Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Ідею функціоналізму Анохіна. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Ідею функціоналізму Анохіна. Реферат

Ідею функціоналізму (як єдності інтегративної активності мозку та організму) запропонував П. К. Анохін у 1939 р. стосовно вихідних, основоположних проблем фізіології, психології, кібернетики

Принципові риси висунутої Анохіним теорії функціональних систем було викладено так: можна констатувати наявність системоорганізуючого фактора, який визначає утворення кооперативних відношень між компонентами системи, що містять функціонально корисний результат. Така кооперація стає можливою, якщо система перманентно обирає "ступені свободи" кожного системного компонента (мова може йти, наприклад, про синаптичну формацію нейрона).

Таким чином, зворотна аферентація в результаті виробляє реорганізований ефект щодо кооперативних відношень між системою компонентів; певний специфічний ключ механізмів (внутрішня архітектоніка) не може збудувати для дослідника концептуальний міст від рівня інтеграції до рівня найтонших механізмів мозкової систематичної активності з молекулярним рівнем включно.

Ці основоположні механізми функціональної системи забезпечують безперервну самоорганізацію і пластичну адаптацію у відношенні до змін зовнішнього середовища.

Було визначено ключові механізми функціональної системи:

  • а) аферентний синтез;
  • б) прийняття рішення;
  • в) акцептор результатів дії;
  • г) програма дії;
  • д) результат дії;
  • е) зворотна аферентація, яка містить усі параметри результату;
  • є) порівняння реальних результатів з тими, які передбачувались наперед в акцепторі результатів дії.

Теорія функціональних систем дає змогу вивчати й оцінювати складні процеси в життєдіяльності цілого організму. Отже, функціональна система складається з певної кількості вузлових механізмів, кожний з яких займає своє місце і має певне специфічне призначення.

Перший з них - аферентний синтез, в якому виділяють чотири обов'язкових компоненти: домінуючу мотивацію, обстановкову та пускову аферентацію, а також пам'ять. Взаємодія цих компонентів зумовлює процес прийняття рішення.

Будь-яка цілеспрямована дія тварини або людини відбувається лише за наявності відповідної мотивації, що формується на основі потреби (фізіологічної, соціальної тощо). Якщо немає такої мотивації, поведінка не реалізується. Тому у ситої тварини неможливо виробити травний умовний рефлекс, оскільки немає мотивації голоду. Відповідно, для формування цілеспрямованої поведінки необхідна відповідна актуалізація (збудження) певних нервових центрів з одночасним пригніченням інших центрів. Тобто мотивація дії або поведінки має бути домінуючого.

Поведінковий акт залежно від довколишніх умов може здійснюватися по-різному, тобто обстановкова аферентація визначає характер дії.

Третій компонент аферентного синтезу - пускова аферентація, тобто збудження, що безпосередньо викликає поведінкову реакцію. Зовнішній вияв умовного рефлексу починає розгортатися тільки в момент включення відповідного сигналу, який виконує роль пускового стимулу. Саме тому збудження, що виникає при дії такого конкретного подразника, називається пусковою аферентацією.

Четвертим компонентом аферентного синтезу є пам'ять, тобто минулий досвід людини або тварини. Досягти однієї і тієї ж мети можливо різними способами, тому минула пам'ять підказує характер реакції або необхідну лінію поведінки індивіда.

Але перед тим як буде прийняте рішення, повинна здійснитися обробка всіх чотирьох компонентів аферентного синтезу, тобто їх порівняння, взаємодія. В основі аферентного синтезу лежить явище конвергенції (взаємодії) збуджень різної модальності на полі-модальних нейронах мозку, які здатні відповідати збудженням на декілька подразників, причому не тільки сенсорних (звукових, зорових, тактильних та ін.), а й біологічно (і не тільки!) значущих (травних, больових тощо).

Ці нейрон-динамічні процеси зумовлюють диференціювання та оцінку можливих результатів діяльності певної функціональної системи до того як буде прийняте рішення щодо отримання цілком визначеного результату, тобто результату, що найбільше відповідає даній домінуючій мотивації в даній обстановці (ситуації).

