Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Політична культура сучасної молоді: особливості формування. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Політична культура сучасної молоді: особливості формування. Реферат

У рефераті на основі емпіричного дослідження проаналізовано основні показники політичної культури молоді: особливості структури її ідейно-політичних настанов, ступінь актуалізації політичного ціннісного рівня свідомості, характер політичної поведінки, рівень їх сформованості та особливості актуалізації в сучасних умовах

Нинішній етап розвитку українського суспільства, який характеризується продовженням трансформаційних процесів у сфері суспільних цінностей та ідеалів, породжує серйозні модифікації глибинних взаємовідносин людини з державою, владою, політикою і призводить до значних змін у формах становлення політичної культури особистості. В молодіжному середовищі триває переоцінка суспільних та культурних цінностей попередніх поколінь.

Відтак переривається наступність і послідовність передачі соціокультурного і політичного досвіду, що призводить до ціннісно-нормативної кризи та ідеологічного вакууму. Ці обставини спонукають до підвищення уваги суспільства до молодої людини як суб’єкта соціально-політичного буття.

Проблеми розвитку політичної культури українських громадян під кутом зору узагальнюючих політико-психологічних характеристик індивіда, ступеня його політичної розвиненості, уміння реалізувати політичні знання у межах нинішньої політичної системи досліджують такі вчені, як В. Бебик, М. Головатий, Є. Головаха, Л. Карамушка, М. Корнєв, В. Лісовий, Н. Паніна, Ю. Пахомов, В. Ребкало [1; 3].

Акцент на національній культурі, національному характері та менталітеті ставиться у працях Л. Нагорної, М. Пірен, О. Рудакевича [6; 7]. Власне психологічні чинники процесу формування політичної культури особистості через аналіз процесу її політичної соціалізації, політичної ідентифікації досліджуються у розвідках Н. Гедикової, Н. Дембицької, М. Катаєвої, С. Макеєва, В. Москаленко, А. Надточія, В. Циби, Н. Юрій [2; 4; 5].

На підставі теоретичного аналізу наукового доробку західних та вітчизняних дослідників, систематизації їхніх підходів у цілісну структуру процес формування політичної культури особистості можна визначити як усвідомлення та засвоєння соціально-політичних норм, принципів, відносин (суспільної свідомості загалом), інтеріоризації їх у власні, особистісні психологічні структури політичної свідомості з урахуванням соціально- та індивідуально-психологічних властивостей особистості, а також відтворення цього нового рівня самосвідомості у різних формах політичної поведінки та само-актуалізації з метою реалізації себе як дієвого суб’єкта суспільно-політичної діяльності.

Саме тому рівень сформованості політичної культури визначається ступенем розвитку політичної свідомості особистості (наявністю впорядкованої структури її ідейно-політичних настанов, значною вагою політичного рівня в структурі ціннісних орієнтацій) та характером її дієво-практичної реалізації, що свідчить про сформованість особистісного стилю політичної само-актуалізації.

Методика і організація дослідження

З метою аналізу ступеня актуалізації політичного ціннісного рівня у структурі свідомості сучасної молоді було використано методику дослідження структури ціннісних орієнтацій особистості (СЦОО) В. Дмитрієва, створену на основі традиційних вербальних методів діагностики ціннісних уподобань: методики вибору цінностей С. Рубінштейна, методики Рокича-Ядова, методики Д. Леонтьєва. Проте, на відміну від названих методик, методика СЦОО має проективно-малюнкову основу і власну концептуально обґрунтовану структуру. Увага акцентується на системно-динамічних аспектах актуалізації індивідуальних цінностей (від рівня емоційних оцінок через їх когнітивне визначення до конкретно-дійової верифікації).

На першому етапі (емоційного вибору) піддослідні актуалізують своє інтуїтивне ставлення до політики та її проявів як до інституту, який певним чином впливає на їх основні потреби на рівні прийняття чи неприйняття. На когнітивному рівні політика стає фактом осмислення, роздумів, рефлексії як об’єкт суспільного життя і фактор можливих змін як в особистому життєвому просторі, так і в соціумі взагалі. Дієвий рівень засвідчує ступінь реалізації власних політичних прагнень і намагань особистості.

