Osvita.ua Вища освіта Реферати Релігієзнавство Нові релігійні течії та організації України. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Нові релігійні течії та організації України. Реферат

Основні релігійні течії та церкви України. Українська Православна Церква. Українська Автокефальська Православна Церква. Греко-Католицька церква. Римо-Католицька Церква. Протестантські Церкви

Слово церква має не одне значення. Передусім так називається православний храм. Але цим же словом називають і релігійні напрями (на відміну від секти). Тому вислів, наприклад, мусульманська церква потрібно розуміти не як назву храму послідовників Аллаха (там цей храм називається Мечеть), а як саму назву конфесії. Балтисти моляться у молитовному будинку, католики – у костьолі, отже, балтистська церква – це означення саме релігійного напрямку, а не приміщення. Йдеться не про специфіку храмобудування (хоч це й важливий аспект), а про конфесії.

Історія і практика християнства та інших релігійних течій в Україні за останні роки стала предметом приватної полеміки як серед світських аналітиків, так і богословів, священнослужителів та мирян.

Розбудова незалежної Української держави виявила тяжку історичну спадщину, що дісталася Україні в царині церковного життя та державно-церковних стосунків, Уся наша історія переповнена спробами використання церкви як фактора геополітичних змін, статистськихми виявами держави, щодо церкви, намаганням відродити церкву, яка б стверджувала національну самобутність народу та його природне право на свободу, а також спробами її нищення, нівеновання та уніфікування.

Сьогодні різні політизовані організації або їх члени, порушуючи конституцію, внутрішні закони – релігійних общин і церкви, втручаються до суто релігійної сфери, проголошуючи об'єктами інтересів специфіку богослужіння церковних общин, їхню конфесійну залежність, що викликає численні протести віруючих. Така практика полегшується тим, що широким колам населення України майже нічого не відомо про історію і сучасне становище, тих чи інших церков, нетрадиційних конфесій, які діють на терені країни, про їхнє, так би мовити, національне і політичне обличчя.

На Україні, після хрещення, виникають такі релігійні течії:

  • Софійний характер київського християнства;
  • Рух за незалежну руську митрополію і українську православну церкву (XI-XXст.).
  • Українська греко-католицька церква.
  • нетрадиційна релігійність та Україна.

На основі цих течій на Україні існують такі церкви:

1. Українська Православна Церква, яка до 1990 року називалась Руською Православною Церквою і була Екзорхатом Московської Патріархії. Вона має самостійнвсть у внутрішніх справах.

Основи християнського віровчення визначені у Символі віри, укладеному "отцями церкви" і затвердженому на Нінейському (325) та Константинопольському (381) вселенських соборах. Символом віри називають перелік головних догматів, що становлять основу віровчення будь-якого релігійного напрямку або церкви.

Основою апостолівського християнського вчення є віра в єдиного Бога-Отця, Бога-Сина Ісуса Христа, Бога Духа Святого, що говорить через пророків; віра в єдину, святу, апостольську церкву, силу хрещення, відпущення гріхів, воскресіння мертвих і життя прийдешнього світу. Важлива роль у християнському культі належить Богородиці, Діві Марії. Заступниці страждених душ.

Християнство визнає маїнства, тобто вважає, що вища сила таємничим способом передає свою благодать при здійсненні обрядів хрещення, милопомазання, євхаристії, покаяння, маслосвяття, священства, шлюбу.

2. Українська Автокефальська Православна Церква, яка знову відродилася і має багатьох прихильників. На Соборі в Києві 5 червня 1990р. ствердила свою незалежність і вибрала Патріарха Київського і всієї України. Автокефалія (грецьк. "авто" - сам, "кефалі" –голова) – це самоуправління, адміністративна незалежність православних церков.

3. Греко-католицька Церква об'єднує віруючих, вихованих на засадах Берестейського Собору 1596р. З перших днів свого існування всі зусилля церкви були спрямовані на зміцнення духовного життя своєї внутрішньої структури, встановлення відповідної адміністрації у єпархіях в межах України, налагодження зв'язків із греко-католицькою церквою у діаспорі. Сьогодні Українсько греко-католицька церква має 11 єпископів, три єпархії) Львівську, Івано-Франківську і Лукачевську) та більше п'яти мільйонів віруючих. Громади греко-католиків є у Києві, Одесі, Миколаєві, Донецьку, Вінниці, Житомирі, Луцьку і. т. д.

Відновлюється структура традиційних чернегих орденів Греко-Католицької Церкви. Серед них головчі ордени-василіани, редемптористи, студити і жіночі василіанки, йосафатки, святого Вікентія (бельгійськи), Присвятої Родини, сестри-служебниці. Всі ордени мають спільне призначення – проводити якомога ширшу місіонерську діяльність серед населення. Проте вони відрізняються певними функціональними особливостями. Наприклад, черниці ордену св. Вікентія здебільшого працюють сестрами милосердя, нянями; йосафатки займаються релігійним вихованням дітей; черниці ордену Пресвятої Родини обслуговують хворих і людей похилого віку; редемптористки, студити активно займаються місіонерською діяльністю та підготовкою кадрів для церкви.

4. Римо-Католицька Церква, що визнає своїм безпосереднім главою Папу Римського.

