Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія Соціальна безпека в Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціальна безпека в Україні. Реферат

У Законі України "Про основи національної безпеки України" істотно розширено обсяг та поглиблено зміст розділів, які стосуються загроз та основ державної політики у соціальній сфері

Соціальній складовій національної безпеки приділено не менше уваги, ніж воєнній, політичній, економічній складовим.

Таким чином, питання про стан соціальної безпеки як однієї із складових національної безпеки є надзвичайно актуальним для України. Соціальна складова в системі суспільно-політичних і економічних пріоритетів України набирає ваги одного з домінуючих національних інтересів. Від ефективності соціальної політики залежить ставлення громадян до впроваджуваних реформ, до державних інституцій, політичних партій і окремих політиків, зрештою - до державності і незалежності України.

Базовою передумовою практичної реалізації Україною європейського вибору, який передбачає забезпечення реальної демократії, піднесення економіки, побудованої на ринкових засадах, реалізацію прав і свобод людини, є, насамперед, досягнення нашою державою євро-стандартів у соціальній сфері. Підписання Україною Європейської соціальної хартії (ЄСХ) ставить завдання не тільки щодо адаптації національного законодавства до норм ЄСХ, але й практичного впровадження соціальних стандартів у сферах праці, зайнятості, освіти, професійної підготовки та перепідготовки, медичної та соціальної допомоги, захисту сім’ї, дітей, підтримки людей з обмеженими можливостями тощо.

У цьому контексті набувають виняткової актуальності завдання щодо вжиття комплексних заходів з практичної реалізації визначених Президентом України довгострокових стратегічних перспектив державної політики, докорінної зміни підходів до виконання державою своїх зобов’язань у соціальній сфері, збалансування соціальних пропорцій забезпечення життєдіяльності особи та держави на рівні сучасних вимог сталого розвитку, інтегрування соціальної сфери у національну економіку, побудовану на ринкових засадах.

Інтегруючись у глобалізований простір, кожна країна прагне стати повноправним учасником соціально-економічних процесів, які у ньому відбуваються. А це, у свою чергу, обумовлює необхідність відповідності економіки й соціальної сфери країни-аутсайдера загально-прийнятним стандартам сталого розвитку. Саме тому привертає увагу парадигма формування суспільства знань, яку об’єктивно обирають стратегією розвитку країни зрілої демократії та ринкової економіки.

Суспільство знань (Knowledge society, К-суспільство) стрімко завойовує світ. Масове виробництво і розповсюдження знань обіцяють за історично короткий відрізок часу змінити його і, ймовірно, це відбудеться протягом життя декількох поколінь. Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій як потужних інструментів для роботи з інформацією і знаннями суттєво прискорює ці зміни. Саме тому на ранніх стадіях становлення К-суспільства надзвичайно важливим стає формування правильного бачення місця і ролі України у глобалізованому суспільстві, заснованому на знаннях та ефективній політиці досягнення намічених цілей у найближчій та довгостроковій перспективі.

Всі типи суспільств, які еволюційно приходили на зміну одне одному протягом історії людства, характеризувались створенням і використанням нових знань для забезпечення власного розвитку. З 80 - 90 років минулого століття у цьому процесі відбулися якісні зміни. Людство оволоділо засобами переведення інформації у цифрову форму, створило величезні сховища для її зберігання (бази даних і бази знань), засвоїло передачу її на відстані за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій і глобальної комп'ютерної мережі Інтернет. Це, у свою чергу, призвело до принципово нової взаємодії між людьми.

Поступово, починаючи із другої половини 90-х років минулого століття, інформація стала відігравати роль товару, який можна купувати і продавати. Разом із тим вона ще не стала достатнім знанням для гармонійного розвитку суспільства, а тільки оброблялась перед використанням, слугуючи свого роду сировиною для прийняття тих чи інших рішень, виконання тих чи інших дій. Суспільство такого типу отримало назву інформаційного, головним виміром якого став технологічний.

При цьому спостерігалося збільшення розриву між багатими країнами та іншим світом, між різними верствами населення всередині країн - багатими і бідними, молодими і людьми похилого віку, здоровими та інвалідами тощо. Цей розрив виявляється у формі трьох видів нерівності - економічної, цифрової та нерівності знань. Виникає гостра необхідність у розробці і виконанні чітких правил, які б стали політичними та економічними інструментами розвитку суспільства для добробуту людей, забезпечували необхідну якість і безпеку їх життя, а не сприяли б скороченню цих фундаментальних цінностей.

Концепція формування суспільства нового типу з'явилась на зламі століть, коли інформація стала набувати якісно нової форми - гармонізованих знань. Ця форма суспільства дозволила людини перейти до масового виробництва нових знань з використанням потужних інструментів, якими є інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), і отримала назву суспільства, заснованого на знаннях, або К-суспільства.

