Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Психологічна готовність до діяльності викладача. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Психологічна готовність до діяльності викладача. Реферат

У рефераті подано відомості про головні напрямки дослідження психологічної готовності до діяльності фахівця в системі ступеневої вищої освіти

Поняття "психологічна готовність до діяльності" було введено М. І. Дьяченко та Л. А. Кандибович в 1976 році в дослідженнях з інженерної психології та психології праці. Основним аргументом для введення даного поняття стала необхідність виділення із сукупності чинників, що зумовлюють продуктивність діяльності, психологічного компонента, який за певних умов відіграє вирішальну роль в опануванні тим чи іншим видом діяльності. Автори зазначають, що готовність як передумова для виконання будь-якої діяльності є водночас і її результатом.

У відповідності із змістом і конкретними завданнями, які розв'язуються суб'єктом трудової діяльності, готовність поділяється на ситуативну, що детермінується відповідними психічними станами, і сталу, що відзначається стабільними властивостями (особливостями) особистості. Фактори, що зумовлюють залежність ефективності діяльності від довготривалої, фіксованої готовності, стали предметом дослідження більшості фахівців. Введення в психологію поняття готовності пов'язувалося з необхідністю визначення рівня можливостей людини до ефективного здійснення того чи іншого виду трудової діяльності.

Найбільш розроблене поняття готовності в галузі педагогічної психології, а саме при розкритті проблеми вдосконалення процесу вузівської (О. А. Абдуліна, Л. В. Долинська, Ю. Г. Долинська, В. А. Крутецький, Н. В. Кузьміна, О. І. Мешко, О. Н. Кулюткін, Д. Ф. Ніколенко, В. О. Сластьонін, Т. С. Яценко), довузівської (М. Д. Белей, П. П. Горностай, М. В. Левченко), післявузівської (О. Г. Мороз, Т. С. Полякова, Т. Д. Щербан) підготовки педагогічних кадрів, профдіагностики і профвідбору до педагогічної професії (К. В. Вербова, Г. В. Парамей, Г. К. Радчук).

У ряді наукових досліджень готовність розглядається як інтегральне особистісне утворення. В науковій літературі вона має різні назви: загальна (А. О. Деркач, А. А. Ісаєв, Є. С. Романова); довготривала готовність (М. І. Дьяченко, Л. А. Кандибович, М. Д. Левітов); підготовленість (В. А. Крутецький, М. В. Левченко, С. Д. Максименко, О. Г. Мороз, А. Ц. Пуні, Т. Д. Щербан, ін.).

Готовність як підготовленість, - такий ракурс проблеми простежується також у роботах М. І. Дьяченка, Л. А. Кандибович, О. В. Киричука, Є. Г. Козлова, С. Д. Максименка, А. Ц. Пуні, С. В. Терещука, Т. Д. Щербань, ін..

Готовність розглядається даними науковцями в безпосередньому зв'язку з формуванням, розвитком і вдосконаленням психічних процесів, станів, якостей особистості, необхідних для успішного виконання діяльності.

Є декілька головних напрямів у вирішенні питання про характерологічні особливості готовності до професійної діяльності:

  • вивчення змістової характеристики поняття "Загальна готовність до праці" (Г. А. Асмолов, С. Д. Максименко, К. К. Платонов, А. С. Прангвішвілі, П. А. Рудик, С. Л. Рубінштейн, Д. М. Узнадзе, ін.);
  • розробка структури готовності (Ф. Н. Гоноболін, Є. О. Клімов, В. А. Крутецький, Н. Ф. Кузьміна, М. В. Левченко, А. К. Маркова, ін.);
  • аналіз структурних компонентів і показників готовності до педагогічної діяльності (Г. О. Балл, А. О. Деркач, Л. П. Овсянецька, М. В. Папуча, А. Ц. Пуні, Л. Я. Рубіна, В. А. Семиченко, В. О. Сластьонін, ін.);
  • пошуки шляхів оптимізації формування готовності до різних аспектів педагогічної діяльності (Л. В. Долинська, О. М. Коропецька, Р. С. Немов, М. В. Тоба, О. М. Хлівна, О. В. Хрущ-Ріпінська, Н. В. Чепелєва, ін.);
  • пошуки рівнів сформованості психологічної готовності (М. Й. Боришевський, А. Д. Ганюшкін, М. І. Дьяченко, Є. А. Калінін, Л. А. Кандибович, Л. В. Кондрашова, О. М. Коропецька, Л. Е. Орбан, О. І. Мешко, ін.);
  • пошук критеріїв готовності та розробка на їх основі психологічної моделі професіонала (Е. М. Іванова, Є. С. Чугунова, ін.);- дослідження показників моральної готовності (І. М. Гоян, О. В. Іващенко, Т. В. Іванова, ін.).

