Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Політичні лідери: соціально-психологічні моделі поведінки. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Політичні лідери: соціально-психологічні моделі поведінки. Реферат

Процеси суспільно-політичних трансформацій, що відбуваються в нашій країні, сприяють підвищенню уваги до проблеми політичного лідерства. Водночас варто зауважити, що традиційно у вітчизняній науці в якості суб’єкта політики інтенсивно досліджувався чоловік, тоді як тема політичної діяльності жінок донедавна не викликала особливого інтересу

Назрілі в суспільстві питання гендерної рівності, а також поява яскравих жінок-лідерів та бажання самих жінок брати активну участь у суспільно-політичному житті країни спричинили виникнення інтересу з боку соціальної психології до питань щодо ефективності виконання лідерських ролей чоловіками й жінками, про лідерський стиль поведінки, імідж лідерів (чоловіків і жінок), а також про окремі аспекти сприймання лідерів різної статі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми, проводився нами в трьох основних напрямах:

  • з’ясування переліку основних критеріїв, які сучасна соціальна психологія пропонує для оцінки політичних лідерів;
  • узагальнення наукових даних щодо типових гендерно-психологічних відмінностей чоловіків та жінок;
  • визначення міри розробки в науковій літературі проблеми політичного лідерства у гендерному вимірі.

Проведений аналіз дозволив виявити наступне:

1. На основі аналізу наукових джерел з питань політичного лідерства та узагальнення рис, які визначаються вченими як притаманні лідерам, ми виділили перелік основних критеріїв, які сучасна соціальна психологія пропонує для оцінки політичних лідерів. Такими критеріями виявились: ступінь домінування, спрямованість, психодинамічні характеристики політичних лідерів, інтелектуально-когнітивні, емотивні, морально-вольові, комунікативні характеристики політиків.

Водночас встановлено, що гендерний критерій при оцінці політичних лідерів враховувався недостатньо. Для того, щоб створити соціально-психологічну модель гендерної поведінки політичного лідера, необхідно з’ясувати гендерні компоненти цієї моделі.

2. На рівні буденної свідомості існує певний континуум гендерних ознак чи якостей, притаманних чоловікові чи жінці. Він детермінований культурно-історичним розвитком суспільства. Наголосимо, що ми не говоримо про те, що психічні якості чоловіків і жінок є протилежними і що вони притаманні всім чоловікам чи всім жінкам. Йдеться лише про більшу вираженість якостей, характерних для жінок та чоловіків унаслідок їх різної соціалізації.

На основі узагальнення наукових даних щодо типових гендерно-психологічних відмінностей чоловіків та жінок ми визначили основні критерії розрізнення маскулінних та фемінінних рис. Ними виявились:

  • спрямованість (чоловікам більше властива ділова, предметна спрямованість, а жінкам - міжособистісна);
  • форми мислення (абстрактне у чоловіків та конкретне у жінок);
  • емоційність (характерніша для жінок, тоді як чоловікам властива раціональність);
  • інтуїція (яка визнається прикметною рисою психіки жінки) та розсудливість (більше властива чоловікам);
  • ступінь домінування (однією з найтиповіших рис чоловіків визнається високий рівень домагань, вони здійснюють вплив, а жінки підкоряються йому, схильні до виконавчої роботи);
  • ступінь автономності (незалежність характерніша для чоловіків, а залежність – для жінок).

Необхідно, на нашу думку, констатувати, що на рівні буденної свідомості уявлення про чоловіче і жіноче функціонує у вигляді гендерних стереотипів (маскулінність, фемінінність та андрогінність) як досить сталі уявлення про моделі соціальної поведінки та риси характеру, притаманні чоловікам і жінкам.

Гендерні стереотипи маскулінності і фемінінності, які ототожнюють жінку і чоловіка з традиційно-фемінінними і традиційно-маскулінними рисами, заважають ефективному включенню жінок в різні сфери життєдіяльності, у тому числі і в політичне управління суспільством, а також жорстко мотивують чоловіків на "традиційно-маскулінний" (силовий, агресивний) стиль поведінки у політиці, що не обов’язково є ефективним.

Доцільно додати, що порівняння переліку лідерських рис з гендерними характеристиками особистості, які на рівні буденної свідомості існують у вигляді стереотипів, дозволяє зробити висновок, що традиційно фемінінні риси не відповідають уявленням про лідерські якості. До того ж, система стереотипних гендерних уявлень, що існує в буденній свідомості, істотно впливає на сприйняття політичних лідерів.