За змістом методика складається з семи класів ціннісних орієнтацій:

  • 1) вузькопрактичного, життєво-побутового;
  • 2) соціального;
  • 3) політичного (ідеологічного);
  • 4) пізнавального;
  • 5) етичного;
  • 6) естетичного;
  • 7) релігійного.

Це дозволяє, відповідно до предмета дослідження, проаналізувати ступінь актуалізації та репрезентації політичного ціннісного рівня в структурі свідомості сучасної молоді.

Для аналізу ідейно-політичних настанов особистості в структурі її політичної свідомості застосовувалась методика суб’єктивного шкалювання "Ідейно-політичні настанови особистості", в основу якої покладено метод суб’єктивного шкалювання і оцінювання, психосемантичні принципи дослідження. Вона дозволила проаналізувати характер взаємозв’язку між трьома рівнями прояву ідейно-політичних настанов особистості (імпліцитним, раціональним і дієвим), ступінь узгодженості та впорядкованості ідейних уявлень молоді.

Аналіз політологічних і політико-психологічних праць дав можливість виокремити шість провідних політичних ідеологій: лібералізм, консерватизм, соціалізм, націоналізм, анархізм, екологізм. У кожній з них було визначено п’ять базових політичних цінностей, які найсуттєвіше відбивають зміст ідеологічної течії. І кожній підбиралося протилежне поняття. Відтак утворилися конструкти для актуалізації імпліцитних, неусвідомлюваних ідейно-політичних настанов індивідуальної свідомості.

На наступному етапі (раціонального вибору) реципієнтам пропонувалося визначити власну політичну позицію, оцінивши близькість кожної із запропнованих ідеологій їх політичним уподобанням. На третьому етапі, який умовно можна назвати дієвим, передбачалось оцінювання програмових установок сучасних політичних ідеологій за наближенням до політичних цілей реципієнта. Виходячи з практики існування політичних ідеологій, їх перелік було поповнено кількома різновидами – фашизм (як крайня форма прояву націоналізму) та комунізм і соціал-демократія (як основні різновиди соціалізму).

Запропонована методика дозволяє виявити не лише простий розподіл свідомих ідеологічних симпатій особистості, а, що важливо, з’ясувати зміст і характер зв’язків між свідомими ідеологічними поставами респондентів, їхніми неусвідомлюваними настановами в ідеологічній сфері та потенціальними дієвими орієнтирами, ступінь їх узгодженості, широту і цілісність.

Особливості політичної поведінки особистості проаналізовано за допомогою методики суб’єктивного оцінювання "Фактори політичної само-актуалізації особистості".

Основними складовими дослідження політичної поведінки особистості є аналіз ідеографічних (переважно соціальних і соціально-психологічних) факторів становлення політичної поведінки, визначення її мотивів і конкретних форм актуалізації на емоційному, когнітивному і дієвому рівнях репрезентації. Тому методика дозволяє проаналізувати характер політичної активності або іммобільності особистості, починаючи з дитячих років і до сьогодні, вплив домінуючих факторів на становлення політичних переконань, форми прояву політичної активності на когнітивному (у вигляді інтересу до політичних подій) та дієвому (безпосередній участі в політичному житті суспільства) рівні.

Загальна вибірка емпіричного дослідження, яке проводилося протягом 2002 – 2004 років, становить 310 осіб віком 16 – 25 років і складається з таких груп: учні 11-х класів середніх шкіл Чернігова – 58 осіб (16,8% від загальної кількості), студенти Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка – 96 осіб (28,0% від загальної кількості), студенти Чернігівського державного інституту економіки та управління – 82 особи (23,8% від загальної кількості), студенти Київського національного університету ім. Т. Шевченка – 74 особи (21,5% від загальної кількості).

Результати дослідження

Внаслідок емпіричного аналізу виокремлених теоретично показників сформованості політичної культури особистості виявлено, що на сучасному етапі суспільно-політичного розвитку спостерігається низький рівень особистісної політичної культури молоді, який проявляється як на рівні реалізації політичної свідомості, так і на рівні актуалізації її політичної поведінки.

Так, особливістю ідейно-політичних настанов молоді є непослідовність, яка проявляється в неузгодженості основних рівнів актуалізації (емоційного, когнітивного і дієвого), побутуванні помилкових уявлень про конкретне змістове наповнення певних ідеологічних напрямків. Незрілість і неповну сформованість ідейно-політичних настанов засвідчує актуалізація переважно емоційного (неусвідомленого) сприйняття основних ідейних течій і політичних цінностей.