У ряді досліджень готовність постає у двох формах:

  • довготривала (детермінує типові форми поведінки за рахунок психічних утворень особистісного рівня) (Л. П. Буєва, А. О. Деркач, І. С. Кон, А. А. Ісаєв, В. А. Крутецький, ін.);
  • короткочасна (обумовлюється перебігом психічних станів в певних ситуаціях. М. І. Дьяченко і Л. А. Кандибович готовність до того, чи іншого виду діяльності визначають як цілеспрямований прояв особистості.

Цей феномен вони розглядають з двох позицій: психічний стан (тимчасова, або ситуативна готовність) і як характеристика особистості (довготривала або загальна).

Тимчасова готовність - це актуалізація, пристосування всіх сил, створення психологічних можливостей для успішних дій в даний момент.

Довготривала готовність - це набуті установки, знання, навички, вміння, досвід, якості і мотиви діяльності. Єдність і взаємозалежність цих видів готовності полягає в тому, що дієвість довготривалої готовності визначається її функціональним вістрям - тимчасовою готовністю. Виникнення ж тимчасової готовності як стану визначається довготривалою готовністю і може включати в себе її елементи. (Ф. Д. Горбов, М. Д. Левітов, Л. С. Нерсесян, В. Н. Пушкін, ін.).

М. І. Дьяченко і Л. А. Кандибович стверджують, що в процесі трудової діяльності проявляються як стійкі особистісні особливості людини (переконання, погляди, риси характеру і т. п.), так і ситуативні психічні стани, пов'язані з трудовим процесом (спостережливість, зібраність, задоволення ін.).

Стан готовності - це "налаштування", активізація і підтасування можливостей особистості для успішних дій в даний момент; внутрішня налаштованість особистості на належну поведінку при виконанні учбових і т Було показано, що досягнення бажаної продуктивності діяльності відбувалося переважно за рахунок психологічної готовності особистості трудових завдань: установка на активні і цілеспрямовані дії.

Дослідження проблеми психологічної готовності набули широкого розмаху з середини 80-тих років. Досліджувались такі напрямки, як управління (проблема лідерства), між групові та інтергрупові стосунки (проблема комунікабельності-деструктивності), проблеми готовності людини до роботи в нових умовах, тощо. А. Д. Ганюшкін розглядає декілька рівнів стану психічної готовності до змагань;

  • Перший рівень - стан повної психічної готовності, при якому всі компоненти синдрому функціонують як єдина система, адекватно і надійно.
  • Другий рівень - стан психічної готовності, наближений до повної, при якому будь-які з компонентів синдрому проявляються недостатньо.
  • Третій рівень - стан неповної психічної готовності, при якому відхилення в прояві компонентів синдрому більш значні.
  • Четвертий рівень - стан психічної неготовності. О. П. Санникова в своїх дослідженнях здійснила цікаву спробу узагальнити результати досліджень проблеми особистісного "начала" (професійно-важливих якостей особистості).

Серед власне професійних якостей автор вважає за можливе виділити ті, що мають, на її погляд, універсальний характер: відповідність, самоконтроль, стривоженість, емоційна стійкість, схильність до ризику, тощо. Далі дослідниця виділяє певні властивості, притаманні, зокрема, представникам соціологічних професій (психологу, актору, педагогу, тощо). Водночас автор підсумовує, що "... величезна кількість можливих сполучень, варіаційних рис, які виділяються, робить неможливим дослідження особистості і її індивідуального становлення поза упорядкуванням їх у багаторівневу структуру особистості професіонала"

На думку В. А. Крутецького, готовність є синтезом особливостей особистості, які визначають її здатність до діяльності. Серед цих особливостей він виділяє активне, позитивне відношення до діяльності, здатність займатися нею; ряд характерологічних рис і стійкі інтелектуальні почуття; наявність під час діяльності сприятливих для її виконання психічних станів; певний фонд знань, вмінь, навичок у відповідній галузі; певні психологічні особливості в сенсорній і розумових сферах, що відповідають вимогам даної діяльності.

Аналізуючи готовність до педагогічної праці, В. А. Сластьонін стверджує, що вона включає також емоційну стійкість, що забезпечує витримку і само-витримку; професійно-педагогічне мислення, тобто таке мислення, яке дозволяє проникати в причинно-наслідкові зв'язки педагогічного процесу, аналізувати свою діяльність, відшукувати наукове пояснення успіхів і невдач, передбачити результати роботи.

