Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Класики психології Юнг Карл Густав та Фромм Еріх
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Класики психології Юнг Карл Густав та Фромм Еріх

У рефераті наведено біографічні відомості видатних психологів Юнга Карла Густава та Фромма Еріха. Також наведено відомості про наукову діяльність вчених

ФРОММ ЕРІХ (1900-1980)

Еріх Фромм народився в 1900 р. у Франкфурті (Німеччина).

Він вивчав психологію, соціологію та філософію, отримав ступінь доктора філософії в Гейдельберзькому університеті, де захистив у 1922 р. докторську дисертацію. Продовжив свою психоаналітичну освіту в Берлінському психоаналітичному інституті.

1934 р. — Фромм емігрував до Сполучених Штатів Америки, намагаючись уникнути нацистської загрози. Він почав приватну практику в Нью-Йорку.

Свою першу книгу «Втеча від волі» Фромм опублікував у 1941 р. У ній він показав особливе значення способів, якими суспільні сили й ідеології формують структуру характеру індивідуума. Цей напрям, який Фромм розвивав у багатьох наступних працях, приніс йому членство в Міжнародній психоаналітичній асоціації.

Переосмислення й творчий розвиток теорії Фрейда сприяло тому, що Фромм очолив один з впливових напрямів сучасної гуманітарної науки — неофрейдизм.

Фромм, проаналізувавши типи соціальних характерів, що формуються різними типами культур, показав роль гуманістичної й авторитарної етики в цьому формуванні та дійшов висновку, що людина може (а отже, і повинна) протиставити зовнішньому авторитету влади й анонімному авторитету суспільної думки свої розум та волю. Тобто порятунок від авторитарності Фромм бачив у самостійності й самовдосконаленні людини.

Ця думка, мабуть, є головною і для найвідомішої його книги «Мистецтво любові».

1945 р. Фромм став співробітником Інституту психіатрії Вільяма Алан-сона Уайта. Згодом він читав лекції в багатьох університетах США та обіймав посаду професора психіатрії в Національному університеті в Мехіко з 1949 p. до 1965 p. Разом зі своєю дружиною Фромм у 1976 p. переїхав до Швейцарії.

Еріх Фромм, спираючись на ідеї психоаналізу, прагнув вирішити основні протиріччя людського існування — між егоїзмом і альтруїзмом, волею і буттям. А шляхи виходу з кризи цивілізації бачив у створенні «здорового суспільства», заснованого на принципах гуманістичної етики, серед яких любов, а також відновленні гармонії між індивідом і природою, особистістю й суспільством.

Еріх Фромм прожив довге, плідне й насичене життя. Він помер 1980 р. у віці 80 років.

ЮНГ КАРЛ ГУСТАВ (1875-1961)

Карл Густав Юнг народився 26 липня 1875 р. у швейцарському містечку Кесвіль.

Закінчивши Базельську гімназію, він у 1895 р. вступає до університету. Юнг бачив себе в майбутньому лікарем, прагнучи серйозно займатися хірургією. Але через якийсь час він змінив своє рішення. Коли Юнг практикував у клініці й готувався до державного іспиту, до його рук випадково потрапив підручник з психіатрії, з якого він дізнався, що психіатрія — «наука про особистість». Він одразу вирішив серйозно зайнятися цією наукою.

1900 р. Карл Юнг працює як асистент у клініці Бургхельцлі. За роки роботи в цій клініці Юнг багато досяг, зокрема покращив стан багатьох хворих. Він поставив собі за мету змінити структуру психіатрії, оскільки до нього психіатри ігнорували психологію душевнохворих. А з 1905 р. він читає курс психіатрії в Цюріху й у цей час обіймає посаду головного лікаря в університетській клініці. У цьому ж році він засновує лабораторію експериментальної психопатології при психіатричній лікарні, де разом зі своїми студентами вивчає психічні реакції.

Психологія стала для Юнга наукою наук — саме вона, на його думку, має дати сучасній людині цілісне уявлення, світогляд. Крім «філософії життя», його приваблював і модний на той час окультизм. Упродовж кількох років Юнг брав участь у спіритичних сеансах, ознайомився з літературою з астрології та інших «таємничих» наук.

