Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Психологічна проблема довіри до соціальних інститутів. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Психологічна проблема довіри до соціальних інститутів. Реферат

Аналіз літератури свідчить про колосальний інтерес наукової думки до проблеми довіри, її значення для побудови громадянського суспільства та економічного розвитку, ефективного державного управління, збільшення соціального капіталу

Водночас виникає проблема крос-культурного порівняння результатів соціологічних опитувань, співставності даних (в одних дослідженнях подається відсоток, в інших – середній бал) [3; 4] та визначення основних тенденцій довіри до соціальних інститутів в Україні. Метою публікації є огляд новітніх емпіричних результатів соціологічних досліджень довіри у світі та в нашому суспільстві, виявлення на цій основі характерних закономірностей громадської думки, окреслення деяких причин ерозії довіри.

Вивчення довіри: глобальна перспектива

Проект "Глобальний барометр", розпочатий 1991 року, охоплює близько 50 країн світу. В них проведено понад 250 досліджень щодо соціальних, політичних та економічних умов, у тому числі й довіри. Результати опитувань використовуються Світовим банком для обчислення агрегованих індикаторів "Латинським барометром", що діє з 1995 року (охоплено 17 країн), "Афробарометром" (з 1999 року охоплено 15 країн), "Східно-Азійським барометром" (з 2001 року охоплено 8 країн) і "Новим європейським барометром" (з 1991 року охоплено 17 посткомуністичних країн).

Дані опитувань населення щодо довіри до соціальних інститутів та інших людей коректно порівнювати в межах певного регіону, оскільки шкали запитань організацій, які беруть участь у "Глобальному барометрі", дещо відрізняються. Так, за даними "Латинського барометра", з року в рік за ступенем довіри найвище місце посідає церква, далі йдуть телебачення, поліція, армія, уряд, юридична система, національні конгреси, політичні партії та народ.

Одне з перших глобальних досліджень довіри респондентів 20 країн світу Global Issues Monitor було проведено компанією Environics International 2001 року. Про важливість такого феномен, як довіра та його виміру свідчить порядок денний Світового економічного форуму у Давосі 2003 року, на якому компанія Gallup International презентувала дані обстеження громадської думки Voice of People (2002 рік) [5]. Було опитано близько 36 тисяч респондентів у 47 країнах світу. У таблиці 1 показано відсоток осіб, які переважно або цілком довіряють соціальним інститутам і суб’єктам, та рейтинг довіри, обчислений як різниця між протилежними думками – часток тих, хто довіряє інститутові, і тих, хто йому не довіряє. Результати соціологічного опитування "Голос народу" свідчать, що 5 з 17 соціальних інститутів не користуються особливою довірою.

Виявилося, що найвищою довірою у різних країнах світу користується армія, що може бути пов’язано з посиленням ролі цього соціального інституту у забезпеченні безпеки та боротьби з тероризмом. Зокрема, найбільшу довіру до збройних сил виявляють громадяни Індії, Ізраїлю, Пакистану та Сполучених Штатів Америки. Латинська Америка та Африка виявились регіонами з найменшою довірою до армії, що, радше за все, пояснюється недавньою історією правління в цих регіонах військових режимів та громадянськими війнами.

Таблиця 1. Рейтинг довіри до соціальних інститутів і суб’єктів у світі, 2002 рік

Рівень і рейтинг довіри до:

Частка осіб, котрі виявляють деяку або значну довіру

Різниця між часткою осіб, які довіряють і які не довіряють інститутові

армії

69

43

недержавних громадських організацій

59

27

системи освіти

62

26

ООН

55

21

релігійних інститутів

57

19

поліції

57

17

системи охорони здоров’я

57

17

Світової торговельної організації

44

5

уряду

50

3

ЗМІ

49

2

профспілок

47

2

Світового банку

43

2

системи правосуддя

47

-2

Міжнародного валютного фонду

39

-2

транснаціональних компаній

39

-9

великих національних компаній

42

-10

парламенту

38

-13

 

Недержавні громадські організації, включаючи природоохоронні та правозахисні групи, за рейтингом довіри посіли друге місце в цьому дослідженні. Найбільшою довірою важлива складова громадянського суспільства користуються у громадян Європейського Союзу та Північної Америки.

