкових норм, правил і т. д.), підтримка зразка (проблема мотивації й узгодження особистих мотивів з цілями і цінностями суспільства).

Кожній функції відповідає своя підсистема (економіка, політика, інститути соціального контролю, соціалізація) і соціальні інститути (заводи, банки, партії, держава, родина, школа, релігія).

Література

  1. Журнал "Соціс" №2, 1992 р.
  2. Сорокін П. "Моя філософія", Соціс №10, 1992 р.


24.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!