Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Проблема дослідження розладів особистості. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Проблема дослідження розладів особистості. Реферат

У рефераті подано відомості про патопсихологічні дослідження осіб з розладом особистості

Проблема дослідження розладів особистості постала ще наприкінці 80-х років ХІХ століття [6]. Вчені, що розробляють цю проблему, вважають, що виділення психопатії в самостійну нозологічну форму вимогливо диктується потребами практики, переважно судової. Адже ця категорія хворих значною мірою схильна до протиправних учинків [2; 6 та ін.].

Згідно з Десятим переглядом Міжнародної класифікації хвороб, (МКХ – 10) термін "психопатія" було вилучено з переліку можливих діагнозів і запропоновано, на думку представників світової психіатрії, гуманніший – "специфічний розлад особистості" [13]. Однак і досі не склалося єдиної точки зору на етимологію особистісних розладів. Їх класифікують на підставі окремих симптоматичних поведінкових порушень.

Тим часом, проблема психологічного дослідження осіб з розладом особистості актуальна для комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. Адже щоби поставити точний діагноз і винести експертне судження, психіатрові часто необхідно мати цілісну картину тонких психологічних порушень. Проте такі порушення можуть і не бути яскраво-вираженими – вони виявляються в умовах патопсихологічного експерименту.

Серед характерологічних особливостей осіб з розладом особистості, що найчастіше фіксуються, можна виокремити такі:

  • нездатність відкласти очікуване задоволення на пізніший час, рахуватися з наслідками своїх вчинків, учитися на власному досвіді,
  • швидкоплинність захоплень,
  • переважання афекту над інтелектом,
  • антисоціальна поведінка [2; 6; 12; 13 та ін. ].

Так, вже маємо чимало праць патопсихологів, присвячених особливостям регуляції сприйняття та діяльності психопатичних осіб. В них описуються окремі психологічні механізми, що лежать в основі деяких характерних для аномальних особистостей симптомів [7; 8; 9 та ін. ]. Однак підставою для виокремлення таких симптомів у психіатрії є теорія особистісних рис, де кожна риса розглядається як гіпотетичний компонент особистості, який описується з огляду на відносну сталість певних елементів поведінки індивіда в повторюваних ситуаціях [19].

Водночас, у рамках розвитку вітчизняної загально-психологічної традиції, для пояснення механізмів поведінки і діяльності людини було сформульовано поняття образу світу як інтегральної характеристики психічного і змістового аспектів свідомості. Але й дотепер воно не використовується як обґрунтування в патопсихологічних дослідженнях. Відповідно до сучасних психологічних уявлень [11], свідомість розглядається як регулятор буття суб’єкта. У зв’язку з цим, сферою докладання наших експериментально-дослідницьких зусиль стала реальність індивідуальної свідомості.

Ґрунтуючись на уявленнях, розроблених у рамках загально-психологічної теорії діяльності про свідомість у генетичному, функціональному і змістовому аспектах аналізу [10; 11; 17 та ін. ], а також узагальнюючи клінічний матеріал з проблем специфічних розладів особистості, ми висловили гіпотезу про меншу диференційованість емоційного компонента образів свідомості у хворих на розлад особистості у порівнянні зі здоровими особами. Зважаючи на те, що базисними структурами людської свідомості виступають категорії простору і часу [3; 4; 14], ми припустили, що в даної групи пацієнтів суб’єктивний час є слабко диференційованим і виступає на поверхню свідомості переважно полюсом предметного змісту.

Отже, мета нашого дослідження – вивчити особливості організації індивідуальної свідомості пацієнтів з розладом особистості.

Завдання дослідження - вивчити в учасників експерименту:

  • особливості суб’єктивного часу;
  • особливості усвідомлення емоційних станів інших людей;
  • особливості просторової орієнтації.

Було обстежено дві групи: експериментальну і контрольну. Експериментальну складали 20 юнаків 15 – 18 років з діагнозом "розлад особистості". В період обстеження вони перебували на стаціонарному лікуванні в підлітковому відділенні Кримської республіканської психіатричної лікарні № 5 (Сімферополь). До контрольної групи увійшли 20 здорових юнаків 15 – 18 років.

Для нагромадження емпіричного матеріалу використовувалися: рисункова методика "Минуле. Сьогодення. Майбутнє", контент-аналіз, модифікація методики Сонді.

Методику "Минуле. Сьогодення. Майбутнє" розробив А. Гребенюк [4] для дослідження часової та просторової організації свідомості. Кожному випробовуваному пропонувалися три аркуші білого паперу (формат А-4), олівець і така інструкція: "Намалюйте на одному аркуші "Минуле", на другому – "Сьогодення", на третьому – "Майбутнє". Після виконання малюнка обстежуваному пропонувалося пояснити, що він намалював і чому. Отримані дані опрацьовувалися за критеріями, запропонованими Ф. Василюком [1], а потім аналізувалися за допомогою непараметричних критеріїв математичної статистики [16].