Організація Об’єднаних Націй також має порівняно високий кредит довіри, особливо серед громадян Північної Америки, Західної Європи та Африки. Найменшою довірою ця організація користується на Середньому Сході (Туреччина та Ізраїль) і в Латинський Америці.

Мас-медіа найбільше довіряють у країнах азійсько-тихоокеанського регіону (особливо в Індії, Індонезії та Малайзії) та Африці (насамперед у Нігерії та Південній Африці). Невисокий рейтинг ЗМІ отримують на Середньому Сході (Туреччина та Ізраїль) і в деяких європейських країнах (передусім у Швейцарії та Великій Британії).

В цілому світі урядам зазвичай довіряють більше, ніж парламентам. Зокрема, національні уряди сьогодні користуються більшою довірою у Північній Америці та деяких Європейських країнах (Данія і Швейцарія), а меншу довіру до них виявляють жителі Середнього Сходу (Туреччина) та Латинської Америки (особливо Аргентини, Болівії, Гватемали і Панами).

Транснаціональні компанії та великі національні фірми мають однаковий рейтинг недовіри, випереджаючи в цьому сенсі лише законодавчу владу. В цілому довіра до міжнародних фінансових інститутів – Світової організації торгівлі, Світового банку та Міжнародного валютного фонду – виявилась невеликою.

Згідно з даними проекту "Голос народу", виборним законодавчим органам більше довіряють у Північній Америці, деяких країнах Європи (Данія, Норвегія, Швеція і Швейцарія) та країнах азійсько-тихоокеанського регіону (особливо в Малайзії, а також у Гонконзі, Індії та Індонезії).

Проблема ерозії довіри, декапіталізації соціального капіталу привертає пильну увагу вчених [4; 6; 7]. Ряд науковців (С. Роуз-Аккерман, Е. Асланер, М. Палдам, Р. Роуз, К. Бджорнсков та інші) наголошують на змістовому і статистичному зв’язку між корупцією і довірою.

Цікаво, що в межах проекту "Голос народу" здійснювалося також дослідження установок населення різних країн щодо корупції [8]. Респондентам пропонувалося обрати інституцію, в якій, за допомогою чарівної палички, було б доцільно усунути корупцію в першу чергу. Майже третина респондентів (29,7%) бажала б зменшити корупцію у політичних партіях (наводяться альтернативи запитання, які були сформульовані у цьому проекті Transparency International (на нашу думку, зміст явища "корупція у політичних партіях" не є цілком зрозумілим), 13,7% – в судах, 11,5% – у поліції, 7,5% – в системі освіти, 7% – у сфері ліцензування бізнесу, 8,4% – у сфері медичних послуг, 5,2% – у податкових органах, 4,2% – в митних органах, 4,1% – в комунальній системі (телефонна служба тощо), 3,3% – у паспортно-імміграційній службі, 3,1% – у приватному секторі.

Отже, можна зробити попередній висновок, що низька довіра до парламентів пов’язана з корупцією у політичних партіях (ймовірно, мається на увазі перерозподіл суспільних благ через парламент або прихід представників правлячої партії до уряду; проведення виборчих кампаній з порушенням законодавства, підкуп виборців тощо).

Насамкінець слід зазначити, що існує кілька регіональних проектів, спрямованих на виявлення рівня довіри до соціальних інститутів та інших суб’єктів. Вони реалізуються тривалий час, зокрема, у Північній Америці. У США Field Institute опитує населення різних штатів щодо довіри, починаючи з 1973 року. Так, 1997 року 1007 каліфорнійцям потрібно було визначитися з довірою до 34 організацій та інститутів США. З кінця 1980-х компанія Gellup здійснює регулярні опитування американців на вибірці більше 1000 осіб щодо аналогічних питань.

Довіра до соціальних інститутів: європейський вимір

Європа є тим регіоном, де дослідженню довіри до соціальних інститутів вчені надають чи не найбільше уваги. Існує понад 10 проектів, скерованих на вивчення довіри до соціальних інститутів та суб’єктів у європейському вимірі.

