Osvita.ua Вища освіта Реферати Соціологія Технологія підготовки та проведення соціально-педагогічного дослідження
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Технологія підготовки та проведення соціально-педагогічного дослідження

Загальна методика дослідження. Підготовчий етап соціально-педагогічного дослідження. Обґрунтування вибірки. Обробка і аналіз даних

Загальна методика соціально-педагогічного дослідження. Соціально-педагогічне дослідження будь-якого явища, що має педагогічний чи психологічний зміст, повинно являти собою завершений цикл. Завершеність циклу дослідження зумовлює цілісне пізнання його предмета. Загальна методика дослідження виступає послідовною реалізацією дослідником пізнавальних та перетворюючих дій щодо свого предмета, який на перших етапах дослідження має неструктурований вигляд.

Отже, перший етап дослідження – вибір предмета дослідження та первинний аналіз його сутності. На даному етапі дослідник взаємодіє з об’єктивною реальністю як такою, що протистоїть пізнавальному досвіду дослідника у своїх якостях: “бути невідомою неданою’ та “бути доступною для пізнання”.

Критерієм завершеності даного етапу є міра позитивного змістового співвідношення:

  • а) сутності предмета дослідження, представленої у робочому визначенні предмета;
  • б) масштабу пізнавальних дій, спрямованих на предмет, що постає в цілях дослідження. Таким чином можна запобігти неадекватним дослідницьким діям під час дослідження.

Другий етап – теоретичне дослідження або теоретизація предмета. На даному етапі дослідник є предметом дослідження, який постає у єдності своїх взаємозв’язків зі світом.

Предмет дослідження розглядається як самостійне, цілісне та багатомірне явище, що перебуває у постійних стосунках з іншими явищами: взаємодіє з іншими, впливає на них, а також зазнає впливу з їхнього боку.

Пізнавальні дії дослідника на даному етапі зумовлені:

  • а) вибором методологічної основи теоретизації;
  • б) методами теоретичного дослідження, які використовуються при цьому. Методологічною основою теоретизації обирається той чи інший спосіб філософствування, який є адекватним предмету теоретизації.

Суттєвим моментом даного етапу є вибір дослідником методів теоретичного дослідження, які забезпечують повний набір пізнавальних теоретичних “мапуляцій” зі змістом досліджуваних ознак предмета. Критерієм вибору того чи іншого методу теоретизації є насамперед визначена дослідником методологічна основа дослідження, яка передбачає організацію конкретного циклу теоретичних дій і зумовлює їхню дослідницьку специфіку.

Теоретизація предмета дає можливість не тільки визначити його сутність, а й побудувати змістовий простір дослідження в цілому. Так, дослідник має можливість виробити стратегію: а) пізнавальних та б) перетворюючих дій щодо предмета свого дослідження. Пізнавальний цикл складаючи дії дослідника, спрямовані на з’ясування сутності предмета дослідження. А тому емпіричним дослідженням та аналізом результатів проведених пізнавальних дій.

Таким чином, другий етап соціально-педагогічного дослідження виступає як теоретизація предмета, що пізнається, та побудова теоретичної моделі дослідження в цілому.

Третій етап – емпіричне дослідження сутності предмета. На даному етапі дослідник взаємодіє з предметом, сутність, логіка та формальна структура якого теоретично з’ясовані, а тому пізнавальні дії його будуть спрямовані до психологічних ознак сутності предмета, метою цих дій буде визначення емпіричних критеріїв виділених ознак.

Отже, побудова емпіричної моделі дослідження його організація та проведення – зміст дослідницьких дій третього етапу.

Четвертий етап психологічного дослідження – аналіз, інтерпретація та тлумачення змістових і формально-логічних даних, отриманих дослідником під час теоретико-пізнавальної та емпіричної взаємодії з предметом свого дослідження. Це дуже відповідальний етап, оскільки на ньому виявляється дослідницький ефект попередніх пізнавальних дій та дослідження в цілому.

Емпіричне дослідження предмета відкриває досліднику світ реальних, дійсних проявів явища, що пізнається. Можливість безпосередньої взаємодії з сутністю даного явища є центральним моментом психологічного дослідження, а вся попередня робота – необхідним підготовчим комплексом пізнавальних дій. Проте для того, щоб взаємодія дослідника з сутністю предмета дослідження була якомога ефективнішою, необхідно мати в дослідницькому арсеналі набір методів аналізу, інтерпретації та тлумачення емпіричних даних, споріднених за змістом сутності досліджуваного явища.

