Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Явище "молодого" безробіття на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Явище "молодого" безробіття на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Реферат

У рефераті розглядається можливість розвитку концептуального потенціалу поняття "професійне самовизначення" в теоретико-емпіричній розробці і вирішенні проблеми психосоціальної адаптації безробітної молоді в процесі професійної переорієнтації

Постановка проблеми

Сучасна наука розглядає безробіття як природне, закономірне явище розвитку суспільства в ринкових умовах. Ринок праці в Україні став значно динамічнішим і диференційованішим. Поява нових спеціальностей замість тих, що втратили актуальність, збільшення кількості спеціальностей, що вимагають високої кваліфікації, постійне підвищення вимог до рівня знань і вмінь спеціаліста – все це змушує безробітного підвищувати власну конкурентоспроможність за рахунок підвищення кваліфікації, оволодіння новими і додатковими навичками, новим фахом завдяки перепідготовці і перенавчанню, змінювати професійну діяльність і спрямованість.

Зміна професії (вимушена або добровільна), перенавчання з метою працевлаштування стають основними етапами процесу професійної переорієнтації.

Найбільш гостро економічні, соціальні і психологічні наслідки безробіття, нестабільності на ринку праці, невизначеності трудових відносин відчуває на собі молодь як соціальна група, що характеризується надзвичайно динамічними соціальними потребами і обмеженістю ресурсів. Останній чинник лежить в основі низької конкурентоспроможності сучасної молоді на ринку праці.

Численні дослідження свідчать, що низька конкурентоспроможність молоді обумовлена дією таких факторів:

  • брак професійних знань, кваліфікації і навичок. Роботодавці віддають перевагу кваліфікованим працівникам старшого віку, з певним досвідом, що знижує можливість працевлаштування молоді, яка тільки що починає професійну діяльність;
  • інфантилізм значної частини молоді, що характеризується низькою діловою активністю, браком підприємливості: молоді люди від дитинства орієнтувалися на отримання життєвих благ від батьків, а ті чекали цього від держави. Джерело інфантилізму – в тотальному патерналізмі;
  • трудова нестабільність молоді, пов’язана зі звільненнями (наприклад, призов до Збройних Сил), тривалими відпустками молодих жінок у зв’язку з народженням і вихованням дітей тощо.

Невизначеність соціально-професійного вибору, низькі стартові можливості професійної мобільності, негарантований характер зайнятості визначають необхідність принципово нових стратегій і підходів до формування і реалізації професійного потенціалу молоді. Тому об’єктивно оптимізація професійних і життєвих стратегій молоді постає як першочергове завдання трудової політики держави і суспільства.

Втілення принципово нових і ефективних схем оптимізації трудових відносин неможливе без залучення ресурсів і потенціалу психологічної науки, яка є джерелом і інструментом психологічно обґрунтованих механізмів і засобів реалізації цілеспрямованої (наближеної до потреб і можливостей молоді) політики у трудовій сфері.

Нині очевидними пріоритетами зайнятості в молодіжній політиці є досягнення збалансованості попиту робочої сили і створення робочих місць, розвиток трудового й інтелектуального потенціалу, вдосконалення системи професійного навчання.

Не заперечуючи важливості реалізації цих пріоритетів, які стосовно особистості безробітного скоріше мають "зовнішній" характер, особливий акцент необхідно робити на "внутрішніх" передумовах адаптації особистості в ситуації професійного виключення. В перспективі реалізації комплексу "внутрішньо" релевантних передумов важливим є розуміння ролі особистісної детермінанти у психосоціальній адаптації безробітної молоді.

Без активності безробітного в процесі професійної переорієнтації і перепідготовки, без внутрішньої готовності до перенавчання і пошуку шляхів подолання професійних проблем за рахунок активізації і переосмислення внутрішніх резервів, без активної смислової роботи з дискредитації неадекватних новій соціальній ситуації цінностей вирішення цієї проблеми матиме маніпулятивний характер.

Зростання потреби в професійній переорієнтації і перепідготовці безробітної молоді – з одного боку, і брак релевантного специфіці феномена безробіття концептуального психологічного апарату, науково обґрунтованої системи соціально-психологічних і психологічних засобів, які забезпечували б її реалізацію, – з іншого, визначили мету нашої статті.

Результати теоретичного аналізу проблеми

В процесі професійної переорієнтації безробітний свідомо визначає особистісні пріоритети в сенсі вибору професійних орієнтирів і реалізує їх у спільній діяльності шляхом засвоєння спеціальних знань, формування вмінь і навичок, релевантних обраній професійній спеціалізації.

