Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Установки та стилі спілкування викладача. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Установки та стилі спілкування викладача. Реферат

Установки у педагогічному спілкуванні. Стилі педагогічного спілкування

Установки у педагогічному спілкуванні

Під впливом особистого досвіду і певних особистісних якостей складається ставлення до різноманітних моментів викладацької діяльності. Готовність реагувати певним чином на певну ситуацію називають установкою. Виділяють два основні види - позитивну і негативну.

Негативна установка характеризується зверхнім ставленням до студентів у поєднанні зі скептичними поглядами на їх розумові здібності, старанність, організованість тощо. Викладач чекає від аудиторії помилок і правильні відповіді сприймає як випадковість, а не закономірний результат. Реакція на вдалі виступи, роботи буде стриманою, проте у випадку непідготовленості викладач не приховуватиме, що передбачав саме це і може навіть радіти, бо сприймає негативний результат як підтвердження власної проникливості.

За наявності такої установки педагог частіше переносить негативну оцінку діяльності на особистість студента і, навпаки, негативну оцінку особистості на діяльність. Вдалі запитання, репліки, жарти і коментарі можуть сприйматися як особисті образи. Надмірно жваві і балакучі караються невисокими (чи навіть низькими) оцінками.

На наш погляд, можна виділити негативно-активну і негативно-пасивну установки. У першому випадку викладач відкрито демонструватиме своє ставлення аудиторії, може аргументувати його певними результатами діяльності студентів. У другому - відносини будуть простішими, педагог може жалітися колегам, але "автономність" і звуження функцій спілкування залишатимуться.

Причини виникнення негативної установки досить різноманітні: це і завищення самооцінка особистості і результатів професійної діяльності, невдоволення роботою і кар'єрним зростанням, певні особистісні якості (дріб'язковість, схильність до песимізму т. д.), невдалий попередній досвід. Негативна установка може бути захистом у випадку невпевненості, страху перед аудиторією.

Студентам важко працювати за таких умов. Необхідність постійно доводити свою спроможність вчитися, самостійно мислити може стимулювати навчальну діяльність лише на початку спілкування. Далі такі зусилля здаватимуться марними, і аудиторія скептично ставитиметься до викладача. Педагога можуть боятися, але зникне інтерес до предмету, його вивчатимуть, бо "так треба". У результаті якість засвоєних знань буде низькою, а спілкування - конфліктним [2, с. 108].

Позитивна установка характеризується більш реалістичним ставленням до студентів. Викладач не чекає, що більшість знатиме предмет на "відмінно", але прикладатиме до цього певні зусилля. Негативні результати він пояснюватиме певними обставинами, буде ставити допоміжні запитання, цікавитиметься власною думкою студентів. У роботі цінуватиме незалежність і обґрунтованість висновків, нестандартний підхід до проблеми, уміння довести власну позицію.

Викладачі з позитивною установкою часто схвально відгукуються про роботу студентів, і цим швидше налагоджують необхідні зв'язки. Іноді навіть ризикують дати позитивну оцінку "авансом", спрямовуючи аудиторію на удосконалення знань, умінь, на пошук необхідної інформації. Не менш важливе ставлення до помилок: їх сприймають як такі, що можна виправити, доклавши певних зусиль; завдяки такій стимуляції завдання педагогів здаються менш складними. Якщо розгляд певних результатів починається з визнання певних досягнень, то подальші зауваження і критика сприйматимуться конструктивніше.

Д. Карнегі писав, що позитивна установка змінює життя на краще. Його поради можна нещадно критикувати, але з таким висновком важко не погодитися. Завжди простіше виправдати негативні сподівання, ніж розчарувати того, хто вірить у твій успіх. Виведені ним правила спілкування для впливу на людей без прямого тиску і примусу, можливо, результативніші, ніж навчання шляхом наказів і вказівок.

Наявність установок здійснює вплив на студентів, ніби визначаючи програму їх подальшого розвитку. Природно, що позитивне ставлення у більшості випадків викликатиме відповідну реакцію. Тому краще нейтральне ставлення, ніж наявність негативних установок.

Стилі педагогічного спілкування

У сукупності із характерними для особистості прийомами і методами організації навчального процесу і спілкування виникає індивідуальний педагогічний стиль. Виділяють такі стилі:

  • авторитарний,
  • ліберальний,
  • демократичний [8. с 283].

Для авторитарного стилю характерний усереднений підхід до студентів. Найбільше цінуються фактичні знання матеріалу, причому в тій інтерпретації, в якій він був викладений педагогом. Ставлення до власної думки, неординарних висновків може бути терпимим, проте найкращим для викладача з авторитарним стилем почуте саме те і саме так, як думає і говорить він.

Відносини з аудиторією формально-ділові, інтереси і вподобання педагога не хвилюють. Передача знання займає весь час занять, навіть у вільний час темою для обговорення є здебільшого успішність і пов'язані з нею питання.

У ставленні до студентів домінує стереотипність і суб'єктивність. Негативна оцінка діяльності не завжди переноситься на особистість, але іноді сприймається як особистий виклик. І навпаки, гарні знання предмету часто забезпечують позитивне ставлення викладача.

Авторитарний стиль складається у результаті різноманітних обставин. На поведінку можуть вплинути особливості характеру, світогляду, сприйняття завдань системи освіти. Певну роль має попередня діяльність (колишні військовослужбовці, наприклад, орієнтуються на певну систему чіткої ієрархії і сприймають студентів як підлеглих, а не партнерів). Авторитарний стиль може бути захисною реакцією у випадку невпевненості у власних особистісних якостях, результатом невміння інакше будувати стосунки з аудиторією.