Католицизм має багато спільного з православ'ям і водночас відрізняється від інших напрямків у християнстві системою віровчення, культу, своєрідними засобами пристосування до стрімкої зміни соціальної діяльності і нової релігійної свідомості. Католицизм доповнив "Символ віри" новими догматами. Католицизму притаманні догмати християнства, але він має й специфічні риси, особливості, котрих не знає православна церква.

Особливості такі: вчення про "чистилище" – місце між пеклом і раєм, має змогу очиститися від гріхів і в подальшому переходити в пекло чи рай. Що людина не може заслужити Божої милості самостійно, без допомоги духівництва, яке має значні переваги перед мирянами і повинно мати надзвичайні права і привілеї. Забороняє віруючим читати Біблію, оскільки це є виключним правом духівництва. Католицизм вважає катонічною лише Біблію, яка написана латинською мовою, якою не володіє переважна частина віруючих. Богослужіння в католицькому культі ведеться латинською мовою, незрозумілою більшості віруючих.

Надзвичайно велику роль у католицтві відіграє культ Богородиці, або мадонни. Католицька церква навіює жінкам, що в діві Марії вони мають свою заступницю перед Богом, що Мадонна може допомогти їм у всіх життєвих труднощах.

5. Численні Протестантські церкви, які іноді називаються сектами і баптисти, п" ятдесятники, тенноніти, адвентисти сьомого дня. Це також християни, але вони не визнають таїнства, не поклоняються іконам, хрестять не немовлят, а дорослих.

Людина для протистантизму – уже не є ланкою в ланцюзі над особистісної спільності, як це було в середньовічному християнстві. Індивідуалізація, характерна для буржуазної епохи, висуває на порядок денний таку перебудову релігійних уявлень, в якій людина зі своєю релігійною своєрідністю змогла б включитися у ситуацію релігійного переживання. Наприклад, якщо православ'я і католицизм регламентують систему постів, виходячи з власних смаків, пристрастей, звичок.

Зазнала змін у притистантизмі і сама ідея Бога. З погляду протистанської ідеології, Бог існує тому, що він потрібен людині, котра в нього вірить. "У що віриш, те й маєш" – ось формула протестантів. У різних країнах Західної Європи протестантизм набуває особливих, специфічних форм. Найбільш значними напрямами у протистантизмі, що виникли в XVI ст., були лютеранство і кальвінізм, неохристиянські рухи, релігії орієнталістського напряму, езотеоритичні об'єднання, неоязичництво, синтетичні неорелігії, сайєнтологічні рухи, сатанізм.

Аналіз сучасного стану нетрадиційної релігійностітдає можливість виявити його характер, специфіку діяльності цих течій в нових історичних умовах, їхні взаємини з суспільним середовищем, зокрема з державними структурами.

Представники неокультів непросту релігійну ситуацію в Україні, а тому постійно турбуються про створення собі своєрідного позитивного іміджу серед населення, кришнаїти представники Церкви, Єднання, різні неопротестанські течії виявляють зацікавлення справами духовно-національного відродження України. Вони охоче йдуть на співпрацю з громадськими науковими та іншими організаціями.

Разом з тим активність неорелегійних утворень, цілеспрямована орієнтація на молодь, інтелектуальну частину суспільства, використання деякими з течій активного психологічного впливу, жорстокості, авторитаризм лідерів, строга дисципліна зумовили неоднозначність оцінок діяльності неорелігії, прояв крайніх форм не сприйняття їх. Останнє проявляється зі сторони православних та католицьких церков. Вони розглядають діяльність неорелігійних спілок як таку, що наносить шкоду процесу державотворення, як неправомірек вторгнення на канонічну територію православ'я і. т. ін.

Останнім часом все відчутнішим стає тиск на державні органи з боку окремих політичних організацій і партій, а також громадських об" єднань батьків, діти яких стали членами неорелігійних груп. В засобах масової інформації почастішали прямі заклики до заборони діяльності неорелігійних утворень в Україні, до введення жорстокого мханізму їх леганізації.

Аналіз нетрадиційної релігійності дозволяє спрогнозувати можливі явища і процеси в цьому середовищі на найближчу перспективу. Відмічається, що протягом ближчих років релігійний інноваційний процес буде продовжуватися з різною мірою інтенсивності.

З боку модернових релігійних утворень слід чекати активного пошуку форм взаємовідносин з державою, громадськістю, традиційними церквами.

Поки ж що нетрадиційні релігії виборюють право на існування, і ця тенденція збережеться й надалі, якщо не закон, а емоційне і політико-прагматичне відношення чиновника буде визначати долю тієї чи іншої громади.

У новому Законі України (1991р.) "Про свободу совісті і релігійні організації" зазначалося: "Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії."

Отже, плюралізм поглядів передбачає не лише проголошення, а й створення реальних умов для кожного напрямку, головне, щоб вони засновувалися на принципах гуманізму, добра та милосердя.

Література

  1. Релігієзнавство. Лубський В. І. Підручник- К.:Вілбор, 1997.
  2. Релігієзнавство. Калінін Ю. А., Є. А. Харьковченко. Підручник. -Київ, 1995.
  3. Українська культура:історія і сучасність:навчальний посібнік/ за редакцією Черепанової С. О. -Львів:Світ, 1994.


13.06.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!