У ході опрацювання результатів малюнки розподілилися відповідно до груп, показаних у таблиці 1.

Таблиця 1. Компоненти психічного образу (за Ф. Василюком), у відсотках

 

Минуле

Сьогодення

Майбутнє

Р-во

N

Р-во

N

Р-во

N

Особистісний зміст

30

30

35

Значення

5

50

5

50

40

Предметний зміст

95

20

95

20

100

25

 

a = 0,01

Одержані результати свідчать, що в учасників досліду, які мають розлад особистості, знижене емоційно забарвлене, суб’єктивно значиме ставлення до дійсності. Внаслідок того, що образи свідомості у таких осіб втрачають індивідуально-значеннєвий компонент (таблиця 1), який передбачає опосередкування емоції системою суб’єктивних значень, свідомістю, їхня емоційна сфера емансипується, хворий не може усвідомити свій афект і опанувати ним, а отже не може, за влучним висловом А. Тхостова [18], перетворитися з об’єкта афекту на суб’єкт емоцій. Через це первинно зберігальна інтелектуальна сфера не регулює емоційну, а потрапляє в залежність від неї, що виявляється у вигляді афективної обумовленості мислення.

Те, що в інтелектуальній дії немає опори на полюс значення психічного образу, особливо в уявленні майбутнього (таблиця 1), свідчить: хворі з розладом особистості мало-спроможні використовувати нагромаджений досвід, інтегрувати соціальні норми, прогнозувати й планувати. Це призводить до зниження здатності співвідносити свою поведінку з вимогами суспільства, а, отже, до порушення критичності й опосередкування [5].

Нездатність до прогнозу і планування унеможливлює існування мотивів, які О. Леонтьєв називає змістоутворюючими [10]. Поведінкою хворих з розладом особистості "керують" мотиви-стимули. Світ для них – це світ конкретних речей і конкретних обставин (опора в інтелектуальній дії на полюс предметного змісту психічного образу (таблиця 1), отже вони не можуть мати стійкої ієрархії мотивів.

Слабкість усвідомлення і контролю своєї емоційної сфери, з одного боку, і зниження здатності ефективно засвоювати і використовувати соціальні норми, з іншого, дозволило нам висунути гіпотезу про те, що хворі з розладом особистості не здатні адекватно усвідомлювати і диференціювати емоційні стани інших людей.

Для перевірки цього припущення ми використовували авторську модифікацію методики Сонді. Випробовуваному пропонувався набір фотографій методики Сонді і така інструкція: "Розкладіть фотографії на групи людей з різним настроєм". Потім фіксувалася кількість груп та їх назви. Здорові учасники експерименту утворювали в середньому 5 – 6 груп і без труднощів давали їм назви, використовуючи поняття, що передають емоційні стани. Хворі з розладом особистості утворювали в середньому 3 групи. Вірогідність розходжень підтвердилася за допомогою методів статистичного опрацювання на рівні статистичної значимості a = 0.01.

Крім кількісних привертають увагу і якісні розходження при аналізі наслідків експерименту. У здорових учасників виконання інструкції не викликало труднощів і здійснювалося досить швидко, у межах 5 хвилин.

У хворих простежувалися такі тенденції:

  • випробовувані, не зазнаючи труднощів, ділили фотографії на дві групи: "з гарним настроєм" і "з поганим настроєм";
  • випробовувані намагалися утворити й більше двох груп, але при цьому виконання завдання потребувало чимало часу; пацієнти довго розглядали фотографії, перекладали їх з однієї групи до іншої, потім виявляли ознаки занепокоєння, вербальну агресію, захисні висловлювання компенсаторного характеру (наприклад: "Ви мене вантажите", "Ви мене напружуєте", "Я не знаю, куди це покласти" тощо). У більшості випадків спостерігалося гальмування на проміжних операціях, виснаження, після чого з’являлася реакція афективного збудження. Завдання до кінця не доводилося;
  • випробовувані не спромагалися дотримуватись інструкції. Наприклад, один з них розділив фотографії на дві групи і пояснив: "Перша група – це вчені. А друга – я їх не знаю". Інший: "Перша група – водії. Друга – письменники. Третя – а ці мені не подобаються".

Таким чином, у першому випадку можна сказати, що учасники експерименту не розрізняють тонких відтінків емоційних переживань (доступних для здорових юнаків). У другому випадку вони усвідомлюють можливість їх існування, але усвідомлення не сягає того рівня, при якому випробовуваний міг би їх диференціювати і означити словом. У третьому випадку завдання усвідомлення емоційних переживань уявляється випробовуваному нездійсненним чи неможливим.

