Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Педагогічна культура: сутність поняття. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Педагогічна культура: сутність поняття. Реферат

Якості учителя, необхідні для формування педагогічної культури. Психолого-педагогічні знання, вміння та навички, що необхідні у формуванні педагогічної культури. Педагогічний досвід як один з компонентів педагогічної культури

Термін "Педагогічна культура" поки ще не одержав загальноприйнятого наукового визначення, отже, досліджуючи зазначений феномен стосовно до професійної діяльності вчителя, йдемо від загального до частки, логічно йти від виявлення культурних параметрів особистості педагога до професійної своєрідності їхнього прояву в педагогічний діяльності. У науковій літературі можна зустріти безліч, часом різних між собою, визначень культури. Ще в 1964 році американські дослідники А. Кребер і К. Клакхон зібрали 257 визначень культури і ще більш 100 спроб визначити це поняття описово.

Кожне з цих визначень охоплює окремі, іноді досить істотні сторони культури, іноді випускаючи з виду інші, не менш істотні, справи тут не тільки в недостатній глибині пізнання феномена культури, проникнення в його сутність і природу, а скільки в надзвичайній складності і багатогранності самого цього явища. Останнім часом зріс інтерес у філософії як факторові соціального розвитку. Дослідники все частіше приходять до переконання, що саме соціально-культурні ознаки окремого суспільства накладають відбиток на соціально-історичну динаміку розвитку світу в цілому. Саме в останні роки і сформувалися філософія культури - наука, спрямована на філософське збагнення культури як універсального і всеохоплюючого феномена.

Проблематика філософії культури вперше зачіпалася софістами, що розглядали, насамперед, антиномію культури і природи. У системі сучасного наукового знання поняття "культура" відноситься до числа фундаментальних. У повсякденній свідомості під культурою часто розуміють культурність особистості, відносячи сам термін до оцінних понять, широко вживають словосполучення "культура розуму", "культура почуттів", "культура поводження ", "фізична культура". Культурологи підрахували кількість визначень культури в сучасній літературі - понад 500. Це визначає багатомірність феномена культури, тим, що культура виражає глибину людського буття.

Якості учителя, необхідні для формування педагогічної культури

Виділимо наступні якості вчителя, необхідні для формування його педагогічної культури:

  • Ціннісні орієнтації особистості вчителі. Відомо, що знання, уміння і навички без включення їх у систему суспільно-значимих цінностей людини, його моральних відносин здатні "розтрощити духовні". Утворена людина, у якої відсутні належні моральні підвалини, найчастіше використовує придбані знання в сугубо прагматичних, особистих цілях учитель без моральності й ідеалів ніколи не стане носієм культури.
  • Моральні якості невід'ємні від гуманістичної спрямованості особистості вчителя, визначення пізнання іншої людини, відношення до людини як до найбільшої цінності, лише за умови оточення відповідальності перед майбутнім і любові до дітей починається формування педагогічної культури. Досить актуальні слова Н. А. Бердяєва про те, що "остаточно втрачає свідомість цінності людського життя, неповага до особистості досягає дивовижних розмірів... обожнюванням голої людської волі, звільненої від усякої святині - із цим ніяких цінностей створити не можна". Тому однією з ведучих якостей особистості, що необхідна для розвитку педагогічної культури є "комунікативне ядро особистості ", що припускає готовність людини до повноцінного між особистісного спілкування;
  • Педагогічна культура невіддільна від культури зовнішнього вигляду, культури мови, естетичної культури, різнобічних інтересів і духовних потреб педагога. У цьому зв'язку показниками сформованості педагогічної культури є інтереси і духовні потреби вчителя;
  • Без прагнення до постійного самовдосконалення, що у свою чергу визначається усвідомленням своїх недоліків і умінням у свою чергу їх виправити, здатністю вчителя до самоконтролю і самоаналізу, побудовою проблеми дій по самовихованню, учитель не може характеризуватися як носій високої культури. Він має право учити доти, поки учиться сам - це заповідь повинна стати професійним кредо сучасного вчителя. Тому прагнення до постійного самовдосконалення є однією з основних якостей особистості педагога високої педагогічної культури.

Таким чином, важливим складовим компонентом педагогічної культури є особистісні якості вчителя, що багато в чому визначають рівень його професіоналізму.

