Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Психологія: практика формування психічного здоров'я. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Психологія: практика формування психічного здоров'я. Реферат

"Я-концепція" - ключ до збереження і зміцнення здоров'я дитини. Вікові особливості формування внутрішньої картини здоров'я. Спотворення внутрішньої картини здоров'я

Практика формування психічного здоров'я у своєму розвитку спирається на холістичну методологію, чим підкреслюється гармонійний розвиток усіх складових структурно-функціональних складових людини. Реалізація такого підходу може йти через психовалеологічне навчання, а саме розкриття Потенціалу Людини. "Квітка потенціалів", яке містить у собі реалізаційний аспект оздоровчої психовалеологічної діяльності. Напрямки цього навчання можуть бути символічно представлені у вигляді квітки, сім пелюстків якої формують візерунок взаємозалежних потенціалів, що відбивають різні аспекти душевного, тілесного і соціального здоров'я людини.

Мета навчання - максимальне розкриття складових пелюстків "Квітки потенціалів":

  • Потенціал розуму (інтелектуальний аспект здоров'я) - здатність людини розвивати інтелект і уміння ним користуватися.
  • Потенціал волі (особистісний аспект здоров'я) - здатність людини до само-актуалізації; вміння ставити мету і досягати її, вибираючи адекватні засоби.
  • Потенціал почуттів (емоційний аспект здоров'я) - здатність людини конгруентне виражати свої почуття; розуміння і прийняття почуттів інших без оцінювання.
  • Потенціал тіла (фізичний аспект здоров'я) - здатність людини розвивати фізичну складову свого здоров'я; усвідомлення власної тілесності як властивості особистості.
  • Суспільний потенціал (соціальний аспект здоров'я) - здатність людини оптимально адаптуватися до соціальних умов; прагнення постійно підвищувати рівень комунікативної компетентності, розвивати почуття приналежності до всього людства.
  • Креативний потенціал (творчий аспект здоров'я) - здатність людини до творчої активності, творчого самовираження, виходячи за рамки своїх обмежуючих переконань.
  • Духовний потенціал (моральний аспект здоров'я) - здатність людини розвивати вищі психічні аспекти: альтруїзм, мудрість, інтуїцію тощо.

Прагнення людини до збереження і зміцнення індивідуального здоров'я як багатокомпонентного явища, звичайно ж, залежить від загальної культури і знань про свій організм, про особливості будови і функцій різних органів і систем, про свої індивідуально-психологічні особливості, про способи і методи корекції свого стану, своєї фізичної і розумової працездатності. Цілком очевидно, що запорукою збереження здоров'я індивіда є установка на здоровий спосіб життя.

Якщо людина не буде любити життя, не буде прагнути до повноцінного психічного і фізичного довголіття й усвідомленої само-актуалізації, то ніяка сучасна наука, ліки і рецепти не допоможуть їй. Отже необхідною умовою збереження і зміцнення здоров'я є висока психічна культура людини.

"Я-концепція" - ключ до збереження і зміцнення здоров'я дитини

Знання особливостей психології здоров'я дитини може допомогти вчителям, які виховуючи дітей, прагнуть створити оптимальні умови для збереження і зміцнення їхнього здоров'я. Ставлення дитини до свого здоров'я є частиною її самопізнання, а точніше, частиною її образу "Я". "Я" складається із сприйняття власного зовнішнього вигляду, поведінки, особистісних якостей. При цьому образ зовнішнього вигляду формується за допомогою сприйняття і під впливом інтимних потреб.

З віком виникає ідеальний образ "Я" і з'являється бажання стати схожим на нього. Оцінка дитиною самої себе визначається ступенем її задоволеності собою. Міра задоволення собою і, у кінцевому рахунку, своїм здоров'ям виявляється пов'язаною з числом позитивних і негативних оцінок, які виходять від оточуючих (батьків, вчителів, однолітків). На задоволеність своїм здоров'ям може вплинути і те, як дитина сприймає себе порівняно з тим, якою б вона хотіла бути.

Фактично уявлення про себе (образ "Я") - це кристалізація того, як на нас реагують інші люди. У ході своїх досліджень навколишнього світу дитина починає розуміти, які дії вона може чи не може зробити, а оточуючі різними способами показують їй, наскільки ці дії адекватні. Образ "Я" формується під впливом досвіду і має концептуальний характер. Відбувається фіксація наявних якостей і можливостей. Приблизно у віці шести-семи років образ "Я" стає більш-менш адекватним, однак у цей час змістовне уявлення про себе однозначне - або позитивне, або негативне (Д. Б. Ельконін, Л. А. Вентер, 1988).

Змістовний образ "Я" ("Я-концепція") зводиться до знання про наявність у себе сили, спритності, координації рухів, уявлення про свій зовнішній вигляд і масу тіла. Оцінювальний образ "Я" (самооцінка) відбиває результати порівняння цих якостей з такими ж в інших дітей. Зі сказаного стає зрозумілим, що виникнення самовідчуття є можливим завдяки асиміляції ставлення оточуючих до дитини. Іншими словами, відбувається інтеріоризація того, як ставляться батьки, рідні, однолітки до тих чи інших якостей дитини.

