Osvita.ua Вища освіта Реферати Релігієзнавство Українська атокефальна православна церква. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Українська атокефальна православна церква. Реферат

Рух за автокефалію в українському православ'ї здійснювався ще з XIX - початку XX століття, але був ліквідований радянською владою за часів Сталіна. Нові громади Української Автокефальної Православної Церкви почали з'являтися на Західній Україні в серпні 1989 року після виходу з-під юрисдикції РПЦ

Поширення автокефалії в Україні відбувалося не лише у протистоянні з Московським патріархатом, але й у гострій конкуренції з відродженням Української Греко-Католицької Церкви та за підтримки Православних Церков української діаспори в Північній Америці.

Рух за автокефалію в українському православ'ї здійснювався ще з XIX - початку XX століття, але був ліквідований радянською владою за часів Сталіна. Нові громади Української Автокефальної Православної Церкви почали з'являтися на Західній Україні в серпні 1989 року після виходу з-під юрисдикції РПЦ настоятеля храму св. ап. Петра і Павла у Львові Володимира Яреми та приєднання до автокефального руху одного з єпископів РПЦ Івана (Боднарчука).

Один із ієрархів цих діаспорних Церков Мстислав (Скрипник)  був проголошений Главою УАПЦ, а в червні 1990 року на соборі цієї Церкви він був обраний Патріархом Київським та всієї Руси-України. У 1993 році його наступником став Димитрій (Ярема), після смерті якого в 2000 році його змінив митрополит Мефодій (Кудряков) із Тернополя, який тепер є Главою УАПЦ в Україні.

І хоча УАПЦ поки що не має офіційного визнання Православних Церков інших країн, вона вже чимало зробила для визнання її канонічного статусу. З цієї причини у Церквах УАПЦ під час служб поминається ім'я митрополита Костянтина - Глави канонічно визнаної Української Православної Церкви у США (під юрисдикцією Константинопольського патріархату).

Виникнення, розвиток і діяльність протестантських течій на Україні.

Протестантство в Україні з'являється у 30-40 рр. ХVІ ст. Перша протестантська громада (анабаптистів) з'являється у Володимирі-Волинському у 1536 р. У 40-х рр. насамперед серед шляхти свою діяльність розпочинають лютерани, згодом кальвіністи та антитринітарії; у першій половині ХVІІ ст. розгортається діяльність соціан. У ХVІІ ст. протестантизм із Волині, Підляшшя, Холмщини і Галичини поширюється на Поділля, Київщину, Закарпаття.

Протестантські громади в Україні розгортають широку видавничу, просвітницьку діяльність. Видавалися книги Святого Письма національними мовами, збірки проповідей і повчань. Тоді ж з'являються нові протестантські течі: меннонітство, баптизм, методизм.

У ХІХ ст. протестантизм охоплює насамперед нижчі прошарки суспільства та має пієтичний і соціально-утопічний характер. ХХ ст. принесло пізньопротестанстькі течії. Основним центром поширення протестантизму стала Волинь.

В радянський час більшість протестантських деномінацій переслідували, а тому вони не могли активно розвиватися. Від часу встановлення незалежності України вони отримали рівні з іншими конфесіями права на розвиток.

До найчисельніших протестантських конфесій належать лютерани, баптисти, п'ятидесятники, адвентисти, харизмати та інші.

Лютеранство – одна з традиційних протестантських течій в Україні, відоме зі середини XVІ ст. – на Волині, Галичині, Київщині, Поділлі, Побужжі. До цієї течії належали деякі представники української шляхти (Радзивіли). Обговорювалася можливість унії лютеран із православними. Проте внаслідок історичних процесів та діяльності чернечих католицьких орденів, зокрема, єзуїтів, дійшло до майже повного зникнення українських лютеранських громад.

Сьогодні в Україні лютеранство представлене трьома основними конфесіями: Українською Лютеранською Церквою, Німецькою Євангелічно-Лютеранською Церквою і Шведською Лютеранською Церквою.

