Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія Сучасна соціологія ХХ-го століття: особливості та становлення. Реферат
Загрузка...

Сучасна соціологія ХХ-го століття: особливості та становлення. Реферат

Становлення соціології в XX столітті як фундаментальної наукової дисципліни, характеризується розвитком власної наукової методології, оформленням знання в систему, розвитком власної системи методів пізнання й області додатків

Починаючи з цього етапу соціологія розвиває себе на власній основі. Разом з тим характеризуючи сучасний етап розвитку соціології необхідно відзначити, що в соціології поки немає загальноприйнятої загальної теорії суспільства. Одними з найвизначніших діячів сучасного століття вважають П. Сорокіна. Т. Парсонса, Р. Мертона, і інших видатних соціологів.

Пітірім Олександрович Сорокін (1889-1968) - найбільший учений соціолог ХХ століття. Творчу діяльність Сорокіна поділяють на два періоди – російський (з початку 10-х по 1922 р.) і американський. До початку 60-х років П. Сорокін уже біля сорока років був "американським соціологом, що міцно займав одне з місць у першій "десятці" ведучих соціологів світу.

У своїй праці "Система соціології" П. А. Сорокін висуває основні принципи, на базі яких він пропонував створити соціологію. Він розробив структуру соціології, головні її напрямки й основні задачі кожного з них.

"Соціологія представляє науку, що вивчає життя і діяльність людей, що живуть у суспільстві собі подібних, і результати такої спільної діяльності". "Соціологія вивчає суспільство з трьох головних точок зору:

  • його будови і складу,
  • даних в ньому процесів чи його життєдіяльності,
  • походження і розвитку суспільства і громадського життя - такі основні задачі вивчення соціології".

П. А. Сорокін писав: "Наша потреба в соціологічних пізнаннях величезна. У ряді багатьох причин, що викликають наші настрої і погане суспільне життя, чималу роль грає наше соціологічне неуцтво... Голод і холод, розпуста і злочин, несправедливість і експлуатація продовжують бути супутниками людського суспільства. Тільки тоді, коли ми добре вивчимо громадське життя людей, коли пізнаємо закони, яким вона випливає, тільки тоді можна розраховувати на успіх у боротьбі із суспільними нещастями... Тільки знання тут може вказати... як потрібно влаштувати спільне життя, щоб всі були і ситі і щасливі... От з цієї практичної точки зору соціологія набуває величезного значення".

Сорокін розділив соціологію на теоретичну і практичну. Теоретична соціологія вивчає явища людської взаємодії з погляду сущого.

Теоретична соціологія поділяється на:

  • соціальну аналітику, що вивчає побудову, як найпростішого соціального явища, так і складних соціальних єдностей, утворених тією чи іншою комбінацією найпростіших соціальних явищ.
  • соціальну механіку, що вивчає процеси взаємодії людей і тих сил, якими воно викликається і визначається.
  • соціальну генетику; "Задача генетичної соціології - дати основні історичні тенденції в розвитку громадського життя людей"

Соціологія практична вивчає явища людської взаємодії з т очки зору належного.

     

Соціологія практична, за Сорокіним, містить у собі соціальну політику. "Задачі практичної соціології ясні із самої назви" - писав Сорокін. "Ця дисципліна повинна бути прикладною дисципліною, спираючись на закони, що сформульовані теоретичною соціологією, давала би людству можливість керувати соціальними силами, утилізувати їх відповідно поставленим цілям".

У вченні про побудову суспільства П. А. Сорокін пише: "Перш ніж перейти до опису побудови населення чи суспільства в тому складному виді, у якому вони існують, ми повинні вивчити їх у найпростішому виді." Він показує, що найпростішою моделлю соціального явища служить взаємодія двох індивідів. В усякому явищі взаємодії є три елементи: індивіди, їхні акти, дії; провідники (світлові, звукові, теплові, предметні, хімічні і т. д.).

