Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Освіта як фактор забезпечення розвитку людини. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Освіта як фактор забезпечення розвитку людини. Реферат

В сучасному світі освіта є провідним культурно-цивілізаційним фактором забезпечення розвитку людини та її професійного становлення

Щоб досягти успіху в розвитку, необхідно:

  • По-перше, перебороти роз’єднаність політичних еліт і наукових спільнот із збереженням своєрідності кожної з них, оскільки саме вони безпосередньо впливають на культурно-цивілізаційні процеси в суспільстві.
  • По-друге, абсолютний пріоритет у бюджеті будь-якої країни повинна мати освіта, адже саме вона сприяє розвиткові усіх видів творчості.
  • По-третє, існує гостра потреба забезпечити рівновагу між нововведеннями і традиціями в освітянській сфері.
  • По-четверте, необхідно вирішити, що слід зробити, аби примножити внесок педагогів і вчених у якісні зміни у вищій освіті, зберегти інтелектуальний потенціал вищих навчальних закладів, враховуючи глобалізацію освітнього процесу.

Ось такі пекучі проблеми постають, зокрема, і перед нашим суспільством, яке перебуває в процесі суспільної трансформації. І не тільки перед суспільством в цілому, а й перед кожною людиною зокрема. А там, де діє людина, виникають і певні психологічні проблеми.

Вдосконалення освітянської сфери – проблема одвічна, перманентна. Вона постійно перебуває в динаміці, завжди існує як проблема соціальна, економічна і, насамперед, як психолого-педагогічна. Адже завдання школи (передусім – вищої) допомогти кожній людині в становленні свого індивідуального образа. Тим часом нині вищу школу в Україні "поставила на коліна" фінансова скрута. Відтак освітянська сфера змушена посилювати "прагматичні підходи", інакше їй не вижити. І якщо нинішня ситуація затягуватиметься, то ми не тільки не навчимо молодь думати, мислити, але й елементарно щось обчислювати.

Метою статті, відтак, є висвітлення важливості культури супроводу освітніх технологій у вирішенні соціально-психологічних проблем підготовки фахівців у вищій школі.

Сталося так, що наша країна з її багатою історією, культурою, традиціями, матеріальними ресурсами опинилася в стані духовної і матеріальної убогості, а тому й "маємо те, що маємо" … Що ж стосується виховного процесу у вищому навчальному закладі, то характерною його особливістю сьогодні є те, що і студенти, і викладачі втратили почуття корпоративності. Студентам часто "незручно" за викладачів, викладачам – за студентів. Немає тієї культури соборності, єднання, яка в навчальному процесі називається педагогічною взаємодією. Ця культура може бути суб’єкт – суб’єктною, може бути й дистанційною. Вона може бути й алгоритмічною або технологічною. Та в усіх випадках має бути гуманною.

Варто пам’ятати Ю. Лотмана: "Люди вчаться Знанню, люди вчаться Пам’яті, люди вчаться Волі". Це три складові, які повинні бути змістом культури дій у будь-якій школі, в будь-якому навчальному закладі.

Проблемою гуманітарного знання є розширення свідомості і, насамперед, психолого-педагогічної культури в ній. Знання психології дають і те й інше, а педагогічні знання певним чином визначають міру, обсяг та зміст необхідного гуманітарного знання [5].

Проблема, на перший погляд, підлягає розв’язанню – можливість одержати такі знання існує. Не вистачає лише управлінської уваги стосовно її вирішення. У кращому випадку ця увага індиферентна. Спеціальні знання, а особливо в інженерно-технічних напрямках, – це теж частка змістова, оскільки у цій сфері ми досягли значних успіхів ще в часи науково-технічного прогресу.

Можемо стверджувати, що нині перспективним у підготовці професіонала, успішної ділової людини є наголос саме на знанні психології людей та супроводі технологій професійної підготовки. Бо уміння спілкуватися полегшує людині життя і входження (адаптацію) її в суспільство. Це уміння забезпечує особі ширші можливості для успішної культурної діяльності як фахівця, як професіонала в організації. Останнє ж потребує впровадження та супроводу саме психолого-педагогічних технологій. Але такий супровід і нині лишається не до кінця вирішеною проблемою. Тому створення психологічних служб у закладах освіти та головні напрямки їх функціонування є досить складним, комплексним завданням, яке потребує окремого детального розгляду [1, с. 63 – 69].

Коли справа доходить до спроб комплексно розв’язати проблему, то тут же бачимо, як навально зростає кількість перешкод в культурі (технологіях) управління як у вищій школі, так і в соціальних організаціях усіх типів. Причина – наявність як позитивних, так і негативних тенденцій у функціонуванні цих організацій.

Негативні тенденції в галузі педагогічного менеджменту, обумовлені специфічними соціальними процесами в країні:

  • недосконалість законодавчої бази;
  • брак чітких економічних і психологічних механізмів регуляції діяльності вищої школи та стимуляції викладачів;
  • недостатній менеджерський досвід в управлінні системою вищої школи (керівників вищих навчальних закладів у нас не готують).

Ці тенденції особливо чітко висвітлюються саме на рівні освітніх організацій, оскільки система професійної освіти належить до економічно незабезпечених соціальних сфер.

Водночас у системі вищої освіти помітні й певні позитивні зрушення:

  • створюються нові типи навчальних закладів; розширюються міжнародні контакти освітян;
  • відбувається пошук нових форм взаємодії з міжнародними партнерами; впроваджуються нові освітні технології;
  • триває переструктурування робочого середовища, створюються ліпші умови для професійної самореалізації, підвищення кваліфікації працівників, змінюється ставлення до людини на основі гуманістичних і демократичних ідеалів [4, с. 3 – 5].