Мабуть, такий стиль педагогічного спілкування має свої переваги: студенти з острахом ставляться до викладача, складають стереотипне уявлення, яке може передаватися поколіннями. Розуміння матеріалу не поліпшиться, але вчити його будуть старанніше.

Ліберальний стиль є повною протилежністю. Викладач більш ніж терпимо ставиться до студентів, не просто дозволяє висловлювати і захищати власні думки, а сам іноді потрапляє під їх вплив. У міжособистісному спілкуванні виникає фамільярність, на заняттях бракує дисципліни.

Такі стосунки виникають незалежно від вікової різниці. Навпаки, молоді викладачі намагаються більш жорстко поводитися зі студентами, аби аудиторія не ставилася до них, як до ровесників, правила і вимоги яких можна ігнорувати. Лібералізм іноді є наслідком байдужості до педагогічної діяльності, бо простіше привернути увагу і прихильність такими методами, ніж поступово здобувати авторитет тяжкою працею.

Частина викладачів по-різному поводиться із різними групами студентів, використовуючи різні стилі. Але ліберальний може бути єдиним можливим, виходячи з особистих якостей педагога.

Найбільш складним у використанні є демократичний стиль. Він базується на врахуванні індивідуальних особливостей студентів, розвитку співпраці на партнерській основі. Таке спілкування вимагає, з одного боку, знання психології, уміння їх застосувати і щирої зацікавленості у співпраці. З іншого, не всі студенти адекватно оцінюють таку поведінку викладача, тому досить важко при потребі поставити чіткі правила і вимагати їх дотримання.

Для демократичного стилю необхідне вільне володіння предметом, впевненість у власних силах, повага до інших, вміння вислуховувати, терплячість і терпимість. Педагоги-демократи більш об'єктивно оцінюють студентів, прагнуть до максимально справедливого оцінювання, і разом з тим біль вимогливі до себе.

Викладачі нерідко паралельно використовують різні стилі спілкування. Наприклад, на лекціях подання матеріалу здійснюється авторитарне, аби з максимальною користю використати час. На практичних заняттях їде обговорення, обмін думками, студенти самостійно роблять висновки. Тому, на наш погляд, оптимальним є той стиль, який дозволяє повною мірою використати сильні і компенсувати слабкі сторони викладача.

Студенти зі свого боку також виділяють різні стилі, дещо по-іншому визначаючи їх зміст:

  • "вічні студенти". Це викладачі, які незалежно від віку і досвіду з ентузіазмом ставляться до власної роботи. Вони розуміють потреби і проблеми аудиторії. Поважають інших, часто вдаються до дискусій, ставлять проблемні запитання. Студенти цінують їх за високий рівень інтелекту, вміння не просто передати, а й пояснити матеріал;
  • "бувалі моряки" вище за все цінують дисципліну і дотримання субординації. На обговорення зважуються рідко, до висновків інших ставляться скептично. При оцінюванні стереотипні і суб'єктивні. Часто стають об'єктами для студентських жартів;
  • випадкові люди, що потрапили до вузу внаслідок певних обставин. Можуть гарно володіти предметом, але спілкування зі студентами їх обтяжує [1, с. 316].

Студенти перших курсів, оцінюючи діяльність викладачів, на перше місце ставлять саме особистісні якості. Оскільки навчання стає новим етапом їх життя, розуміння і підтримка сприяють більш швидкій адаптації до незвичайних умов. Студенти-старшокурсники вище цінують знання, але і особистість педагога значить не менше.

Висновки. Викладачам належить стратегічна роль у ході професійного і особистісного становлення студентів. У цьому складному процесі зростає роль особистісних якостей педагога. Це помітно з образів "ідеального викладача", які отримують внаслідок опитувань.

Звичайно, знання предмету ніколи не втратить свого значення. Але не менш важливо як вони передаються аудиторії. Студенти високо цінують психологічні знання та вміння педагогів. Індивідуальний підхід, орієнтація на побудову партнерських стосунків називаються основними елементами, необхідними для продуктивної співпраці.

Тому наукові розробки питання психологічних особливостей діяльності викладача повинні розвиватися постійно, аби сприяти модернізації вищої освіти.

Література

  1. Дьяченко М. И., Кандыбович А. А. Психология высшей школы. — Минск, 1981. -419 с.
  2. Жиляев А. А. Психологические особенности активизации учебно- познавательной деятельности в ходе лекции // Инновации в образовании. - 2001. -N2. -с. 107-116.
  3. Зимняя М. А, Возрастная и педагогическая психология. - Спб., 1999. - 397 с.
  4. Изюмова С. А., Чмыхова Е. В. Влияние индивидуально-психологических особенностей на обучение студентов // Инновации в образовании. - 2001. - N2. - с. 54 – 63.
  5. Леонтьев А. А. Педагогическое общение - Нальчик, "Научный мир", 1996. - 286 с.
  6. Реан А. А., Коломенский Я. А. Социально-педагогическая психология. - Спб., 1999. -388 с.
  7. Педагогика и психология высшей школы. / С. И. Самыгин, М. В. Буланова - Топоркова. — Ростов-на-Дону, " Феникс", 1998. - 544 с.
  8. Смирнов С. Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М., Издательский центр " Академия", 2001. - 304 с.
  9. Станкин М. М. Профессиональные способности педагога. - М., Изд-во Московского ун-та. - 1998. - 367 с.


03.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!