Психолого-педагогічні знання, вміння та навички, що необхідні у формуванні педагогічної культури

Не менш важливим компонентом педагогічної культи, на думку Я. А. Коменского, Н. К. Крупской, Л. В. Луначарского, Н. М. Бавченкова, В. М. Галузинского, В. В. Гаврилюка, В. В. Запевиной, Н. В. Кузьміній, О. З. Красновой, Е. Ф. Логиновой, А. И. Лобач, А. Н. Растрыгиной, та інших, є професійні знання. Професійні знання, будучи освоєні вчителем у логіку відповідних наук, прямо і безпосередньо не стають "керівництвом до дії".

Необхідність психолого-педагогічних знань виражається не в механічному їхньому присвоєнні, а в осмисленому їх підборі, оцінці, у побудові на їх основі концептуальної схеми власної діяльності. Постаючи у виді когнітивних основ для прийняття педагогічних рішень, вони, як правило, існують у свідомості вчителя в скороченому виді. Їхнє усвідомлення і розгортання здійснюється тільки в екстремальних для вчителя умовах. У величезній кількості знань необхідно виділити ядро, яке потрібно педагогові завжди у всіх видах його педагогічної діяльності і яке визначає його педагогічну культуру.

Функції педагога різноманітні - викладач навчальних дисциплін, учитель-вихователь, учитель - класний керівник та ін. В. С. Ільїн, у моделі випускника педвузу включає методологічні, теоретичні, методичні знання та технологічні, котрі є основою оволодіння конкретними практичними прийомами.

И. Я. Лернер представляє 4 клани знань:

  • методологічні,
  • загально педагогічні,
  • прикладні,
  • приватно - прикладні.

Найбільш повний зміст психолого-педагогічних знань, що необхідні для формування педагогічної культури представлені І. Я. Зязюном, він виділяє наступні знання:

  • Методологічні (знання загальних принципів вивчення педагогічних явищ, закономірностей соціалізації навчання і виховання);
  • Теоретичні (знання цілей, принципів змісту методів і форм педагогічної діяльності і закономірностей формування і розвитку особистості дитини);
  • Методичні (знання основ методики навчання і виховання);
  • Технологічні (знання способів і прийомів навчання і виховання).

Професійні знання вчителя характеризуються і такою важливою особливістю, як особистісна забарвленість. Знання науки, весь багаж культури, захопленість педагога сприймаються як його власна позиція. Майстерність педагога в "оживленні", і натхненні знання. Які не просто передаються з книг в аудиторію, а викладаються як свій власний погляд на світ.

Професійні знання вчителя звернені, з одного боку, до науки, з іншої до учнів. Варто помітити, що складність навчання вчителів полягає у складності прилучення до професійної компетентності - професійні знання формуються відразу на всіх рівнях: методологічному, творчому, методичному і технологічному. Що жадає від студентів досить розвитого професійного мислення, здатного відбирати, аналізувати і синтезувати придбані знання в досягненні педагогічних цілей, представляти їх у технологічній формі. Без достатнього рівня професійних знань найчастіше залишаються нерозвиненими інтереси, потреби, професійно - значимі якості особистості і тим більше ускладнюється їх реалізація.

Професійні знання самі по собі не визначають педагогічну культуру вчителя. Педагогічна культура визначається відношенням до цих знань, вмінням учителя розпоряджатися цими знаннями, використовувати їх для свого професійного зросту. Тільки в тому випадку, якщо знання перейдуть у розряд переконань, вони стануть показниками педагогічної культури вчителя. В. А. Сластьонін пише про те, що знання педагога повинні бути співвіднесені з рішенням конкретних педагогічних задач. "Практична реалізація цих задач перетворює знання в інструмент професійної діяльності вчителя".

Отже, для того, щоб бути здатним до передачі культурних цінностей і культурно - значимого досвіду, необхідні не тільки знання, але і сформованість загально педагогічних і професійних знань і умінь, тобто вчитель повинний вміти застосувати отримані знання на практиці. Вміння, придбані майбутнім вчителем у процесі навчання, виступають показником якості засвоєних знань, складають його ядро, є одним з ведучих компонентів культури вчителя.

Визначимо комплекс базових вмінь, що необхідний майбутньому педагогові для успішного розвитку своєї педагогічної культури, це:

  • діагностичні,
  • комунікативні,
  • проективні,
  • конструктивні,
  • аналітичні й ін.