Методи тлумачення обираються дослідником залежно від того на який методологічній основі та з допомогою яких методів теоретизації виконувалося дослідження.

П’ятий етап дослідження – змістова презентація результатів та висновків системи пізнавальних дій, об’єднаних дослідницьким циклом. Об’єктом дослідницької уваги психолога на цьому етапі постає саме дослідження як організований процес пізнання конкретного явища на даному етапі дослідник не тільки подає результати та висновки свого дослідження, обираючи для цього найбільш інформативний спосіб і форму; графічне моделювання, схематичне моделювання, ілюстроване відображення дослідницьких матеріалів. Дослідник також оцінює проведене дослідження за такими його змістовими характеристиками:

  • а) цілісність,
  • б) завершеність,
  • в) самостійність,
  • г) самодостатність,
  • д) перспективність.

Підготовчий етап дослідження. В соціологічному дослідженні можна виділити три основні етапи кожен із них включає в себе низку важливих етапів:

  • підготовчий (розробка програми дослідження);
  • основний (проведення дослідження);
  • заключний (обробка і аналіз даних, оформлення висновків і рекомендацій).

Організація соціально-педагогічних досліджень має проводитись на ґрунтовній науковій основі з дотриманням певної стратегії.

Будь-яке дослідження розпочинається з будови проблеми. Проблема – це протиріччя між знаннями про потреби людей в будь-яких результативних практичних чи теоретичних діях і незнання шляхів і засобів їх реалізації. Вирішити проблему означає отримати нові знання або створити теоретичну модель, яка б пояснювала те чи інше явище, виявити фактори які впливали б на розвиток явищ в бажаному напрямку. Створена проблемна ситуація яку потрібно дослідити. Спочатку потрібно перевести проблемну ситуацію у формулювання проблеми яку потрібно досліджувати. Для цього потрібно виконати спеціальну теоретичну роботу:

  • установити наявність даної проблеми;
  • наявність показника, який кількісно чи якісно характеризує дану проблему;
  • наявність обліку і статистики по цьому показнику;
  • достовірність обліку і статистики по цьому показнику;
  • виділити найбільш суттєві елементи чи фактори проблеми, вирішення яких належить соціології, а не економічній теорії, технології виробництва;
  • відокремити уже відомі елементи проблемної ситуації які не потребують спеціального аналізу і виступають як інформаційна база для розгляду невідомих елементів (наприклад, дані статистики і обліку є готовим важливим матеріалом);
  • виділити в проблемній ситуації головні і другорядні компоненти, щоб визначити основний напрямок дослідницького пошуку;
  • проаналізувати вирішення аналогічних проблем.

З цією метою необхідно вивчити всю літературу з даного питання. Провести бесіду з компетентними людьми – експертами. В ролі експертів виступають – спеціалісти – вчені або досвідченні практики.

На основі попереднього аналізу розробляється програма дослідження даної проблеми. Програма обов’язковим вихідним документом будь якого соціологічного дослідження, незалежно від того, яке це дослідження теоретичне чи прикладне. Програма соціологічного дослідження включає наступні розділи:

  • теоретичний (цілі задачі, предмет і об’єкт дослідження, визначення понять);
  • методичний (обґрунтування вибірки, обґрунтування методів збору даних, методи обробки і аналізу даних);
  • організаційний (план дослідження, порядок дослідження підрозділів).

Також досліднику потрібно визначити мету і задачі дослідження, що визначить об’єм затрат, часу і фінансових ресурсів необхідних для одержання результатів.

Предмет дослідження – центральне питання проблеми. В даній і тій же проблемній ситуації, в одному і тому ж емпіричному об’єкті можуть відокремлюватися різні його аспекти, які є предметом дослідження. Соціолог вибираючи предмет дослідження, він в той же час формулює і гіпотезує про можливий шлях вирішення проблеми, а також методи і форми проведення соціологічного дослідження.

