Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Національний характер українського народу та його аналіз. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Національний характер українського народу та його аналіз. Реферат

Західноукраїнські вчені - І. Мірчук, Я. Ярема та інші - активно співпрацювали з вищими українськими науковими установами Праги. Основну увагу вони приділяли вивченню й висвітленню українського світогляду та духовності

Специфіка української науки в Західних регіонах України між двома світовими війнами полягала в тому, що вона розвивалася далі як при Науковому Товаристві ім. Шевченка у Львові, так і в еміграційних центрах, переважно в Чехословаччині - Прага, Подєбради, менше - у Варшаві, Берліні й Парижі. Найсприятливіші умови було створено в Чехословаччині. З ініціативи президента республіки, відомого вченого професора Томаша Масарика в 1921 році на урядовому рівні розробили план розбудови еміграції, який полягав у створенні суто українських або російських чи білоруських наукових, культурницьких, навчальних установ, закладів і товариств.

Центром української еміграції стали Прага та курортне містечко Подєбради. У Празі в 1921 році було відкрито Український вільний університет і в 1923 році Український високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова, у Подєбрадах 22 квітня 1922 році почала діяти Українська господарська академія.

Коли у Львові та Чернівцях скасували українські кафедри, а в Радянській Україні університети перетворили на інститути народної освіти, Український вільний університет у Празі залишився єдиним українським університетом у світі.

Західноукраїнські вчені - І. Мірчук, Я. Ярема та інші - активно співпрацювали з вищими українськими науковими установами Праги. Основну увагу вони приділяли вивченню й висвітленню українського світогляду та духовності.

Цікавим, на наш погляд, є науковий доробок західноукраїнського вченого Івана Мірчука (1891-1961 p.) в царині етнопсихології. І. Мірчук родом із Стрия, в 1914 році закінчив Віденський університет. З 1921 року працював в Українському вільному університеті, а з 1946 - став його ректором. Мірчук - дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка (з 1938 р.) і директор його Історично-Філософічної секції (з 1947 р.), член-кореспондент Баварської Академії Наук (з 1949 p.).

Аналізуючи філософські твори видатних учених, Мірчук дійшов висновку, що кожна філософія має національний характер, свої завдання, що, можливо, не завжди чітко виступають у формі остаточно зафіксованих понять, одначе інстинктивно відчуваються кожним її представником.

Вивчаючи твори Г. Сковороди, П. Лодія, аналізуючи філософсько-педагогічну діяльність Києво-Могилянської Академії, Мірчук акцентує увагу на відображенні народного духу українців. На його думку, суб'єктивні елементи, що знаходять свій вияв у філософії, залежать не тільки від їхнього логічно-систематичного розвитку й матеріальної та духовної організації автора, але вони зумовлені також його належністю до народу й раси.

Українська філософія (так само, як російська, польська або чеська) на противагу західноєвропейському мисленню - це філософія життя, її мета, на думку Мірчука, пошук життєвої правди, її суть ніколи не знаходить свого вислову в чистій абстракції, а прагне виявитися практично в чуттєво-релігійному наставлянні життя, в етичному ладі, в трактуванні світових подій. Якраз ці чинники приносять із собою сильніший зв'язок із національними моментами, ніж це буває за абстрактних, відірваних від життя спекуляцій європейського мислення.

Українську вдачу можна найкраще зрозуміти, порівнюючи її з характером німецької духовності. Своєрідність німецького мислення, зазначає П. Менцер у творі "Німецька філософія як вияв німецької душі" (1934 p.), можна найкраще зрозуміти на прикладі німецької філософії. Відмітною рисою для неї є віра в систему, переконання, що всю дійсність можна втиснути в схему понять. Про надмірну системність в українців, стверджує Мірчук, і мови бути не може, скоріше для них характерна певна безсистемність (Сковорода - філософ без системи), зате дуже часто виявляється геніальний зрив інтуїції, що несвідомо чи підсвідомо, спираючись лише на могутні почуття, творить свої конструкції.