Варто також мати на увазі, що гендерні дослідження, трактування понять маскулінності і фемінінності, з одного боку, і вивчення проблем політичного лідерства – з іншого, здійснювалися вченими різної спеціалізації і майже не перетиналися.

3. Аналіз наукових публікацій та результатів емпіричних досліджень гендерних аспектів політичного лідерства дозволив виділити два основні напрямки дослідження означеного феномена.

До першого належать дослідження, спрямовані на вивчення власне політичних лідерів. До другого – вивчення того, якими постають політичні лідери у масовій свідомості. Перший напрям представлений роботами "біографічного" (біографії, мемуари, публіцистичні роботи); політико-соціологічного (статистичні дані про участь чоловіків і жінок у політичному житті, аналіз причин зниження представництва жінок у владних структурах, а також перешкоди, які існують на шляху жінок до політичного олімпу тощо) та соціально-психологічного (виявлення й характеристика іміджів політичних лідерів (чоловіків і жінок)) спрямування.

До другого напрямку дослідження гендерних аспектів політичного лідерства можна віднести вивчення того, якими постають політичні лідери в масовій свідомості. Він менш розроблений і представлений лише окремими дослідженнями. Так, зокрема, вивчалось те, як гендерний імідж кандидата-політика впливає на сприйняття його виступу (промови); виявлялись найпоширеніші серед населення іміджі бажаного кандидата у президенти України (в тому числі й типи іміджів гендерного плану); досліджувались основні смислові компоненти іміджу політиків (в тому числі й жіночої статі); вивчались стереотипи сприйняття портретних зображень політичних лідерів (враховувався й гендерний критерій) та деякі інші [2].

Проте в більшості згаданих праць не ставилося спеціальне завдання вивчити й порівняти гендерну поведінку політичних лідерів різної статі чи існуючі в масовій свідомості гендерно-психологічні образи політиків тощо. Ці дані були одержані переважно як додаткові факти, що виявилися в ході вирішення інших наукових завдань.

Проведений теоретичний аналіз наукової літератури свідчить про нерозробленість питань, пов’язаних з вивченням гендерно-психологічних характеристик політичних лідерів. Автори більшості концепцій не торкаються проблематики гендерної їх специфіки.

Водночас варто зважити на те, що провести традиційне психологічне дослідження у політичній сфері вкрай важко, тому що "по-справжньому ефективні лідери не мають ні вільного часу, ні вираженої внутрішньої спонуки для додаткових витрат часу на самоаналіз. Результати застосування класичного методичного апарату для дослідження (опитувальники) у цій сфері ні у досліджуваних, ні у дослідників особливого захоплення, як правило, не викликають" [1].

Тому одним з методів дослідження, який допомагає опосередковано вивчити гендерно-психологічні особливості політичних лідерів, є метод моделювання. У нашому соціально-психологічному дослідженні реальну гендерну поведінку політичних лідерів ми спробували відтворити у вигляді моделі, побудованої на основі вивчення уявлень молоді. Нас цікавив публічний бік особистості політичних лідерів, тобто ті аспекти, які респонденти можуть спостерігати, стосовно яких вони можуть мати власну думку.

Отже, правомірно говорити про вивчення поведінки політика, відображеної в уявленнях громадян (у нашому дослідженні – в уявленнях студентської молоді). До того ж, на думку О. Шестопал, такого роду відображення може вважатися цілком адекватним і хоча формування образу політика у свідомості громадян не базується на чіткій і повній інформації раціонального характеру, проте люди мають психологічно точний інструментарій для його прочитання [3].

Мета дослідження полягала у з’ясуванні того, які моделі можна побудувати на основі дослідження уявлень молоді про соціально-психологічні особливості гендерної поведінки політичних лідерів.

Методика та організація емпіричного дослідження

Вибірка містила 630 студентів різних вищих навальних закладів Києва. Серед них 318 осіб чоловічої і 312 осіб жіночої статі. Як інструмент використовувався комплекс дослідницьких процедур, здійснених нами на основі модифікованої методики "Профіль психологічного гендера особистості" (О. Старовойтенко).

Схема проведення дослідження передбачала поетапну реалізацію серії дослідницьких процедур, об’єднаних єдиною логікою, зумовленою дослідницькими завданнями. В межах кожного етапу дослідницькі процедури доповнювали та перевіряли одна одну. Кожен етап дослідження був підготовкою до наступного і певною мірою продовженням попереднього.

На першому відбувався добір емпіричних індикаторів. Було з’ясовано якості, які складають гендерний профіль чоловіка та жінки. Таким чином ми отримали семантичний простір гендерних якостей, які в подальшому слугували базовими ознаками (дескрипторами) для опису гендерної поведінки політичних лідерів (чоловіків і жінок).