Такі особливості ідейно-політичних настанов проявились під час проведення кореляційного аналізу і констатації його результатів. Для аналізу та психологічної інтерпретації було відібрано результати, які задовольняють вимоги відповідності існуючих критеріїв достовірності стосовно об’єму вибіркової сукупності (310 респондентів) рівню кореляційного зв’язку (за Спірменом) між досліджуваними змінними не менше значення 0.147 (для p<0,01 рівня достовірності).

Аналіз кореляційної матриці дозволяє констатувати наявність кореляції між наступними ознаками.

1. Досить високі та середні кореляційні зв’язки виявлені при аналізі емоційного сприйняття провідних ідейних напрямків та їх політичних цінностей. Так, виявлено позитивні кореляції між емоційним сприйняттям ліберального напрямку і цінностями конкурентності (r=0.638**) та індивідуалізму (r=0.630**). Ідейний напрям соціалізму має позитивні кореляції з цінностями рівності (r=0.600**) та демократизму (r=0.514**). Встановлено позитивні кореляційні зв’язки між консервативною ідеологією і політичними цінностями авторитету (r=0.506**) і традиційності (r=0.490**).

Націоналістичний напрямок виявляє позитивні кореляційні зв’язки з політичними цінностями пріоритету нації (r=0.681**), агресивності у здійсненні політичної діяльності (r=590**). Анархічний ідеологічний напрямок виявляє позитивні кореляційні зв’язки з політичними цінностями пріоритету особистості (r=0.578**) та самоврядування (r=0.504**).

Встановлено позитивні кореляційні зв’язки між ідеологічним напрямком екологізму і політичними цінностями пріоритету екології (r=0.722**), природи (r=0.702**), духовності (r=0.614**), моральності (r=0.554**).

З першого погляду, ідейно-політичні настанови на емоційному рівні сприйняття досить впорядковані, відповідають змістові конкретних ідейних напрямків. Проте подальший аналіз засвідчив наявність тенденцій непослідовності та неповної сформованості настанов.

2. При аналізі кореляційних зв’язків між рівнями ідейно-політичних настанов (емоційного, когнітивного та дієвого) було виявлено мінімальну кількість середніх кореляційних зв’язків. Так, лише сприйняття ліберального ідеологічного напрямку на емоційному рівні має позитивні кореляції із сприйняттям лібералізму на когнітивному рівні (r=0.450**). Усі інші ідейні напрямки виявляють або слабкі між-рівневі кореляційні зв’язки, або їх відсутність.

Така ситуація виникає внаслідок нерозуміння або незнання змістового наповнення конкретних ідейних напрямків, а, отже, існує розірваність між імпліцитним, когнітивним і дієвим їх сприйняттям. Наприклад, політичні цінності екологізму, анархізму, соціалізму викликають на емоційному рівні, як уже зазначалося, позитивні відчуття, проте на когнітивному і (особливо) на дієвому рівнях вони відходять на нижчі позиції, що засвідчує інтуїтивну схильність до ідей гуманності, моральності, солідарності, самоврядування на відміну від надання когнітивної, раціональної переваги ідеям сильної державності, індивідуалізму, конкурентності.

3. Встановлено позитивні кореляційні зв’язки на рівні середньої значущості між певними ідеологічними напрямками, що свідчить про близькість та перетини їх ідей у свідомості молодого покоління. Так, на емоційному рівні сприйняття виявлено близькість ідей екологічного і соціалістичного напрямків, кореляційний зв’язок між якими становить (r=0.442**).

На когнітивному рівні при оцінюванні близькості кожної з наведених ідеологій до особистісної політичної позиції тісні кореляції виявлено між націоналістичним та консервативним напрямками (r=0.474**). На дієвому рівні вираження підтримки реалізації програмових настанов кожної з ідейно-політичних течій встановлено позитивні кореляції між ліберальною та націоналістичною ідеологіями (r=0.448**).

Така ситуація, без сумніву, є наслідком особливостей сучасного процесу політичної соціалізації, який характеризується стихійністю, плюралістичністю думок та підходів, їх суперечливістю, що негативно впливає на пластичну та неоформлену політичну свідомість молоді. Звідси й непослідовність та хаотичність ідейно-політичних уявлень, нерозуміння або незнання суттєвих особливостей конкретних ідеологічних напрямків.