Українська Лютеранська Церква організаційно виникла в Україні 1926 р. (Українська Євангельська Церква Аугзбурзького Віросповідання) і діяла в Західній Україні до 1939 р. Як зазначають лютерани, вони не вживали в богослужіннях лютеранський переогляд латинської меси, але натомість, використовували лютеранський переогляд Божественної Літургії Святого Івана Золотоустого, що відображало їхню спадщину візантійського обряду.

У радянський період УЛЦ зазнала переслідувань, церковні будівлі і майно було націоналізоване. Багато вірних і пастирів були репресовані, декому довелось вимушено емігрувати.

1979 р. пастир Ярослав Шепелявець (невдовзі єпископ УЛЦ) розпочав діяльність за відродження лютеранства в Україні; з цією метою засновано місію "Думки про віру". Після проголошення Незалежності України громади УЛЦ засновуються в Києві, Тернополі, Кременці, Запоріжжі, Севастополі, Сімферополі та інших населених пунктах.

Керівним органом УЛЦ є Собор, який скликається, як правило, раз на рік. У період між Соборами діють Синоди. На місцях діють громади або місійні станиці. Основним навчальним закладом, який готує магістрів богослов’я, є Українська Лютеранська Богословська Семінарія Святої Софії, яка діє в м. Тернополі.

УЛЦ видає газету "Стяг", журнали "Добра вістка". Церква провадить активну місіонерську діяльність широкого спектру робіт: допомагає навчальним і медичним закладам, роздає потребуючим гуманітарну допомогу, співпрацює з міжнародними допомоговими організаціями.

На Соборі в Києві 25-27 серпня 2000 р. головою єпископату УЛЦ обраний єпископ В’ячеслав Горпинчук.

Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква в Україні веде свою історію від домашніх лютеранських громад німецьких поселенців середини XVIII ст. 1765 р. до Києва як вчитель для сім’ї німця-аптекаря прибув пастир Христофер Лебрехт Грааль, котрий почав правити Богослужіння в такій домашній парафії, до якої долучилися численні німці-лютерани зі всього Києва.

В останній чверті XVIII ст. розпочалась активна колонізація Північного Причорномор’я іноземними поселенцями, серед яких значну частину становили німці-лютерани. На середину ХІХ ст. їх нараховувалося близько 500 тис. осіб.

Проте внаслідок репресій 30-х рр. НЄЛЦ фактично припинила свою діяльність: громади були закриті, храми понівечені або знищені, а більшість пастирів заарештовано і ліквідовано. Під час ІІ світової війни і після її завершення німців Європейської частини СРСР було майже повністю виселено до Казахстану і Сибіру.

1957-1958 рр. їм дозволено реєструвати релігійні братерські громади на засланні, але надалі заборонено відновлювати структуру Церкви.

Відродження НЄЛЦ розпочалося на хвилі святкування 1000-ліття хрещення Руси у 1988 р. В Україні виникають нові німецькі лютеранські громади. Основою для створення перших громад в Україні стали національно-культурні товариства німців у Львові, Одесі та інших містах. Центром єпархії НЄЛЦ стала Одеса, а центральним собором Української єпархії – кірха св. Павла. 1993 р. НЄЛЦ отримала реєстрацію державної влади України.

12-14 вересня 2000 р. відбувся черговий Синод НЄЛЦУ, на якому затверджено новий статут Церкви. Новим президентом обрано пастора Володимира Лісного з Феодосії, єпископом – пастора Едмунда Ратца, а його заступником – пастора Миколу Бендуса зі Львова. З 1993 р. в Одесі діє Духовна семінарія НЄЛЦУ. У НЄЛЦУ прийняте персональне фіксоване членство із членськими внесками на користь Церкви. Сьогодні громади НЄЛЦ діють практично у всіх регіонах України.

