Osvita.ua Вища освіта Реферати Релігієзнавство Суспільне значення релігії та релігієзнавства. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Суспільне значення релігії та релігієзнавства. Реферат

Предмет та історія розвитку релігієзнавства як науки. Поняття релігії. Її психологічна і культурна сутність. Походження та розвиток релігії. Функції релігії та церкви в житті суспільства

Спроба пояснення феномену релігії вилилася у формування спеціальної галузі знання – релігієзнавство. Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування і розвиток релігії, її будову.

Релігієзнавство – це комплексна галузь людського знання.

Релігієзнавство як самостійна дисципліна з’явилася у навчальних планах вузів зовсім недавно – у середині 1990-х років. Її поява була обумовлена усвідомленням потреби більш об’єктивного підходу до змісту релігії та її ролі в суспільстві.

Релігієзнавство є багатодисциплінарною сферою гуманітарного знання. Структурними системами цього знання є антропологія релігії, географія релігії, культурологія релігії, психологія релігії, філософія релігії, футурологія релігії.

Історично першою формою релігієзнавства є теологія – вчення про бога в католицькій та протестантській традиції та богослов’я – наука про прославлення Бога за православною традицією. Богословсько-теологічний підхід до релігії – це підхід релігії "іззовні", з позиції самої релігії. Основою цього підходу є віра. З точки зору О. Меня, релігія – це відповідь людини на проявлення Божественної сутності. Релігійний досвід – це переживання, пов’язані з почуттям реальної присутності у нашому бутті якогось Вищого начала.

На думку богослова О. Меня: "Зустріч з Богом відбувається у житті кожної людини. І релігійний досвід людини є досвід універсальний, загальнолюдський". Богословсько-теологічному протистоїть філософський і науковий. У 17-18 ст. зароджується філософія релігії (Л. Фейєрбах). На думку К. Маркса і Ф. Енгельса релігія як соціальне явище має історичну природу і породжена соціальними явищами. Дослідження релігії з наукових позицій займалися О. Конт та Дюркгейм. Для соціолога релігія цікава лише як особливий тип мотивації соціальної поведінки людей. Але релігія – це й ще й психологічне явище.

Психологія релігії сформувалася у кінці 19-поч. 20 ст. завдяки працям З. Фрейда. Яка доля очікує релігію у майбутньому, чи зникне релігія у майбутньому? Відповіді на ці питання намагається дати футурологія релігії. Аналіз існуючих релігій говорить про те, що йде інтенсивний процес модернізації релігії через повернення її до людини, до загальнолюдських цінностей.

Слово "релігія" має два значення у перекладі з латинської мови. Перше значення – це благочестя, святиня, предмет культу і друге – це "пов’язувати". У першому випадку вже ясно. Що ми маємо справу з таким явищем, яке відноситься до чогось святого, надлюдського у нашому житті. Це вище або Абсолютне має загальну назву Бога. Таким чином, релігії без Бога не існує. Бог – це початок і зміст будь-якої релігії, релігійної системи. Бог або Абсолют знаходиться вище людських і природних сил, т. ч. він над реальний і надприродний.

Бог трансцендентний (лат. "той, який виходить за межі чогось"), ось чому людина не може відкрити, пізнати або побачити Бога. Проте саме божество може відкритися людині. Німецький філософ І. Кант вважав, що існування Бога не можна логічно ні довести, ні спростувати.

Наступне, що об’єднує усі релігії – це релігійна віра. Віра – це елемент людського знання і спрямована вона на уявлення, образи, теорії і т. ін. Які ж з цих утворень свідомості є предметом віри? Очевидно, ті, які не є предметом знання, які не отримали у свідомості людини статусу об’єктивних істин.

Предметом віри є гіпотетичні уявлення, образи, поняття, теорії. Предметом релігійної віри є надприродне. Таким чином, віра в існування надприродного є суттєвою характеристикою будь-якої релігії. Існує дві теорії на проблему релігійної віри. Одна з них тлумачить її по-переважності як інтелектуальний феномен і в такому разі релігія постає як міфологічна система (міфи, легенди, казки, притчи). Представниками міфологічної школи в релігієзнавстві є Ш. Дюпюї і К. Вольней.

