Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Психологія і фізіологія: дискусії про предмет психології у середині XX ст. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Психологія і фізіологія: дискусії про предмет психології у середині XX ст. Реферат

Бурхливий розвиток психології в роки війни й у перші післявоєнні роки давало підставу припускати, що, нарешті, психологічна наука в СРСР зможе перебороти труднощі і забезпечити собі спокійне майбутнє. Однак дійсність виявилася іншою

Через кілька років після закінчення Великої Вітчизняної війни в науковому житті країни відбувається ряд подій, що свідчать про нову хвилю боротьби за чистоту ленінсько-сталінських ідей у різних сферах наукового пізнання. Початок був покладений у 1948 р. сесією Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук ім. В. І. Леніна (ВАСХНІЛ), на якій була розгромлена генетика.

Сама форма і результат обговорення дискусійних питань на сесії свідчили про повернення в науку волюнтаристичних, ідеолого-політичних методів розв’язання спірних проблем, освячених старими ідеями боротьби зі схоластикою, ідеалізмом, буржуазними реакційними вченнями.

Дуже чітко це проявилося в ході організованою Академією наук СРСР і Академією медичних наук СРСР 28 червня - 4 липня 1950 р. науковій сесії, присвяченої проблемам фізіологічного вчення академіка І. П. Павлова. Сесія була скликана за вказівкою І. В. Сталіна, що висловив ідею про необхідність проведення дискусії про вчення І. П. Павлова і давшого відповідне доручення Г. М. Маленкову, Ю. А. Жданову й Е. І. Смирнову.

Ця так називана "Павлівська сесія" з'явилася однією із самих похмурих сторінок історії радянської науки післявоєнного періоду. Формально головна задача сесії полягала в тому, щоб "розкрити недоліки, що заважають подальшому плідному розвитку ідей Павлова". Було позначене еталонне, єдино вірне вчення (вчення Павлова про умовно-рефлекторний характер вищої нервової діяльності) і визначені основні "негативні герої".

Психологи, розуміючи всі пагубні наслідки для долі своєї науки основних ідей, висунутих на сесії, звертаються до аналізу природно-наукових основ психічних явищ. Як відзначає Е. А. Будилова, "небезпека зведення психічного до фізіологічного, яка знову виникла на павлівській сесії, змусила згадати про боротьбу з механізмом у природознавстві в 20-х рр. " Психологія була поставлена перед необхідністю зробити поворот до павлівської фізіології, відновити наступність із сеченовськими ідеями. Психологи повинні були оцінити роль і значення вчення І. П. Павлова для психологічних досліджень, а психологічна теорія - знайти точки свого росту в навчанні про рефлекторну природу психічного.

У складній обстановці психологам необхідно було знайти шлях, що дозволяє уникнути як зведення психічного до фізіологічного, так і відокремлення психічного від фізіологічного. Були виділені дві ключові проблеми: проблема детермінації психічного і її зв'язку з мозком і проблема об'єктивного методу в психології.

У травні 1962 р. АН СРСР, АМН СРСР, АПН РСФСР і Міністерства вищої і середньої освіти СРСР і Росії організують Всесоюзну нараду по філософських питаннях фізіології вищої нервової діяльності і психології, у якому взяло участь більш тисячі фахівців. У ході дискусій на нараді обговорювалося, насамперед, значення Павлівського вчення для психології. Позначилося кілька підходів: визнання того, що теорія Павлова в умовах сучасної науки втрачає своє значення і протилежна точка зору, що обґрунтовує актуальність, що зберігається, павлівської "парадигми". У цілому підсумком наради з'явилося визнання можливості доповнення павлівського вчення новими ідеями і теоріями в області фізіології і психофізіології.

Принципово по-новому вирішені питання про предмет психології і фізіології вищої нервової діяльності. Було визнано, що ці дві науки мають справу з тим самим об'єктом - вищою нервовою діяльністю як функцією мозку. Розрізняються ж предмети даних наук - відповідно психологічний і фізіологічний аспекти цієї діяльності.

Підводячи підсумки даному періоду розвитку психології в СРСР, необхідно підкреслити, що перебудова психології на основі павлівського вчення сприяла більш чіткій розробці методологічних основ психології, появі нових психофізіологічних підходів і теорій, визначенню специфічних методів вивчення психічних явищ. В остаточному підсумку психології удалося відстояти свою незалежність від претензій фізіології вищої нервової діяльності.

Література

  1. Ананьєв Б. Г. Нариси психології. - Л., 1995.
  2. Ананьєв Б. Г. Людина як предмет пізнання. - БРЕШУ, 1998.
  3. Божович Л. И. Психологічні закономірності формування особистості в онтогенезі // Питання психології. – 1996. - № 6. - С. 45-53.
  4. Леонтьєв А. Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. - М., 1985.
  5. Ярошевський М. Г. Психологія в XX сторіччі. - М., 1994.


28.03.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!