Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Предмет вивчення генетичної психології. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Предмет вивчення генетичної психології. Реферат

Генетична психологія, на відміну від генетичної епістемології (за Ж. Піаже), яка вивчає лише розвиток понять, судження і умовиводи у дітей різного віку, повинна мати більш глибокий і широкий предмет своїх дослідження

Генетична психологія має вивчати:

  • а) виникнення психічних явищ,
  • б) їхнє походження,
  • в) становлення у життєвих процесах,
  • г) функціонування,
  • д) відродження після втрати ними дійових функцій.

Тобто генетична психологія повинна вивчати об’єктивні процеси зародження нових психічних явищ, які були в надрах попередніх, становлення нових психічних механізмів і знання про них на основі знайдених передумов.

Наші дослідження (С. Д. Максименко, 1981) дають підстави для виділення серед багатьох провідних принципів:

  • принцип аналізу за одиницями (визначення вихідного суперечного відношення, що породжує клас явищ як ціле),
  • принцип історизму (принцип єдності генетичної та експериментальної лінії дослідження),
  • принцип системності (принцип цілісного розгляду психічних утворень),
  • принцип проектування (принцип активного моделювання, відтворення форм психіки в особливих умовах).

Отже, поряд з експериментально-генетичним методом дослідження використовуються й інші підходи до вивчення предметів генетичної психології.

Еволюцію формуючого експерименту можна представити у вигляді ряду етапів, що характеризують розширення психічної реальності, яка підлягає формуванню:

  • а) властивість, або особливість, психічного процесу,
  • б) психічний процес,
  • в) розумова дія,
  • г) цілісне психічне новоутворення в умовах формування діяльності.

Якісно новий етап у розвиткові генетичної психології зумовлений переходом до експериментально-генетичного методу дослідження. Оригінальність нового методу характеризується синтезом, власне, психологічного дослідження з проектуванням нових форм засвоєння людиною суспільно-культурних цінностей, нових ефективних форм навчально-виховного процесу, завдяки якому стає можливим розкриття закономірностей психічного розвитку дитини.

Цілком природно, що межа в досягненні нового, а також адекватне осмислення його в рамках існуючих концептуальних конструкцій не можуть мати довільний характер, а тісно пов'язані із самою процедурою (логікою, способом) опосередкованого відображення об'єктивного світу, яка виражається у формі методу.

Тому на сучасному етапі розвитку психологічної науки з'ясування й розробка методів дослідження набувають особливого значення. В умовах нинішнього етапу соціально-економічних перетворень створюються деякі нові матеріальні, соціальні та культурні передумови для втілення у життя головної мети суспільства - всебічного розвитку людини.

Як і будь-який науковий метод, він генетичними коренями пов’язаний з практичною діяльністю людини, випливає з неї - з одного боку, а з другого - є проекцією теорії предмета генетичної психології - сукупності властивостей і законів розвитку психічної дійсності, узгоджених між собою, і з об’єктивною логікою предмета, над яким працює дослідник.

Втім, будь-яка зріла теорія предмета виступає в організації і проведенні дослідження як його метод. Це стосується і споріднених теорій, які ще не мають власних методів дослідження. Разом з тим теорія як метод, здатна до добору і визначення змісту і послідовності дослідницьких операцій в експерименті.

Тобто розбіжності між методом і теорією лише функціональні: теоретичні результати попереднього дослідження стають складовою методу - вихідного пункту і умовою наступного експерименту.

Розглядаються деякі принципи побудови учбового матеріалу - умови подальшої психологічної організації учбового матеріалу. Втілення експериментально-генетичного методу в учбову діяльність вимагає вичленування конкретних логіко-психологічних принципів організації учбового матеріалу. Ними виступають:

  • Принцип перетворення ситуації з метою з’ясування загального відношення змістової системи.
  • Принцип моделювання виділеного відношення в графічній чи знаковій формі.
  • Принцип перетворення моделі відношення для вивчення його властивостей в "чистому вигляді".
  • Принцип виділення і побудови серії часткових конкретно-практичних задач, які розв’язуються загальним способом.

Зважаючи на сказане, генетична психологія повинна звернутись до переосмислення свого теоретико-методологічного апарату, розглянути й осмислити свій власний розвиток і таким чином виявити й сформулювати перспективні напрями в теорії й методології вікової та педагогічної психології. Звідси випливає і актуальні її проблеми: дати об'єктивну оцінку існуючим методологічним напрямам, висвітлити нові ідеї, визначити їхній евристичний потенціал у галузі дослідження.

Відомо, що рівень розвитку будь-якої науки визначається змістовністю та дієвістю її методичного арсеналу, причому кожний, порівняно завершений етап у розвитку науки потребує осмислення своїх досягнень та пошуку нових шляхів дослідження та адекватних їм методичних засобів. Адже, за словами видатного психолога Л. С. Виготського, подальше просування по прямій лінії, просте продовження тієї ж самої роботи, поступове накопичення матеріалу стає вже безплідним або навіть неможливим.

Отже, щоб іти далі, треба намітити шлях. Визначення шляху дослідження потребує в першу чергу й вікова та педагогічна психологія, і зокрема та її галузь, яка безпосередньо пов'язана з вирішенням завдань, що стоять сьогодні перед системою освіти.

Крім автора у підготовці книжки взяли участь: Шатирко Л. О., Данченко Г. В., Куценко Т. Г., Швалб Ю. М., С. Д. Максименко "Генетична психологія: проблеми перспективи (основи концепції)".

Використання поняття "генезис" для розуміння експериментально-генетичного методу дослідження психічних явищ дає можливість розглядати їх з точки зору походження, породження, становлення і перетворення в процесі навчання і виховання людини.