Головними формами взаємодії соціальних груп є:

  • взаємодія двох, одного і багатьох, багатьох і багатьох;
  • взаємодія подібних і несхожих осіб.
  • взаємодія однобічна і двостороння, тривала і миттєва, організована і неорганізована, солідарна й антагоністична, свідома і несвідома.

Усе людське населення розпадається на ряд більш тісних груп, що утворюються із взаємодії одного з одним, одного з багатьма й однієї групи з іншою. Яку би соціальну групу ми не взяли – будь-то родина чи клас, чи держава, чи релігійна секта, чи партія - усе це являє собою взаємодію двох чи одного з багатьма чи багатьох людей з багатьма. Усе нескінченне море людського спілкування складається з процесів взаємодії, однобічних і двосторонніх, тимчасових і тривалих, організованих і неорганізованих, солідарних і антагоністичних, свідомих і несвідомих, чуттєво-емоційних і вольових".

"Весь складний світ життя людей розпадається на окреслені процеси взаємодії". "Група взаємодіючих людей представляє свого роду колективне ціле чи колективну єдність... Тісна причинна взаємозалежність їхньої поведінки і дає підставу розглядати взаємодіючих осіб як колективне ціле, як одну істоту, складене з багатьох осіб. Подібно тому, як кисень і водень, взаємодіючи один з одним, утворюють воду, що різко відрізняється від простої суми ізольованих кисню і водню, так і сукупність взаємодіючих людей різко відмінна від простої їх суми." "Усяку групу людей, які взаємодіють один з одним, ми будемо називати колективною єдністю чи коротше колективом".

Потім Сорокін докладно розглядає умови виникнення, збереження і розпаду колективних єдностей.

Умови їхнього виникнення, існування і розпаду він поділяє на три групи:

  • космічні чи фізико-хімічні;
  • біологічні;
  • соціально-психічні.

Далі Сорокін вказує два основні способи (свідомий і несвідомий) встановлення організації групи і звичайних прийомів підтримки і збереження цієї організації. "Суспільне життя представляє не що інше, як безупинний потік виникаючих, триваючих і зникаючих колективних єдностей. "Колективна єдність перестає існувати тільки тоді, коли припиняється взаємодія між частиною чи всіма його членами". "Припинення колективної єдності веде до зникнення його організації. Але падіння однієї організації і заміна її іншою зовсім ще не означає зникнення і розпад колективної єдності, а означають тільки те, що форма, порядок і організація останнього змінилася!"

Потім Сорокін розглядає побудову і розшарування населення. Він підкреслює, що "населення розшаровується на ряд груп, що воно складено з безлічі колективних єдностей, а не представляє чогось цілого, єдиного, усі члени якого однаково зв'язані один з одним".

З безлічі груп, на які розпадається населення, найважливішими простими розшаруваннями останнього будуть розшарування:

  • а) за сімейною приналежністю;
  • б) за державною;
  • в) за расовою;
  • д) за професійною;
  • е) за майновою;
  • ж) за релігійної;
  • з) за об'ємно-правовою;
  • і) за партійною.

Зі сполучень простих розшарувань (угруповань) утворюються складні групи.

Складні групи бувають:

  • а) типові і не типові для даного населення. З типових важливий клас і національність.
  • б) внутрішньо антагоністичні і внутрішньо солідарні.

"Доля будь-якого населення і хід історії визначаються не боротьбою чи узгодженням будь-яких одних груп, а взаєминами всіх простих і складних соціальних колективів". Для пояснення історичних процесів "приходиться враховувати взаємини і поведінку всіх цих груп".

Далі Сорокін робить перехід до вивчення діяльності людей, факторів поведінки і механіки суспільних процесів. Усі сили, що впливають на поведінку людей і визначають собою характер їхнього спільного життя, можуть бути зведені до трьох основних розрядів:

  • розряду космічних (фізико-хімічних) сил,
  • розряду сил біологічних,
  • розряду сил соціально-психічних.

До розряду космічних сил П. А. Сорокін відносить прості подразники, такі як світло, звук, температура, колір, вологість і т. д., і складні, такі як клімат даного місця, склад і характер ґрунту, зміна часів року, чергування дня і ночі.