Друга теорія робить акцент на емоційно-вольовому елементі. На думку представників психології релігії З. Фрейда і К. Юнга, релігійна віра – це перш за все релігійні переживання, релігійні почуття. Цей підхід передбачав існування особливих релігійних переживань, але чим вони відрізняються від інших людських переживань?

Російський православний богослов Олександр Мень дає таку відповідь на це питання: "Специфіку релігійних переживань не можна звести до будь-якої сфери людського духу: ані до моралі, ані до естетики ані до будь-якого почуття, взятого окремо. Точніше всього його можна визначити як почуття благоговіння. Почуття благоговіння означає таким чином благоговіння перед богом. Отже, особливість цього почуття визначається характером його спрямованості на Бога".

У розвинених релігійних системах виділимо два чітких рівня: буденна релігійна свідомість і концептуальна релігійна свідомість. У другому випадку релігійна свідомість існує у вигляді систематизованого і кодифікованого віровчення. Зміст віровчення сформульовано у священних книгах (Біблія, Коран). А також затверджено релігійними організаціями у вигляді догматів. Визнання релігійної свідомості у якості ведучого елемента релігійного комплексу є домінуючою, але не єдиною точкою зору у релігієзнавстві.

На думку релігієзнавців, основним елементом релігії, який надає їй своєрідності є культова система. Вона представляє собою сукупність певних обрядів. Обряд – це сукупність стереотипних дій, установлених звичаєм або традицією, які символізують ті чи інші ідеї, норми, ідеали і уявлення. Однією з головних соціальних функцій обряду є акумуляція і передання досвіду як між людьми, так і між поколіннями. Велике значення має емоційний бік обрядової дії, її нормативний характер.

У якості найважливішого ознаки обряду слід відмітити його символічний характер. Специфіка релігійних обрядів полягає в їхньому ідейному змісті. Ось чому одні й ті ж самі культові дії набувають у різних релігійних системах принципово відмінний зміст. Так, наприклад, очищуючі обряди, пов’язані із зануренням у воду у деяких племен інтерпретувалися як засіб очищення від скверни, а християнський водний обряд набув значення хрещення. Він же символізує і доручення до церкви.

Еволюція релігійних обрядів йшла шляхом їх одухотворення. Вершиною цього шляху є молитва – словесне звернення людини до об’єкту своєї віри. Молитви бувають індивідуальні та колективні. Можливо молитва склалася на основі язичницьких заговорів і заклинань як елемент магії слова.

Для того, щоб постійно підтримувати релігійні почуття у багатьох розвинених релігіях установлено богослужбовий канон, до якого включається "коло річного богослужіння". Кожне число кожного місяця присвячується особливим подіям або пам’яті святих. Наприклад, на кожний день тижня призначаються особливі молитви: у суботу і неділю вони носять урочистий характер. У середу і п’ятницю – сумні. Значне місце у культовій системі займає її естетичний бік. Будівля храму, його інтер’єр, ікони та фрески впливають на людину. Релігійна культова система – це перш за все система колективних дій. Ось чому вони потребують впорядкування і систематизації.

Специфіка релігії проявляється не в особливому характері вірування, а у тому, що ці уявлення, образи включаються у культову систему, набувають у ній символічний характер і функціонують у соціальній взаємодії.

Саме на базі культових дій й формується релігія як соціальний інститут. Первісною ланкою інституту релігії є релігійна група. У первісному суспільстві культові дії входили до процесу матеріального виробництва і релігійна група співпадала з іншими соціальними групами (племенем, родом). Поступово в них виділяються спеціалісти по проведенню культових дій: шамани і чаклуни. Спочатку вони вибиралися громадою, але з часом цей професійний шар перетворюється у соціальну групу і стає частиною родової верхівки.