Для визначення якісної і кількісної характеристик стану К-суспільства використовують узагальнений індекс К-суспільства - Ік. Він синтетичний і визначається трьома головними вимірами:

  • індексом інтелектуальних активів суспільства (Ііа), який формується за допомогою таких індикаторів, як повний термін шкільного навчання в країні; кількість молоді до 15 років, яка отримує освіту; рівень надання населенню інформації за допомогою ІКТ і преси - зокрема, Інтернету, телефонного зв'язку, газет і журналів;
  • індексом перспективності розвитку суспільства (Іпр), який визначається державними витратами на охорону здоров'я, на науково-дослідний та інноваційний розвиток, зниженням витрат на оборону, кількістю дітей на одного вчителя, рівнем свободи від корупції;
  • індексом якості розвитку суспільства (Ікр), який характеризує якість і безпеку життя шляхом урахування таких факторів, як рівень дитячої смертності (цей індикатор відображає бідність і маргіналізацію суспільства), нерівність у розподілі соціальних і матеріальних благ між громадянами суспільства, співвідношення екологічно захищеної території до загальної території країни, кількість викидів вуглекислого газу на душу населення.

Як бачимо, при визначенні індексу К-суспільства найбільша питома вага припадає на дослідження такого сегменту населення країни, як молодь. Слід зазначити, що показник грамотності важливий для країн, що розвиваються, тоді як для розвинених країн він давно втратив свою актуальність і навіть не включається у програми національних переписів населення.

Натомість, у розвинених країнах спостерігається тенденція зростаючого рівня отримання другої - третьої вищої освіти дипломованими спеціалістами. Всі три узагальнені вимірники К-суспільства можна розглядати як інтегровані показники соціальної безпеки країни, позаяк вони кількісно і якісно характеризують найважливіші параметри функціонування і розвитку соціуму.

ООН визначила 45 найкращих країн світу із 191 члена цієї організації за індексом розвитку К-суспільства. Найвищий рейтинг мають п'ять країн - Швеція, Данія, Норвегія, Швейцарія, Фінляндія (Європа-5). Відомі показники порівняння України з Європою-5 за головними вимірами суспільства, заснованого на знаннях [2]:

Порівняння за індексом інтелектуальних активів суспільства (Ііа)

Країна

Ііа

Термін

навчання у

школі (роки)

Молодь до 15 р., яка отримує освіту (% від населення)

Кількість газет на 1000 чоловік

Кількість інтернет-корист. на 10000 чоловік

Кількість телефон.

ліній на 100 чоловік

Кількість моб. телеф. на 100 чоловік

Європа-5

0,704

15,92

18,17

426,8

4897

68,53

78,3

Україна

0,176

11,5

17,05

54

180

21,61

8,38

 

За індексом інтелектуальних активів суспільства Україна знаходиться на 44 місці і має наближені до середньоєвропейських індикатори майбутніх інтелектуальних активів суспільства (кількість молоді, охопленої освітою і термін навчання у школі), однак у неї мало не найгірші у Європі поточні індикатори інтелектуальних активів суспільства (частина населення, охоплена засобами телекомунікацій і пресою).

Варто зазначити, що за показниками майбутніх інтелектуальних активів суспільства Україна незначно поступається країнам Європи-5. Це показники терміну навчання у школі, процент молоді до 15 років, яка навчається, кількість учнів на одного вчителя початкової школи. Незначне відставання не є принциповим, його можна подолати при умові затвердження державою відповідних соціальних пріоритетів розвитку.

Порівняння за індексом перспективного розвитку суспільства (Іпр)

Країна

Іпр

Витрати на

науково-дослідний та інноваційний розвиток (% від ВВП)

Витрати на  оборону країни (% від ВВП)

Витрати на охорону здоров"я (% від  загальних державних витрат)

Кількість учнів на одного вчителя у початковій школі

Індикатор свободи від корупції (за 10-бальною шкалою)

Європа-5

0,761

2,80

1,760

13,0

11,3

9,22

Україна

0,383

0,95

1,793

 7,6

20,0

2,30

 

За індексом перспективності розвитку суспільства Україна займає 41 місце, маючи надзвичайно високий рівень корупції, низький рівень витрат на науково-дослідницьку діяльність та інноваційний розвиток країни, незначний рівень державної підтримки охорони здоров'я, середню для країн Центральної та Східної Європи кількість дітей на одного вчителя початкової школи.