1902 р. Карл Юнг закінчив роботу над докторською дисертацією «Про психологію і патологію так званих окультних феноменів». Ця робота дотепер зберегла наукове значення — Юнг дає в ній психологічний і психіатричний аналіз медіумічного трансу, зіставляє його з галюцинаціями. Він вважає, що в поетів, пророків, містиків, засновників різних релігійних рухів спостерігаються ті самі стани, які психіатр спостерігає у хворих.

З 1906 р. між Карлом Юнгом і Фрейдом починається жваве листування, що триває до 1913 р. У ці роки вони обмінюються досвідом, різними теоріями, роботами, серед яких Юнг посилає і свою роботу «Психологія Dementia praecox». Фрейд і Юнг виробили власні культурологічні концепції, які займають гідне місце в системі культурологічних знань.

1890 р. Юнг, працюючи в Цюріхській клініці, стає його відкритим послідовником і пропагандистом теорії. Не можна сказати, що стосунки між Фрейдом і Юнгом завжди були дружніми. Визнаючи авторитет Фрейда і навіть називаючи його своїм учителем, Юнг багато в чому з ним не погоджувався, а в 1913 р. їхні стосунки припиняються.

Сам Юнг сприймав Фрейда як трагічну фігуру і водночас як велику. Юнг причиною розриву називає свою роботу «Метаморфози і символи лібідо». Там, де Фрейд бачив лише сексуальні мотиви і прагнення насилля, Юнг виявляв поєднання жіночого і чоловічого начал, особистих і колективних факторів з багатовіковою історією (архетипи).

Об'єднати всі ці поняття в систему Юнгу допомогли його дослідження у сфері історії культури та релігії і, звичайно, його багата психотерапевтична практика.

У момент розриву з Фрейдом Юнгу виповнилося 38 років — середина життя, поворотний пункт в особистісному розвитку. Цей віковий етап сам Юнг згодом визначив як «кризу середини життя». Але саме цей критичний період збігся з генеруванням його основних ідей, що ввійшли в історію науки аналітична психологія.

Розквіт творчості Юнга припадає на період початку Першої та кінця Другої світової війни. Восени 1913р. його глибоко стривожили жахливі видіння кривавої Європи. У серпні наступного року вибухнула світова війна, немовби явивши собою категоричне заперечення раціональних основ культури і цивілізації. Тоді Юнг поставив перед собою завдання якнайглибше досліджувати духовну історію людини, щоб виявити й подолати те, що штовхає її до ірраціонального саморуйнування.

Плоди кантівських міркувань побачили світ у 1921 р. у монументальній праці «Психологічні типи, або психологія індивідуації». Обсяг цієї книги перевищував 700 сторінок, з яких перші 470 являли собою найширшу панораму філософської думки — західної і східної, давньої і сучасної. Решта 240 сторінок були викладом концепції Юнга. Слід зазначити, що його наступні досліди в наукових колах були оцінені по-різному, однак концепція психологічних типів була визнана в усьому світі й принесла Юнгу велику популярність.

Як головний фактор диференціації психологічних типів Юнг визначив чотири функції свідомості: мислення, відчуття, чуття та інтуїцію. Кожна функція може реалізуватися інтровертивно або екстравертивно.

Серед інших, введених Юнгам понять, інтроверсія і екстраверсія були найпоширенішими.

Юнг вважав: кожного індивідуума можна охарактеризувати як первинно орієнтованого на внутрішнє або на зовнішнє. Енергія інтровертів спрямована на внутрішній світ, енергія екстравертів — на зовнішній.

За Юнгом, немає «чистих» інтровертів або екстравертів. Юнг порівнював ці два процеси з роботою серця — ритмічною зміною в циклі стискання (інтроверсія) і розширення (екстраверсія). Однак кожен індивідуум більш схильний до однієї з цих орієнтації і діє переважно в її рамках.

Концепцію екстраверсії інтроверсії згодом розвинув Г. Айзенк, який визначив цей параметр (поряд з емоційною стійкістю) головним для особистості. В інтерпретації Айзенка ці поняття дотепер широко використовуються в психології особистості.

