Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Психологічний стан абсурду. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Психологічний стан абсурду. Реферат

Психологічний стан абсурду: розум і світ підтримують один одного, але не здатні об'єднатися. А. Камю (1913-1960)

На думку Альбера Камю, відомого французького екзистенціаліста, стан абсурду - це провідний екзистенціальний стан, який зумовлює та виявляє глибинне взаємовідношення людини і світу. Власне, екзистенціальний зміст цього стану визначається тим, які розум і світ, які підтримують один одного, не здатні об'єднатися.

Абсурд - це "розкол між сповненим бажань розумом і оманливим світом, між моєю ностальгією за єдністю та універсумом, який розсипався на безліч друзок, - протиріччя, яке їх об'єднує. Необхідно знати, чи можна жити абсурдом, чи ця логіка потребує смислу".

Людина живе розумінням двох вірогідностей - бажання абсолюту та єдності, з одного боку, і незводимості цього світу до раціонального й розумного принципу - з іншого. Куди спрямовувати вчинки людині: "вмерти, втекти від конфлікту або перевлаштувати на свій лад будівлю ідей та форм"?

Людина постійно ставить перед собою питання: чи повинне життя мати смисл, щоб був сенс його прожити; чи потрібно шукати цей смисл? Проте сьогодні іноді здається, що чим менше в житті смислу, тим більше підстав, щоб його прожити. Віра у смисл життя завжди передбачає шкалу цінностей, вибір, надання переваги. Віра в абсурд передбачає пряму протилежність цьому.

Абсурд виявляє рівноцінність наслідків усіх дій. Абсурдній людині властиве невір'я у глибинний смисл речей. "Вона пробігає по них, збирає врожай палких і натхненних образів, а потім її спалюють".

Абсурд - це викриття ілюзорних царств: "цей абсурдний і безбожний світ заселений ясно мислячими людьми, що втратили надії". Досить яскраво це виявляє процес творчості, коли розмірковування припиняються, й на поверхню вириваються абсурдні пристрасті.

Абсурдний твір ілюструє відмову мислення від практики, смиренну згоду бути усвідомленим як такий, що творить лише уявлюване, покриваючи мереживом образів те, що не має розумних підстав. "Якби весь світ був прозорим, не існувало би мистецтва".

Повертаючись до свого каменя, Сізіф споглядає непов'язану послідовність подій, що стали його долею. "Тягар завжди знайдеться". Завжди є місце роботі без користі, але в ній може бути смисл, якщо не брати подію глобально: "однієї боротьби за вершину досить, щоб заповнити серце людини". Тому й муки Сізіфа можна вважати доцільними, а його долю - щасливою.

Світ сповнений абсурду. Це наслідок не лише багатоманітності неосяжного світу з його зчепленням частинок-подій, а і того факту, що в нього залучена людина зі своїми екзистенціальними пристрастями, які можуть задовольнятися лише за рахунок інтересів, гідних і життя інших людей. Як стверджує Камю, людина повинна відмовитися від намагання знайти в усьому цьому смисл. Лише віднайшовши цілісність творчого акту, людина відчуває смисл життя, починає бачити у ланцюжку подій логіку творчого пошуку. Проте порожнеча, що настає після акту творіння, спонукає людину до нових пошуків, а отже - до нового акту творіння.

Іноді людина хапається за поверхові риси, які абсолютизує, а потім поринає у безсмислені вчинки та виправдовує їх, навіть усвідомлюючи, що вони абсурдні. Чим більше людина осягає, тим більше вона усвідомлює неосягненість того, що відбувається, і втрачає мужність охопити єдиною ідеєю все це багатоманіття негативно-абсурдних сторін життя.

Важко жити в абсурді! І разом з тим - легко, зрозумівши неосягненість багатоманітності світу.

Згідно з ідеями Камю, те, що людина нічому не дивується, є ознакою абсурдного роману. Секрет Кафки - у фундаментальній двосмисленості. Він весь час балансує між природним і незвичним, особистим і універсальним, трагічним та буденним, абсурдом та логікою. Все це - дійсні антиномії, в яких блукає людина. Саме тому, що світ є абсурдним, людина винаходить логіку, щоб скласти про цей світ уявлення, віднайти його смисл і жити осмислено, з надією, цілеспрямовано, виправдано, усвідомлюючи своє призначення.

Але якщо зробити спробу виправдати абсурд, то жах усвідомлення цього стає священним. Такий абсурд був виражений в італійському неореалізмі. Відомий анекдот про божевільного, який ловив рибу у ванні. Лікар запитує: "А якщо клюне?" і отримує відповідь: "Бути того не може, ідіот, це ж ванна!" Наскільки абсурд пов'язаний з надлишком логіки! Але й у Шекспіра: "у цьому божевіллі є система" ("Гамлет ").

Людина, тікаючи від абсурду, шукає смисл. Але визначивши його і будуючи на ньому життя, стає злочинною, оскільки намагається з такою ж прямолінійністю розв'язати всі питання, "принижуючи цим поліфонію світу". І ця логіка життя сама по собі є неймовірно абсурдною, якщо людина віддається їй безоглядно. У настійливості досягнення абсурдності Камю бачить трагічність людини та її існування.

Коли Протагор оголосив міру всіх речей, то мова йшла по суті про міру між логікою і абсурдом. Можливо, тому Камю пов'язує абсурд із надією: чим трагічнішою постає доля людини, "тим більш нагальною та зухвалою стає надія". Жахливий і в той же час фантастично привабливий світ, в якому навіть кроти "схибились на надії". Той, хто нічого не бачить, і той має надію.

Література

  1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
  2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
  3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
  4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
  5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
  6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
  7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
  8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
  9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
  10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
  11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
  12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып. 1. Т. 1.
  13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.


14.02.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!