Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Організаційно-виховна робота: мета і завдання. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Організаційно-виховна робота: мета і завдання. Реферат

Під вихованням у широкому смислі ми розуміємо цілеспрямований процес формування духовності, культури та фізичних сил особистості студента, підготовку його до життя, активної участі у трудовій діяльності як фахівця

Виховання, про яке писав Аристотель ще в IV ст. до нашої ери: "Це найважливіше з усіх, що сприяють збереженню державного ладу засобів, якими сьогодні, на жаль, нехтують, - це виховання юнацтва у дусі, що відповідає державному ладу" - залишається і нині одним з важливих і деякою мірою суперечливих понять.

Психологічний словник вказує: "Виховання - планомірне і цілеспрямоване, впливає на свідомість та поведінку людини з метою формування певних настанов, принципів, ціннісних орієнтацій" [15].

Визначний соціолог О. Г. Харчев відзначав, що "у педагогічній літературі виховання, як правило, трактується як свідомий... соціальний вплив на індивіда з метою підготовки його до виконання тієї чи іншої спільної ролі, вироблення у нього необхідних для цього якостей" [21, с. З].

В одному з останніх навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів, відзначається, що "Виховання - це цілеспрямована змістовна професійна діяльність педагога, що сприяє максимальному розвитку особистості дитини, входженню дитини в контекст сучасної культури, становленню його як суб'єкта та стратега власного життя, гідного Людини" [16, с. 354].

Повний церковнослов'янський словник (1993 рік) пов'язує виховання більше з турботою, аніж з психологічним тиском на дитину. "Виховання - викормлення старання про учіння та освіту дітей".

Спроба визначити виховання як соціальне, цілеспрямоване створення умов (матеріальних, духовних, організаційних) для розвитку людини невиправдано розширює поняття, оскільки умови для розвитку не обов'язково включають в себе виникнення бажаних моральних якостей, на які традиційно вважалась спрямованою виховна робота, хоча про це говориться лише побічно: вплив на особистість та поведінку, тобто на соціальне значимі особливості індивіда та соціальне оцінювані дії. В ужитку виховання, як правило, пов'язують із забезпеченням моральної (тобто такої, що схвалена суспільством) поведінки індивіда, з внутрішньою саморегуляцією утримання індивіда від соціальне не схвальних вчинків.

Про виховання говорили і писали багато. Наприклад, Я. А. Коменський у своїй "Великій дидактиці" стверджував: "... І так, хай буде встановлено: усім народженим людям безумовно необхідне виховання для того, щоб вони були людьми, а не дикими тваринами, не бездумними звірами, не нерухомими чурбанами". Правда, у розширеній назві цієї глави написано: "Щоб стати людиною, треба вчитися". [8, с. 34] Це дозволяє тлумачити за Я. Коменським термін "виховання" як вплив не тільки на моральність студента, але й на вияв ним активності, будь-яких якостей людини свого часу, що забезпечується усім навчальним процесом.

Сьогодні в Україні вважається перспективною орієнтація на співробітництво у суспільстві. Така орієнтація довела свою ефективність у розвитку багатьох країн. З цієї точки зору цікавою буде, на наш погляд, преамбула далекоглядного японського закону про освіту 1947 року: Ми будемо виховувати людей, що володіють особистою гідністю, які люблять правду і мир, у той час, коли освіта повинна мати за мету створення універсальної культури.

Виховання вважають основною категорією педагогіки. Однак цим терміном у педагогічній літературі визначається п'ять різних понять:

  • вплив на людину соціального ладу та навколишнього середовища;
  • передача новим поколінням накопиченого суспільне історичного досвіду;
  • увесь навчально-виховний процес в освітньому закладі;
  • спеціальна виховна робота для формування системи певних переконань та поглядів;
  • формування окремих якостей.

Саме четверте значення з додаванням обмеження в освітньому закладі відповідає тому, що вкладається в поняття "виховання студента" як у специфічну діяльність професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу, спрямовану на становлення у виховуючого бажаних моральних якостей. Найчастіше за все в педагогічній літературі не вказується про яке із значень терміна "виховання" йде мова: вважають, що це значення легко визначається із контексту. Це, звичайно, припускається, але не тоді, коли йдеться про предмет наукового спрямування.