Баптизм (назва походить від традиції хрещення в зрілому віці) - належить до найпоширеніших протестантських конфесій в Україні. У ХVI ст. на Україні існували анабаптисти - попередники баптистів.

Перше баптистське хрещення в Україні відбулось 1864 р. на р. Інгул на Єлизаветградщині (тепер - Кіровоградщина) в німецькому поселенні. У цій же місцевості 1867 р. організовані перші баптистські громади. Звідси ця течія поширилася на південь України, а потім і в інші регіони.

З кінця 20-х рр. євангельські християни і баптисти були заборонені в радянській Україні, як і в цілому СРСР. До певної міри відродження розпочалося підчас і після ІІ світової війни; 1944 р. відбулось об'єднання баптистів та євангельських християн в Церкву Євангельських християн баптистів. Пізніше до них приєднались інші дрібніші баптистські та євангельські течії. Наприкінці 50-х рр. в Україні проживало 75% віруючих Всесоюзної Ради ЄХБ.

На початку 60-х рр. під час великої антирелігійної кампанії в СРСР в ВР ЄХБ стався розкол, в результаті якого виникла паралельна структура - Всесоюзна Рада Церков ЄХБ, більш опозиційно налаштована до комуністичної влади.

З 70-х рр. розпочалось чергове піднесення. Сьогодні євангельські християни баптисти належать до найбільш активних християнських конфесій в Україні та світі.

Майже 90% баптистів в Україні об'єднані у Всеукраїнський союз об'єднань Євангельських християн баптистів, створений у 1994 р. Сьогодні Союз нараховує 3 духовні семінарії, 2 університети та 15 біблійних коледжів. Займається видавничою діяльністю та має розгорнуту сітку мас-медіа.

Керівництво ВСО ЄХБ здійснює Рада, до якої входять старші пресвітери (єпископи) обласних об'єднань на чолі з Президентом Ради Григорієм Комендантом. Налагоджена тісна співпраця з українськими баптистами в діаспорі. ВСО ЄХБ входить до Європейської Баптистської Федерації та Всесвітнього Союзу Баптистів.

Крім того, в Україні також існують інші об'єднання баптистів та євангельських християн, окремі громади, місії.

Із 1993 р. в Україні діє Корейська баптистська церква - автономне національно-релігійне об'єднання, зорієнтоване на корейську діаспору в Україні. Проповідують - американці корейського походження.

П’ятидесятництво – (назва походить від особливого пошанування П’ятидесятниці – зіслання Святого Духа) протестантська релігійна течія, яка виникла наприкінці ХІХ ст. На Західну Україну воно потрапило через емігрантів, які повернулися зі США. 1920 р. на Волині виникають перші організовані громади, а 1924 р. у Кременці проведено перший з’їзд християн Святої П’ятидесятниці, на якому сформовано союз п’ятидесятницьких громад.

За час радянської влади діяльність переслідувалась.

25-26 травня 1990 р. у Коростені відбувся з’їзд, на якому відроджено Всеукраїнський союз християн віри євангельської-п’ятидесятники, до якого увійшли п’ятидесятницькі громади з ВО ЄХБ, автономно зареєстровані і незареєстровані церкви, місії. Головою Союзу обрано Миколу Мельника; 1998 р. його замінив Михайло Паночко.

Офіційними органами Союзу Церков ХВЄ є журнали "Благовісник", "Євангельський голос", "Євангелист". Окремі громади видають свою періодику. П’ятидесятники відомі своїми радіо та телепрограмами.

Місії "Голос надії" (Луцьк), "Возможность" (Маріуполь) і "Добрий самарянин" (Рівне) провадять активну місіонерську діяльність на території Російської Федерації.

Підготовка кадрів Союзу здійснюється у майже 20 біблійних семінаріях, інститутах та школах. Також діють різноманітні біблійні курси і школи при громадах. Поряд з тим існує Союз незалежних громад християн віри євангельської-п’ятидесятників та окремі автономні п’ятидесятницькі громади.

