Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Трудові конфлікти на підприємстві: загальна характеристика. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Трудові конфлікти на підприємстві: загальна характеристика. Реферат

Однією з найважливіших характеристик стану трудових відносин є насамперед, рівень конфліктності

Нині рівень трудової конфліктності на підприємствах регіону, виходячи з аналізу отриманих відповідей працюючих у різних галузях промисловості, можна оцінити так: у вугільній промисловості - високий; в інших галузях - як середній та низький.

Таблиця 1. Оцінка стану трудової конфліктності на підприємствах різних галузей

Рівень конфліктності

Вугільна

Машинобудування

Металургія

Будівництво

Високий

52

Середній

28

27

10

Низький

57

50

20

Важко відповісти

20

26

50

70

 

Низький рівень конфліктності пов’язаний також з успішною діяльністю адміністрації низки підприємств щодо запобігання та згладжування конфліктів (у металургії), стабільністю роботи підприємства, тим, що тут надається посильна допомога трудящим з боку адміністрації та профспілок, здійснюються заходи з поліпшення соціального захисту працюючих. На підвищення рівня конфліктності впливає відсутність фронту робіт, погроза закриття підприємств, загальний стан розвитку економіки в регіоні.

Основними причинами конфліктів на підприємствах є такі. Перше місце посідають економічні, пов’язані із затримкою заробітної плати - на цю причину вказало більше половини опитаних. На друге та третє місця серед причин вийшли відповідно погані умови праці та некомпетентність керівників.

У вугільній промисловості на третьому місці серед причин конфліктів є розподіл соціальних благ. Питома вага таких причин, як наявність недоліків у розвитку процесів приватизації й акціонування, у розподілі акцій та прибутку, в організації комерційних структур - відносно невисока. Це пов'язане, насамперед, з тим, що процеси подальшого розвитку ринкових відносин ще не відбуваються досить широко й активно в багатьох галузях, особливо у вугільній промисловості, де спостерігається їх помітне відставання.

Серед причин виникнення конфліктів на регіональному рівні на перше місце вийшли соціально-економічні, пов'язані з недосконалістю соціального захисту трудящих в умовах розвитку ринку. Так, переважна більшість профспілкових лідерів назвала основними причинами конфліктів існуючі диспропорції в оплаті праці - випередження темпів зростання цін відносно темпів зростання рівня доходів.

Серед інших важливих причин, що суттєво впливають на економічне становище підприємств, були названі такі: розірвання господарських зв'язків (7-41%); невідрегульованість господарських відносин у СНД (27-38%). Експерти, що представляють місцеві органи управління, розподілили за ступенем важливості такі причини розвитку конфліктності та соціальної напруженості в регіоні: диспропорції в оплаті праці - 100%; розірвання господарських зв'язків - 100%; розшарування суспільства на соціальні групи - 85%; невідрегульованість господарських відносин у СНД - 85%.

У галузевому розрізі основними причинами конфліктів на підприємствах є: у вугільній промисловості - недоліки (затримка) в оплаті праці, скорочення штатів, розподіл соціальних благ; у металургії - недоліки (затримка) в оплаті праці, погані умови праці, організація комерційних структур; у будівництві - недоліки (затримка) в оплаті праці; у машинобудуванні - недоліки (затримка) в оплаті праці; некомпетентність керівників, особисті причини. Серед основних причин конфліктності в регіоні було відзначено такі: випередження темпів зростання цін відносно темпів зростання рівня доходів та розрив господарських зв'язків, що існували раніше в СРСР.