Педагогічний досвід як один з компонентів педагогічної культури

Педагогічна діяльність настільки складна і багатогранна, що її не може забезпечити одна лише педагогічна основа: вона спирається на емоційну сферу, на все багатство духовного світу педагога, на його педагогічний досвід, що складають професійно-педагогічні знання і практично засвоєні навички й уміння. На думку А. В. Барабнщикова, С. С. Муцинова, Т. Ф. Белоусової, Н. Е. Воробйова, Т. В. Івановій, В. К. Сухонцевой і інших, педагогічний досвід є важливим компонентом педагогічної культури.

У структурі досвіду можна виділити 3 рівні:

  • Загальнокультурний. Є втіленням загального соціального досвіду, накопиченого людством у процесі розвитку культури на цьому рівні досвіду маємо справу з морально-етичними, естетичними відносинами особистості, загальнолюдськими цінностями.
  • Індивідуальний досвід (повсякденний). Цей рівень, так званого, здорового глузду. Тут представлений весь унікально - неповторний досвід у виді почуттів, емоційно - пофарбованих спогадів, звичок і т. д. Загальнокультурний досвід тільки через індивідуальний.
  • Професійний досвід - це досвід, накопичений у діяльності як праці, тобто діяльності, обумовленої значними, стійкими соціальними цілями. У цьому досвіді сумується і загальнокультурний і індивідуальний досвід.

Ефективність професійної діяльності викладача залежить не тільки і не стільки від знань і навичок, скільки від здатності використовувати надану в педагогічних ситуаціях інформацію різними способами й у швидкому темпі. А це приходить тільки з досвідом.

Безпосередніми джерелами педагогічного досвіду є досягнення науки, у тому числі науки про людину, її виховання і розвиток, передовий педагогічний досвід, особистий досвід і вироблені на його основі мислення й інтуїція педагога. "Якщо досвід запліднений науковими знаннями, якщо він вдумливо аналізує, то його дозрівання відбувається швидше, він стає важливим джерелом творчих рішень і проектів. У протилежному випадку поняття "досвід" буде відбивати тільки стаж і нічого більше", - пише В. И. Загвязинський.

Педагогічна творчість як системотворчий компонент педагогічної культури

Навіть високий рівень розвитку знань і умінь марний, якщо йому не властивий активний творчий потенціал особистості вчителя. Педагогічна творчість є системотворчим компонентом педагогічної культури, що виділяє у своїх працях А. В. Барабанщиків, Т. Ф. Белоусов, С. Б. Елканов, Т. В. Іванова, А. И. Лобач, Л. А. Нейштатд, М. Н. Скаткин та інші. Педагогічна діяльність не може бути, однозначна, вона завжди припускає гнучку шкалу рішень, що залежить від багатьох обставин. Таке розуміння її сутності відкриває простір творчості, розвиток новаторства учителя, народженню передового досвіду, збагаченню педагогічної науки через його вивчення й узагальнення.

Як справедливо помітила О. А. Абдуллина: "творчо працюючий учитель не тільки спирається на досягнення педагогічної науки, але і разом з тим збагачує педагогічну теорію". "Педагогічна культура характеризується як науково-творча діяльність, яку необхідно заохочувати і розвивати у студентів педагогічних навчальних закладів, вона розвиває в них здатність і навички до самостійного рішення проблем і розвиває якості особистості, необхідні для наукової праці, розвиває в студентів високу готовність до суспільного і політичного життя"... /Х. Маркерт/.

У сучасних психолого - педагогічних дослідженнях педагогічна діяльність розглядається як одна з різновидів творчості. Але більш глибоко проблема педагогічної діяльності розглядається в роботах В. И. Загвязинського, В. А. Кан-Калика, Н. В. Кузьміній, В. Ф. Ломова, М. Р. Львова, И. П. Раченко, М. М. Потагиника й інших. Педагогічна творчість розглядається авторами як не якась окрема сторона педагогічної праці, а найбільш істотна і необхідна".

Праця вчителя не допускає один раз засвоєного алгоритму дій, це постійний творчий пошук оптимальних рішень педагогічних задач, експеримент, що жадає від учителя цільного і твердого характеру, педагогічних здібностей, педагогічної майстерності. В узагальненій формі сутність творчості визначається як діяльність, що породжує якісно щось нове і відрізняється неповторністю, оригінальністю, суспільно-історичною унікальністю.