Визнання, наприклад, батьками своєї дитини міцною і фізично здоровою, доброзичливе висування розумних вимог і оптимальних фізичних навантажень - формує позитивний образ "Я". На противагу цьому, якщо батьки надмірно опікують дитину, панічно побоюючись виникнення в неї якого-небудь захворювання, то таке ставлення призводить до аналогічної позиції з боку самої дитини. У неї формується неповноцінний образ власного "Я" і відповідне ставлення до свого здоров'я.

Вікові особливості формування внутрішньої картини здоров'я

Внутрішня картина здоров'я - складова частина самосвідомості, яка під впливом інтеро- і екстерорецепторів формує уявлення про фізичний стан, що супроводжується своєрідним емоційним фоном. Для дитини здоров'я набуває сенсу тільки тоді, коли вона починає розуміти його значення для ефективного виконання тієї чи іншої діяльності в грі або навчанні.

У створенні внутрішньої картини здоров'я бере участь вся особистість у цілому. Чим складніше психіка, чим різноманітніші мотиви діяльності, тим більшого значення набуває для дитини її стан здоров'я. Внутрішня картина здоров'я - своєрідний еталон здорової людини. Цей еталон може бути досить складним і вміщувати в собі різні елементи у вигляді образних уявлень і логічних узагальнень (В. М. Смирнов, Т. М. Рєзнікова, 1983). Зі сказаного випливає, що в процесі розвитку особистості формується сукупність психічних процесів, за допомогою яких індивід здатний усвідомлювати себе як суб'єкта діяльності, а його уявлення про себе поступово складаються в образ "Я". І образ "Я", і ставлення до власного здоров'я змінюється з віком.

Судити про здоров'я дитини на першому році життя можна за допомогою спостереження як за її настроєм у стані пильнування, так і за її реакціями на близьких та на іграшки. У здорової дитини переважає ейфоричний відтінок настрою. На появу матері вона реагує посмішкою і загальним пожвавленням.

На другому році життя здорова дитина активна і допитлива, вивчає навколишній життєвий простір, знаходиться в постійному русі, намагається брати участь в іграх, яскраво і безпосередньо проявляє свої емоції. Надалі розширюється запас слів, який дозволяє дошкільнику висловлюватися не тільки про те, що відбувається довкола, але й про свій внутрішній стан.

Здатності висловлювати ставлення до свого фізичного стану (стану здоров'я) передує розвиток гігієнічних навичок: уміння стежити за чистотою тіла, зубів, волосся тощо. Однак усвідомлення власних рухових реакцій відбувається лише в кожного другого малюка 3-4 річного віку.

А вже у 6-7 річному віці такою здатністю володіють близько 95% дітей (О. В. Запорожець, 1986). З цього можна зробити висновок про поступовий розвиток змістовної сторони образу "Я", який дозволяє дітям тільки в молодшому шкільному віці більш-менш повно сприймати свої фізичні властивості. Саме до цього віку дитина стає членом суспільства і здатна пізнавати наявні відносини в реальному світі, свідомо досягати поставленої мети (Л. І. Божович, 1968). Цей рівень свідомого розвитку вже дозволяє дитині виражати в словах своє ставлення до власного зовнішнього вигляду, конституції і функціям тіла.

У віці 6-7 років дитина здатна не тільки оцінювати своє здоров'я, але і намагається зберігати його, користуючись постійною підтримкою дорослих. Чимало дітей володіє значними знаннями про своє тіло. Проте, ці знання можуть бути ще неясними і помилковими. Щоб стимулювати малюка до збереження свого здоров'я, а також з метою розширення його знань про походження певних хвороб, батькам корисно вчасно давати необхідну інформацію про будову і функції організму. Це не означає, однак, що отримані нові знання повинні обов'язково звільнити дитину від занепокоєння з приводу того чи іншого захворювання (Д. М. Ісаєв, 1985).

Найбільш важливим заходом щодо підтримки здоров'я діти вважають харчування і слухняність. Після 6-7 років діти починають усвідомлювати реальність імовірності захворіти. Ставлення до здоров'я, як і судження про нього, пов'язані не тільки з придбанням певних знань, але і з виникненням складних розумових операцій, які стають можливими у віці близько 10 років (J, Piaget, 1959).

У віці 10-11 років ставлення дітей до здоров'я проявляється в іграх, у самостійних турботах про своє тіло і дотриманні розпорядку дня. Розуміння особливостей формування у дитини внутрішньої картини здоров'я дає наступне висловлення Е. Claperede (1946): "Ми починаємо щось усвідомлювати тільки в міру нашої непристосованості". Коли у відношенні до об'єкту створюється деяке розходження, виникає стан непристосованості організму, і ця непристосованість дає привід для усвідомлення.

