Osvita.ua Вища освіта Реферати Риторика Словесна наочність. Спілкування із судовою аудиторією. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Словесна наочність. Спілкування із судовою аудиторією. Реферат

Для досягнення завдань, які стоять перед судовими риторами, їм необхідно впливати на всю судову аудиторію

Судова аудиторія - певна кількість людей у залі судового засідання, які беруть участь при розгляді справи або цікавляться нею. Умовно її можна розподілити на чотири групи:

  • 1) професійні учасники процесу (суддя, прокурор, адвокат, секретар судового засідання),
  • 2) представники громадськості (громадський захисник, громадський обвинувач, представники громадських організацій і трудових колективів), які виконують в судовому засіданні свої громадські, моральні обов'язки;
  • 3) учасники процесу, зацікавлені у вирішенні справи (підсудний, потерпілий, позивач, відповідач та їх представники), а також ті, Що з'явилися для виконання покладених на них законом обов'язків (свідки, експерти, перекладачі тощо);
  • 4) публіка, яка прийшла з різних мотивів і спонукань, але всіх їх об'єднує інтерес до процесу у даній справі.

Спілкування із судовою аудиторією

Практика показує, що четверта група рідко буває однорідною за своїм складом. Більш-менш вона є такою лише у виїзних засіданнях суду, коли слухається справа за місцем роботи підсудного. Одні приходять до суду "поболіти" за своїх рідних, близьких, знайомих, інші - щоб пізнати щось новеньке і "намотати на вус", треті - дізнатись, як вирішуються справи про правопорушення, четверті - послухати прокурора, адвоката, суддю.

Для досягнення завдань, які стоять перед судовими риторами, їм необхідно впливати на всю судову аудиторію. Для цього варто добре знати аудиторію, її мотиви, інтереси, переконання. З одного боку, судовим риторам легше від інших риторів, оскільки вони мають час для вивчення аудиторії під час судового слідства. Але з іншого, - склад слухачів вельми неоднорідний і в цьому полягають труднощі в установленні контакту з аудиторією. Слід також враховувати вік, емоційний стан, рівень уваги, готовність вступити в контакт, зацікавленість слухачів, щоб досягти взаєморозуміння з судовою аудиторією, спонукати слухати себе.

Увагу аудиторії можна притягнути і втримати певний час деякими прийомами, які одночасно є засобами виразності судової промови, посилення її емоційного впливу і виразності. Ось ці прийоми.

Пряма вимога уваги від слухачів

Досягається виголошенням початкових фраз, наприклад: "Вельмишановні судді! Послухайте, будь ласка!", "Прошу звернути на це увагу", "Я ще раз звертаю Вашу увагу на дану обставину", "Переходжу до аналізу доказів" і т. п.

Пауза

Якщо судовий ритор бачить, що його не слухають або слухають неуважно, він може зупинитися у викладенні змісту промови, що притягує увагу до виступаючого. Крім того, пауза дозволяє виділити те головне, що настає за нею.

Голосові прийоми

Щоб активізувати увагу аудиторії, ритор підвищує або понижує голос, змінює темп промови. Бажаючи підкреслити значущість тієї чи іншої фрази, судовий ритор промовляє її повільно, голосно, виразно, підкреслює інтонаційно окремі слова, подовжуючи навіть окремі голосні.

Звернення до слухачів з питанням, пов'язаним зі змістом промови

Такі питання загострюють і активізують увагу аудиторії.

Наприклад: "Андреєв мав повне право вважати себе щасливим чоловіком. Запитують: "Як чоловіком? Адже Левіна майже 14 років була у нього на утриманні"... Чи варто заперечувати? В житті, із лицемірства, люди придумали багато фальшиво презирливих слів. Якщо чоловік повінчався з жінкою, про неї кажуть "дружина, жінка". А якщо ні, її називають "утриманка, наложниця". Але хіба законна дружина не знає, що таке "ложе"? Хіба чоловік майже завжди не утримує свою дружину?"

Несподіване переривання думки

З процитованої промови адвоката С. Андрієвського у справі Андреєва: "Не маю сумніву, що Сара Левіна, дякуючи своєму легкому поглядові на чоловіків і хтивому темпераменту, віддалася своєму здоровому чоловікові з найповнішою для нього ілюзією гарячої взаємності. Чого б іще він міг вимагати? І в такій омані він прожив, настільки це можливо, протягом майже сімнадцяти років., і раптом!

Але тут ми залишаємо чоловіка і звернемося до дружини".

Заздалегідь сказати про те, про що передбачається говорити пізніше

Наприклад: "Вельми суперечливим у справі є питання про доказаність умислу мого підзахисного на здійснення убивства. Але про це я скажу пізніше, а зараз я хочу звернути Вашу увагу на...".

Засоби мовної виразності (прислів'я, приказки, гумор, яскраві образи)

З промови адвоката М. Холеви у справі Максименко: "Панове! Один римський імператор, підписуючи смертний вирок, вигукнув: який я нещасливий, що вмію писати! Я впевнений, що старшина ваш скаже інше; він скаже: який щасливий я, що вмію писати!"