Український світогляд ґрунтується на виразній, ідеалістичній рисі. Українці так само, як і інші слов'янські народи, не мають надто великого інтересу до теоретичних міркувань та абстрактних спекуляцій, а натомість більше приділяють уваги практичній філософії та питанню етики. Ідеалістична настанова українців, на гадку Мірчука, проявляється головним чином у тому, що всіма їхніми думками й учинками керують не загальні категорії розуму, а передусім суб'єктивні чинники, які своє джерело мають у почуттях і волі.

Тенденція до ідеалізування виявляється в українців також стосовно жіноцтва, якому в українському громадянстві належить привілейоване місце. В письменстві, вважає Мірчук, жінка виступає "в таких шляхетних ідеалізованих постатях, що мається враження, неначе б то її хиби служили не для заниження її вартості, але скоріш для підвищення її принади". Літературознавець Сергій Єфремов також зазначає, що українська жінка в поезії українського народу змальована такою духовно прегарною, що й насправді виявляє поетично свою чисту натуру й соромиться свого пониження.

Для того, аби правильно пізнати основні елементи українського світогляду, Мірчук звертає увагу на засади психічної структури українців, їм притаманна значна перевага чуттєвого елементу, емоційного над розумовим, раціональним. Первісне відчуття, сильно закорінене в глибинах душ, є основним мотивом усієї їхньої діяльності.

Мірчук вважає, що велику роль у всіх творах духовного життя українця відіграє любов, яка передусім виступає своєрідним виявом у стосунках між матір'ю і дитиною.

Любов охоплює значну частину мотивів у письменстві, пластичному мистецтві та музиці. Особливо Мірчук відзначає те, що серед небагатьох представників філософії в Україні XIX століття Юркевич створив систему, sit venia verbo - філософії серця, яка перебувала на засадах, протилежних не тільки до модного тоді матеріалізму, але також і до раціоналізму, тобто інтелектуалізму. Ця прафункція - людське серце - згадується вже в К. Т. Ставровецького в (XVII ст.), але найбільшого значення їй надали пізніше Гоголь і Сковорода.

"Я не хочу тим казати, що українці недооцінюють значення розумового чинника, навпаки - деякі визначні представники українського письменства в XIX ст., як Драгоманів і його школа, або Леся Українка радо признаються до раціоналізму, а Іван Франко висуває навіть горде гасло "ratio vincit"". Однак, продовжує Мірчук, якщо ми розглянемо докладніше психічний склад цих людей, то переконаємося, що їхні інтелектуальні настанови є лише обов'язковою жертвою, принесеною духові часу; але поза цією призначеною для зовнішнього світу маскою криється глибоке почуття.

Аналізуючи український народний характер, Мірчук веде мову про поодинокі душевні риси, яким часто надається чуттєво тепле забарвлення - "непогамований індивідуалізм, що відкидає всякий авторитет", "перевага чуттєвості над розсудком", "популярне прив'язання до землі". Дослідник вважає ці духовні риси українців національними вадами, які "необхідно усувати шляхом, наставленим на далекі цілі - вихованням".

Якщо І. Мірчук розглядає етнопсихологічні питання як філософ, то Я. Ярема - перший професійний психолог у Західній Україні, який досліджує цю проблематику. Яким Ярема (1884-1964 p.) народився в селі Агламівська Воля (поблизу Мостиськ) на Львівщині. У 1920-х роках перебував в еміграції (Чехословаччина), завідувач кафедри педагогічної психології, професор Українського Високого педагогічного інституту в Празі (1923-1930 p.). Після повернення в Галичину працював учителем у гімназії "Рідна школа" в Тернополі.

З 1945 року - завідувач кафедри іноземних мов Львівського ветеринарного інституту. Написав низку праць, які були одними з перших (у Галичині) в даних галузях науки: "Вступ до філософії" (1924 p.), "Психографія в школі" (1925 p.), "Педагогічна психологія" (1925 p.), "Проблема несвідомих психологічних процесів уваги" (1928 p.), "Українська духовність у ЇЇ культурно-історичних виявах" (1938 p.).