В цілому наше припущення про знижену здатність пацієнтів з розладом особистості усвідомлювати і диференціювати емоційні прояви інших людей підтвердилося. Ця особливість призводить до неможливості адекватно реагувати на поведінку оточення. Тобто – до порушення соціальної адаптації.

Для дослідження особливостей просторової орієнтації ми використали контент-аналіз. Випробовуваним пропонувалася інструкція: "Напишіть, як пройти від вокзалу до навчального закладу, у якому ви вчитеся". Аналіз даних показав, що здорові підлітки вірогідно частіше (a = 0.01) використовують у тексті назви вулиць: у 75% випадків. Хворі ж на розлад особистості вживають назви вулиць як орієнтир лише в 15% випадків.

Оскільки назва вулиці є соціально нормованим поняттям, ми припустили, що у свідомості здорових учасників експерименту простір структурується відповідно до орієнтирів, прийнятих у суспільстві. У випробовуваних з розладом особистості такої структурованості немає. Це можна пояснити їх слабкою здатністю засвоювати соціальні норми. Тобто їм бракує опори в інтелектуальній дії на полюс значення психічного образу.

Таким чином, проведене дослідження особливостей організації індивідуальної свідомості пацієнтів з розладом особистості підтверджує загальну гіпотезу про слабку диференційованість емоційного, значеннєвого компоненту образів свідомості в аномальних осіб.

Експериментальні дані узгоджуються з гіпотезою про опору в інтелектуальній дії переважно на полюс предметного змісту психічного образу, а також про зниження спроможності адекватно усвідомлювати і розрізняти емоційні стани інших людей.

Одержані результати підтверджують і доповнюють дані про особливості емоційно-значеннєвої регуляції діяльності осіб з особистісними розладами [7; 8; 9], а також вказують на порушення значеннєвої сфери особистості і відкривають перспективи подальших досліджень таких порушень.

Література

1. Василюк Ф. Е. Структура образа. // Вопр. психол., – 1993. – №5. – С. 5-10.

2. Ганнушкин П. Б. Клиника психопатий, их статика, динамика. – Н. Новгород: Медкнига, 2000. – 123 с.

3. Головаха Е. И., Кроник А. А. Психологическое время личности. – Киев: Наукова думка, 1984. – 202 с.

4. Гребенюк А. А. Психологическая зависимость от наркогенных веществ. – Симферополь, 1999. – 186 с.

5. Зейгарник Б. В., Братусь Б. С. Очерки по психологии аномального развития личности. – М.: Моск. ун-т, 1980. – 169 с.

6. Кербиков О. В. Избранные труды. – М., 1971. – 312 с.

7. Кудрявцев И. А., Лавринович А. Н., Сафуанов Ф. С., Ерохина М. Б. Некоторые клинические особенности и психологические механизмы регуляции поведения у психопатических личностей в состояниях эмоциональной напряженности // Кратковременные психотические расстройства в судебно-психиатрической практике. – М., 1983. – С. 3 – 9.

8. Кудрявцев И. А., Сафуанов Ф. С. Эмоциональная и смысловая регуляция восприятия у психопатических личностей возбудимого и истерического круга // Журн. невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. – 1984. – Вып. 12. – Т. 134. – С. 1815 – 1822.

9. Кудрявцев И. А., Сафуанов Ф. С., Васильева Ю. А. Особенности регуляции деятельности психопатических личностей смысловыми (мотивационными) установками // Журн. невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. – 1985. – Вып. 12. – Т. 85. – С. 1837 – 1842.

10. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975. – 304 с.

11. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. – М.: Смысл, 1999. – 487 с.

12. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. – Л.: Медицина, 1977. – 208 с.

13. Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств / под ред. Ю. Л. Нуллера, С. Ю. Циркина, Россия, СПб: Адис, 1994. – 304 с.

14. Нойман Э. Происхождение и развитие сознания. – М.: Рефл-бук, 1998. – 462 с.

15. Розов А. И. Проблемы категоризации: теория и практика // Вопр. психол. – 1986. – № 3. – С. 90 – 97.

16. Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологии. – СПб, 1996. – 349 с.

17. Смирнов С. Д. Психология образа: проблемы активности психического отражения. – М.: МГУ, 1985. – 230 с.

18. Тхостов А. Ш., Калымба И. Г. Эмоции и аффекты: общепсихологический и патопсихологический аспекты: Часть 2: Патология эмоций в клинике аффективных и тревожных расстройств // Психол. журн. – 1998. – Т. 19. – № 5. – С. 81 – 87.

19. Якубик А. Истерия. – М.: Медицина, 1982, 344 с.

20. Пінчук С. Патопсихологічні дослідження осіб з розладом особистості // Соціальна психологія. - 2004. - № 2 (4). - C. 155-160.

21. www. politik. org. ua


02.03.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!