Як стверджує Анохін, всі ці різно-модальні збудження відбуваються на одному нейроні, де й проходить обробка інформації, тобто конвергенція збуджень на нейроні є універсальним робочим фактором його інтегративної діяльності. У цьому нейроні відбуваються складна переробка та перекодування інформаційної значущості всіх численних збуджень, що надійшли до нього, в одне-єдане аксонне збудження. Відповідно, це збудження, що виходить з нейрона, повинно мати дуже складне кодове значення, тобто за своїм інформаційним смислом має відповідати інтегративному стану цілого нейрона.

Аферентний синтез та прийняття рішення зумовлюють побудову програми дій, тобто формується специфічний набір еферентних імпульсів, які повинні забезпечити периферійну дію, а потім і сполучення складових відповідного результату, що є основним завданням поведінкового акту.

Одночасно з програмою дій постає ще один важливий механізм функціональної системи - акцептор результату дії. Він являє собою модель майбутнього результату дії, отриманого внаслідок виконання певної поведінкової реакції, копію того еферентного набору імпульсів, який створюється на основі прийнятого рішення. Відповідно, одночасно з надходженням цього еферентного образу імпульсів до виконавчих органів його копії повинні формувати в мозку модель (копію) майбутнього результату дії.

Якщо поведінковий акт виконаний неправильно або тільки частково, мозок отримує цю інформацію. Від виконавчих органів до нього надходить зворотна аферентація у вигляді розрядів аферентних імпульсів, і цей зворотний зв'язок є необхідним компонентом будь-якої функціональної системи.

Якщо параметри результату дії не відрізняються від намічених, то зразок зворотної аферентації збігається зі зразком акцептора результату дії, і дія завершується. Коли такого збігу немає, виникає розузгодження акцептора результату дії зі зворотною аферентацією, що приводить до посилення орієнтуючої реакції тварини або людини, внаслідок чого знову запускається вся функціональна система і цикл повторюється до отримання очікуваних за програмою результатів.

Теорія випереджаючого відображення дійсності - науковий підсумок, здійснений Анохіним з метою розкриття характеру життєвої активності організму. Зовнішні впливи на організм (А, Б, В, Г, Д і т. д.), систематично повторюючись протягом певного часу, викликають у протоплазмі живої істоти певний ряд хімічних реакцій (а, б, в, г, д). Протоплазма набуває можливості відображати в мікро-інтервалах часу своїх хімічних реакцій послідовність подій зовнішнього світу, які за самою своєю природою розгортаються в макро-інтервалах часу. Досить появи першого фактора (А), щоб привести в активний стан усю послідовність ланцюга хімічних реакцій.

Швидкість хімічних реакцій протоплазми забезпечує випередження організмом розгортання послідовних, що багато разів повторюються, зовнішніх впливів. Цю властивість Анохін розцінював як живий універсальний і єдино можливий шлях пристосування організму до зовнішнього світу.

Вся історія тваринного світу показує вдосконалення цієї найдавнішої закономірності, яку Анохін називає випереджаючим відображенням дійсності. Ряд впливів середовища набувають при цьому сигнального значення, а ланцюги послідовних хімічних реакцій, що утворилися на цій основі, постають як тимчасові зв'язки.

Центральна нервова система розглядається як субстрат високої спеціалізації, який розвивався у вигляді апарату максимального і най-скорішого випередження послідовних і повторюваних явиш зовнішнього світу. Беззаперечно те, що умовний рефлекс в його сигнальній функції тлумачиться як окремий випадок високо-спеціалізованих форм випереджаючого відображення дійсності.

Загалом теорія функціональних систем є досить ефективною спробою різнобічне й цілісно представити поведінковий акт у сукупності фізіологічних механізмів, що забезпечують поетапне його розгортання від початкового до кінцевого моменту.

Література

  1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
  2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
  3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
  4. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып. 1. Т. 1.
  5. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.


13.02.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!