Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Особи з зоровою деривацією: особливості сприйняття, уявлення та мислення. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Особи з зоровою деривацією: особливості сприйняття, уявлення та мислення. Реферат

В умовах зорової недостатності в силу психофізичних особливостей, а також через надмірну опіку дорослих у сліпих і слабозорих дітей вже з раннього віку притупляється природне бажання до трудової діяльності на добро інших і, навпаки, переважає споживче відношення до оточуючих

Зір відіграє провідну роль в орієнтуванні, пізнавальній та трудовій діяльності людини. За допомогою зору людина сприймає предмети: розрізняє форми, величини, розміри, відстані, довжини, кольори та світлотіні. Користуючись зором, людина набуває уявлення про перспективу. Зрячому навіть тяжко зрозуміти, як можна без зору орієнтуватися при ходьбі, брати участь у суспільно-трудовій діяльності, створювати видатні твори мистецтва і літератури. А між тим відомо багато визначних людей, що досягли високого розквіту творчих сил в області інтелектуальної і фізичної праці, не маючи зору.

Серед сліпих є учені, письменники, скульптори, музиканти, конструктори, винахідники, громадські діячі. Деякі сліпі закінчують середню школу з золотими і срібними медалями; одержують вищу освіту. Відомий в Болгарії незрячий доктор філософії Іван Ганев визначає інвалідність по зору як важку форму інвалідності, але все-таки яка дозволяє при збереженому інтелекті досягнути значних професійних результатів. За Виготським, сліпота, як психічний фактор, взагалі не є нещастям, вона стає такою лише як соціальний фактор. Тому, якщо інвалід по зору при відповідних умовах отримає необхідну підготовку, він цілком може реалізувати себе професійно.

В умовах зорової недостатності в силу психофізичних особливостей, а також через надмірну опіку дорослих (що зумовлене недостатньою озброєністю їх знаннями про потенціальні можливості і резерви дітей з порушеннями зору і шляхи реалізації цих можливостей) у сліпих і слабозорих дітей вже з раннього віку притупляється природне бажання до трудової діяльності на добро інших і, навпаки, переважає споживче відношення до оточуючих (Н. Г. Морозова, Л. І. Солнцева, С. М. Хорош, Л. І. Плаксина і ін.).

В результаті у дітей з глибоким порушенням зору важче, ніж у людей з нормальним зором, формуються навички самообслуговування, у них страждає координація рухів, часто-густо немає необхідних навичок просторового орієнтування. Ці діти при вступу в спеціальний дитячий садок або в школу виявляються непідготовленими морально і практичні до самостійної праці, що є необхідною умовою їхнього існування. У них будуть відсутні звичка і потреба в щоденній праці, правильно не сформовані настанова до праці, уміння і бажання трудиться.

В результаті у них залишаються несформованими такі якості особистості, як: працьовитість, активність, самостійність, інтерес до виконуваної трудової діяльності. На думку І. М. Сєченова, відсутність або глибоке порушення зору скорочують діапазон сприймання таких ознак навколишнього світу, як колір, форма, величина, віддаленість, направлення, тілесність, спокій і рух. Встановлене, що особливості фізичного і психічного розвитку сліпих залежать від ступеня порушення зору, причин І часу його порушення, а також від наявності вторинних дефектів, викликаних сліпотою.

Психіка сліпих і слабозорих є, як і в нормі, єдністю суб'єктивного і об'єктивного, бо в ній відбивається об'єктивна, не залежна від психіки дійсність, будь-яка подія, будь-яка думка, будь-яке почуття переломлюються у свідомості людей по-різному, суб'єктивно, в залежності від досвіду, знань, фізичного і психічного станів І т. і. їв той же час образи, думки та почуття, що виникають в свідомості відбивають більш-менш адекватно об'єктивну реальність.

Вивчення психіки сліпих і слабозорих ускладнюється, у порівнянні з вивченням психіки зрячих тим, що окрім загальнолюдської суб'єктивності її проявів на сліпих здійснюють вплив різноманітні аномальні чинники, що маскують і частіше спотворюють прояви основних закономірностей психічних процесів, станів і властивостей особистості. Сліпота і слабозорість, що зумовлюються різноманітними порушеннями функцій зорового аналізатора, створюють серйозні перешкоди для нормального протікання процесів пізнання і праці. Усунення цих труднощів можливо лише в результаті ретельного виявлення і вивчення загальних для зрячих і для осіб з патологією зору закономірностей психічної діяльності, а також виявлення особливостей психіки, характерних тільки для сліпих і слабозорих.

Однак наявність істотних змін в психіці сліпих і слабозорих, довгий час не визнавалась. Вивчення психіки сліпих, на думку ряду авторів (П. Болю, Ф. І. Шоев і ін.), було необхідно лише для відновлення психічної рівноваги, котре порушується при повній або частковій втраті зору, і цілком могло проводитися в рамках загальної психології. Найбільш повно погляди, що заперечували наявність ряду принципових особливостей психіки сліпих і слабозорих.