Таблиця 2. Основні причини конфліктності та соціальної напруженості (питома вага відповідей експертів - представників профспілок та виконавчих органів у загальній кількості тих, хто відповів)

Причини

Профспілки

Незалежні профспілки

Виконавчі органи

На підприємстві

недоліки (затримка) в оплаті праці

52

77

100

скорочення штатів

28

34

некомпетентність керівників

40

34

85

погані умови праці

46

73

15

приватизація й акціонування

10

14

розподіл акцій, прибутку

10

13

розподіл соціальних благ

27

46

22

організація комерційних структур

15

23

особисті причини

3

15

У регіоні

диспропорції в оплаті праці

40

48

100

розшарування суспільства на соціальні групи

28

24

85

випередження темпів зростання цін відносно темпів зростання доходів

65

56

100

страйки

10

57

розірвання господарських зв’язків

41

37

100

невідрегульованість господарських відносин у СНД

38

27

85

 

Примітка. Експертами названо не більше трьох причин.

Крім основних причин конфліктів, не наведених в анкеті, було названо такі: невіра людей у реформи; проблеми з працевлаштуванням; емігрування висококваліфікованих робітників у Росію в пошуках більших заробітків; нестабільність соціально-економічного становища в Україні; невисокий рівень життя населення; відсутність законів, що захищають права людини.

Великий інтерес викликає аналіз відповідей на запитання: "Хто несе відповідальність за конфлікти, що виникають?". Результати отриманих відповідей відображено в табл. 4.

Таблиця 3. Дані відповідей на запитання "Хто несе відповідальність за конфлікти, що виникають?"

Несуть відповідальність за конфлікти

Профспілки

Галузі

незал. профсп. гірників

офіц. профсп.

вугільн. пром.

металург.

машино-буд.

буді-вельн.

Адміністрація підприємства

45

27

54

20

34

10

Міністерства, відомства

37

15

34

40

32

Міська влада

20

12

40

10

10

Адміністрація регіону

34

17

14

12

10

Банківські структури

10

16

15

10

Нові комерційні структури

3

18

Мафія

17

20

30

Парламент країни

95

51

36

100

89

40

Президент

95

27

24

80

75

80

 

Примітка. Експертами названо не більше трьох причин.

Серед отриманих відповідей домінує точка зору, що за виникаючі конфлікти у державі переважно мають нести відповідальність її парламент та Президент. На третє місце за ступенем відповідальності за виникаючі конфлікти вийшли: у вугільній промисловості - адміністрація підприємств, в інших галузях - міністерства та відомства.

Переважна більшість опитаних відзначили, що страйки негативно впливають на економічне становище в країні та на становище працівників в інших, нестрайкуючих галузях. Щодо оцінки впливу страйку на економічне становище самих страйкуючих переважною оцінкою було: "Не знаю", "Важко відповісти". Це свідчить про те, що значна більшість опитаних бачить негативні наслідки страйків, а така оцінка наслідків страйку багато в чому впливає й на зміну думки з приводу ефективності цієї форми протесту.

Кожний трудовий конфлікт має певні наслідки. Результати конфлікту впливають на стан працівників не тільки даного промислового підприємства, але й інших галузей.

Таблиця 4. Оцінка наслідків страйків на підприємствах різних галузей

Показник оцінки

Так

Ні

Не знаю

1

2

3

4

Поліпшать ваше економічне становище

машинобудування

25

52

23

вугільна промисловість

14

86

будівництво

90

10

металургія

66

34

профспілки

14

7

79

незалежні профспілки

8

38

54

регіональні органи

85

15

Поліпшать економічне становище у країні

машинобудування

5

85

10

вугільна промисловість

100

будівництво

80

20

металургія

66

34

профспілки

4

4

92

незалежні профспілки

3

38

59

регіональні органи

95

5

Позитивно вплинуть на становище працівників інших галузей

машинобудування

5

72

77

вугільна промисловість

7

86

7

будівництво

80

20

металургія

66

34

профспілки

18

28

54

 

Під час аналізу стану трудової конфліктності на підприємствах регіону було виявлено основні особливості розвитку конфліктів у різних галузях, їх характерні риси. Уявляється важливим також здійснення спроби прогнозу подальшого розвитку конфліктності. У результаті проведених опитувань було отримано дані експертів щодо зміни рівня трудових відносин.