Тому професійна переорієнтація кваліфікується нами як самостійний етап життєвого і професійного самовизначення, необхідний для продуктивного (неконфліктного) подолання негативних ефектів (соціально-психологічних і психологічних) професійного виключення, свідомого прийняття обраної професії і віднайдення особистісне значимих смислів діяльності, подальшого особистісного і професійного розвитку молоді.

Виокремлення поняття "професійне самовизначення" в якості ключової категорії нашого аналізу має вагомі підстави. Це зумовлено змістовими його характеристиками, які мають у вітчизняній психології певну усталеність. Отож звернемося до аналізу психологічного змісту феномена професійного самовизначення в психологічній традиції в контексті нашої проблеми.

Визначення сутності професійного самовизначення й досі лишається невирішеною проблемою, котра посідає важливе місце в творчому пошуку представників різних напрямів науки. Особливої актуальності набуває вона у площині психологічного аналізу. У вітчизняній психології є чимало напрацювань з теорії професійного самовизначення, які й визначають сучасні підходи до проблеми. Тут доречно згадати, наприклад, повчальні дослідження Є. Климова [2], Є. Головахи [1]. Їх особливістю є акцентування на особистісних аспектах професійного самовизначення.

До професійного самовизначення з позицій діяльнісного підходу підходить Є. Климов: "Професійне самовизначення – діяльність людини, яка набуває того чи іншого змісту в залежності від етапу її розвитку як суб’єкта праці". Є. Головаха розглядає професійне самовизначення у зв’язку з життєвими перспективами особистості, які досліджуються в контексті життєвої мети і життєвих планів [1].

В нашому дослідженні ми орієнтуємося на дефініцію професійного самовизначення Н. Пряжникова: "Сутністю професійного самовизначення є самостійне і усвідомлене віднайдення смислів роботи, що виконується, і всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній (соціально-економічній) ситуації" [4]. Головна мета професійного самовизначення – "поступове формування внутрішньої готовності до усвідомленої і самостійної побудови, корекції і реалізації перспектив власного розвитку (професійного), готовності самостійно знаходити особистісне значущі смисли в конкретній професійній діяльності" [5].

Це визначення відображає зміст і динаміку особистісних станів і психологічних процесів, характерних для професійної переорієнтації безробітного: пошук нового смислу професійної діяльності в ситуації вимушеної або добровільної зміни професії, активізація самоаналізу і самосвідомості особистості, пошук інформації і прогнозування подальшого професійного розвитку, пошук шляхів власної професійної реалізації, готовність до переорієнтації і перенавчання.

На думку Є. Климова, "професійне самовизначення, яке розуміється як один із важливих проявів суб’єкта діяльності, може розглядатися на двох взаємопов’язаних рівнях: гностичному (у формі трансформації самосвідомості) і практичному (у формі реальної зміни соціального статусу, місця людини в системі між-людських стосунків)" [2].

Тому в нашому розумінні професійне самовизначення включає в себе не просто навчання професії, але й активізацію особистості, розвиток самостійності і відповідальності у прийнятті рішення про вибір сфери професійної діяльності. Людина обирає не лише певну професію, але й те, що вона дає їй для якнайповнішого відчуття свого життя.

Розмаїтість концептуальних підходів до проблеми професійного самовизначення викликана не лише складністю питання, але й культурно-історичною обумовленістю реалізації самовизначення більшістю людей, що проживають в конкретній країні, регіоні, а також негомогенністю населення.

Все це робить проблему багатоаспектною за способами розгляду і вирішення. Складність визначення сутності поняття пов’язана з існуванням близьких понять (само-актуалізація, самореалізація, само-здійснення), які часто розкриваються "через захопленість значущою роботою" (А. Маслоу), через "справу", яку робить людина (К. Ясперс) [6].

В. Франкл визначає повноцінність людського життя через її здатність "виходити за межі самої себе", а головне – віднаходити нові смисли в конкретній справі (в професійній діяльності) і у всьому своєму житті [6]. І. Кон, міркуючи про самовизначення і самореалізацію, пов’язує їх із справою, що виконується, з діяльністю, стосунками з оточенням, із спілкуванням [3].

Професійну переорієнтацію слід розглядати як частину професійного самовизначення особистості. Якщо розуміти самовизначення як вибір і реалізацію способу взаємодії з оточуючим світом і віднаходження смислу діяльності, то тоді самовизначення передбачає розвиток самої готовності людини самовизначатися.