На другому етапі було з’ясовано уявлення молоді щодо еталонної лідерської поведінки (окремо чоловіків і жінок). Виявилось, що гендерний портрет ідеального лідера-чоловіка є маскулінним, а лідера-жінки – андрогінним.

На третьому етапі виявлялися гендерні складові профілів конкретних політичних лідерів, притаманні уявленням молоді та на основі отриманих даних реконструювалися основні соціально-психологічні моделі гендерної поведінки політиків.

Об’єктами оцінювання було обрано 10 найвідоміших молоді вітчизняних та зарубіжних політичних лідерів (5 чоловічої та 5 жіночої статі). Крім цього, ми намагались відібрати неоднакових за своїми гендерними характеристиками політичних діячів, які якомога різнобічніше презентували б простір гендерних ознак, існуючий у буденній свідомості молоді.

Учасникам дослідження пропонувалося оцінити кожного політичного лідера за 10 бінарними ознаками, які характеризують психологічну маскулінність та фемінінність особистості.

Опрацювання первинних даних проводилося за допомогою комп’ютерного пакета статистичних програм "ОСА". В результаті було одержано одномірні розподілення – усереднені оцінки політиків за кожною з гендерних шкал (на їх основі описувався кожний гендерний образ).

Аналіз одержаних результатів

Одержані дані було узагальнено в гендерних профілях політичних лідерів. Оцінка цих профілів здійснювалася за ступенем виявленості маскулінних чи фемінінних якостей, який визначався нами за максимальною частотою виборів якостей респондентами, а також за рангом, який вона отримала в ряду інших. Було здійснено також якісний аналіз гендерного "наповнення" психологічних профілів політичних лідерів.

Аналіз та первинна інтерпретація гендерно-психологічних профілів політиків дозволили виділити три основні групи (маскулінного типу; маскулінно-фемінінного типу і типу з "розмитим" гендерним профілем) політичних лідерів, які існують в уявленнях молоді, і, відповідно, реконструювати їх основні соціально-психологічні моделі гендерної поведінки.

Розглянемо кожну типологічну групу детальніше. До категорії політиків маскулінного типу увійшли як лідери-чоловіки, так і лідери-жінки. Цікаво додати, що до цієї групи увійшли "чужі", тобто не українські політики. Напевно, їхній імідж підсилюється "маскулінним" іміджем держав, які вони представляють, що "додає" їх образам сили, твердості, авторитетності, незламності.

Модель поведінки політичного лідера маскулінного типу передбачає демонстрацію сили, домінування (владності, агресивності, яка інтерпретується як агресія оволодіння, завоювання домінуючих позицій), незалежності, інтелекту (раціональності, схильності до довготривалого планування, прогнозування, об’єктної (предметної) спрямованості, розсудливості, рефлексивності) та спрощеності. Тобто, в цих образах уособлені уявлення про вольового, сильного, авторитарного, владного політика.

Наступна група - політики маскулінно-фемінінного типу. До неї також увійшли політичні лідери і чоловічої, і жіночої статей. Особливості поєднання та своєрідність співвідношення певних аспектів маскулінності та фемінінності в їх психологічних профілях визначили різні варіанти моделі поведінки політичного лідера такого типу. А саме:

  • маскулінно-фемінінного типу з позитивним впливом фемінінності на професійний стиль;
  • з негативним впливом фемінінності на професійний стиль;
  • скомпенсованого маскулінно-фемінінного типу, адаптованого до професії;
  • врівноваженого фемінінно-маскулінного типу, що вміло використовує переваги своєї статі.

Перейдемо до розгляду кожного варіанта поведінки окремо.

1) Модель поведінки політичних лідерів маскулінно-фемінінного типу з позитивним впливом фемінінності на професійний стиль передбачає демонстрацію як маскулінних характеристик - інтелекту (раціональність, схильність до прогнозування, побудови глобальних стратегій, об’єктної спрямованості, розсудливості та рефлексивності), незалежності, так і фемінінних - поступливості, яка інтерпретується як гнучкість, уміння запобігати та вирішувати конфлікти, розрядка напружених ситуацій, відмова від своїх претензій, амбіцій в "гострих" ситуаціях, тяжіння до стабільності та передбачливість; "легкої" емпатичності та витонченості, яка інтерпретується як самопрезентація, естетика самовираження, уміння "подати" себе.

Таке співвідношення маскулінних та фемінінних компонентів дало змогу кваліфікувати цей профіль як маскулінно-фемінінного типу з позитивним впливом фемінінності на професійний стиль.