Тут доцільно підкреслити, що психологічний аналіз менеджменту в системі вищої освіти передбачає висвітлення специфічних особливостей, які мають місце тільки в системі освіти:

  • По-перше, кінцевим результатом функціонування освітньої організації є людина, включена в суспільні стосунки. Адже освітні організації відрізняються від інших складністю своєї місії, яка полягає в забезпеченні навчання, виховання та розвитку особистості [2].
  • По-друге, слід відзначити складність і багатоаспектність об’єктів управління. Вони диференціюються за віком, що вимагає від керівників уміння враховувати особливості різних вікових груп (студенти, їх батьки, викладачі).
  • По-третє, об’єкти управління в системі вищої освіти відрізняються соціальними характеристиками, і керівникам освітніх організацій доводиться мати справу з представниками різних соціальних груп у процесі взаємодії з батьками студентів.
  • По-четверте, одна зі складностей управління в системі освіти полягає в тому, що керівникам доводиться взаємодіяти в основному з жінками-педагогами, які складають більшість працівників освітніх організацій. У зв’язку з цим управлінці повинні планувати свою роботу, враховуючи особливості жіночої психології (підвищена вразливість, емоційність, неврівноваженість тощо) [4].
  • По-п’яте, важливо враховувати особливості результатів педагогічної діяльності: вони пов’язані з перспективами розвитку особистості, а тому відтерміновані в часі і не мають чітких матеріалізованих критеріїв. У зв’язку з цим, на наш погляд, керівники освітніх організацій мають бути не тільки педагогами, але й менеджерами, які вболівають за результати педагогічної діяльності, а отже повинні якнайкраще оволодіти методами управління та організації своєї справи.

Однією з проблем педагогічного менеджменту є психологічний бар’єр у ставленні до науки. Розвиток інформаційних систем створює враження, що інформація є колективним надбанням, що, в свою чергу, нівелює особистість, знижує значення творчості особи [5].

Положення про унікальність змісту не заважає, наприклад, В. Франклу дати змістову характеристику можливих позитивних змістів. Для цього він вводить уявлення про цінності - змістові універсалії, що кристалізуються в результаті узагальнення типових ситуацій, з якими суспільству або людству доводиться мати справу в історії.

Це дозволяє узагальнювати можливі шляхи, йдучи якими, людина може зробити своє життя осмисленим:

  • по-перше, за допомогою того, що ми даємо життю (в розумінні нашої творчої роботи);
  • по-друге, за допомогою того, що ми беремо від світу (в розумінні переживання цінностей) і,
  • по-третє, за допомогою позиції, яку ми обираємо стосовно долі, котру не в змозі змінити.

Згідно з цим членуванням, вирізняються три групи цінностей: цінності творчості, цінності переживання і цінності відносин [7, с. 301-302].

У людини (працівника), неспроможної осмислити ціннісний комплекс, виникає почуття незадоволеності, страх перед власною некомпетентністю, острах збільшення розумового і фізичного навантаження. Це доволі часто переходить у фрустрацію. Допомагати співробітникам долати такі явища повинні керівники та психологічні служби, що їм підлягають, – у цьому їх особлива роль.

Перспективним на шляхах вирішення означених завдань є введення нових психолого-педагогічних технологій. Керівники закладів професійної освіти повинні подбати про відповідну підготовку персоналу та при цьому не забувати про культуру впровадження самих технологій, аби забезпечити якісний перехід до нової гуманістично-інноваційної філософії освіти.

У підсумку необхідно підкреслити, що всі ці зміни викликані нашим особливим часом, і тому потрібні певні зусилля, щоб звикнути до нового [6]. З точки зору психології і педагогіки, стратегічно неправильно говорити, що зроблене раніш було "не тим". Адже персонал переймався "тим" досить довго і високо поціновує витрачені зусилля.

Тут повинні спрацювати психолого-педагогічні технології та сучасний педагогічний менеджмент у вищій школі. Дещо перефразовуючи В. Зінченка, можна зазначити, що не меншу допомогу суспільству, в тому числі й освіті, принесе перепочинок від технологій - можна звернутися до праці, просто жити і не метушитися; подумати, що підлягає "технологізації", а що ні.

Вакцину від "технологізації" винаходити не треба. Вона існує. Це рефлексія, свідомість, допитливий філософський сумнів, той же афект і інтелект [3, с. 63].

Література

1. Андрос М. Є. Психічне здоров’я особистості: психологічне консультування керівників шкіл // Освіта і управління, 1998, т. 2, №2, с. 63 – 69.

2. Бех І. Д. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України, 1994, №3, с. 3 – 12.

3. Зинченко В. П. Аффект и интеллект в образовании. – М.: Тривола, 1995. – 4 с.

4. Василюк А., Ляшенко Л. Нові підходи до планування та реформування освіти (Зарубіжний досвід) // Освіта і управління, 2002, т. 4, №1, с. 59 – 68.

5. Темненко В., Сейдаметова З. Тенденції вищої освіти XXI ст. — десакралізація, інтернаціоналізація та інтернетизація // Освіта і управління, 2002, т. 5, №1, с. 95 – 103.

6. Управление развитием школы / Под ред. М. М. Поташника и В. С. Лазарева. — М.: Новая школа, 1995. — 464 с.

7. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М.: Прогресс, 1990. – 365 с.

8. Третьяченко В., Левченко О. Культура супроводу освітніх психолого-педагогічних технологій // Соціальна психологія. - 2005. - № 1 (9). - C. 37-41.

9. www. politik. org. ua


04.03.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!