О. Г. Асмолов визначив місце і функції внутрішньої установки в структурі діяльності суб'єкта. Він розробив теорію ієрархічної природи установки як механізму стабілізації діяльності. У відповідності із об'єктивними факторами у ситуації діяльності (мотиви, мета та умови здійснення дії) і змістом, який відкривається при вивченні діяльності у плані свідомості, виділяються чотири рівні установочної регуляції діяльності людини: рівні змістової, цільової і операційної установки і рівень психофізіологічних механізмів-реалізаторів установки в діяльності. На якому б рівні і в яких би своєрідних формах не проявлялась установка, її головною функцією є те, що вона визначає стійкий, послідовний, цілеспрямований характер протікання діяльності, виступає як механізм стабілізації діяльності, який дозволяє зберегти спрямованість дій у ситуаціях, що змінюються.

Є. С. Романова розглядає готовність до професійної діяльності на двох рівнях:

  • загальну генералізовану особистісну готовність.
  • "спеціальну" професійну готовність і трактує це поняття як своєрідний синтез психологічних феноменів та понять на різних рівнях становлення професіонала.

На її думку, говорячи про готовність в ракурсі професійної підготовки спеціаліста, необхідно врахувати і профпридатність суб'єкта професійної діяльності, його спрямованість, професійну підготовленість, його психічні стани. Профпридатність передбачає оцінку рівня розвитку психічних функцій і професійних здібностей, доповнення їх спеціальними знаннями і особистим досвідом разом з розвитком загальної системи регуляції діяльності, формуванням систем цінностей; дозволяє говорити про підготовленість професіонала; сформованість систем мотивації і управління психічним станом приводить до оцінки готовності професіонала до виконання конкретного і професійного завдання.

М. В. Левченко дотримується думки, що готовність до навчання та трудової діяльності містять в собі дві сторони: психологічну готовність та підготовленість.

Психологічна готовність включає в себе:

  • а) ідейно-політичну спрямованість;
  • б) потребу у певній спеціальній діяльності і спеціальних знаннях, інтерес, любов до них;
  • в) внутрішнє прийняття вимог діяльності;
  • г) усвідомлення відповідності своїх особистих якостей вимогам діяльності;
  • д) усвідомлена мотивація особистих прагнень до даної спеціальності.

Підготовленість включає в себе:

  • а) глибоке знання наук, певний рівень розвитку;
  • б) підготовленість у певній сфері знань;
  • в) обізнаність у професійній діяльності, знання вимог спеціальності до особистих якостей і здібностей;г) уміння вчитися;д) морально-психологічну підготовленість.

На думку Л. В. Кондрашової, професійна готовність передбачає високий рівень виконання професійних дій, яких не можливий без певного рівня сформованості морально-психологічної готовності випускників вищої школи. Без певного рівня розвитку морально-психологічної готовності неможливо досягти якісних змін в професійній готовності спеціаліста, забезпечити творче виконання ним своїх професійних функцій і обов'язків.

Моральний і психологічний аспекти розглядаються автором у тісному взаємозв'язку. Моральна сторона цього поняття характеризується комплексом якостей особистості, серед яких важливе місце займають: громадянськість, потреба працювати з повною віддачею сил на благо суспільства, почуття обов'язку, відповідальність, самостійність, наполегливість в досягненні поставлених завдань і мети, творче виконання професійних функцій, психологічний аспект готовності передбачає усвідомлення специфіки обраної професії, і особистісної придатності до виконання її функцій, намагання як найкраще оволодіти нею. У дослідженнях готовності до того, чи іншого виду діяльності обов'язково має місце структурний аналіз самої діяльності.

Стосовно до навчально-творчої діяльності В. Г. Андрєєв виділив такі компоненти "блоки" творчих здібностей особистості студента:

  • мотиваційно-творча активність і спрямованість особистості;
  • інтелектуально-логічні здібності особистості;
  • інтелектуально-еврістичні, інтуїтивні здібності;
  • моральні якості, які сприяють успішній навчально-творчій діяльності;
  • здібність до самоуправління особистості в навчально-творчій діяльності;
  • комунікативно-творчі здібності;
  • естетичні якості особистості, які сприяють навчально-творчій діяльності;
  • індивідуальні властивості, які сприяють успішній навчально-творчій діяльності.