Досліджуючи український національний характер, Ярема звертається до праць попередників (М. Костомарова, Д. Чижевського, В. Липинського). Критично переосмислюючи їхні надбання в царині етнопсихології, Ярема констатує, що вдача людини чи народу - це не просто сума поодиноких властивостей, а суцільна структура. Підкреслюючи велику вартість фольклорного матеріалу, Я. Ярема під час аналізу культурних виявів українського народу в основному спирається на чотири типові для української духовності особистості: І. Вишенський (1550-1620 p.), Г. Сковорода (1722-1794 p.), М. Гоголь (1809-1852 p.) і Т. Шевченко (1814-1861 p.).

Ці мислителі репрезентують три важливі в історичному розвиткові пласти: територію, час, соціальні верстви. Якщо між ними є щось спільне, то воно, на думку Яреми, дійсно, мусить бути для національної психіки істотним. Причому Ярема не є прихильником абсолютної закостенілості національної вдачі, - навпаки, він підкреслює "пластичність психіки".

Щоб досягти повної об'єктивності, Я. Ярема звертається до класифікації типів К. Г. Юнга. Якщо інтроверти, вважає Ярема, більшої уваги надають захопленню релігією і створенню нових світоглядів, то екстраверти переважно - емпірики, матеріалісти, позитивісти.

Порівнюючи між собою дві постаті - Сковороду і Ганді - Ярема ставить між ними знак рівності. Для українського народного духу характерне негативне ставлення до зовнішнього світу, яке може проявитися в ізоляціонізмі, у критицизмі й насміханні над дійсністю.

Потрібно зауважити, що неприйняття зовнішності - це одночасно, для Я. Яреми, піднесення внутрішності, культ духовності, моральної краси, вартості.

Водночас Ярема вказує на певну суперечність: українці при великім егоцентризмі ("моя хата скраю"), отже, при своїм "соціальнім незацікавленні", мають іншу цінну соціальну здатність "спочувати з другими", тобто, коли людина відчуває і ототожнює себе саму в інших. Поряд із "проповіддю любові ближнього" Ярема вирізняє ще одну соціальну прикмету, яка є визначальною для українського духу: "здібність розуміти іншу природу, іншу людину, інший народ, - розуміти, що в кожного може бути свій шлях, для нього природніший, ніж нам".

Українська інтровертованість, на думку дослідника, міцно пов'язана з географічними умовами. Одностайність краєвиду (степ, рівнина), позбавлена різноманітності, скеровувала увагу із зовнішнього світу у світ внутрішній; безмежний простір полегшував незалежність особи від оточення, зумовлював вільність, яка привчала до непідпорядкованості, а географічний чинник - урожайна земля - не вимагав від людей підприємницької діяльності.

До географічних чинників Я. Ярема додає ще історію, яка, випливаючи з психологічного тла, водночас поглиблювала його. "Будучи сама наслідком інтроверсії (історія. - І. Д.), в своїх психологічних наслідках цю інтроверсію ще більш поглиблювала. Безнастанні історичні лихоліття, які були вислідом передусім пасивного відношення до дійсності, спричиняли кожний раз нову втечу від світу, а вслід за тим спадали на край і народ нові зовнішні лиха. На ґрунті такої психології виростала духовна культура, яка зі свого боку знову впливаючи, в дусі тої психології народ далі виховувала".

За допомогою структурного підходу, Я. Ярема виводить з однієї центральної властивості - інтровертизму всі інші, упорядковує основні ідеї українських дослідників у сфері етнопсихології.

Література

  1. Мірчук І. Етика і політика. Прага, 1923.
  2. Мірчук І. Загальна естетика. Прага, 1926.
  3. Мірчук І. Г. С. Сковорода: Замітки до історії української культури. Прага, 1925.
  4. Мірчук І. Світогляд українського народу: Спроба характеристики. Прага, 1942.
  5. Ярема Я. Вступ до філософії. Прага, 1924.
  6. Ярема Я. Педагогічна психологія. Прага, 1928.
  7. Ярема Я. Українська духовність в її історично-культурних виявах // Перший український педагогічний конгрес 1935 р. Львів, 1938.


28.02.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!