Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Енцефаліти як група захворювань. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Енцефаліти як група захворювань. Реферат

Це збірна група захворювань, що характеризуються запальною поразкою головного мозку внаслідок первинної інфекційної поразки речовини мозку (епідемічний, літній-літній-весняно-літній, японський і інший енцефаліти) і енцефаліти, що розвиваються як ускладнення різних інфекційних (кір, епідемічний паротит, скарлатина, грип, тиф і ін.) і загальних (ревматизм) захворювань

Серед психічних розладів при енцефалітах виділяють гострі психози з потьмаренням свідомості (делириозні й сутінкові потьмарення свідомості, оглушення), психоорганічний синдром і так звані перехідні синдроми (Whiek) у вигляді афективних, галюцинаторних, маревних і кататоноподібних порушень. Розвиток тих або інших психічних розладів визначається стадією розвитку захворювання, що звичайно починається раптово або після нетривалого продромального періоду неспецифічних розладів, основним з яких є лихоманка. У плині енцефалітів виділяють гостру й хронічну стадії.

Гостра стадія характеризується патологічною сонливістю (летаргією). На цьому тлі розвиваються різноманітні психотичні стани - делиріозні розлади, можливий розвиток онейроїда, аментивної сплутаності, слухових галюцинацій, маячних ідей переслідування, тактильного галюциноза. Характерні гіперкінетичні розлади або, навпаки, апатико-адинамічні стану з емоційним притупленням. Після гострої стадії захворювання можливо повне видужання, але частіше виявляються симптоми, що свідчать про розвиток його хронічної стадії.

Хронічна стадія характеризується явищами паркінсонізму і гіперкінетичними розладами. Психічні зміни не є обов'язковими. При їхньому розвитку вони проявляються слабістю спонукань, сповільненістю психічних процесів, зниженням ініціативи й спонтанності, байдужістю й байдужністю, зниженням настрою й легенями дисмнестичними розладами, що в цілому позначається терміном "брадифренія" (Mayer-Gross W., Steiner R., 1921). Як правило, зберігається критичне відношення до своєї психічної неспроможності. Розвиток деменції не характерно.

Після інфекційних енцефалітів, перенесених у ранньому дитячому віці, часто відзначається слабоумство, патологія в сфері потягів (розгальмування й перекручення сексуального потяга, булімія).

Епідемічний енцефаліт (летаргічний енцефаліт) є вірусною інфекцією, викликається фільтрівним вірусом, передається повітряно-краплинним шляхом, у зв'язку із чим можливі розповсюджені епідемії. Остання епідемія спостерігалася в 1916-1920 р. і охопила більшість країн Європи, у тому числі й Росію. У наступні роки спостерігалися лише спорадичні випадки даного інфекційного захворювання.

Гостра стадія поряд з розвитком делірію, онейроїда, маніакальних і депресивних станів, гіперкінетичного синдрому характеризується патологічною сонливістю (летаргією), коли хворі сплять і вдень і вночі, але для прийому їжі їх, хоча й із працею, але можна розбудити. Найбільш частою формою екзогенних психозів є делірій, що має певні особливості й характеризується застрашливими або зоровими галюцинаціями й фотопсіями.

Гостра стадія закінчується повним видужанням, або після більш-менш тривалого (від декількох тижнів до декількох років) періоду псевдо-неврастенічних розладів (порушення сну, дратівливість, зниження настрою з дисфоріями) і зниження психічної активності (слабість спонукань, апатія, адинамія, загальне вповільнення психічних процесів) починають виявлятися симптоми хронічної стадії.

Хронічна стадія характеризується паркінсонічними розладами, можливі минущі нав'язливі розлади, пароксизми рухового порушення з імпульсивними вчинками, епізоди сновидного потьмарення свідомості на тлі явищ загальної брадифренії. Можливі рідкі випадки затяжних галюцинаторно-параноїдних психозів.

Кліщовий (весняно-літній) енцефаліт. На території Росії спостерігається у вигляді епідемічних спалахів і окремих спорадичних випадків, головним чином, у тайгових районах Далекого Сходу, Сибіру й Уралу. Відзначалися епідемічні спалахи кліщового енцефаліту в Югославії, Чехословаччині, Угорщині, Австрії. Захворювання ставиться до природноочагових інфекцій, викликається нейротропним фільтруючим вірусом, резервуаром і переносником якого є іксодові кліщі. Через укус кліщів вірус передається людині.