Із промови С. Андрієвського: "З весни зірка пана Лютостанського почала тьмяніти і чадіти". Метафори і порівняння також притягують увагу судової аудиторії, посилюють емоційний вплив промови.

Із промови адвоката М. Карабчевського на засіданні суду другої інстанції: "Із усіх жахів, властивих нашій думці і нашій уяві, найбільший жах - бути живцем похованим. Цей жах тут наяву. Правосуддя справило велику тризну в цій справі. Тальма похований, але він живий. Він стукає у віко своєї труни, його необхідно відкрити".

Адвокат Л. Ветвінський, викриваючи наперед неправдиві показання підсудних, які обмовили його підзахисного, використав прислів'я, щоб створити антитезу, розвинути думку, яка заперечує закладений в неї зміст: "Кажуть, що у брехні короткі ноги. Я в цьому не дуже впевнений, тому, зокрема, що дана брехня, хоча і в дещо зміненому вигляді, проникла все ж із показань названих мною осіб спочатку до обвинувального висновку, а потім, на жаль, до промови прокурора. Мабуть, з більшою підставою можна сказати, що у брехні довгі вуха віслюка, які обов'язково виявляються при зіставленні з дійсністю, оскільки це відбулося в даному випадку".

Жести, міміка, рухи

У поєднанні з іншими прийомами вони допомагають зосередити увагу судової аудиторії. Не варто стояти нерухомо, слід допомагати собі жестами, мімікою. Заклякле або скам'яніле обличчя прокурора не викликає довіри і залишає враження напруженості. Рухи і жестикуляція - природні елементи поведінки ритора, додатковий засіб впливу на учасників судового процесу, публіку в залі судового засідання.

Рухи, жести, міміка, як ніщо інше, - належність індивідуального стилю судового ритора. Виникають вони ніби самі собою, виходячи із змісту, емоційного настрою промови, пов'язані з рухом думки і почуттями виступаючого. Кроки уперед в необхідний момент підсилюють значущість того чи іншого місця промови, допомагають зосередити на ньому увагу аудиторії. Відступаючи назад, ритор ніби дає аудиторії можливість "відпочити" і потім переключає увагу на іншу частину промови.

В мистецтві судового ритора, поряд з вказівними і описовими, використовуються жести емоційні, такі як стиснутий кулак, витягнута рука, рухи головою, руками. Ці жести викликають аналогічні приховані рухи у слухачів, настроюють їх відповідним чином.

Міміка ритора - чудовий стимулятор емоцій аудиторії. Вона здатна передати радість і печаль, сумніви й іронію, рішучість і презирство. У гарного ритора "обличчя говорить разом з язиком" говорив Анатолій Коні.

Словесна наочність

Повтор - повторення того самого слова чи виразу з метою виділити, підкреслити істотне у мовленні, підкреслити ті чи інші деталі в описах, посилити експресивно-зображувальні властивості мови. Повтор допомагає повніше відобразити хвилюючі моменти в житті людини, її емоційний стан:

  • "Ох, як. весело на світі, як весело стало" (Т. Шевченко);
  • "Не плач, не плач за юністю своєю." (М, Рильський).

Інверсія - мовленнєвий зворот, який полягає в умисній, стилістично виправданій зміні прямого порядку слів. Зміна звичайного порядку слів у реченні надає фразі особливого стилістичного забарвлення, посилює смислову значущість слів:

Робочим головам, рукам

на сій окраденій землі

свою ти силу ниспошли (Т. Шевченко).

Градація - поступове підвищення, посилення. Стилістична фігура, що полягає в такому розташуванні частин висловлювання (слів, частин речення), коли кожна наступна містить у собі посилення (послаблення) смислового чи емоційно-експресивного значення. Є градація висхідна і спадна:

Скажи, що правда оживе,
натхне, накличе, нажене
не ветхеє не древнє слово
розтленноє, а слово нове
між людьми криком пронесе
і люд окрадений спасе
од ласки царської. (Т, Шевченко).

Антитеза - протилежність, протиставлення. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних образів і понять.

Риторичне запитання - запитання, яке не переслідує мети отримати відповідь слухачів, спрямоване на ствердження якоїсь ідеї або таке, яке використовується як засіб підсилення уваги аудиторії:

Бути чи не бути? (В. Шекспір).

Риторичний вигук - особливо емоційне ствердження або заперечення, констатація якогось факту або думки, що супроводжується окличною інтонацією:

"О часи, о звичаї!" (М. Цицерон).

Епітет - один з основних тропів, художнє, образне означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії. Найчастіше епітетами виступають означення - прикметники:

Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги (Л. Костенко)

Тропа - слова, звороти, які вживаються у переносному значенні: порівняння, метафори, епітети, гіперболи тощо.