Оцінюючи своє здоров'я або свої фізичні якості, у дитини може виникнути ситуація, коли вона бачить розходження між власним уявленням про свою силу, спритність і фактичною нездатністю виконати ту чи іншу фізичну вправу. Констатація дитиною цього розходження, на думку багатьох дослідників, приводить до усвідомлення недостатності власних фізичних здібностей.

Особливу увагу в сприйнятті власного "Я" привертають метаморфози тіла, які з'являються у періоді статевого дозрівання. Соматичні зміни руйнують уже сформований у цей період життя образ "Я" і вимагають створення нового тілесного "Я". Як відомо, саме зі сприйняття власного тіла у свідомості створюється тілесний образ, формується почуття себе. Образ тіла, який відносно стабільний між 8 і 11 роками, зазнає безліч змін, що досягають максимуму у 14-річному віці, і поступово стабілізується знову у 18 років. Тому протягом перед-пубертатного і пубертатного періодів у дітей може виникати тривожність, заклопотаність і незадоволеність своїм зовнішнім виглядом.

У віці 10-17 років спочатку переживаються диспропорції, які торкаються окремих аспектів образа тіла (ступні, ноги, руки), потім - загального образу тіла (ріст, маса), а пізніше - диспропорцій таких частин тіла, як обличчя, кінцівки. Хлопчики проявляють велику заклопотаність і тривожність у зв'язку з розвитком статевих органів, а дівчатка - у зв'язку з ростом молочних залоз (Д. М. Ісаєв, Б. Є. Мікіртумов, О. І. Богданова, 1976).

Щоб зберегти цінність образу "Я", особистість змушена включати такі захисні механізми, які знижують тривожність, але дозволяють при цьому зберегти позитивне ставлення до себе. В одному випадку виникає зосередженість на певній діяльності, в іншому - компенсуються негативні аспекти образу "Я", у третьому - людина запобігає конфронтації з інформацією, яку не вдається нейтралізувати (це питання більш докладно розглядається в розділі, присвяченому механізмам компенсації).

Пубертатний (від лат. pubertatis - статева зрілість) - період статевого дозрівання, який припадає на вік 12-18 років. Перед-пубертатний період - передує пубертатному і припадає на 8-11 років.

Спотворення внутрішньої картини здоров'я

Спотворення самосвідомості, що, як правило, впливає на ставлення до здоров'я, може обумовлюватися особистісними розладами у дитини, або змінами когнітивних процесів, пов'язаних з розладами центральної нервової системи. Частина взаємин дитини з оточенням залишається неусвідомленою. Ці неусвідомлені взаємини можуть лягти в основу незрозумілих страхів, побоювань, передчуттів, прикмет, забобони (А. Є. Лічко, 1978). У свою чергу, всі вони можуть спотворювати самосвідомість і ставлення дитини до свого здоров'я.

Оцінюючи внутрішню картину здоров'я, варто пам'ятати, що вона може бути неповною чи перекрученою не тільки через занадто юний вік дитини, але й тому, що діти за певних умов виявляються або не здатними, або не бажаючими розкривати відчуття свого фізичного стану. Така ситуація може виникнути внаслідок спотворення самосвідомості, що може бути пов'язано зі своєрідною структурою особистості дитини. У результаті може виникнути нестабільність образу "Я" і самооцінки, перекручування образу фізичного "Я", залежність самооцінки від очікуваної оцінки (Д. М. Ісаєв, 1985).

Причиною такого перекручування нерідко стають переживання раннього дитинства. Неадекватності в задоволенні фізіологічних і соціальних потреб маляти, а також різного роду фрустрації" важко переживаються дитиною і негативно впливають на формування її особистості. Фактори, які спотворюють внутрішню картину здоров'я, можуть стати основою для надмірного зосередження уваги дитини на своєму соматичному стані (виникнення іпохондричних думок), для перебільшення окремих нездужань, для виникнення деяких симптомів захворювань (наприклад, хворобливе прагнення до схуднення, до виправлення реальних чи уявних фізичних недоліків) тощо.

Підсумовуючи, слід зазначити, що

  • внутрішня картина здоров'я (ставлення до здоров'я) є невід'ємною складовою частиною образу "Я", його змісту і самооцінки;
  • формування внутрішньої картини здоров'я в процесі розвитку дитини проходить декілька вікових стадій;
  • правильні уявлення про внутрішню картину здоров'я дітей допоможуть батькам, педагогам, психологам, медикам, валеологам не тільки зберігати і зміцнювати здоров'я дитини, але й відкидати необґрунтовані висновки про відхилення в її психічному розвитку, а також попереджати виникнення особистісних реакцій на ті чи інші соматичні відхилення.
  • Фрустрація (від лат. frustratio - обман, марне очікування) - психічний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перешкоди, яка утруднює досягнення мети. Проявляється в відчутті пригніченої напруги, тривоги тощо.
  • Іпохондрія (від грець, hypochondria) - переконання в наявності хвороби, зосередженості на своєму здоров'ї, страх хвороби, зловживання медичною допомогою.


07.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!