Серед основних досліджень громадської думки:

  • Eurobarometer (з 1972 року) – соціологічне опитування близько 1000 респондентів у кожній країні Євросоюзу, яке проводиться двічі на рік;
  • Candidate Countries Eurobarometer (з осені 1990 року) – здійснюється щорічно на аналогічній вибірці;
  • European Value Study (1981, 1990, 2000 роки) – проводиться (остання хвиля) у 32 країнах на вибірці від 900 до 3600 респондентів;
  • World Values Survey (1981, 1990 – 1991, 1995 – 1996, 1999 – 2001 роки) у 65 країнах на вибірці (мінімум) 1000 респондентів,
  • European Value Survey (2002 рік) – один раз на два роки у 24 європейських країнах на вибірці (мінімум) 1500 осіб.

Нині науковці зацікавилися різницею у рівні довіри до соціальних інститутів старих і нових країн – членів Євросоюзу, а також їхнього ставлення до органів об’єднаної Європи.

Дані останнього "Євробарометра" свідчать про високу підтримку європейських інституцій населенням (опитування відбулося навесні 2003 року, протягом 18 березня – 30 квітня, охоплено 5916410 осіб) [9].

Зокрема:

  • Європарламентові довіряє 57% (різниця часток тих, хто довіряє, і тих, хто не довіряє, становить 34),
  • Юридичній палаті Євроспільноти – 51% (рейтинг дорівнює 30 балам),
  • Єврокомісії – 50% (26),
  • Європейському центробанку – 47% (24),
  • Раді Міністрів ЄС – 40% (13),
  • Європейській рахунковій палаті – 36% (13),
  • Євроомбудсмену – 28% (6),
  • Економічному і соціальному комітету ЄС – 26% (3),
  • Угоді (нормативному акту) про майбутнє ЄС – 26% (4),
  • Комітетові регіонів ЄС довіряють 24% опитаних (і лише на 1% переважає частка тих, хто довіряє цьому органу над тими, хто йому не довіряє).

Порівняно з осінню 2002 року, на 3% знизилася частка тих, хто довіряє Єврокомісії. Як пояснюють соціологи, невелика довіра до до цієї установи викликана конфліктом між громадянським суспільством і урядом.

У таблиці 2 подано відсоток жителів Євросоюзу, що довіряють тим чи іншим соціальним інститутам.

Таблиця 2. Рейтинг довіри до соціальних інститутів і суб’єктів
населення країн Євросоюзу, 2003 рік

Рівень і рейтинг довіри до:

Частка осіб, котрі виявляють деяку або значну довіру

Різниця між часткою осіб, які довіряють і які не довіряють інститутові

армії

67

39

поліції

66

42

радіо

65

37

доброчинних або волонтерських організацій

59

30

телебачення

57

19

юстиції/національній системі правосуддя

51

10

ООН

48

12

преси

47

1

релігійних інституцій

42

-4

національного парламенту

42

-4

національного уряду

37

-16

профспілок

36

-13

великих компаній

29

-28

політичних партій

16

-59

 

Слід констатувати, що очолюють рейтинг довіри силові та правоохоронні структури, ЗМІ, а також громадські організації. Прихильне ставлення до поліції може обумовлюватися традиційно високим рівнем правосвідомості, впевненості, що поліція якісно виконує свої функції, захищаючи закон. Водночас, як свідчать дослідження, проведені у деяких країнах Заходу, однією з причин негативного ставлення до поліції певної групи людей є діяльність органів правопорядку як інституту офіційної влади, що стримує опозицію. Відтак застосування сили без ідеологічної підтримки та швидкого роз’яснення своїх дій призводить до зниження довіри.

У порівнянні з попередніми даними "Євробарометра", дещо зросла кількість осіб, що довіряють пресі, радіо і телебаченню (відповідно на 3, 4 та 2 відсотки). Збільшилася частка задоволених роботою системи юстиції (на 3%), поліції (на 2%) та волонтерів (на 1%). Знизилася довіра до Організації Об’єднаних Націй (на 5%). Соціологи пов’язують це з подіями в Іраку.

Великі компанії також втратили 5% своїх прихильників. У свою чергу профспілки, політичні партії, національні уряди втратили по 2% таких осіб. Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що у країнах Європейського Союзу довірою населення користуються, насамперед, інститути безпеки, що забезпечують стабільність у країні (армія і поліція), ЗМІ та доброчинні організації як складові громадянського суспільства, а також юридичні системи, що опікуються забезпеченням принципів верховенства права.

