Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Соціальна нерівність в українській школі. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціальна нерівність в українській школі. Реферат

У рефераті розглянуто соціологічний аспект дослідження соціальної нерівності в межах сучасної української школи

Національна доктрина розвитку освіти передбачає положення про обмеження соціальної нерівності в системі освіти. Зокрема, відзначається, що буде створений рівний доступ до якісної освіти для всіх громадян України, незалежно від національності, статі, віросповідання, місця проживання та стану здоров’я [2;61].

В межах цієї доповіді ми спробуємо дослідити, як проявляється соціальна нерівність в межах сучасної української школи.

Однаковий доступ до здобуття якісної освіти мають діти з інвалідністю. Вони повинні отримати повну загальну середню освіту, відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей, зорієнтованих на їх інтеграцію в соціально-економічне середовище, а також має бути забезпечена їх інтеграція в загальноосвітній простір [3;285].

Однак законодавчі і нормативно-правові акти про розвиток освіти не реалізуються, а лише декларуються. "Ідеологією реформування української системи освіти... став неоліберальний економізм" [1;13], який ґрунтується на ідеях економічної вигоди. Держава залишає за собою позиції в культурній сфері.

Разом з тим затверджені державні освітні стандарти середньої освіти, які передбачають єдину систему контролю за якістю наданих освітніх послуг і сприяють реалізації інтегруючої функції інститутом загальноосвітньої школи. Тут закладені єдині культурні цінності, призначені для трансляції в учнівські маси. Однак варто наголосити, що досі не склалося чітких морально-культурних орієнтирів у системі освіти, тому частіше учителі діють інтуїтивно, орієнтуючись на традиційні українські цінності і дотримуються однакових моральних оцінок.

Але, незважаючи на законодавче оформлення рівності доступу до освіти, соціальна і культурно-диференціююча функція інституту освіти починають реалізовуватися, дуже чітко відтворюючи соціокультурну нерівність, яка існує в суспільстві.

"Сучасна система освіти занадто прямолінійно враховує ознаку "матеріальне становище" соціальних груп і прошарків, повторюючи усі вигини (і перегини) майнової стратифікації суспільства" [4;93].

Комерціалізація освіти середнього рівня призвела до її дисфункціональності в культурно-історичному змісті, оскільки в нас усі школи займалися не тільки трансляцією знань, але і вихованням. Комерційний варіант освіти існує як самостійно, так і в межах державної структури. Надалі можна прогнозувати зростання впливу фактора економічної нерівності на систему освіти і посилення соціально-диференціюючої функції інституту освіти. У школі відбувається відсів, причому в основному представників нижчих класів.

У вищу школу потрапляють, як правило, діти із забезпечених родин, які зуміли пристосуватися до нових соціально-економічних умов. І виходить, що при формальній рівності, освіта стратифікувалась на елітарну, а також підвищеного, середнього і низького рівня. Дана ситуація – аж ніяк не нове явище для українського суспільства, але, як правило, соціально-диференціююча функція інституту освіти була більшою мірою латентна, сьогодні ж вона стає очевидною.

Традиційна школа, незважаючи на відтворення становості, завжди функціонувала в руслі відтворення культурних традицій народу в цілому, оскільки всі типи загальноосвітніх навчальних закладів підкорялися єдиній державній культурно-освітній ідеології. Незважаючи на трансляцію культурних відмінностей станів українського суспільства, школа виконувала також і культурно-інтегруючу функцію. З приходом радянської влади виникла загальнодоступна середня загальноосвітня школа. У змісті освіти це означало встановлення норм і цінностей егалітаризму.

Дана ситуація була прописана законодавчо і відбилася в суспільній думці. На шляху до створення суспільства рівності саме школі належала одна з головних ролей. Хоча, безумовно, не можна не відзначити, що у радянському суспільстві усі були рівні. Основою диференціації в ті часи був розподіл влади, причетність до влади забезпечувала "безліч... благ: матеріальні вигоди, елітарну освіту, сприятливі умови праці, високий соціальний престиж" [5;272].

Однак тоді не було різкого протиставлення різних соціальних груп. У радянському суспільстві існували клас робітників і селян, і клас інтелігенції. Але крім них, існувала і номенклатура – партійна еліта, яка і створювала ситуацію соціальної і культурної нерівності. Однак говорити про різку поляризацію суспільства не доводиться. Освіта відтворювала єдину систему культурних цінностей, покликану об'єднати усіх.

У радянський період школа забезпечувала інтеграцію суспільства і моделювання нової соціальної спільності – радянського народу. Відповідно, вона створювала можливості для самореалізації індивідів.

Сьогодні факторами, що задають орієнтири функціонуванню сучасної загальноосвітньої школи, виступають:

  • економічна нерівність;
  • соціальне походження або соціальний стан родини учня;
  • обсяг культурного капіталу;
  • склад і структура родини учня;
  • аскриптивні характеристики (здоров'я дітей, стать і вік учня, розвиток мовних здібностей учнів);
  • ціннісне ставлення батьків до навчання своїх дітей;
  • ситуація в освітній системі (регіональні і територіальні розбіжності в системі освіти; якість шкільної освіти; комерціалізація в освіті і соціально-економічна селекція; єдиний державний іспит; інноваційний потенціал школи);
  • вибір батьками школи для навчання своєї дитини;
  • відбір дітей, який здійснюють школи;
  • розвиток у школі визначених здібностей учнів;
  • прищеплювання в школі визначеної субкультури;
  • реалізація різних парадигм освіти (традиційно-консервативної і інноваційно-розвиваючої) в школах різної категорії.

Таким чином, право на освіту закріплено в Міжнародній конвенції про права дитини, однак нерівність в освіті зберігається. Для подолання даної ситуації необхідний однаковий доступ до освіти представників будь-яких соціальних груп.

Рівність доступу до освіти – це надання індивідові таких умов освіти, які найбільшою мірою відповідають його здібностям і нахилам, розвивають їх, тобто тут передбачається індивідуальний підхід, про який говорять функціоналісти.

Однак, оскільки суспільство стратифіковане, а школа повинна виконувати функцію підготовки дитини до життя у певних соціально-економічних і культурних умовах, то, природно, що, незважаючи на всі зусилля, вона змушена відтворювати принцип ієрархічності суспільства в своїх стінах.

Література

  1. Андреев Э. М. Человек в системе образования // Тезисы первой всероссийской научно-практич. конф. МУВМЦ "Образование – основной фактор развития культуры и духовности человека". – Волгодонск, 1990.
  2. Вища освіта в Україні: навчальний посібник. За ред. В. Г. Кременя, С. М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327с.
  3. Законодавчі акти України з питань освіти / Верховна Рада України. Комітет з питань науки і освіти: Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2004. – 404с.
  4. Образование как фактор социальной дифференциации и мобильности ("круглый стол") // Социс, 2003. – № 5.
  5. Радаев В. В., Шкаратан О. И. Социальная стратификация. – М., 1996.


24.03.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!