Адвентизм

Адвентизм - одна з найчисельніших протестантських конфесій в Україні.

Адвентизм виник у 30-40-х рр. ХІХ ст. у США у середовищі баптистів, методистів та інших. В основі доктрини адвентизму - очікування кінця світу і другого пришестя Ісуса Христа. Адвентисти відрізняються від інших протестантських конфесій ще й пошануванням суботи (звідси назва Адвентисти Сьомого Дня і народна форма "суботники"), забороною на деякі продукти і напої ("санітарна реформа"), запереченням безсмертя душі, вченням про 144 тисячі обраних, визнанням інших віровчень недостатніми для спасіння тощо.

Через це тривалий час адвентистів не вважали християнською конфесією, а псевдо християнською сектою.

В Україні адвентизм з’явився у 1847 р. в Чернівцях. 1906 р. громади АСД офіційно визнані в Російській імперії. 1931 р. організацію АСД було ліквідовано радянською владою.

Під час перебудови АСД відновлює свою діяльність. Сьогодні в Україні діє Українська Уніонна Конференція, яка складається з 8 регіональних конференцій. З 1998 р. на чолі УНК АСД Володимир Крупський. В Києві діє Духовна семінарія АСД. Видаються 2 газети та 4 журнали, центральний з яких журнал "Ознаки часу".

Крім УКК АСД в Україні діють громади адвентистів-реформістів, адвентистська християнська церква, церква Бога (сьомого дня) та інші.

Реформовані адвентисти з’явилися в Україні у 20-х рр. ХХ ст. У радянську епоху їхні громади діяли в підпіллі. Сьогодні АСД-реформовані отримали в Україні рівні з іншими конфесіями можливості для розвитку.

Закарпатська Реформатська Церква - одна з представлених в Україні Церков кальвіністського напрямку. Абсолютну більшість віруючих ЗРЦ складають угорці.

Перші громади реформатів з'явилися на Закарпатті в 20-30-х рр. ХVІ ст.

ЗРЦ входить до Всесвітньої Реформатської Спілки; її настановами вона керується в організаційних та канонічних справах, зберігаючи автономію в управлінні.

Церква діє у 8 районах Закарпатської області. Ця територія поділяється на три церковні округи (Ужанський, Березський, Мароморош-Угочанський), які підпорядковуються Управлінню ЗРЦ. Найвищу владу здійснюють Загальні збори і Синод Управління ЗРЦ. Єпископ Церкви і Синод обираються на 4 роки. ЗРЦ не має власного вищого духовного закладу, а тому охочі навчаються за кордоном.

Із 1998 р. виходить щоквартальник "Кюлдетеш" ("Місія") - орган Управління ЗРЦ.

Характеристика виникнення, розвитку і діяльності на Україні інших пізніх національних та світових релігій (юдаїзм, буддистські і мусульманські громади)

Юдаїзм, поряд з індуїзмом та конфуціанством, належить до найвідоміших національних релігій, у цьому випадку – євреїв. Його витоки сягають ІІ тисячоліття до нашої ери.

Єдиним храмом в юдаїзмі був Єрусалимський Храм, зруйнований римлянами 70 року н. е. З того часу найбільшою святинею юдеїв залишилась Західна стіна (Стіна плачу) – одна з підпірних стін високої платформи цього храму. Місце храму зайняла синагога (бейт-кнессет, дім зборів), яка відіграє суттєву роль в житті єврейського населення. Це не тільки будинок молитви, а й місце зібрання єврейської людності.

Основними напрямками юдаїзму є: ортодоксальний, реформований (прогресивний), консервативний та реконструктивістський.

На території сучасної України юдаїзм з’явився у ІХ ст., коли його прийняли тюрки-хазари. Тоді ж сюди прибули і караїми, релігія яких є різновидом юдаїзму. Пізніше, у середньовіччі, євреї потрапляли в Україну (що перебувала у складі Речі Посполитої) через Західну Європу, зокрема Німеччину, де на основі івриту та німецької склалася їх друга мова – ідиш.