Тифлолог Кон в 1917 році стверджував, що "... Якщо залишити в стороні суттєві обмеження, то сліпий володіє можливістю і спроможністю до такого ступеня компенсувати відсутній зір, що він може сказати, що у нього є все, окрім абсолютно необмеженої свободи пересування". І далі продовжує: "Його добре розвинута спроможність уявлення передає йому навколишнє життя - в правильних образах, і його живо працюючий розум, що абсолютно не почуває себе вигнаним в темряву, приводить його в центр світу зрячих. Лише не багато з сліпих скаржаться на свою сліпоту і хотіли б бути зрячими". Такого роду гальмували розвиток тифлопсихології, але і здійснювали негативний вплив на справу навчання і виховання сліпих дітей.

В зв'язку з розвитком в кінці XIX сторіччя експериментальної психології, засоби якої поступово проникали в тифлопсихологію, був отриманий цілий ряд фактів, що свідчили про серйозні зміни в психіки при порушеннях зору. Ці факти стали основою для виникнення діаметрально протилежного наведеному вище погляду на психіку сліпих. К. Бюрклен, К. Краузе, В. І. Руднев і багато інших стверджували, що сліпота призводить до виникнення особливого психічного типу, і що "в кінцевому підсумку ми повинні розглядати сліпого, як людини іншої роду, ніж зрячу" односторонність і обмеженість наведеної точки зору очевидна. Більше того, погляд на сліпого як на особливий психічний тип призвів в кінцевому рахунку до реакційного ствердження про неможливість повної компенсації дефекту, головним чином в соціальному аспекті.

Однак, при всіх своїх недоліках, теорії, в яких проводилася думка про залежність психічного розвитку від стану сенсорної сфери, і зокрема органів зору, не тільки сприяли боротьбі з абстрактними концепціями в тифлопсихології, але і відіграли вирішальну роль в виділенні тифлопсихології як самостійної галузі психологічної науки. Результати негативного впливу порушених зорових функцій на розвиток і прояви психіки сліпих і слабозорих мають як кількісний, так і якісний характер. Кількісні зміни мають місце, головним чином, в сфері чуттєвого пізнання: у сліпих і слабозорих значно скорочуються або повністю випадають зорові відчуття і сприймання, відповідно зменшується кількість уявлень, скорочуються можливості формування образів фантазії і т. і.

Що стосується якісних особливостей психіки осіб з дефектами зору, то вони виявляються майже в усіх областях психічної діяльності:

  • змінюються система взаємодії аналізаторів, типи сприймання,
  • виникають певні специфічні особливості в процесах формування образів і понять,
  • порушується співвідношення чуттєвого і понятійного в діяльності мислення,
  • спостерігаються деякі зміни в емоційно-вольовій сфері і властивостях особистості, повне або часткове порушення функцій зору відбивається і на фізичному розвитку, що зумовлене порушенням просторової орієнтації і викликаним ним обмеженням сліпих в свободі пересування.

Малорухомий спосіб життя в свою чергу викликає м'язову млявість, деформацію скелету, гіпофункції внутрішніх органів і т. і. Будь-який дефект, фізичний або психічний недолік, наслідком якого є порушення нормального розвитку, з неминучістю призводить до автоматичного включення біологічних компенсаторних функцій організму. В цьому сенсі компенсацію можна визначити як універсальну спроможність організму в тій або іншій мірі відшкодовувати порушення або втрату певних функцій.

В основі складного механізму компенсації лежить перебудова функцій організму, регульована вищої нервовою діяльністю. Ця перебудова полягає у відновленні або заміщенні порушених або утрачених функцій незалежно від того, що частина організму пошкоджена.

Чим важче дефект, тим більша кількість систем організму включається в процес компенсації. Найбільш складні функціональні перебудови спостерігаються при порушеннях центральної нервової системи, в тому числі і аналізаторів. Таким чином, ступінь складності механізмів компенсаційних явищ знаходиться в залежності від тяжкості дефекту.

Література

  1. Земцов М. Пути компенсации слепоты в процессе познавательной и трудовойдеятельности. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1965.
  2. Жихарев А. М. Воспитательная работа в школе-интернате для слепых детей: Книга для воспитателя (Из опыта работы). – М.: Просвещение, 1984.
  3. Ермаков В. П., Якунин Г. А. Основы тифлопедагогики: Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 240 с.
  4. Солнцева Л. И. Современная тифлопедагогика и тифлопсихология в системе образования детей с нарушениями зрения. – М., 1999.
  5. Литвак А. Г., Сорокин В. М. Головина Т. П. Практикум по тифлопсихологии. – М.:Просвещение, 1964.


03.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!