Наступним показником низького рівня сформованості політичної культури сучасної молоді є низька актуалізація політичного ціннісного рівня в структурі свідомості, домінування емоційного рівня політичних ціннісних орієнтацій, зменшення інтенсивності їх прояву на когнітивному та звуження практичного втілення на дієвому рівнях.

Результати первинного статистичного опрацювання даних свідчать про переважання вибору політично забарвлених ціннісних орієнтацій на емоційному рівні ("подобається"), зменшення їх ваги на когнітивному рівні ("важливо") та практичну відсутність на поведінковому ("реалізую") рівні (таблиця 1). Причому, на перших двох рівнях найбільш значущими цінностями виявились не ті, що стосуються особистої активної участі в політичному житті чи свідчать про пізнавальний інтерес до політичних подій, а ті, що торкаються глобальних суспільно-політичних понять – проблем політичного миру, свободи, захисту.

Таблиця 1. Політичний ціннісний рівень в структурі свідомості сучасної молоді

Рівень актуалізації цінностей Цінності політичного рівня

Емоційний

Когнітивний

Дієвий

Політична активність

8.3%

6.3%

2.9%

Політичне лідерство

4.9%

2.9%

0.5%

Політичний мир та стабільність

51.5%

39. 8%

3.5%

Політичний інтерес, інформованість

18%

14.6%

8.7%

 

Отже, з першого погляду, ціннісна орієнтація на політичний мир та стабільність є досить вагомою як на емоційному, так і на когнітивному рівнях сприйняття. Проте низький відсоток інших політичних орієнтацій свідчить скоріш не про важливість політичного миру і спокою у їх загальному розумінні, а про потребу особистісної захищеності, безпеки і стабільності, які мають побутово-життєве забарвлення.

Порівняно високі показники емоційного прийняття політичних ціннісних орієнтацій, на відміну від їх дієвого втілення, свідчать про суперечливості процесу формування політичної культури особистості, в ході якого виробляється більш-менш схвальне ставлення до політичної діяльності, зацікавлення нею. Проте вони не переходять у план безпосередньої реалізації, оскільки бракує налагоджених механізмів зв’язку молодого покоління та політичної системи.

Досить високий відсоток респондентів віддає перевагу релігійним ціннісним орієнтаціям, що дозволяє говорити про більший інтерес і схвальне ставлення молоді до релігійних цінностей порівняно з політичними (таблиця 2).

Таблиця 2. Релігійний ціннісний рівень в структурі свідомості сучасної молоді

Рівень актуалізації цінностей Цінності політичного рівня

Емоційний

Когнітивний

Дієвий

Релігійність, Бог

18.4%

12.6%

5.8%

Християнська обрядовість

30.6%

18.4%

4.9%

Набожність

28.2%

21.4%

12.6%

Символи віри

32.5%

24.3%

10.2%

 

Вірогідно, така ситуація викликана пошуком певних орієнтирів, які можуть забезпечити духовну та ціннісну опору в умовах нинішньої суспільно-політичної дійсності. Проте слід відзначити, що переважання релігійного ціннісного рівня над політичним у структурі масової свідомості не характерне для розвинених демократичних країн, які, навпаки, останнім часом прагнуть нейтралізувати вплив релігійного фактора на становлення індивідуальної свідомості.

Розглянемо особливості політичної поведінки сучасної молоді, яка є певним інтегруючим та результуючим утворенням формування ідейно-політичних настанов і політичного ціннісного рівня особистості, способом їхньої реалізації та виникає на певному віковому етапі.

Відповідно до теоретичних засад дослідження (було проаналізовано стадіальний характер процесу формування політичної культури та виокремлено основні вікові групи молоді залежно від характеру осягнення політичної дійсності), уявляється доцільним створення двох груп респондентів за віковими параметрами:

  • респонденти віком 16 – 18 років (104 чол.);
  • респонденти віком 19 – 25 років (206 чол.).

Причому для першої групи характерне емоційно-когнітивне сприйняття політичної реальності, тоді як у представників другої групи до нього долучається ще й дієво-практична реалізація власних політичних уподобань.