Погляди Юнга на природу психічного життя формувалися в полеміці з фрейдистським трактуванням лібідо. Юнг дав енергетичне трактування лібідо як потоку вітально-психічної енергії. Усі феномени свідомого й несвідомого життя людини він розглядав як різні вияви єдиної енергії лібідо. Неврози й інші розлади є результатом регресії лібідо, здатності повертатися назад під впливом нездоланних життєвих перешкод. Це призводить до репродукції у свідомості хворого архаїчних образів і переживань, що являють собою первинні форми адаптації людини до навколишнього світу.

Юнг радикально переосмислив фрейдистську концепцію природи несвідомого. На його думку, несвідоме містить у собі не тільки суб'єктивне й індивідуальне, витіснені за поріг свідомості, а й насамперед колективний і безособистісний психічний зміст.

Емпіричною базою введення ідеї «колективного несвідомого» була встановлена Юнгом у його психіатричній практиці схожість між міфологічними мотивами стародавності, образами сновидінь у нормальних людей і фантазіями душевнохворих. Ці образи — носії колективного несвідомого — Юнг назвав архетипами. Юнг по-різному описував архетипи, але усі його трактування мають щось спільне: фундаментальні образи-символи принципово протистоять свідомості, їх не можна логічно осмислити й адекватно висловити. Єдине, що доступно психологічній науці, — це опис, тлумачення і деяка типізація архетипів, чому і присвячена значна частина творів Юнга.

Юнг висунув і такий метод, як «психологічний компас», що дає змогу аналізувати типи людей. У кожної точки компаса є протилежний полюс. Почуття підкріплюються інтуїцією, а мислення—відчуттям. Наприклад, у людини, яка мислить, чуттєва сфера буде менш розвинутою (вона здатна оцінювати обставини спонтанно, чуттям, не вдаючись до раціонального аналізу мотивів дії). У кожної особистості ці сфери можуть накладатися. Наприклад, у людини, що діє, можуть бути однаково розвинуті розумова і чуттєва сторони (інтуїція в цьому випадку буде послабленою). Очевидно, що неактивні почуття і відчуття витісняються у підсвідоме, що може призвести до їхньої раптової активізації й неконтрольованого прориву у вигляді стресів або нападів одержимості.

Інтерес до фундаментальних психологічних процесів Юнга сприяв вивченню ним давніх західних традицій алхімії та гностицизму, а також до дослідження неєвропейських культур. У 1924—1925 pp. він живе серед індіанців пуебло в штаті Нью-Мексико, у 1926 р. бере участь в експедиції до Кенії до племені елгонів, у 1937 р. — подорож до Індії.

В останні десятиліття життя Юнга в його розпорядженні був унікальний лекційний зал під відкритим небом біля Лаго-Маджоре. Починаючи з 1933 р. сюди щороку з усього світу з'їжджалися на конференції вчені, щоб виступити з доповідями і взяти участь у дискусіях. Це були збори товариства «Еранос», що відбувалися в маєтку його фундаторки Ольги Фройбе-Каптейн. Багато важливих робіт, що належать до останніх років життя Юнга, вперше було обговорено в науковому товаристві саме на цих зборах.

Карл Густав Юнг помер після нетривалої хвороби у своєму будинку в Кюснахті 6 червня 1961 р.

Використана література

1. Орбан-Лембрик, Лідія Ернестівна Соціальна психологія: У 2-х кн.:Підруч. для студ. вузів. Кн. 1. Соціальна психологія особистості і спілкування.- К.: Либідь, 2004.- 576с.

2. Психологія.- К.: Либідь, 2001.- 560с.

3. Психологія.- К.: Либідь, 1999.- 558с.

4. Політична психологія.- К.: ЦУЛ, 2003.- 216с.

5. Загальна психологія.- К.: Либідь, 2005.- 464с.

6. Гуманістична психологія.- К.: Університетське вид-во "Пульсари", 2001.- 252 с.

7. Бондарчук Олена Іванівна Психологія сім'ї.- К.: МАУП, 2001.- 96с.

8. Морозов С.М., Бондар В.В. Клінічна психологія.- К.: ІПО КНУ ім.Т.Г.Шевченка, 2001.- 116с.

9. Пащенко, Світлана Юріївна Загальна психологія.- Запоріжжя, 2004.- 32с.

10. Петро Андрійович Загальна психологія.- К.: Вища школа, 2004.- 125c.


26.09.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!