Згодом, зайнявши більшість України та Білорусі, Російська імперія дозволила їм проживати лише на цих землях, у т. зв. "смузі осілості". У Галичині євреї вперше згадуються 1030 року. 3 2-ї пол. XIV ст. вони перебували під опікою польських королів i магнатства. Дуже значним було єврейське населення Галичини та Буковини у складі Австро-Угорської імперії, складаючи бл. 5% світового єврейства.

Слід зазначити, що загальноприйнятим для означення цього народу тут було слово жиди (від латинського кореня iud), яке лише з другої половини ХХ ст., під впливом прибулих євреїв з СРСР, набуло образливого відтінку.

На сьогодні значна частина євреїв України не є релігійними. Більшість віруючих євреїв становлять ортодокси, тобто ті, що сповідують давні приписи юдаїзму. Велике число громад згуртовані в Об'єднання юдейських релігійних організацій України на чолі з головним рабином Києва і України Яковом дов Блайхом. Значно меншим є Всеукраїнський конгрес юдейських релігійних організацій, який очолює Моше-Реувен Асман, рабин Центральної синагоги Бродського у Києві.

Значно поширений в Україні хасидизм – релігійний рух, що виник на її землях. Хасидизм навчає, яким чином кожен єврей може служити Всевишньому. Одна з базових тез: прості звичайні євреї, через непорочність у Служінні, вивчення Внутрішньої Тори та зв’язок з праведниками можуть досягти правдивої близькості з Творцем.

Саме слово хасид означає "благочестивий". У наші дні в м. Умані на Черкащині споруджується грандіозний меморіал Рабі Нахмана зі синагогою на 5 тисяч осіб, яка має стати найбільшою у світі. Хасидський рух має чимало відгалужень, засновники багатьох з них також проживали чи походять з України.

Після того, як Галичина ввійшла до Габсбурзької монархії, збільшився вплив єврейського просвітництва, або Гаскали. Цей рух торкнувся також i релігійного життя євреїв, призвів до поширення реформованого юдаїзму. В синагогах цієї течії застосовувалася органна музика, хоровий cпiв, часом жінки молилися разом з чоловіками.

Реформовані синагоги виникли в декількох великих західноукраїнських містах здебільшого поза традиційними єврейськими кварталами. Їх аpxiтектypa наслідувала європейські взірці, а загальною метою було наголосити на лояльності громади, наблизитись до німецької культури. Це, однак, не врятувало реформованих юдеїв від переслідувань нацистів.

Сьогодні у нашій державі діє Релігійне об’єднання громад прогресивного юдаїзму України, яке очолює рабин Олександр Духовний, президентом є Олександр Злотник, виконавчим віце-президентом Борис Кутик.

У 2001 році в Ужгороді виникла перша конгрегація консервативного юдаїзму, що постав на Заході як компромісна реакція на реформістські рухи.

Окрім власне юдаїзму, існують кілька течій юдаїстичного походження, які визнають Ісуса Христа правдивим Месією єврейського народу. Хоча ці групи можна віднести і до християнства (носять ознаки протестантизму), однак релігієзнавці вважають їх сектами юдаїзму.

За офіційним самовизначенням, месіанський юдаїзм – це "рух єврейських конгрегацій та угруповань, відданих Ісусові Месії, що обіймає завітну відповідальність за єврейське життя та ідентичність, що кореняться у Торі, виражаються у традиції, оновлюються та застосовуються у контексті Нового Завіту". Конгрегації месіанського юдаїзму, що існують в Україні, входять до Міжнародної мережі "Шалом" (SNI). Також в Україні діють осередки Місії "Євреї за Ісуса".

Мусульманство – одна із трьох головних релігій, представлених в Україні.

Історично центром поширення мусульманства в Україні став Крим. У середині ХV ст. тут утворилось Кримське татарське ханство, яке незабаром потрапило у васальну залежність до Османської імперії. Кримські татари були сунітами; вища духовна особа – муфтій, на чолі релігійних громад стояли імами.