Розглянемо результати первинного статистичного опрацювання даних групи респондентів віком 16 – 18 років, для яких властиве переважання емоційно-когнітивних компонентів ставлення до політичної сфери життєдіяльності. Аналіз засвідчив, що ці респонденти практично не залучені до реального політичного життя (незважаючи на запропоновану 7-бальну шкалу оцінювання, абсолютна більшість відповідей концентрується у межах найнижчих показників).

Подальший аналіз власне форм політичної залученості засвідчив превалювання таких її видів, як участь у молодіжних громадсько-політичних організаціях (однак слід зауважити, що лише 9,6% респондентів оцінили ступінь прояву цього виду залученості як середній або трохи вищій за середній), участь у підготовці та проведенні передвиборчих кампаній (лише 2,9% відзначили середній та трохи вищий ступінь прояву).

Інші форми політичної залученості мають показники нижчі за середні або зовсім не проявились у структурі політичної активності респондентів. Відтак логічною є дуже низька оцінка респондентами важливості політичної сфери для власної життєдіяльності, як і оцінка власних можливостей досягти бажаних результатів у політиці. Серед відповідей зовсім немає таких, що демонстрували б високі або хоча б вищі за середні показники. Навіть середнє значення в оцінюванні важливості політичного аспекту життя обрали 2,9% респондентів, а в оцінюванні власних можливостей – 1,0%.

Такі результати доволі очікувані, якщо виходити з теоретичного положення про мінімальне або практично нульове дієве політичне залучення респондентів віком 16 – 18 років. Проте неочікуваним виявився дуже низький інтерес до суспільно-політичного аспекту буття, адже когнітивний компонент сприйняття політичної реальності має бути в цьому віці домінуючим стосовно емоційного компонента.

Так, лише 21,2% респондентів проявляють власну зацікавленість у політичних подіях шляхом частого обговорення політичних реалій із знайомими людьми, 19,2% – шляхом читання статей у пресі на політичні теми, 21,2% – перегляду та обговоренню політичних програм телебачення і радіо. 25 – 27% респондентів зовсім не виявляють інтересу до політичного життя.

Проаналізуємо результати первинного статистичного опрацювання даних групи респондентів, що складається з осіб віком 19 – 25 років, які теоретично мають демонструвати не лише емоційно-когнітивне ставлення до політичної дійсності, але й виявляти дієво-практичне втілення власної позиції. Аналіз дозволяє констатувати низький рівень реальної, дієвої залученості цієї групи молоді до суспільно-політичної діяльності, хоча у порівнянні з попередньою групою він, безумовно, вищий. Так, лише 15,1% респондентів від загальної кількості опитаних оцінюють власну участь у політичному житті країни як вищу за середню (з них лише 2,4% як високу), 80,1% – як досить низьку, із них 43,2% зовсім не беруть участі в політичному житті.

Розглянемо окремі показники політичної активності, які, по суті, доступні для всієї групи респондентів і можуть бути реалізовані без особливих зусиль. А саме – електоральну участь та інформаційну залученість до політичного процесу.

Так, 57,3% респондентів, які мають юридичне право брати участь у виборчому процесі, проявляють політичну активність вищу за середню, і лише 19,4% зовсім не беруть участі в електоральній діяльності. Всі інші оцінили власну електоральну активність як середню або трохи нижчу за середню, проте не як мінімальну, що свідчить про певний інтерес до виборчого процесу, який, вірогідно, залишається на рівні зацікавленості перебігом передвиборчої кампанії, не переходячи у її дієве втілення – безпосереднє голосування.

Проаналізуємо ступінь зацікавлення цієї групи у політичному житті країни, ступінь її інтересу до суспільно-політичних проблем та подій. Такий вияв активності не можна назвати реальною політичною участю або справжньою активністю, бо він не здійснює перетворюючого впливу на політичну дійсність, проте засвідчує особисту політичну зацікавленість і приналежність, яка має пасивно-споглядальний характер.

Так, 65,5% респондентів беруть досить активну участь в обговоренні політичних реалій життя із знайомими, 51,9% читають газетні та журнальні статті на політичні теми, 53,9% переглядають і обговорюють політичні програми телебачення і радіо. Відсоток тих, хто цим зовсім не цікавиться, становить всього 9 – 16%. Решта тільки час від часу виявляє інтерес до політичних подій.

