Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Історико-психологічні дослідження. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Історико-психологічні дослідження. Реферат

Г. Мерфі: поняттєві контро версії чи поступальний рух історико-психологічної думки?

Роль культурних детермінант в історико-психологічному дослідженні намагався висвітлити Г. Мерфі у своєму "Історичному вступі до сучасної психології" (1949).

До XIX століття вся по суті філософська психологія потрапляє, за волею Мерфі, в антецедентальну частину, куди зараховують психологічні теорії переважно XVII, XVIII та ранній період XIX століть. Сходження духу справжнього дослідження належить до другої половини XIX століття і насамперед пов'язане зі становленням експериментальної психології, теорії еволюції, фізіологічної психології, із впливом неврології. Автор зазначає постання структурного і функціонального типів психології. Окремо виділено плив В. Джемса на світову психологію, показано місце Вюрцбурзької школи у становленні наукової психології.

Із психологічних систем першої половини XX століття Мерфі виділяє біхевіоризм, асоціативні теорії, гештальтпсихологію, теорію поля, фрейдизм та його критиків. На завершення розглядається низка дослідних галузей, предметом яких є проблема вимірів інтелекту, фізіологічна психологія, дитяча психологія, соціальна психологія, нарешті проблема особистості та інтерпретація зв'язку всіх цих спрямувань. Упадає в вічі відсутність єдиної логічної засади цього поділу. Але такою є своєрідна ''вежа" історико-психологічного споглядання Мерфі.

Вихідним визначальним пунктом у психологічному поступі Мерфі вважає внесок на ґрунті досліджень В. Вундта та В. Джемса, а постання справжніх історико-психологічних досліджень він (досить проблематично) відносить на середину століття. Не просто факти, а концептуальний бік історичного руху психології цікавить Мерфі. При цьому він, уже з повною підставою, звертає особливу увагу на зв'язок історії психології з культурою, зокрема історією науки й філософією, називаючи їх "культурними детермінантами". Він підкреслює, що науковість стала головною ознакою сучасного психологічного мислення, особливо в Німеччині та США.

Предметом науки психології є не тільки сенсорні та моторні акти, а й взаємодія людей в їхній лінгвістичній, економічній, політичній поведінці. Поштовх для поступального руху психології дали значні досягнення людської думки: теорія відносності та операціоналізм - з ідеями релятивістського наближення до істини.

Мерфі показує національні відмінності в наукових інтересах у зв'язку з конфліктними ситуаціями політичних подій. Найбільшу увагу він приділяє німецькій психології з її великою духовною спадщиною, французькій психології з її медичним ухилом, англійській, американській, які вивели психологію з-під контролю філософії, але при цьому не звертається увага на те, що втрата цього зв'язку приводить до занепаду теоретичного мислення саме в психології. Мерфі нагадує, що США зосередили в собі половину психологів світу, доробок яких серйозно впливає на образ світової психології. Зауважимо: а чи визначає він її дійсну глибину?

Простежується вплив марксистської ідеології на психологічну думку в Радянському Союзі, але не вказується на дійсне значення ідей І. Павлова на становлення світової психології; при цьому ретельно відшукується "раціональне зерно" у парапсихології. Рушійну силу історичного руху психології Мерфі вбачає у ''контроверсії природного й виховного", чим, на його думку, визначається циклічність психологічного руху (але втрачається при цьому його поступальність. - Авт.).

Своєрідність коливання маятника цих спрямувань тлумачиться як провідна риса в історії психології. Підкреслюється також контроверсія соціального та біологічно-індивідуального, хоч індивідуальне за своєю суттю, на думку Мерфі, є соціалізованою істотою.

Ще одну антитезу Мерфі відшукує у взаємовідношенні цілого і частин (зокрема, "аристотелеві форми" і "демокритові атоми", "про-машинні" та "анти-машинні" теорії), піддаючи критиці "машинне" тлумачення. Наукові психологи, на думку Мерфі, намагаються досягти "інтегрованого погляду". який ґрунтується на використанні сукупності наук як важливої передумови творчого успіху. Мерфі сподівається, що "така інтеграція має шанси здійснитися в сучасну епоху".

Проте "економічні й політичні події... можуть знищити все, що постає у вільному науковому дослідженні, та звести роль учених до технічного обслуговування головного авторитету". Мерфі також сподівається, що науковий метод, застосований в лабораторіях і в соціумі, допоможе дати відсіч ударам, які загрожують вільному духові. дослідження, без якого психологія має швидко згорнутися в клубок і вмерти. Можна пригадати знамениті клубки із "Пер Гюнта" Г. Ібсена, що символізують нерозгорнуті, нездійснені потенції людських задумів.

Позиція Мерфі в історико-психологічній думці є досить типовою для позитивістськи (операціонально) міркуючих учених. За поняттєвими контроверзами вони не бачать історичної ходи психологічної думки, не встановлюють дійсні етапи її, не бачать те життєдайне зерно дослідження, з якого виростає "древо" історії психології. Такі історики чують окремі звуки, не сприймаючи мелодії. Це - їхня своєрідна "маленька трагедія".

Література

  1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
  2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
  3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
  4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
  5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
  6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
  7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
  8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
  9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
  10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
  11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
  12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып. 1. Т. 1.
  13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.


16.02.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!