З часом починають формуватися самостійні системи культових дій – богослужіння і разом з цим формується організація служителів культу – жрецькі корпорації. Ведуча роль жерців у ранньокласових суспільствах визначалася не тільки тим, що це були освічені люди, але й тим, яку роль у суспільному житті грав сакральний (священний) елемент. У розвиненій формі релігійні організації є складним соціальним інститутом. Дослідники виділяють 4 основних типи релігійних організацій: церква, секта, харизматичний культ і деномінанація.

Церква – це тип релігійної організації зі складною суворо централізованою та ієрархізованою системою взаємодії між священнослужителями і віруючими.

Секта –виникає в результаті відділення від церкви частини віруючих на основі змін віровчення і культу.

Харизматичний культ є одним із різновидів секти. Ця організація створюється на основі об’єднання прибічників конкретної особи. Яка визнає себе у якості носія особливих божественних якостей (харизми).

Деномінація – це такий тип релігійної організації, який поєднує в собі риси церкви і секти.

У підсумку можна зробити такі висновки: розвиток релігії являє собою складну структуровану будову, що поєднує в собі три основних елементи – релігійна свідомість, культова діяльність та релігійні організації.

З точки зору віруючих, питання виникнення релігії не має сенсу: релігію бог дарував людству. Теорії щодо появи релігії можна поділити на дві групи: теологічні та наукові. Традиціоналістична теорія на походження релігії полягає в тому, що релігію відкрив людям сам Бог. Отже, ця теорія не потребує доведення, бо ґрунтується на вірі (отці церкви Василь Великий, Іоан Златоуст, Ф. Аквінський).

Теїстична теорія визнає буття Бога як істоти надлюдської та надприродної, а релігія є наслідком божественного одкровення (Р. Декарт, Г. В. Лейбніц, І. Г. Фіхте). Академічний теїзм - представники цього напрямку у 2-й пол. 19 ст. (В. Кудрявцев-Платонов) виникнення релігії пояснювали дією двох джерел:

  • об’єктивного, що полягає у впливові Бога на дух людини;
  • суб’єктивного, чим є засвоєння людиною цього впливу.

У свідомості людини є знання, яке існує перед досвідом, незалежно від практики. Воно виникає тоді, коли душа ще до народження тіла споглядає сутності, які існують за межами фізичного світу, або воно йде від якогось Абсолюта. Наукові теорії. Міфологічна теорія. Англійський лінгвіст Ф. Мюллер (1830-1900) висунув припущення, що початком релігії є міф про сонце. Наприкінці 19-поч. 20 ст. поширилася анімістична теорія. Автором якої був Е. Б. Тайлор (1832-1917). Він вважав, що релігія почалася з віри в духів і в душу (лат. "аніма" – душа, дух). Магічну теорію запропонував Д. Фрезер (1854-1941). Духовний розвиток людства він розглядав як процес з трьох стадій: магії, релігії, науки.

Основою первісної релігії є магія. Психологічна теорія пояснює появу релігії особливостями психологічної природи людини (З. Фрейд). Релігія за З. Фрейдом. є наслідком психічних переживань людини. яка перебувала в стресовій ситуації. Релігію З. Фрейд оцінює лише як явище індивідуального життя людини, але людина є не тільки явище природи. але й суспільства. Концепція прамонотеїзму проголошувала версію про віру людей спокон віку в єдиного Бога. Ці теорії розкрили грані складного процесу духовного розвитку людства.

Разом з найновішими історичними дослідженнями в галузі археології, етнології, мовознавства вони склали базу для подальшого осмислення цієї проблеми. Вченими доведено, що релігія має свій початок, вона виникла на певному етапі історії суспільства. На першому етапі розвитку людської свідомості від появи мавполюдей до неандертальської людини духовної сфери у діяльності людей не було, отже не існувало і релігії. Не залишилося жодних залишків релігійного культу від "людини умілої" (homo habilis) – найдавнішого предку людини – архантропа, залишки яких було знайдено у Танзанії в 20 ст.