Отже, спостерігається досить суперечлива ситуація. З одного боку, високий інтерес до політичних подій та явищ у суспільстві, висока електоральна активність.

З іншого – дуже низькі показники реальної політичної участі та представленості політичного ціннісного рівня в структурі свідомості сучасної молоді:

  • По-перше, таке становище можна пояснити недосконалістю процесу політичної соціалізації в сучасних умовах, коли спостерігається відірваність молодого покоління від політичного життя країни, бракує механізмів їх реальної взаємодії. Молодь зневірена у власних силах, не відчуває достатніх можливостей для впливу на перебіг політичних подій.
  • По-друге, можливою причиною є недовіра до сучасних органів державного управління, політичних партій, поширення стереотипу "політика – брудна справа", а тому відбувається пошук інших сфер само-актуалізації і самореалізації.

Вплив цих причин, вірогідно, залишається актуальним і при оцінці даною групою респондентів значущості політичної сфери життєдіяльності для власного існування, і при оцінюванні власних можливостей у досягненні бажаних результатів та статусу в політиці. Так, лише 9,7% респондентів надали політичному аспекту особистого життя дуже високого значення, а 4,8% заявили, що мають значні сили та здібності для досягнення бажаного.

Таким чином, процес формування політичної культури молоді в сучасних умовах виявляє феномен затримки політичного розвитку, адекватного віковим вимогам у засвоєнні та відтворенні політичної дійсності, що пов’язано з кволістю системи соціалізуючих політичних інститутів і цілеспрямованого впливу політичної освіти.

Висновки. На підставі емпіричного аналізу політичної культури сучасної молоді можна констатувати низький рівень її сформованості, який проявляється у:

  • неузгодженості структури ідейно-політичних настанов, домінуванні емоційного рівня сприйняття основних ідеологічних течій і політичних цінностей, що засвідчує переважання неусвідомленого сприйняття конкретних ідейно-політичних напрямків;
  • низькій актуалізації політичного ціннісного рівня в структурі свідомості молоді, домінуванні емоційного рівня політичних ціннісних орієнтацій, зменшенні інтенсивності їх прояву на когнітивному та звуження практичного втілення на дієвому рівнях;
  • низькому ступені когнітивної залученості в групі респондентів віком 16 – 18 років і низькому рівні дієвої залученості в групі респондентів віком 19 – 25 років при досить високому рівні їх когнітивної зацікавленості.

Така суперечлива ситуація, що характеризується відносно високою привабливістю політичних цінностей, значним інтересом до політичних подій і явищ, досить високою електоральною активністю, з одного боку, та низькими показниками реальної політичної участі, з іншого, є наслідком недосконалості процесу політичної соціалізації в сучасних умовах, коли спостерігається відірваність молодого покоління від політичного життя країни та не існує механізмів їх реальної взаємодії, зниження впливу сім’ї і школи як основних агентів первинної політичної соціалізації.

Література

1. Бебик В. М., Головатий М. Ф., Ребкало В. А. Політична культура сучасної молоді. - К.: А. Л. Д., 1996. – 112 с.

2. Гедикова Н. Ф. Основные факторы политической социализации личности и их проявления в Украине. - Одесса: АстроПринт, 1999. - 33 с.

3. Головаха Е. И. Политический выбор молодежи Украины // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави / За ред. В. М. Литвина, М. М. Слюсаревського. – К.: Знання, 2001. – Вип. 3. – С. 174 – 178.

4. Дембицька Н. М. Проблема політичної соціалізації молоді в умовах трансформації українського суспільства // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матеріали Міжн. наукової конф. – К.: Міленіум, 2002. – С. 48 – 51.

5. Москаленко В. В. Проблема ідентичності в політичній соціалізації особистості // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2002. – Вип. 17. – С. 65 – 69.

6. Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії. – К.: Стилос, 1998. – 278 с.

7. Пірен М. І. Формування політичної культури в українському суспільстві – важливий фактор подолання психології тоталітарного мислення // Політична культура демократичного суспільства: Стан і перспективи в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: Гнозис, 1998. – С. 110 – 112.

8. Білик М. Особливості формування політичної культури сучасної молоді // Соціальна психологія. - 2004. - № 4 (6). - C. 96-105.

9. www. politik. org. ua


02.03.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!