У Бахчисараї, столиці ханства, у ХVІІІ ст. було 18 мечетей, численні мусульманські освітні заклади (медреси і мектеби). Завоювавши Крим, Російська імперія в кінці ХVІІІ ст. розпочала переслідування мусульманського населення півострова, в результаті чого в другій половині ХІХ ст. Крим залишило понад 161 тис. мусульман. На 1917 р. мусульмани в Криму складали менше третини населення, а в містах – близько 11% мешканців.

За радянської влади переслідування кримських татар тривало. За звинуваченнями у співпраці з нацистами в травні 1944 р. з Криму було виселено 188 626 татар.

З часу проголошення України незалежною розпочався процес репатріації татарського населення Криму. Сьогодні мусульманські громади різного національного складу діють у всіх областях України; вони об'єднані у три структури: Духовне управління мусульман України, Духовний центр мусульманських громад України і Духовне управління мусульман Криму, незначна частина громад не входить до жодної зі згаданих структур.

Духовне управління мусульман Криму виникло ще у 1991 р. і об'єднує приблизно 70% зі всіх зареєстрованих державою мусульманських громад України, вважається духовним центром кримських татар. ДУМК утримує власну духовну школу медресе, видає свою літературу, газету "Хідяєт" кримськотатарською мовою. Очолює ДУМК муфтій Хаджи Еміралі Аблаєв, повторно обраний у квітні 2004 р. на Третьому Курултаї мусульман Криму.

Духовне управління мусульман України створено у 1992 р. в Києві; 1994 р. відбувся Перший з'їзд мусульман України, на якому було обрано Президію ДУМУ і муфтія Ахмеда Таміма. Управління прагне об'єднати мусульман різних національностей, без огляду на культурні відмінності, які залишає розвивати національним товариствам. ДУМУ має свої представництва у 10 областях і є другою за кількістю громад мусульманською структурою в Україні. Під його керівництвом діє Ісламський інститут у Києві, видається російськомовна газета "Минарет".

Духовний центр мусульманських громад України виник на базі Незалежного духовного управління мусульман України, зареєстрованого у 1994 р. Він об'єднує мусульманські громади у 12 областях переважно татарської національності і має національно-релігійний характер.

Керівний орган ДЦМГУ розташований у Донецьку; тут же діє Донецький обласний культурний центр ісламу. Головою Президії ДЦМГУ обрано Рашида Брагіна. У 1997 р. при Центрі засновано Партію мусульман України.

Від початку 90-х років українські мусульмани прагнули об'єднання і скоординованості своїх дій, тому неодноразово намагалися провести повномасштабний представницький з'їзд мусульман України. Ці намагання й досі залишаються актуальними.

Інституалізація мусульманського середовища відбувалася також у формі створення культурних центрів, перший із них зареєстровано в Києві у 1991 році. Великого поширення набули благодійні асоціації та фонди, між якими найвідоміші – "СААР фаундейшн", "Аль-Бушра", "Життя після Чорнобиля". Особливої уваги заслуговує діяльність міжобласної Асоціації громадських організацій "Арраід", яка є конфедерацією 11-ти організацій із різних областей України.

В Україні існує декілька напрямків буддизму. 1996 року буддистськими центрами заснована Українська Асоціація буддистів Карма Каг’ю для сприяння у поширенні цього напрямку вчення. Сьогодні це найбільша в Україні буддистська мережа, яка налічує 16 центрів. Штаб-квартира Асоціації розташована в Ужгороді.

Найвищим органом є Конференція представників центрів, а в проміжках між ними Асоціацією керує Рада представників на чолі з президентом. Духовним керівником є Лама Оле Нідал – перший західний лама, засновник понад 300 центрів Карма-Каг’ю.

Також в Україні представлені інші напрямки буддизму та похідні від буддизму течії.


14.06.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!