Проект "Новий європейський барометр" включає опитування населення трьох країн Балтії і чотирьох країн, що належали до колишнього Радянського Союзу, а також дев’яти країн з перехідною економікою. Лідерами народної довіри населення нової Європи є церква, армія, інші люди та президент (див. таблицю 3, де відмічено країни – лідери довіри до певних інститутів). Найбільшою генералізованою довірою характеризуються Литва (39%), Польща (38%) Румунія та Латвія (по 36%).

Додатково у таблиці 3 зазначено показник, який стосується верховенства права і відбиває суб’єктивний рівень корупції. Можна зробити попередній висновок, що у країнах, які опинились лідерами довіри до певних інститутів, є дещо вищою частка населення, впевнена у невеликій корумпованості представників державних органів. Це, зокрема, Білорусь, Болгарія, Естонія, Угорщина, Польща. Є і протилежні приклади. Так, з огляду на прийняту гіпотезу про взаємозв’язок довіри і корупції, у Словенії низьке середньоарифметичне значення довіри (25%) співвідноситься з впевненістю (52%) респондентів у чесності чиновників. Населення Росії та України менше вірить у чесність держслужбовців, в них водночас найменше значення індексу довіри (відповідно 26% і 24%).

Порівнюючи дані "Євробарометра" з результатами "Нового європейського барометра", можна констатувати більшу кризу довіри до соціальних інститутів саме в країнах з перехідною економікою. У той же час найбільшою довірою в європейських країнах користується армія як один з головних інститутів безпеки держави.

Україна: суспільство недовіри?

В Україні рейтингом довіри до соціальних інститутів цікавиться низка аналітичних установ, насамперед Інститут соціології НАН України, Український інститут соціальних досліджень, компанія "СОЦИС". У таблиці 4 представлено дані ІС НАНУ – відсоток осіб, що тією чи іншою мірою довіряють соціальним інститутам і суб’єктам (Д), а також різницю часток респондентів, котрі довіряють та котрі не довіряють соціальним інститутам (Р) (певні розбіжностями з результатами "Нового європейського барометра" можуть обумовлюватися використанням різних шкал) [10].

Найбільшу довіру респонденти виявляють до себе та своєї сім’ї. Довіра до неформальних мереж, що, зокрема, вимірюється через довіру до сім’ї, родичів та колег, є стабільно високою протягом досліджуваного періоду (моніторинг ведеться з 1994 року)

Показник довіри до неурядових інститутів та неполітичних об’єднань (церква, ЗМІ, профспілки) є вищим, ніж до політичних партій та інститутів державної влади (крім армії). * Насамперед це пов’язано із зниженням ефективності роботи офіційних інститутів, матеріальною диференціацією, поширенням подвійної моралі й тіньової практики розв’язання питань, коли відчувається розрив між цінностями суспільства і легальними засобами їх досягнення.

Моніторинг фіксує збільшення довіри до сім’ї та родичів, самого себе, колег, Бога, церкви та духовенства, ЗМІ, політичних партій, приватних підприємців. Водночас спостерігається зниження рейтингу довіри до сусідів, астрологів, Верховної Ради, уряду, Президента, керівників великих державних підприємств. Рейтинг формальних інститутів був нестабільним і мав тенденцію до зниження. Поглиблений статистичний аналіз засвідчив, що структура довіри до різних інститутів є багатовимірною [10].

Так, вихідні ознаки опитування за 2002 рік можуть бути згруповані у такі узагальнені категорії, як "довіра до органів державної влади", "довіра до силових і правоохоронних структур", "довіра до фінансових установ", "довіра до духовних установ", "довіра до найближчого оточення". У загальному вигляді емпірична типологія довіри включає два латентні фактори – довіру до офіційних інститутів і довіру до неформальних мереж.

В процесі дослідження з’ясувалося також, що особи, які мають вищий індекс довіри до формальних інститутів, більше задоволені життям у населеному пункті і роботою органів місцевої влади та різноманітних служб, впевненіше дотримуються думки, що депутати, чиновники різного рівня, підприємці та громадяни частіше дотримуються законів. Однак висока довіра до формальних інститутів пов’язана переважно з низькими статусними позиціями.