Метафора - вид тропа, що побудований на основі вживання слів або виразів у переносному значенні за подібністю, аналогією тощо і служить одним із засобів посилення образності й виразності мови. Розрізняються метафори прості, побудовані на зближенні предметів чи явищ за однією якоюсь ознакою, і метафори розгорнуті, побудовані на різних асоціаціях між предметами і явищами. Наприклад: "Шовковий шум нив" (М. Коцюбинський); "Напитись голосу твого" (Я. Костенко),

Посіяли гайдамаки
в Україні жито,
та не вони його жали.
Що мусим робити?
Нема правди, не виросла;
кривда повиває... (Т. Шевченко).

Метонімія - заміна одного слова іншим на основі близькості виражених ними понять, суміжності позначених предметів: "Київ радо зустрічає гостей" (О. Гончар); "Увесь вітряк відразу вибухнув реготом" (М. Стельмах).

Синекдоха - заміна одного слова чи виразу іншим на основі якоїсь кількісної характеристики предмета мовлення: дах над головою (замість будинок); "Наш люд має в собі багато сили, щоб родити Шевченків, Фельковичів, Франків" (В. Стефаник).

Гіпербола - перебільшення. Стилістична фігура, в якій навмисно перебільшено певну ознаку з метою надати зображуваному більшої виразності, загостреності, наприклад: "Так ніхто не кохав. Через тисячу літ лиш приходить подібне кохання... " (В. Сосюра).

Прислів'я - це виражений структурою речення влучний образний вислів, який формулює певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду: "Не спитавши броду, не лізь у воду". Прислів'я співвідноситься з реченням, має синтаксичну завершеність, виступає як окреме судження, нерідко має ритмічну будову, а його частини можуть римуватися: "За праву дію стій сміло".

Приказка - стійкий фольклорний вираз, який несе у собі емоційно-образну характеристику якогось явища. Приказка на відміну від прислів'я завжди виступає у мовленні як частина судження. За своєю структурою вона може співвідноситися і з реченнями, і з словосполученнями: "Був кінь, та з’їздився", "Не мала баба клопоту, та купила порося". В основі приказки може лежати метафора ("убити двох зайців"), порівняння ("як корова язиком злизала") тощо.

Примовка - жартівливий, переважно римований вислів, що використовується в усному і писемному мовленні в різних життєвих ситуаціях. Це усталені формули вітання, запрошення ("скільки літ, скільки зим"; "чим багаті, тим і раді"), формули побажань ("здорові будьмо, та себе не гудьмо"; "великий рости та щасливий будь"), каламбурні вислови ("на городі бузина, а в Києві дядько"; "тринди-ринди коржі з маком").

Крилаті вирази - стійкі звороти мовлення, що мають, як правило, книжне походження й відрізняються влучністю, образністю, виразністю, лаконізмом "Чия країна, того й мова"; "Ніхто не суддя у своїй власній справі".

Афоризм - глибока узагальнююча думка, яка має лаконічну, відточену мовну форму: "Вдвічі дає, хто скоро дає"; "Чия вигода, того і ризик"; "Суворий закон, але закон".

Іронія - іносказання, що містить у собі висміювання, негативну оцінку предмета мовлення або якихось його якостей: заперечення під видом ствердження чогось. Зовнішня форма суперечить змістові при тонкому, ущипливому глузуванні:

А в городі, моє журавлі, замуштрували москалі; нагодовані, обуті і кайданами окуті, муштруються... (Т. Шевченко).

Сарказм - їдке, викривальне, іноді гірке глузування з метою характеристики людини чи явища:

"Друзі мої! Ви не повинні жалітися - це бунт! Ви не повинні разом виробляти заходи для того, щоб помасти край своїм стражданням, - це змова! Ви не повинні витягувати до світла гидоту ваших панів - це наклеп!" (Е. Джоне).

Словесна наочність - живі образи й картини, які створюються риторами за допомогою мовних засобів, на відміну від образів, які сприймаються зором та за допомогою інших рецепторів, тобто на відміну від предметної наочності. Словесна наочність досягається шляхом умілого використання тропів, прислів'їв, приказок, афоризмів, інших зображувальних засобів мови:... Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово (Т. Шевченко).

Література

  1. Андриевский С. А. Драмы из жизни. Защитительные речи. — Петроград, 1916.
  2. Аннушкин В. И. Первая русская риторика. — М., 1989.
  3. Античные риторики. — М., 1978.
  4. Апресян Г. З. Ораторское искусство. — М., 1978.
  5. Аристотель. Риторика // Античные риторики. — М., 1978.
  6. Аристотель. Поетика / Пер. Б. Ієна. — К., 1967.
  7. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990.
  8. Безменова Н. А. Неориторика: проблемы и перспективы // Семантика. Коммуникация. Стиль. — М., 1983.
  9. Бельчиков Ю. А. Говори ясно и просто. — М., 1980.
  10. Бондаренко 77. С. Судова промова. — Львів, 1972.
  11. Васильев А. Н. Основы культуры речи. — М., 1990.
  12. Введенском Л. А., Павлова Л. Г. Культура и искусство речи. — М., 1984.
  13. Вернидубов І. В. Проблеми підтримання державного обвинувачення за законодавством України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 1992.
  14. Виклади давньослов'янських легенд або міфологія, укладена Я. Ф. Головацьким. — К. 1991.


01.07.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!