Маючи багато загального з іншими видами творчості, педагогічна творчість має своєрідність:

  • По-перше, для педагогічної творчості характерна "регламентованість" у часі і просторі. Викладач обмежений у часі кількістю годин, що приділяються на вивчення конкретної теми, розділу, обмежений аудиторним часом і т. д. У ході заняття виникають передбачувані і не передбачувані ситуації, що вимагають кваліфікованого рішення.
  • По-друге, спостерігається тривалість пошуків педагога. Результати діяльності педагога втілюються в знаннях, уміннях, навичках, формах діяльності майбутніх фахівців і оцінюються дуже відносно. Розвинені аналітичні, прогностичні, рефлексивні й інші здібності викладача дозволяють на основі часткових результатів передбачати і прогнозувати результат його професійної діяльності.
  • По-третє, характеризується співтворчістю викладача зі студентами, колегами-викладачами в педагогічному процесі, що заснований на єдності мети професійної діяльності. Викладач вузу, вчений і педагог, як фахівець у визначеній області знань, у ході навчально - виховної роботи, виробничої практики демонструє своїм студентам творче відношення до професійної діяльності.
  • По-четверте, відрізняється залежність прояву творчого педагогічного потенціалу викладача від методичного, технічного оснащення навчально-виховного процесу. Стандартне і нестандартне навчальне устаткування, технічне забезпечення методична підготовка викладача і психологічна готовність студентів до спільного пошуку характеризують специфіку педагогічної творчості.
  • По-п'яте, виявляється умінням викладача керувати особистим емоційно-психічним станом. Викликати адекватну поведінку в діяльності студентів, здатністю педагога організувати спілкування зі студентами як творчий процес, не придушуючи їхню ініціативність і винахідливість, створюючи умови для повного творчого самовираження і самореалізації.

Творча активність діяльності вчителя характеризується: необхідністю, оригінальністю, динамізмом, мобільністю, рухливістю, пластичністю мислення, розвиненою уявою, ініціативою, постійним пошуком нового, прагненням досягти нового.

Особливості педагогічної творчості дозволяють зрозуміти повніше взаємозв'язок педагогічної творчості і педагогічної культури, їхню взаємозумовленість.

Однією з умов виникнення педагогічної творчості є висока загальна і педагогічна культура вчителя, володіння майстерністю, вмінням оптимально обирати методи і прийоми навчання і виховання.

Друга умова - соціальний досвід, вміння бачити в сьогоденному розвитку завтрашні задачі. Говорячи про шостий взаємозв'язок педагогічної культури і педагогічної творчості, можна затверджувати, що педагогічна культура являє собою явище динамічне, що постійно змінюється в процесі свого розвитку, що здобуває всі нові відтінки і риси.

Резюмуючи вищесказане, можна зробити висновок, що найчастіше серед структурних компонентів педагогічної культури називають:

  • особистісні якості /66,9%/,
  • професійні знання /66,2%/,
  • професійні уміння /56,8%/,
  • педагогічний досвід /16,8%/,
  • творчий підхід до рішення педагогічних задач /30%/.

Література

  1. Андрущенко В. П. Проблеми і перспективи розвитку вищої освіти в Україні на зламі століть.
  2. Галузинський В. М., Євтух М. В. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні. – К., 1995.
  3. Коляденко С. М., Юрчук О. О. Деякі питання соціалізації особистості у творчий спадщині В. О. Сухомлинського // Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя. - Київ-Житомір.: Державний педагогічний інститут. 2001.
  4. Мороз О. Г., Сластьонін В. О., Філіпенко Н. І. Підготовка майбутнього вчителя: зміст та організація. Навч. посібник. – К., 1997.
  5. Мороз О., Юрченко В. Підготовка майбутнього викладача вищої школи: психолого-педагогічний ракурс//Наукові записки: Зб. наук. стат. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001.
  6. Немов Р. С. Индивидуальный стиль деятельности педагога// Немов Р. С. Психология: В 3кн. – Кн. 2. Психология образования. – М.:Владос, 1998.
  7. Нісімчук А. С., Падалка О. С., Шпак О. Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Просвіта, 2000.
  8. Педагогика и психология высшей школы / Отв. ред. С. И. Самыгин. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.
  9. Степанишин Б. І. Особа викладача інституту та шляхи її формування//Рідна школа. – 1992.
  10. Щербань П. Сутність педагогічної культури//Вища освіта України. – 2004. -
  11. Якунин В. А. Педагогическая психология. – СПб.: Полиус, 1998. – 639с.


02.04.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!