Аналіз даних табл. 3 свідчить, що на сьогодні не відбудеться рішучих змін у стані трудової конфліктності: у металургії та вугільній промисловості до кінця 2003 р. спостерігатиметься її зростання, відповідно конфліктність зменшиться у будівництві, й тільки через декілька років можна буде говорити про її значне зменшення в машинобудуванні та будівництві.

Серед аргументів було наведено такі: триватиме зростання рівня цін, падіння рівня доходів; не відбудеться стабілізації економічного становища в країні; зростуть зловживання та порушення законності; буде відсутня достатня матеріальна база у галузях, здатна вивести їх із занепаду; не буде надійної програми виходу з кризи держави та галузей; бракуватиме законодавчої основи в державі; не відновляться зруйновані економічні зв’язки; буде неефективною діяльність існуючих органів влади та управління і т. ін.

Таблиця 5. Зміни трудових відносин на підприємствах різних галузей

Прогноз

Роки

1999

2000–2003

Залишиться на колишньому рівні

машинобудування

37

42

вугільна промисловість

28

29

металургія

16

15

будівництво

50

10

Зменшиться

машинобудування

27

46

вугільна промисловість

14

21

металургія

16

27

будівництво

30

70

Зростатиме

машинобудування

42

37

вугільна промисловість

58

50

металургія

68

50

будівництво

20

20

 

Думки з приводу змін у стані конфліктності в металургії та вугільній промисловості розділилися, при цьому, на думку половини опитаних експертів, вона зростатиме. Оптимістичний прогноз відносно стану конфліктності пов'язаний, насамперед, з надіями експертів на зміну структури галузі, її оптимізацію, встановлення сталих зв'язків з постачальниками та споживачами, подальше удосконалення чинного законодавства.

Негативний прогноз - підвищення конфліктності - зробили ті експерти, які висловили сумнів у можливості стабілізації економіки, поліпшення рівня життя населення у такий короткий термін.

Таким чином, на підставі проведених оцінок можна зробити загальний висновок: становище у трудовій конфліктності в найближчому майбутньому не поліпшиться, що робить подальше проведення досліджень з розглянутих питань актуальним та необхідним.

Література

  1. Александрова Е. В. Социально-трудовые конфликты: пути решения. — М., 1993. — С. 14.
  2. Амелин В. Г. Социология конфликта. — М., 1992. — С. 149.
  3. Андрушків Б. М., Кузьмін О. Е. Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995. — 296 с.
  4. Беззубко Л. В., Лобас В. М., Чернобай А. В. Вопросы трудовых отношений в условиях рынка: Учеб. пособие. — Макеевка: ДонГАСА, 2000. — 206 с.
  5. Бекешкіна І. Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні. — К.: Абрис, 1994. — 48 с.
  6. Бородкин Ф. М., Коряк Н. М. Внимание: конфликт! — Новосибирск, 1989. — 190 с.
  7. Воронов Ю. П. Методы сбора информации в социологических исследованиях. — Иркутск, 1974.
  8. Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и Биржи; ЮНИГИ, 1997. — 501с.
  9. Гришина Н. В. Опыт построения социально-психологической типологии производственных конфликтов. — Ленинград, 1977. — С. 27.
  10. Гришина Н. В. Производственные конфликты и их регулирование. — Ленинград, 1982. — С. 118.
  11. Дарендорф Р. Елементи теорії соціального конфлікту // Соціологічні дослідження. — 1994. — № 5. — С. 144.
  12. Забастовки: отношение населения и взгляд изнутри // Вопросы экономики. — 1990. — № 3. — С. 92-98.
  13. Зайцева О. А, Радугин А А, Радугин К. А и др. Основы менеджмента: Учеб. пособие. — М.: Центр, 1998. — 432 с.
  14. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. — М.: Аспект Прогресс, 1994.


27.03.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!