Зміна умов функціонування вищої школи нашої держави, критичний перегляд ідеологічної орієнтації майбутніх спеціалістів вимагають диференціації форм і методів виховної роботи педагогічних колективів вищих навчальних закладів. Сучасний етап розвитку країни вимагає більш поглибленого підходу до підготовки спеціалістів. Навчання і виховання студентів - справа творча, що потребує великої віддачі і великої відповідальності як від викладачів кафедр, усього педагогічного колективу вузу, так і від студентів.

Ефективність навчально-виховної роботи значною мірою залежить від сумлінної роботи кожного на своїй ділянці - щоб кожний викладач навчав на совість, а кожний студент навчався на совість. Тільки у цьому разі, лише за такої умови успіх буде гарантований. Отже, професорсько-викладацький склад повинен наполегливо і постійно удосконалювати цей складний і багатогранний процес, щоб стати справжніми навчально-виховними, методичними й науковими центрами вищої школи.

Мета і завдання організаційно-виховної роботи

Під вихованням у широкому смислі ми розуміємо цілеспрямований процес формування духовності, культури та фізичних сил особистості студента, підготовку його до життя, активної участі у трудовій діяльності як фахівця. На процес виховання студентської молоді впливають ректорат, деканати, кафедри, академічна група, а також їхні наставники та родина. Під вихованням у вузькому значенні слова ми розуміємо систематичний і цілеспрямований вплив на студентів вихователів-викладачів кафедр і перелічених структур університету. Національне виховання носить суспільний характер.

Процес виховання органічно поєднаний з процесом навчання студентів, опанування ними основами наук, багатством національної та світової культури. Виховання має за мету формування рис і якостей студента згідно з його здібностями й інтересами у рамках державної політики виховання [11, 14с].

Сутність виховання полягає в тому, що в процесі його формується світогляд, мораль, високі естетичні смаки та ставлення студента як особистості до навколишнього світу.

Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням і студентами, зокрема, соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незважаючи на національну належність, рис громадянина Української держави, розвинення духовності, прищеплення моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Мета національного виховання, як йдеться в Концепції, конкретизується через систему виховних завдань, що є загальними не тільки для всіх виховних заходів, а й для усього суспільства в цілому:

  • забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних і власних інтересів;
  • відхід від уніфікації у процесі виховання, від орієнтації на "усередненого" вихованця;
  • формування національної свідомості та людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
  • виховання правової культури - поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів;
  • забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших за віком, культури та історії рідного народу;
  • формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;
  • виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування нею власної світоглядної позиції;
  • утвердження принципів загальнолюдської моралі - правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших чеснот;
  • культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв'язку з природою, толерантності, поваги до жінки, любові до рідної землі;
  • формування почуття господаря та господарської відповідальності, підприємливості та ініціативи, підготовка дітей до життя в умовах ринкових відносин;
  • забезпечення повноцінного розвитку молоді, охорона та зміцнення її фізичного, психічного та духовного здоров'я;
  • формування соціальної активності та відповідальності особистості через включення вихованців у процес державотворення, реформування суспільних стосунків;
  • забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб, почуттів;
  • вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;
  • прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
  • спонукання вихованців до активної протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності, антигромадській діяльності.

Виховання студента, формування та розвиток його особистісних якостей відносяться до основних завдань вищого навчального закладу. Багато вузів планують свою роботу, спираючись на ідеї гуманізації, і спрямовують свої зусилля на формування нової гуманітарної культури та гуманітарного середовища у вузі. Саме формування такого середовища через навчальний процес та поза-навчальну роботу забезпечує якісну підготовку спеціаліста.

Як наголошено в Національній доктрині розвитку освіти України, пріоритетним напрямком в її реалізації є формування особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, сучасної європейської цивілізації; виховання людини демократичного світогляду, яка поважає громадські права і свободи, традиції народів і культур світу, національний, релігійний, мовний вибір кожної людини.

Реалізація Національної доктрини розвитку освіти передбачає:

  • підготовку людей високої моралі, здатних до творчої праці;
  • формування здорового способу життя, розвиток спорту, етичне, естетично-екологічне, політичне, громадське, правове, трудове та фізичне виховання учнівської та студентської молоді.