Захворювання починається гостро після нетривалого інкубаційного періоду (7-21 день), можливі короткочасні продромальні скарги астенічного характеру (слабість, дратівливість). У гострій стадії захворювання спостерігається гноблення свідомості (оглушення, сопор, кома) і розладу свідомості по екзогенному типі (делірій, аменція, епілептиформне порушення).

Можливий розвиток шизоформних психозів депресивно-параноїдної і галюцинаторно-параноїдної структури з маячними ідеями переслідування, отруєння, зоровими й слуховими галюцинаціями (И. И. Лукомский, 1948, 1954; И. Б. Галант, 1965). Нерідко спостерігаються сутінкові розлади свідомості, психосенсорні порушення, афективні розлади по типі циркулярного психозу.

Комариний (японський, літньо-осінній) енцефаліт. На території Росії зустрічається в основному на Далекому Сході, викликається нейротропним вірусом, передається людині через укус комара. Захворювання поширюється по типу епідемій під час виплоду комарів (серпень-вересень), які є резервуаром для цього вірусу.

Гостра стадія звичайно протікає по типі кліщового енцефаліту. Вона починається із загально-мозкових і менінгеальних симптомів на тлі високої температури. Потім з'являються порушення свідомості від оглушення до коми, екзогенного типу психотичні стани (делірій, аментивна сплутаність, сутінкове потьмарення свідомості), галюцинаторно-параноїдні й депресивно-параноїдні психози.

Можливий розвиток гострої стадії у вигляді підвищеної сонливості, що нагадує летаргічний сон при епідемічному енцефаліті. У період видужання спостерігаються астенічні порушення. У хронічній стадії розвиваються амнестичні розладу по типу Корсаковського синдрому, ознаки стійкого органічного зниження психічної діяльності аж до органічної деменції. На тлі деменції можуть розвиватися короткочасні й оборотні психотичні розлади галюцинаторно-бредової структури.

Параінфекційні енцефаліти (менінгоенцефаліти). До цієї групи захворювань ставляться енцефаліти, що виникають як ускладнення загальних інфекційних захворювань, найчастіше при епідемічному паротиті й кору, набагато рідше при вітряній віспі й краснусі. Вони розвиваються переважно в дітей, проявляються потьмаренням свідомості від оглушення до коми й психотичними епізодами (делірій, сутінкове потьмарення свідомості). При корі психічні прояви захворювання більше важкі, чим при епідемічному паротиті. Вони характеризуються більше глибоким і тривалим потьмаренням свідомості й більше вираженими психотичними розладами. При епідемічному паротиті психози бувають рідко й звичайно в абортивному виді.

Діагноз і диференціальний діагноз. Розпізнавання захворювання будується на виявленні типових неврологічних розладів, характерних для гострої й хронічної стадії захворювання. Певне значення для діагностики мають лабораторні дослідження й у першу чергу дослідження спинномозкової рідини. Зміни спинномозкової рідини в гострій стадії захворювання нерізке виражені й неспецифічні: підвищення тиску, незначне збільшення змісту глобулінів, помірний плеоцитоз за рахунок збільшення лімфоцитів і лейкоцитів, збільшення змісту цукру, різні патологічні криві колоїдних реакцій. У хронічній стадії змін спинномозкової рідини, як правило, немає.

Значні труднощі викликає відділення затяжних ревматичних психозів від шизофренії. Для психозів, що виникають при ревматичному енцефаліті, характерний зв'язок виниклих психічних розладів з ревматичним процесом, наявність у структурі психозу психічної астенії, іпохондричної фіксації на реальних ознаках захворювання.

Гостра стадія епідемічного енцефаліту з летаргічними розладами вимагає диференціації з пухлинними процесами головного мозку. Диференціальний діагноз ґрунтується на особливостях неврологічного стану й результатах рентгенографії черепа й електроенцефалографії головного мозку в зіставленні з даними анамнезу. Важливою диференційно-діагностичною ознакою є той факт, що підвищена сонливість при епідемічному енцефаліті надалі може перемінятися завзятим безсонням (Э. Я. Штернберг, 1983).

Галюцинаторно-бредові й параноїдні психози в хронічній стадії розвитку енцефалітів вимагають диференціальної діагностики з аналогічними станами при шизофренії. Опорними пунктами в діагностиці енцефалітів є анамнестичні дані про перенесений гострий стан, а також особливості добової динаміки психотичних розладів з їхнім посиленням у нічний час, афективна насиченість переживань.