Порівняння за індексом якості розвитку суспільства (Ікр)

Країна

Ікр

Дитяча смертність

(кількість померлих дітей до 5 років на 1000 народжених)

GINI індекс

Доля екологічно захищеної території (% від загальної площі)

Викиди СО2 (метричні тони на душу населення)

Європа - 5

0,735

        4,4

  26,80

   8,64

    8,9

Україна

0,620

        20

  28,96

   2,00

    6,2

 

Згідно рейтингу якості розвитку суспільства до першої п’ятірки увійшли такі країни, як Данія, Австрія, Словаччина, Коста-Ріка та Швейцарія. Це не найбагатші країни. Звідси можна зробити висновок про те, що для ефективного і гармонійного розвитку країна не обов'язково має бути багатою. Натомість, поєднання у певній країні високої концентрації капіталу з великою нерівністю розподілу соціальних і матеріальних благ призводить до того, що вузько-корпоративні інтереси фінансово-політичних груп домінують над інтересами загальнонаціональними. Безперечно, така ситуація обумовлює зниження якості життя і соціальної безпеки.

Україна ще далека від завершення побудови першої фази К-суспільства - інформаційного суспільства та економіки знань. У країні відсутня розвинена телекомунікаційна інфраструктура, існує невідповідність інформаційного середовища базовим міжнародним індикаторам. Якщо на 10000 чоловік лише 180 є Інтернет-користувачами, то певна їх кількість припадає на офісні ПК, де виконуються суто професійні задачі.

Мережа Інтернет ще не стала простором для отримання освіти, спеціальної інформації, реалізації своїх інтелектуальних можливостей для переважної більшості громадян України, особливо молоді. Певна кількість Інтернет-клубів чи Інтернет-класів у навчальних закладах цієї проблеми не вирішує.

Нагального вирішення потребує також проблема гармонізації соціальних стандартів і соціальних нормативів у галузях освіти, охорони здоров'я і культури. Якщо нормативи соціальної забезпеченості розраховують шляхом моделювання застосування законів, то соціальні стандарти визначаються кількісними показниками, які забезпечують визначену галузевими нормами якість послуг.

Соціальні стандарти, гармонізовані із соціальними нормативами, повинні мати стале бюджетне забезпечення. На жаль, така мета досі не визначена державним пріоритетом, тому й динаміка якості розвитку суспільства не дає підстав для оптимізму.

Україна в цілому значно відстає від цивілізованого світу за показниками стану розвитку К-суспільства. У три рази менше, ніж у Європі-5, державне фінансування науково-дослідницької діяльності та інноваційного розвитку засвідчує не тільки відставання у науково-технологічній сфері. Цей показник виявляє тенденцію наростаючого економічного, наукового, технологічного відставання України від розвинених країн і у майбутньому.

Надзвичайно низькою є культура суспільства відносно оточуючого середовища. Екологічна незахищеність переважної частини територій нашої країни пояснюється комплексом проблем політичного, економічного та ментального характеру, які призводять до незворотне деструктивних змін екосистеми. Якщо до зазначеної проблеми додати суттєве відставання України за показниками продовжуваності життя і чотирикратне перевищення середньоєвропейського показника дитячої смертності, то така ситуація характеризує вкрай низький рівень екологічної, демографічної і соціальної безпеки.

Індекси та індикатори К-суспільства виступають орієнтирами розвитку сучасної держави у глобалізованому просторі. Час, коли Україна виступала як постачальник дешевої робочої сили, має закінчитися. Має припинитися і експлуатація низько-технологічної, енергозатратної матеріальної бази промисловості. Ринкові перетворення не обмежуються відсутністю жорстко централізованої системи управління економікою країни, вони потребують технологічної революції у процесах використання всіх видів ресурсів - фінансових, матеріальних, інформаційних, людських. Без розвитку економіки знань це залишиться утопією.

До проблем, які потребують невідкладного вирішення, закономірно відносяться також:

  • відсутність розвиненої телекомунікаційної інфраструктури країни,
  • невідповідність інформаційного середовища України базовим міжнародним індикаторам,
  • відсутність реально ефективної інноваційної політики держави.

Очевидно, без мобілізації політичних та суспільних інститутів на пріоритетний розвиток суспільства, заснованого на знаннях, неможливо досягти високої якості та соціальної безпеки життя громадян України.

Стратегія формування К-суспільства могла би стати не тільки соціально-інтегруючою за своєю формою, а й гуманістично-діяльнісною за змістом, створюючи потужний базис соціальної безпеки країни.

Література

  1. Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія. - К.: Генеза, 2005. - 368 с.
  2. Згуровский М. Путь к обществу, основанному на знаниях // Зеркало недели. - 2006, №2, с. 14.
  3. Згуровский М. Украина в глобальных измерениях устойчивого развития // Зеркало недели. - 2006, № 19, с. 14.


24.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!