Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Внесок у психологію Сімони де Бовуар. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Внесок у психологію Сімони де Бовуар. Реферат

Психологія "другої та першої статі". Моє буття у зв'язку з буттям іншого. С. де Бовуар (1908 - 1986)

Своєрідний внесок французької письменниці й філософа Сімони де Бовуар, дружини Ж. П. Сартра, у розвиток екзистенціальної психології полягає насамперед у висвітленні взаємостосунків чоловіка і жінки з певною науково-популярною відвертістю.

Статеве визначення людини розкрито у творах Бовуар досить усебічно - в плані історичної психології, психології вікової, індивідуальної, особистості, психології творчості і т. д. її перу належать автобіографічні твори:

  • ''Мемуари гарно вихованої дівчини" (1958),
  • ''Сила зрілості" (1961),
  • "Сила речей" (1963),
  • "Душа легше смерті" (1964),
  • але найбільший інтерес становить психологічне дослідження "Друга стать " (1944).

Бовуар аналізує взаємозв'язок статей, використовуючи і критично обмірковуючи підходи психоаналітичні, структурно-антропологічні та ін. · Вона дає своє оригінальне тлумачення суперечності жіночого існування - природного та особистісного - на ґрунті моралі екзистенціалізму. Аналізується протиставлення жіночого і чоловічого. "Вона" історично виступає як "інше", а "він" як суб'єкт та абсолютне число. Мабуть, у з'ясуванні історично складених стосунків, і на це звертає увагу Бовуар, суттєво допомагає розгортання теми "Пан і Раб" у "Феноменології духу" Гегеля.

У зв'язку з цим слід було б поставити більш точно питання про взаємозалежність у відношеннях чоловіка і жінки, про характер пізнання однієї статі іншою, про їхню реальну взаємодію на різних рівнях стосунків. Гегель зазначав, що існує серйозна діалектика у відношеннях між Паном і Рабом: як раби залежать від панів, так і пани залежать від рабів, адже останні створюють для них умови життя не тільки матеріального, а й ідеального змісту. Цю тему порушує і Бовуар, але робить наголос більше на залежності жіночої статі від чоловічої, не вбачаючи того, що характер живої взаємозалежності завжди позначається діалектичним зв'язком.

Чоловік має більшу фізичну силу, жінки - більше краси, умовно кажучи, фізичної. Характер поневолення однієї статі іншою має ці дві підстави - фізичну силу і фізичну красу. Тому однобічно говорити про характер поневолення жінки чоловіком немає підстав, адже сам поневолювач є поневоленим поневолювати, тобто перебуває у рабстві. Пан, який поневолює, зосереджує на цьому поневоленні всю свою психіку і сам є поневоленим.

Бовуар подає енциклопедичний огляд та аналіз відношень чоловіка і жінки - від ідеальних до суто тілесних, від біологічного тлумачення до психічного й філософського. Вона висвітлює історичну психологію, акмеологію та екзистенціальну філософію цього питання. І хоч насамперед її цікавить доля жінки в історично-суспільному плані, у всебічному розгляді цього питання вона зачіпає й чоловічу стать, а головне - різнобічність стосунків між статями. Розкриваються найголовніші рівні цих стосунків, що з'ясовується на цілому каскаді цінностей, які уособлюють дві статі.

Сувору теорію у всеозброєнні діалектичного методу Бовуар органічно поєднує з художнім викладом проблеми. Це своєрідна риса екзистенціального психолога, а не просто популяризатора загальних положень.

Ідея краси обох статей передбачає ідею всезагального, особливого та одиничного, яке є індивідуально-неповторним. Через це останнє "просвічується" всєзагальна природа ідеалу краси, що має трансцендентальний характер. Любов є і способом, і смислом визнання іншого.

Предмет любові є саме Інше. Воно протистоїть закоханому суб'єктові і разом з тим прагне злитися з ним. Це протистояння спрямоване проти зникнення сил індивідуальності в іншому. Отже, в любові постають дві ґрунтовні тенденції: самозаперечення і зникнення в іншому та відстоювання своєї самості саме в екзистенціальному смислі. Це є головною суперечністю любові і разом з тим - моделлю буття взагалі.

Саме любов розкриває всю драматургію людського буття, яка випливає із необхідності бути самим собою в самодостатньому існуванні. Однак тут постає підсвідоме усвідомлення того, що бути самим собою, перебувати в індивідуальній самодостатності неможливо, ущербно. Треба пов'язати себе з іншим, з іншою статтю через трансцендентальну красу в її чуттєвому індивідуалізованому вияві.