2) Модель поведінки політичних лідерів маскулінно-фемінінного типу з негативним впливом фемінінності на професійний стиль містить такі маскулінні характеристики, як домінування (владність, агресивність), незалежність, дистанційованість, рефлексивність та спрощеність. Найбільш значущою серед фемінінних якостей є емоційність. Негативними характеристиками є надмірна емоційність та спрощеність, що дозволило кваліфікувати цей профіль як маскулінно-фемінінного типу з негативним впливом фемінінності на професійний стиль.

3) Модель поведінки політичних лідерів скомпенсованого маскулінно-фемінінного типу, адаптованого до професії, містить такі маскулінні характеристики: домінування, незалежність, об’єктна спрямованість, розсудливість та раціональність. Водночас великою мірою навантажені фемінінні якості: витонченість та конкретний інтелект.

Характерною особливістю цього профілю є те, що маскулінні якості скомпенсовані фемінінними, які хоч і посідають рангові місця нижче десятого, проте навантажені суттєво і тому можуть бути використані при інтерпретації профілю. Це дало нам підстави кваліфікувати його як скомпенсованого маскулінно-фемінінного типу, адаптованого до професії.

4) Модель поведінки політичних лідерів врівноваженого фемінінно-маскулінного типу, що вміло використовує переваги своєї статі, передбачає демонстрацію маскулінних характеристик: незалежності, домінування та інтелекту (раціональність, довготривале планування, об’єктна спрямованість) та фемінінних: емоційності (емпатія, само-переживання, яке концентрується на "Я", інтуїція) і витонченості.

Особливістю цього профілю є вигідне поєднання позитивних властивостей маскулінності та фемінінності. Ми інтерпретували цей профіль як врівноваженого фемінінно-маскулінного типу, що вміло використовує переваги своєї статі.

Остання, третя група – тип політиків з "розмитим", невизначеним гендерним статусом. Модель поведінки політичного лідера такого типу передбачає демонстрацію маскулінних якостей (спрощеність, агресивність, владність, дистанційованість, раціональність, розсудливість, рефлексивність, об’єктна спрямованість). Проте вони не є яскраво вираженими, а, навпаки, невизначені, розмиті, невиразні, надто звичайні.

Напевне тому майже половина респондентів сприймає такого політика як "автономного", інша половина – як "залежного". Варто додати, що це єдиний профіль, який отримав таку високу оцінку за показником "залежності". Отже, існує як відносно самостійна модель гендерної поведінки, для якої характерні посередність, спрощеність, брак естетики самовираження, невміння презентувати себе, агресивність, владність та залежність, яка дуже нагадує тип політиків радянських часів.

Отже, проведене емпіричне дослідження дозволило на основі уявлень молоді реконструювати основні соціально-психологічні моделі гендерної поведінки політичних лідерів і дало змогу зробити такі висновки.

1. Існують три основні групи, на які в уявленнях молоді поділяються політичні лідери за критерієм співвідношення гендерних якостей: політики з маскулінним типом поведінки, політики з маскулінно-фемінінним типом поведінки і тип політиків з "розмитим", невизначеним гендерним статусом.

2. Найперспективнішою нам видається модель поведінки політика маскулінно-фемінінного типу, в якій гендерні ознаки не є незмінними та нормативно-дихотомічними, а такими, що взаємо-перетинаються, утворюючи гнучку соціально-психологічну модель гендерної поведінки політичного лідера. Тобто, конструктивне поєднання маскулінності та фемінінності розширює можливості індивідуального самовираження політичного лідера, урізноманітнює та збагачує діапазон, репертуар моделей поведінки політиків – чоловіків і жінок.

3. Соціально-психологічна модель гендерної поведінки політика є відносно незалежною від його статі і часто-густо обумовлена індивідуальними психологічними особливостями особистості політичного лідера (жінки чи чоловіка).

Література

1. Васильев В. К. Методика экспертной оценки лидерских качеств // Теоретические и прикладные вопросы психологии / Под. общ. ред. проф. Крылова А. А. — Спб., 1996. — С. 112.

2. Скнар О. М. Соціально-психологічні моделі гендерної поведінки політичних лідерів очима молоді // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – Подано до друку.

3. Шестопал Е. Б. Оценка гражданами личности лидера // ПОЛИС. – 1997. – №6. – С. 57–72.

4. Скнар О. Соціально-психологічні моделі поведінки політичних лідерів // Соціальна психологія. - 2004. - № 3 (5). - C. 39-46.

5. www. politik. org. ua


29.02.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!