Теоретична і емпірична інтерпретація поняття необхідний етап в розробці методології дослідження. Він дозволяє вирішити три основні задачі:

  • Вияснити ті аспекти теоретичних понять, які використовуються в даному дослідженні. Це дає можливість вести аналіз практичних проблем на рівні теоретичного знання і тим самим забезпечувати наукове обґрунтування його результатів, висновків і рекомендацій.
  • Забезпечити вимірювання і реєстрацію явищ які вивчаються за допомогою кількісних, статистичних показників.

Теоретична інтерпретація понять відбувається через ряд послідовних етапів. На першому етапі відбувається переклад проблемної ситуації в формулювання в сурових наукових рамках і термінах. На наступному етапі кожне поняття цього формулювання розкладається на такі операційні складові, які потім можуть бути досліджені кількісним методом. Крім структурної інтерпретації понять які описують предмет дослідження, необхідно провести їх факторну інтерпретацію, тобто визначити систему його зв’язку з зовнішніми об’єктами і внутрішніми суб’єктивними факторами.

Кінцевою метою всієї роботи є вироблення таких понять, які доступні для обліку і реєстрації.

Формування гіпотези – заключна частина теоретичної підготовки емпіричного соціологічного дослідження. Гіпотеза є одним із вирішальних компонентів, що забезпечує досягнення мети. Це – науково обґрунтоване припущення, про структуру соціального явища яке вивчається, або про характер зв’язків між його компонентами.

Гіпотеза може формулюватися як окреме твердження або як логічно послідовна система тверджень.

Існують певні правила висування і перевірки гіпотези:

  • Гіпотеза повинна бути узгоджена або в крайньому випадку, бути сумісно з усіма фактами яких вона стосується.
  • Із багатьох супротивних гіпотез, висунутих для пояснення серії фактів, має перевагу та, яка однаково пояснює більше їх число.
  • Для пояснення серії фактів потрібно висувати можливо менше гіпотез і їх зв’язок повинен бути більш тісний.
  • При висуванні гіпотез необхідно усвідомлювати характер вірогідних її висновків.
  • Неможливо керуватися гіпотезами які заперечують одна одній.

Наступні етапи емпіричного соціологічного дослідження знаходяться в прямій залежності від висунутих гіпотез. Для обробки гіпотез і процесів дослідження, часто попередньо проводять, пілотажне дослідження. Якщо дослідником були сформульовані гіпотези то емпіричні дані служать для їх перевірки, підтвердження або заперечення. Якщо ж гіпотези спочатку не висувалися то різко падає науковий рівень дослідження, а його результат і узагальнення зводиться до опису відсоткових виразів тих чи інших індикаторів і до тривіальних рекомендацій.

Обґрунтування вибірки. Поряд з теоретичним велике значення в дослідженні має методичний розділ програми, який включає опис методик і організації дослідження. Головне значення в цьому розділі займає обґрунтування вибірки. Характер проблеми мета і задачі дослідження визначають, яким повинен бути об’єкт дослідження. Інколи, коли об’єкт дослідження порівняно невеликий і соціолог має достатньо можливостей його вивчити, він може досліджувати його цілком. Тоді об’єкт дослідження тотожний генеральній сукупності. Але часто складне дослідження неможливе або в ньому немає необхідності. Тому для вирішення задач дослідження здійснюється вибірка. В програмі має бути чітко зазначено:

  • Який об’єкт емпіричного дослідження.
  • Дослідження є суцільним чи вибірковим.
  • Якщо воно є вибірковим то чи претендує на репрезентативність. Репрезентативність – це якість вибіркової сукупності відтворювати параметри і значні елементи генеральної сукупності. Генеральна сукупність це сукупність всіх можливих соціальних об’єктів яку належить вивчати в межах програми соціологічного дослідження. Повторна сукупність (вибірка) – це частина об’єктів генеральної сукупності, відібрана за допомогою спеціальних прийомів для одержання інформації про всю вибірку в цілому. Число одиниць спостереження, складаючих вибіркову сукупність називається об’ємом вибірки. Існує ряд правил за якими відбувається вибірка.
  • Дослідник зобов’язаний вказати, скільки етапів відбору застосовується у вибірці, яка одиниця відбору на кожному етапі і який темп відбору застосовується на кожному етапі.
  • Що є основою вибірки (список, картотека, карта)?
  • Яка одиниця спостереження на кінцевому етапі вибірки.