Прогноз. Епідемічний енцефаліт може закінчуватися повним видужанням, але набагато частіше відзначається несприятливий розвиток неврологічних і психічних порушень із переходом у хронічну стадію.

Судово-психіатрична оцінка. У судово-психіатричній практиці звичайно спостерігаються лише залишкові явища гострих енцефалітів, виразність і клінічні прояви яких визначаються більшою мірою не характером інфекції, а локалізацією й ступенем поразки головного мозку в гострій стадії захворювання, а також віком, у якому дане інфекційне захворювання було перенесено. Судово-психіатричне значення психічних розладів гострої стадії розвитку захворювання невелике.

У переважній більшості випадків протиправні діяння, чинені особами із залишковими явищами гострих енцефалітів, обумовлені їх неправильними соціально-моральними орієнтирами внаслідок виховання, корисливими й іншими психологічно зрозумілими мотивами, відсутністю позитивних соціальних установок, обмеженістю потреб на побутовому рівні в сполученні із кримінальним оточенням.

Наявність психопатоподібних розладів можуть сприяти здійсненню правопорушень проти особистості й хуліганських дій, зниження морально-етичних затримок приводить до здійснення суспільно небезпечних дій проти власності. При виражених психоорганічних розладах некритичність, нездатність до осмислення ситуації й зіставленню своїх дій із соціально-обмежувальними нормами й правилами моралі, підвищена збудливість і розгальмування потягів можуть приводити до здійснення правопорушень, спрямованих проти суспільної безпеки й громадського порядку, проти власності.

Судово-психіатрична оцінка осіб у хронічній стадії енцефаліту або осіб із залишковими явищами після перенесеного гострого енцефаліту визначається виразністю наявних психоорганічних розладів, наявністю психотичної симптоматики й містить у собі зіставлення особливостей психічного стану підекспертних з медичним і юридичним критерієм неосудності. При цьому наявні психопатологічні розлади можуть бути співвіднесені з поняттями "хронічного психічного розладу", "слабоумства", що є медичними ознаками критерію неосудності.

Глибина або ступінь виразності психічних порушень при судово-психіатричному огляді завжди співвідноситься з "здатністю усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними" (вольова й інтелектуальна ознаки юридичного критерію неосудності).

При цьому осудність має на увазі здатність до правильного розуміння значення своїх дій і можливість вільного вибору своїх учинків, а також наявність здатності до розуміння протиправності своїх учинків, караності вчиненого, здатність зіставляти чинені діяння із правовими й морально-етичними нормами. Всі ці психічні функції реалізуються за допомогою критичних здатностей, здатності прогнозування, пов'язаними з ними рівнем інтелекту й пам'яті, запасом знань, функцією мислення.

При психологічно зрозумілій мотиваційній стороні кримінального поводження, коли воно випливало з попередньої конфліктної ситуації або було обумовлено асоціальними установками особистості, і при цьому ці особи критично оцінювали ситуацію в цілому, розуміли протиправність своїх дій, ці стани не можуть бути кваліфіковані як хворобливі й не відповідають юридичному критерію неосудності.

У той же час необхідно вказати, що сама по собі психологічна зрозумілість мотивів протиправних дій не є однозначним свідченням на користь осудності. У багатьох хворих з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням мотивація протиправних дій формально має реально-побутовий характер, у значній мірі обумовлена асоціальними особистісними установками або попередньою конфліктною ситуацією.

Показниками глибини психічних змін, коли особа зізначається несамовитим, є виражені емоційно-вольові й интеллектуально-мнестичні розладу з порушенням критичних здатностей і слабістю операційної сторони мислення, різка дисгармонія психічного складу особистості, груба дезадаптація в сімейному житті й виробничих умовах, часті й клінічно обкреслені стани декомпенсації.

Визначальним при винесенні експертного висновку убік неосудності є грубе порушення соціального функціонування, стійка деструктивна поразка головного мозку із грубим психоорганічним дефектом, відсутність критики до свого психічного стану, що зложилася судово-слідчої ситуації, коли ці особи не розуміють до кінця правових норм, мало стурбовані тим, що з ними, відбувається, не усвідомлюють змісту й цілей вироблених з ними процесуальних дій.


25.02.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!