До головних біологічних сил (подразникам) Сорокін відносить наступні:

  • потреба харчування,
  • статева потреба,
  • потреба індивідуального самозахисту,
  • потреба групового самозахисту,
  • несвідоме наслідування,
  • потреба руху,
  • інші фізіологічні потреби (сну, спокою, гри і т. п.).

Соціально-психічні фактори поділяються Сорокіним на прості і складні.

До простого він відносить:

  • Ідеї;
  • почуття-емоції;
  • хвилювання людей;

До складного відносяться:

  • Матеріальна культура, що оточує людини;
  • Духовна атмосфера соціального середовища;
  • Суспільно-політична організація груп, явища влади, багатство і гроші, поділ праці і т. д.

У своїй роботі П. А. Сорокін докладно показує ступінь впливу всіх цих факторів на поведінку людини і суспільне життя. "Людина, як і всі явища світу не вилучений з-під дії законів необхідності, що "абсолютної свободи волі" немає... Залежність від зовнішніх (космічних і біологічних) умов сприймається і переживається нами як відсутність волі... Залежність нашої поведінки від соціально - психічних подразників сприймається нами як відсутність залежності, як "свобода волі" і поведінки!... Ріст впливу соціально-психічних факторів "на нашу поведінку буде сприйматися нами як ріст нашої волі, як зменшення нашої залежності від умов, сторонніх і далеких нашому "я".

От чому соціально-психологічні подразники поводження здаються нам звільняючими. Цей суб'єктивно-неминучий факт і послужив приводом для появ теорій "свободи волі". Єдиний зміст, що може мати "свобідна воля", означає об'єктивне зменшення залежності нашої поведінки від космічний і біологічних умов і ріст нашої залежності від умов соціально-психічних, - залежності, суб'єктивно пережитої нами як воля... З ходом історії вплив соціально-психічних сил росте, тому росте і наша "воля". Так здається нам суб'єктивно і таке єдино прийнятне поняття "свободи волі". "Кожний з нас, народжуючись у світ, несе із собою лише біологічну організацію, біологічні імпульси і ряд спадкоємних рис. Багаж - невеликий, фігура - невизначена. Що вийде з неї, геній чи невіглас... - це визначається сукупністю впливів соціального середовища. Воно формує людину як соціально-психічну індивідуальність".

Талкотт Парсонс (1902-1979) - Головні праці - "Соціальна система" "Соціологічна теорія і сучасне суспільство". Головна теза Парсонса полягає в тому, що суспільство являє собою складну систему соціальних елементів (груп, інститутів, індивідів), що знаходяться в стані активної взаємодії, що направляється системами цінностей, які мають апріорне походження.

Парсонс думав, що джерела соціального саморуху необхідно шукати в позаекономічних факторах, панівною серед яких є мораль. Саме система моральних цінностей, поділених людьми, дозволяє інтегруватися їм у суспільство, що на наступному етапі виявляється представленим у взаємодії соціальних інститутів, при цьому виробнича діяльність виступає лише як приватний аспект цієї взаємодії.

Відносини структурних одиниць будуються на основі функцій, що забезпечують виживання суспільства як цілого. Парсонс виділив 4 види таких функцій: адаптація (проблема раціональної організації і розподіл ресурсів), цілеорієнтація (проблема визначення цілей), інтеграція (проблема збереження внутрішньої єдності системи - обов'язкових норм, правил і т. д.), підтримка зразка (проблема мотивації й узгодження особистих мотивів з цілями і цінностями суспільства).

Кожній функції відповідає своя підсистема (економіка, політика, інститути соціального контролю, соціалізація) і соціальні інститути (заводи, банки, партії, держава, родина, школа, релігія).

Література

  1. Журнал "Соціс" №2, 1992 р.
  2. Сорокін П. "Моя філософія", Соціс №10, 1992 р.


24.04.2012

Загрузка...

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!