За даними 2002 року нами був виявлений статистично значущий зв’язок між поведінкою респондента, спрямованою на давання хабара, і довірою чи недовірою до багатьох соціальних інститутів і суб’єктів, що збігається, загалом, з результатами теоретичних і емпіричних досліджень, проведених в інших країнах.

Задоволеність роботою місцевих органів влади й місцевого відділу міліції має слабку кореляцію відповідно з рівнем довіри до місцевої влади та міліції. Від ефективної роботи відділу міліції та дільничного міліціонера у населеному пункті також залежить, зокрема, довіра до прокуратури, судів та місцевих органів влади. Отже, довіра до міліції – необхідний емоційний та інтуїтивний фактор, який є складовою загального ставлення соціальних груп до правоохоронної системи [12].

Насамкінець, чи є підстави стверджувати, що Україна є суспільством недовіри? Напевне, так. У порівнянні з світовими і регіональними дослідженнями, 2002 року лише 4 інститути в нашій країні мали позитивний рейтинг, в решті – частка осіб, що не довіряють, переважала частку осіб, які довіряють інститутові. 2003 року користувалися певною довірою лише 5 інститутів. Головне це були інститути приватної сфери – сім’я, колеги, церква.

Міжособистісний вимір довіри має особливе значення у перехідний період – як для підтримки свого статусу, так і для мобілізації певних груп інтересів. Довіра до основних інститутів безпеки (армії та міліції) в цілому також є нижчою за загальносвітовий рівень і поготів за рівень довіри до них жителів Євросоюзу.

Таким чином, українське суспільство характеризується значною, "сильною" довірою (до родичів, знайомих, інших неформальних мереж) і незначною, "слабкою" довірою (насамперед до органів державної влади). Слід визнати тенденцію зниження довіри до профспілок, великих компаній та парламентів як глобальну. Останнє може свідчити про певну кризу інститутів демократії.

Подальший напрям дослідження може концентруватися на виявленні регіональних українських тенденцій довіри до соціальних інститутів в Україні як показника їхньої ефективності та чинників, які з нею пов’язані чи впливають на неї. Аналогічна робота може бути проведена на вибірці і для кількох країн з урахуванням соціально-економічної статистики, показників якості державного управління тощо.

Література

1. Патнам Р. Д. Творення демократії: Традиції громадянської активності в сучасній Італії. – К., 2001.

2. Fukuyama F. Social Capital and Civil Society // IMF Working Paper WP/00/74. – 2000. – April.

3. Raiser M., Haerpfer C., Nowotny T., Wallace C. Social capital in transition: a first look at the evidence // European Bank for Reconstruction and Development. Working Paper. – 2001. - № 61.

4. Доган М. Эрозия доверия в развитых демократиях // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – №5.

5. Gonzalez C., Miller D. Trust will be the challenge of 2003: Poll reveals a lack of trust in all institutions, including democratic institutions, large companies, NGOs and media across the world. World Economic Forum. – Press Release. Geneva. – 2002. – 8 November.

6. Патнем Р. Гра в кеглі наодинці: занепад соціального капіталу Америки // Ї. – 2001. – №21.

7. Еремичева Г., Симпура Ю. Недоверие как социальная проблема современной России // Журнал социологии и социальной антропологии. – 1999. – Том 2. – Вып. 4.

8. Smith F., Homel R. The Transparency International Global Corruption Barometer. A 2002 pilot survey of international attitudes, expectations and priorities on corruption a new survey instrument developed with Gallup International’s "Voice of the people" survey. – Berlin, 2003.

9. Eurobarometer 59. Public opinionion the European Union. June 2003. First Results. – European Commission, 2003.

10. Українське суспільство – 2003. Соціологічний моніторинг / За ред. В. Ворони, М. Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2003.

11. Бова А. А. Соціальний капітал в Україні: досвід емпіричного дослідження // Економічний часопис – ХХІ. – 2003. – №5.

12. Докл.: Бова А. Проблема довіри населення України до міліції (соціологічний аналіз) // Молода нація. – 1998. - №9.

13. Бова А. Довіра до соціальних інститутів: крос-національні зіставлення // Соціальна психологія. - 2004. - № 2 (4). - C. 90-99.

14. www. politik. org. ua


04.03.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!