При визначенні методів збору інформації дослідник повинен взяти до уваги ряд моментів:

  • оперативність і економічність дослідження не повинні забезпечуватися за рахунок якості даних;
  • ні один метод не є універсальним, але має свої чітко окреслені пізнавальні можливості. Тому не існує взагалі “хороших” чи “поганих” методів, є методи адекватні або не адекватні поставленій дослідником задачі;
  • надійність метода забезпечується не тільки його обґрунтованістю, але і дотриманням правил його застосування.

Обробка і аналіз даних. Заключний етап емпіричного соціологічного дослідження пропонує обробку, аналіз і інтерпретацію даних, отримання обґрунтованих узагальнень висновків і рекомендацій.

Обробка даних включає наступні компоненти:

  • редактування і кодування інформації. Головне призначення полягає в уніфікації тієї інформації, яка була одержана в процесі дослідження.
  • створення перемінних. Зібрана на основі анкет інформація в багатьох випадках прямо відповідає на ті питання які необхідно вирішити в дослідженні. Оскільки запитання одержали форму індикаторів в процесі операціоналізації. Тепер необхідно провести зворотну процедуру тобто перевести дані в форму, яка б відповідала на питання дослідження.
  • статистичний аналіз. Цей крок є ключовим в процесі аналізу соціологічних даних. В процесі статистичного аналізу виявляються деякі статистичні закономірності і залежності, які дозволяють соціологу зробити певні узагальнення і висновки.

Для проведення статистичного аналізу соціологи використовують велику кількість різноманітних математичних методів, які дозволяють повністю і всебічно аналізувати зібрану інформацію. В сучасній соціології для цієї мети активно застосовується ЕОТ, доповнені програмами математико-статистичної обробки.

В залежності від методів одержання первинної інформації можливе застосування різноманітних прийомів обробки і аналізу даних. Якщо соціолог певну частину інформації добуває із документальних джерел, то він використовує два основних метода аналізу документів: неформалізований (традиційний) і формалізований (контент – аналіз).

При обробці і аналізі даних, одержаних методом опитування широко застосовуються методи ранжування, шкалування, корелляції. Ранжування – це процедура установлення, відносної значущості на основі їх упорядкування. Ранг це показник, який характеризує порядкове місце об’єкту в групі, та інших об’єктів, які володіють суттєвими для оцінки якостями. Для кожного об’єкту вираховують суму рангів одержану від усіх аспектів, потім упорядкують цю суму. Ранг I присвоюють об’єкту, який одержав найменшу суму, самий низький ранг - об’єкту з найвищою сумою. Ранжування доповнюється, як правило, іншими методами експертних оцінок.

Закінчується емпіричне соціологічне дослідження написанням звіту. Звіт в соціологічному дослідженні – письмовий документ, в якому систематично і наочно викладаються результати досліджень. По структурі звіт складається із трьох частин: результати дослідження, висновки і рекомендації. Висновки пропозиції і рекомендації повинні носити конкретний, реалістичний характер, мати необхідні обґрунтування в матеріалах дослідження, підтверджуватися документальними і статистичними даними.

Література

1. Галузинський В.М., Евтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1995.

2. Как провести социологическое исследование/Под.ред. М.К. Гошкова, Ф.Є. Шереги. – М.: 1990.

3. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлебнік С.Р. Соціальна педагогіка. – К.: 1997.

4. Кравченко А.И. Введение в социологию. – М: Новая школа 1995.

5. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник. – К.: ІЗМН, 1997.

6. Мудрик А.В. Соціальна педагогіка. – М.: 1999.

7. Паніна Н.В. Технологія соціально-емпіричного дослідження. – К.: Наукова думка 1996.

8. Попова И.М. Социология. Введение в специальность. – К.: Тандем, 1998.

9. Педагогічна соціологія / Под.ред. В. Болгаріна та ін. – Тернопіль: Підручники і посібники 1998.

10. Радугин А.А. Радугин К.А. Социология: Курс лекций. – М.: Центр 1999.

11. Социология: наука об обществе /Под.ред. Андрущенко В.Т./Горлага Н.И. – Харьков, 1997.

12. Социальная педагогика: теория, методика, опыт исследования, - Свердловск, 1989.

13. Социальная педагогика: проблемы, поиски, решения. – М.: 1990.

14. Филлипова. Методика социально-педагогического исследования. – Челябинск, 1989.


22.11.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!