Джерела

  1. Активні форми навчання студентів: Методичні рекомендації. Упорядник Г. А. Цвікальська, О. В. Малін. -К. ІРУМК, 1990.
  2. Балл Г. О., Перепелиця П. С. Формування готовності до професійної праці у контексті гуманізації освіти //Психологічні аспекти гуманізації освіти. Книга для вчителя /За ред. Балла Г. О.. -Київ-Рівне, 1996.
  3. Бочелюк В. Й. Психологічна готовність вчителя до особистісно- орієнтованого навчання: Дис.... канд. психол. наук. -К., 1998.
  4. Долинська Л. В. Проблеми підготовки вчителя-предметника в світлі поглядів Д. Ф. Ніколенка //Психологія. Збірник наукових прць. -К.:НПУ імені М. П. Драгоманова. Випуск4 (7) Д999. -С. 84-91.
  5. Долинська Л. В. Розвиток комунікативних умінь майбутніх вчителів початкових класів //Тези Міжнарод. наук. Костюківських читань "Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність. -НДІ психології України. -К., 1992. -Т. 1. -С. 156-157.
  6. Костюк Г. С. Професійне самовизначення як фактор формування особисті. -К.:Рад. школа, 1967. -№3. -С. 17-18.
  7. Кузьмина Н. В. Педагогическое мастерство учителя как фактор развития способностей учащихся //Вопросы психологии. 1984. №1. -С. 20-26.
  8. Левченко М. В. Психологические особенности готовности абитуриентов к ученню в педагогическом вузе.: Дисс... канд. психол. наук. -К., 1976. -150с.
  9. Ліненко А. Ф. Готовність майбутніх вчителів до педагогічної діяльності //Педагогіка і психологія. -К., 1995. №1. -С. 125-132.
  10. Лушин П. В. Психологічна служба педінституту: теоретико-експери-ментальні проблеми //Практична психологія і школа. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. -К., 1993. -С. 15-21.
  11. Максименко С. Д., Щербан Т. Д. Професійне становлення молодого вчителя. -Ужгород: Закарпаття, 1998. -106с.
  12. Методологические проблемы развития педагогической науки /Под ред. П. Р. Аутова и др. -М.:Педагогика, 1985. -236с.
  13. Мешко О. І. Формування готовності шкільних психологів до створення психологічного клімату у педагогічному колективі.: Дис... канд. психол. наук:19.00. 07. -К., 1995. -174с.
  14. Моляко В. А., Смульсон М. Л. Психологическая готовность к труду на современном производстве. -Киев, 1985. -14с.
  15. Моляко В. О. Психологічна готовність до творчої праці. -К.: Знання. 1989. -48с.
  16. Мороз А. Г. Профессиональная адаптация выпускника педагогического вуза: Дисс... д-ра пед. наук. - К., 1983. -430с.
  17. Пенькова О. І. Конативний компонент громадянської свідомості та самосвідомості особистості //Психологічні закономірності розвитку громадянської та самосвідомості особистості /Монографія за ред. М. Й. Боришевського. -К., 2001. -Т. 1. -С. 205-236.
  18. Перепелиця Л. С., Рибалко В. В., Смульсон М. Л. Робота шкільного психолога по визначенню профілю диференційованого трудового навчання //Практична психологія і школа. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. -К., 1993. -С. 120-127.
  19. Побірченко Н. А. Формування особистісної готовності учнів загальноосвітньої школи до підприємницької діяльності. -К.:3нання, 1999. -286с.
  20. Савчин М. В. Педагогічна психологія: Навчальний посібник. -Дрогобич: "Відродження", 1998. -142с.
  21. Сластенин В. А. Формирование личности учителя советской школы в процессе профессиональной подготовки. - М., 1976. -160с.
  22. Смульсон М. Л. Выявление психологической готовности к овладению профессией в УПК //Вопросы психологии. 1985. №5. -С. 92-93.
  23. Федик О. П. Психологічні особливості професійної підготовки студентів до майбутньої спортивно-педагогічної діяльності.: Дис... канд. психол. наук. -К., 1999. -143с.
  24. Хлівна О. М. Формування психологічної готовності до роботи з обдарованими дітьми у студентів педучилища.: Дис... канд. психол. наук:19.00. 0. -К., 1999. -159с.
  25. Хрущ-Ріпська О. В. Психологічні засади формування у студентів педвузу готовності до майбутньої професійної діяльності (на матеріалі музвиховання): Дис... канд. психол. наук. -К., 1999. -183с.
  26. Шпалерук Т. Д. Психологічні аспекти професійної кар'єри вчителя //Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань. 5 вересня 1996.


03.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!