Відтак статеві стосунки, які є тілесним зосередженням любові, її "згортанням", як сказав би М. Кузанський, а не просто чуттєвим акме, пов'язують двох осіб у страждальному екстазі - статевому злитті, коли кожний у самозабутті, зливаючись з іншим, відчуває лише свої статеві відчуття оргазмового ґатунку. Саме в цьому акті людина ніби зникає в іншому, перебуває у його полоні, забуває, втрачає себе і разом з тим, головним чином, перебуває у полоні гостроти саме свого відчуття і знає себе лише через оргазмовий стан. Після його завершення раптом яскраво усвідомлюється одноосібність буття, людина хоче наповнити його духовним змістом, щоб відчувати і продовжувати зв'язок з іншим. Тоді постають морально-духовні відношення, які мають перебороти відчуження, вичерпаність після статевого акту.

Втрата самостійності в іншому вимагає вироблення моральних стосунків, які розвинули б у повному змісті втрачену самостійність особистості. Моральні стосунки між чоловіком і жінкою мають свій головний предмет у тому, щоб уберегти себе на статевому тлі від втрати самості і постати перед Іншим як самодостатній, а не ув'язнений Індивід.

Юнацька дружба має ті ж засади, але вона зникає зі зрілістю людини, коли постають індивідуалізовані риси Іншого і ніщо більше не може з'єднувати людей. Навпаки, кохання, любов, з точки зору гідності особистості, мають органічно поєднати дві статі і разом з тим показати можливість піднятися до загального гуманного ідеалу.

Бовуар наголошує переважно на тому, що у сполученні статей жінка, як стать слабка, терпить поразку (незважаючи на відповідні тлумачення феміністичного характеру). З погляду екзистенціальної філософії поразка завжди виступає обопільною, адже люди у взаєминах мають поступитися своєю індивідуальністю.

Саме риси людини як такої, що піднімається над обмеженістю статі, зберігають людську гідність, і саме з позиції збереженої гідності люди різної статі мають вступати в договірно-правові та природно-статеві відносини. Особистість як само-завершена людина та людська стать, яка все ж визначає особистісні риси, мають бути поєднані.

Резюмуючи свої думки, Бовуар зауважує, що у зіткненні обох статей в обмін на свободу жінки дарують фальшиві скарби так званої жіночості. Кожна стать - це кін, на якому розігрується драма плоті й духу, скінченності й трансцендентності. І на чоловіків, і на жінок чатує смерть, і вони над усе потребують одне одного. Свобода цілюща і для чоловіків, і для жінок, і якщо вони скористаються з неї належно, то більше не буде підстав сперечатися щодо якихось привілеїв, і між ними виникнуть братерські стосунки.

Ні, між двома статями є зв'язок, який реалізує істинну безконечність, стверджує безсмертя. Існує "вічно жіноче", як існує й "вічно чоловіче", хоч Бовуар трохи глузливо використовує ці поняття. Але саме у взаємному тяжінні чоловіка і жінки реалізується вічність - і не просто у породженні потомства, а у почутті вічності, коли чоловік і жінка йдуть взаємно назустріч, залишаючись самими собою, і в акті любові переживають вічність. Вона не десь у потойбічному майбутньому, а існує вже тепер і долає уявлення про неминуче знищення. В іманентності любовного поривання виявляється трансцендентність людського буття, в якій реально здійснюється його справжня вічність.

І раптом несподіване визнання Бовуар: залежність, нижче становище в суспільстві, знедоленість надають жінці неповторної окремішності, створюють неповторний жіночий характер, і цього ніхто не може заперечувати.

А ось чудове резюме: суперечності між плоттю і духом, минулим і вічним, запамороченням іманентності і покликом трансцендентності, повною втіхою і повним забуттям ніколи не зникнуть; у сексуальних стосунках завжди матеріалізуватимуться напруження, страждання, радість, поразки і тріумф. Визнаючи одне одного суб'єктом, кожен залишиться для іншого іншим; рівність стосунків не знає тих див, які виникають через поділ людства на дві статі: бажання, володіння, кохання, мрій, прагнень.

Тут пригадуються безсмертні рядки шекспірівської п'єси "Упокорення непокірливої", де кожній статі надано певної ролі, і в їхній грі-взаємодії постає чудова гармонія, що значно вище будь-яких філософських, етичних, психологічних, соціокультурних дефініцій. Із цих рядків слід починати новий цикл міркувань, сповнених істини психології. Катаріна дає настанови своїм подругам, інтуїтивно вирішуючи велику проблему подружнього життя:

Не для того ли так нежны мы и слабы, Неприспособлены к невзгодам жизни, Чтоб с нашим телом мысли и деянья Сливались в гармоничном сочетанье...

Чужую роль играть мы не должны. Умерьте гнев! Что толку в спеси вздорной? К ногам мужей склонитесь вы покорно; И пусть супруг мой скажет только слово, Свой долг пред ним я выполнить готова.

Література

  1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
  2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
  3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
  4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
  5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
  6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
  7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
  8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
  9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
  10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
  11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
  12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып. 1. Т. 1.
  13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.


14.02.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!