Відповідно до цієї концепції головна мета виховної роботи зі студентами - це, по-перше, виховання духовно багатої, розвиненої особистості, громадянина України; по-друге, підготовка до організації виховної роботи в школі, тобто формування вчителя, здатного до творчої, активної діяльності у вихованні учнівської молоді.

Основними принципами організації виховної роботи вважають:

  • демократизацію і гуманізацію виховного процесу, дотримання педагогічної етики, поваги до гідності людини;
  • підготовку педагогічних кадрів високого професійного та духовного рівня, виховання студентів на основі визнання пріоритетності загальнолюдських цінностей як головної методологічної передумови, органічного поєднання виховного процесу з освоєнням світових та національних цінностей історії;
  • визнання свободи мислення, права студентів на власну думку, політичні та життєві позиції;
  • визнання пріоритету самовиховання студентів, організацію їх індивідуальної діяльності, спрямованої на розвиток власного потенціалу;
  • організацію студентського самоврядування, роботи студентських громадських об'єднань згідно з положенням про роботу відповідних організацій, що передбачає гнучкі форми взаємодії між деканатом, кафедрою, куратором і студентськими групами;
  • спрямованість виховної роботи на професійно орієнтовану діяльність студента;
  • системність в організації виховної роботи із студентами.

Системність передбачає:

  • а) визначення відповідно до мети і змісту виховної роботи таких форм, якими повинні оволодіти майбутні вчителі у процесі навчання та діяльності в університеті, на факультеті, в групі;
  • б) призначення виконавців, які здійснюють виховну діяльність у ВНЗ;
  • в) безпосередню діяльність студентів, спрямовану на виховання особистості вчителя;
  • г) організацію вивчення результативності виховної роботи, врахування рівня студентів, підготовленості до виховної роботи в школі;
  • д) організаційну роботу закладу з реалізації виховної роботи.

Джерела

  1. Амонашвили А. А. Школа Жизни. - М, 2000.
  2. Асмолов А. Г. Непройденный путь от культуры полезности к культуре достоинства: социально-философские проблемы образования. -М., 1992.
  3. Бабочкин П. И. Проблемы становления специалистов в высшей школе. - М., 1997.
  4. Галузяк В. М., Сметанский Н. И. Проблема личностной референтности педагога //Педагогика. - 1998. - № 3. - С. 18-24.
  5. Гальперин П. Я. Введение а психологию. - М., 1976.
  6. Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века. В поисках практикоориентированых образовательных концепций. - М., 1998.
  7. Гуманитаризация высшего образования; Опыт, поиски, проблемы. - М., 1992.
  8. Коменский Я. А. Велика дидактика// Изб. пед. соч. - М., 1982. -Т. 1.
  9. Кондратьев М. Ю. Слагаемые авторитета. - М., 1988.
  10. Куханович Л. И., Рябов Л. П. Гуманизм - нравственная основа формирования личности студента. - М., 1993.
  11. Лозова В. І., Троцко Г. В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. - Харків, 2002. - С. 126-174.
  12. Макаренко А. С. Избр. пед. соч.: В 3 т. Т. З. - К., 1984. - С. 9-25.
  13. Осухова Н. Г. Современные учителя о воспитании, или прошлое в настоящем //Педагогика. - 1995. - № 3. - С. 60-65.
  14. Педагогика и психология высшей школы. - Ростов н/Д, 1998.
  15. Педагогика: Учеб. Пособие для студ. пед. вузов и колледжей/ Под. ред. П. И. Пидкасистого. - М., 1996.
  16. Психология: Словарь /Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. -М., 1990.
  17. Сметанський М. І., Галузяк В. М. Педагогічна влада та її виховний потенціал //Педагогіка і психологія. - 1996. - № 4. - С. 32-38.
  18. Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу // Твори в 5-ти т. Т. 1. -К., 1976. -С. 403-421.
  19. Сухомлинський О. В. Сто порад учителеві //Твори в 5-ти т. Т. 2. - К., 1975.0.
  20. Файнберг Р. И. Личность и колектив: поиск гармонии //Педагогика. -1992. -№1-2. -С. 42-49.
  21. Харчев А. Г. Социология воспитания.


03.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!