В цьому контексті Н. Пряжников пропонує виокремлювати духовні потреби особистості в професійній діяльності [5]:

  • усвідомлення ціннісно-моральної основи самовизначення;
  • усвідомлення цінності професійної освіти;
  • усвідомлення смислу свого життя і відповідної професійної діяльності.

Виокремлення цих компонентів професійного самовизначення дозволяє розглядати професійну переорієнтацію не лише як вибір суб’єктом тієї чи іншої професії, але і як вибір стратегії і траєкторії професійного розвитку, тобто особистісно-індивідуальних смислів і перспектив власного розвитку. Тому перспектива розробки цієї проблеми полягатиме в пошуку і створенні спеціальних засобів та методів ціннісно-моральної, смислової і професійної переорієнтації безробітної молоді.

З формального боку, професійна переорієнтація – тривалий і складний процес переходу особистості від однієї професії до іншої. У змістовому сенсі – це свідоме визначення особистістю професійних орієнтирів і реалізація їх у спільній діяльності шляхом засвоєння спеціальних знань, формування вмінь і навичок, релевантних обраній професійній спеціалізації, свідоме прийняття обраної професії і віднайдення особистісне значимих смислів діяльності, подальшого особистісного і професійного розвитку.

Реальний процес професійної переорієнтації безробітної молоді залишається поза фокусом теоретико-емпіричного інтересу вітчизняних і зарубіжних науковців. З появою соціального запиту все очевиднішою стає потреба в дослідженні психологічних механізмів вимушеної і добровільної зміни молодою людиною своєї професії, у виробленні практичних рекомендацій з підбору оптимальних варіантів працевлаштування, у профілактиці негативних соціально-психологічних і психологічних наслідків для особистості.

Професійна переорієнтація в службах зайнятості здійснюється за технологічним сценарієм, не вирішуючи індивідуально-психологічних проблем безробітного. Тому вихід ми вбачаємо в залученні до процесу переорієнтації молодих безробітних валідних психологічних технологій, які б стимулювали і створювали сприятливий рефлексивний простір з можливістю самостійного і усвідомленого віднайдення смислів діяльності, активізації самоаналізу і професійної самосвідомості, ефективнішого пошуку інформації і прогнозування подальшого професійного розвитку, пошуку шляхів власної професійної реалізації, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, ефективної само-презентації тощо.

Поглиблене вивчення технологічних і процедурних аспектів, психологічних механізмів і закономірностей організації і реалізації процесу професійної переорієнтації молодих безробітних – це перспектива розвитку зазначеної проблематики.

В практичному сенсі необхідно розробити:

  • етапи процесу через процедури організаційного і психологічного супроводу професійної переорієнтації безробітної молоді;
  • технологію супроводу професійної переорієнтації безробітної молоді, включаючи умови навчання, його форми і методи;
  • практичні рекомендації з моделювання ефективних організаційних і соціально-психологічних умов формування готовності до самостійного пошуку роботи і трудової діяльності за новою спеціальністю.

Планування і розвиток професійної перспективи в умовах служби зайнятості як соціального інституту перенавчання безробітних передбачає спільну діяльність профконсультанта, психолога і молодого безробітного з виявлення особистісних цінностей і професійних інтересів, рівня підготовки, освіти, навичок, професійного і трудового досвіду, найближчих і довгострокових цілей, ресурсів і можливостей для його самореалізації, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці з наступним навчанням навичкам пошуку роботи, способам ефективної само-презентації.

Висновки. Явище "молодого" безробіття на сучасному етапі розвитку українського суспільства має негативні наслідки як для самого безробітного, так і для держави. Негативні ефекти проявляються на економічному і соціальному рівнях функціонування суспільства, а також на соціально-психологічному і психологічному рівнях функціонування особистості.

У зв’язку з цим актуалізується потреба в ефективних механізмах і технологіях їх нівелювання, перш за все – на особистісному рівні. Головна роль у вирішенні цієї проблеми належить психологічній науці, теоретико-емпірична база і потенціал якої може ефективно використовуватися при виробленні евристичних категорій психологічного аналізу механізмів і закономірностей цього явища, а також у діяльності служби зайнятості – соціального інституту перенавчання безробітних.

Література

1. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. – К.: Наукова думка, 1988.

2. Климов Е. А. Введение в психологию труда. – М.: Изд-во МГУ, 1988.

3. Кон И. С. В поисках себя: личность и ее самосознание. – М.: Политиздат, 1984.

4. Пряжников Н. С. Профессиональное и личностное самоопределение. – М., 1996.

5. Пряжников Н. С. Психологический смысл труда. – М., 1996.

6. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М.: Прогресс, 1990.

7. http://www. politik. org. ua


29.02.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!