Ця людина жила 2,5-3 млн. років тому. Не було виявлено релігії і у пітекантропа (мавполюдини), залишки якої знайдені в кінці 19 ст. на о. Ява. Пітекантропи жили близько мільйона років тому у добу раннього палеоліту. Не було виявлено релігії й у синантропа (китайської людини). У середині 19 ст. було відкрито залишки неандертальців у Німеччині (100-40 тис. років тому). Неандертальці почали ховати померлих (печери Каїк-Коба у Криму та Тешик-Таш в Узбекистані).

Більш-менш чіткі релігійні уявлення помітні у кроманьйонської людини, залишки якої знайшли в печері Кро-Маньйон у Франції (40 тис. років тому, пізній палеоліт). Їхні поховання свідчили про існування виразних релігійних уявлень 50-30 тис. років тому. Не виключено, що цей процес тривав близько 20-25 тис. років.

Чому виникла релігія? За своєю природою релігія соціальна, це складне явище духовного життя суспільства. У важких умовах люди здобували засоби до життя, вони були у залежності від природи, зростала залежність від суспільства. Пошуки причин свого безсилля, залежності від оточуючого світу вели людину до утворення як реальних, так і фантастичних уявлень про світ, про надприродне.

На виникнення релігійної картини світу у первісної людини впливали обставини психологічного характеру. Головною емоцією був страх, який штовхав людину на перебільшення образів, створення фантастичних картин. Фантастичне починає панувати над реальним. Названі нами причини у комплексі обумовлювали початок релігійних вірувань.

Релігія може бути розглянута і з позиції виявлення тих функцій, які вона виконує у суспільстві. Однією з найважливіших функцій релігії є світоглядна. Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, норм, які визначають відношення людини до світу і які виступають у якості орієнтирів та регуляторів її поведінки. Функція релігійного світогляду полягає не тільки в тому, щоб надати людині певну картину світу, але перш за все, щоб завдяки цій картині вона зуміла знайти зміст свого життя. Інтегруюча функція відноситься до основних функцій.

Об’єднуючи людей у межах релігійного світогляду будь-яка релігійна концепція висвітлює норм і порядки та сприяє соціальній, ідейні та політичній інтеграції. Тісно пов’язана і інтегруючою і компенсаторна функція. В ілюзорно-містичній формі вона компенсувала безсилля людини, відсутність знання. Важливою є регулюючо-контролююча функція. Створивши структури, ідейні догмати та практичні методи впливу на мислення і поведінку людей, релігія пристосовує до своїх потреб системи духовних та етичних цінностей.

В цій функції протягом століть закладалися основи релігійної моралі. Богослужбова функція – задоволення релігійних потреб віруючих через проведення проповідей, обрядів, ритуалів. Місіонерська функція – це поширення за допомогою місіонерів віровчення, іноді насильницькими методами (католицизм у Африці та Америці). Просвітницька – поширення певної суми знань про історію, культуру, мораль певної релігії.

Нормотворча – створення норм і правил, що допомагають церкві здійснювати своє панування (інструкції для священників, статут церкви). Благодійно-філантропічна – здійснюється через систему матеріальної допомоги різним організаціям та установам. Господарсько-економічна – ведення господарства, виробничої діяльності для внутрішніх потреб; проведення реставраційно-будівельних робіт.

Історичний досвід кожного етносу подає різні приклади існування релігії та держави. Види їх відносин були різними. Існували та існують держави з узаконеною панівною церквою (Російська імперія – православ’я; Данія – лютеранська церква; Іран та Ірак – іслам). У конституціях деяких держав визначено традиційну релігію в суспільстві, яка посідає пріоритетне становище серед інших віросповідань. Так, наприклад, у конституції Греції зазначено, що панівною релігією є східно-православна церква; у Конституції Норвегії –євангелічно-лютеранська.

Історична доля України тісно пов’язана з православ’ям. Характер взаємовідношень церкви і держави в Україні визначається законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" ("Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті") та Конституцією України. У ст. 35 Конституції зазначено, що "церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави". Держава визнає також рівність всіх конфесій перед законом і не поділяє церкви на панівні, терпимі, чи гнані. У разі порушення закону діяльність релігійної організації припиняється.


06.06.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!