У статті розглядаються механізми перетворення змісту і форм відображення в психіці, свідомості і діяльності людини, за посередництвом яких відкриваються можливості створення з природної чутливості людини новоутворень - механізмів творчості.

Операціональні перетворення зовнішніх впливів у психічні явища відбуваються за схемою: задаток - здібність - механізм. Створення психічних механізмів діяльності людини здійснюється за такою схемою: становлення - зміни - рух - розвиток - творчість.

Ключові поняття:

  • задатки,
  • здібності,
  • механізми,
  • становлення,
  • зміна,
  • рух,
  • розвиток,
  • дія,
  • експериментально-генетичний метод,
  • діяльність,
  • творчість.

Підходи до проблеми

Для психології ключовим, що задає напрям будь-якому дослідженню або теорії, і разом з тим, визначаючим стратегію пізнавальної діяльності є поняття "людина".

Вважається, що якраз це поняття повинно бути покладено в основу світоглядної установки, що визначає характер різних предметів психологічної науки, так і способу їхнього розгортання, як у різних предметах психологічної науки, так і способах проектування його діяльності.

Якщо допустити, об'єктом психології виступає сутність людини - сукупність суспільних відносин, в яких вона живе і діє, тоді таке розуміння людини визначає межі категоріального бачення і задає світоглядну функцію для розбудови системи предметів різноманітних досліджень психічних явищ. Зокрема, це стосується і генетичної психології, предмет дослідження якої має бути визначений з дотриманням усіх методологічних умов об'єктивності.

Мета генетичної психології людини - вивчити умови, за яких вона у процесах перетворення змісту і форм своїх психічних явищ, станів свідомості і способів дій може досягти такого рівня досконалості психічних механізмів діяльності, коли виникне здібність здійснювати відкриття, винаходи або створювати художні образи. Тобто, мета - знайти закономірностей генезису змісту, недиференційованої чутливості людини, для створення механізмів творчості.

Генетичні ідеї, ідеї зародження, виникнення і наступного процесу функціонування, який приводить предмет чи явище до певного стану, виду, змін того-таки предмета або явища - були в центрі уваги вже античних філософів і мудреців, які замислювалися над питаннями виникнення і становлення явищ. В наступному, внаслідок тривалого дослідження процесів генезису, ще задовго до побудови теорії генезису, був створений генетичний метод наукового пізнання.

Як і у давнину, для якої характерне міфологічне знання, так і на сучасному етапі розвитку методів науки, генетичний метод дослідження передбачає аналіз певного вихідного стану предмета чи явища і розбудова з цих знань наступних перетворень.

Історично генетичний метод виник внаслідок утвердження в науці, (починаючи з ХУП ст.) ідеї розвитку: у математиці - диференційного обчислення, в геології - теорії Лайєля, в космогонії - гіпотези Канта-Лапласа, в біології - теорія Ч. Дарвіна і тощо.

Основна мета генетичного дослідження - вияв зв'язків явищ, які вивчаються, у часі, вивчення переходів від менш розвинутих до більш досконалих форм існування і функціонування предметів і явищ. У філософії Гегеля генетичний метод покладено в підвалини феноменологічного аналізу свідомості, який має на меті показати історичні метаморфози форм свідомості і розкрити становлення науки як способу добування наукового знанням.

Проникнення генетичного аналізу в науки, які вивчають процеси розвитку, привело до утвердження генетичного методу як особливого методу пізнання і виникнення спеціальних галузей знання: теорії еволюції, походження видів, генетичної соціології, генетичної епістемології, генетики поведінки тощо.

Можна констатувати певну сталість загальної спрямованості еволюції теоретичних поглядів у психології, які дедалі більше прагнуть залучити до арсеналу своїх загально-психологічних теорій дослідження і результати генезису психіки, свідомості і діяльності.

Разом з багатьма розділами психології, які почали посилено розвиватися наприкінці Х1Х - на початку ХХ ст., привернула до себе увагу і дитяча психологія. Поштовх до розвитку цієї галузі психології був зроблений Ч. Дарвіним, який випустив у світ книжку "Биографический очерк одного ребенка", де були наведені ретельні спостереження над процесами психічного розвитку. Найбільшої популярності набули в той час праці В. Прейера "Душа ребенка" і В. Штерна "Психология раннего детства". В подальшому розвитку науки застосування генетичного методу в психології пов'язане з іменами Д. Болдуіна, К. Гросса, Карла і Шарлотти Бюлер, А. Біне, А. Валлона, Е. Клапареда, Р. Заззо, Ж. Піаже та інших.

Генетичний метод у дослідженні проблем дитячої психології широко використовувався К. Д. Ушинським, П. К. Каптеревим, А. Ф. Лазурським, і. А. Сікорським в дореволюційній Росії. У розуміння законів розвитку психіки дитини, а тим самим і в загальну психологію зробили П. П. Блонський, Л. С. Виготський, А. В. Запорожець, Г. С. Костюк, О. Н. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн та інші.

При цьому помилковою вважаємо думку, що саме лише використання генетичного методу в психологічному дослідженні, відразу відносить автора та його праці до галузі генетичної психології. Генетичний метод, використаний в певній галузі психології, є способом дослідження її предмета, заснований на аналізі його створення і становлення до повноцінного функціонування.

Але коли йдеться про конкретну науку, ми міркуємо, що вона визначається наявністю відрефлексованих компонентів: пізнавальної ситуації, предмета дослідження, сукупності психічних фактів, на основі яких розгортається предмет дослідження. При цьому до складу поняття "пізнавальна ситуація" входять такі елементи:

  • а) пізнавальні труднощі, зумовлені усвідомленням суперечності між знанням і незнанням;
  • б) "білі плями" в предметі дослідження;
  • в) вимоги до продукту дослідження, який треба одержати;
  • г) засоби організації та реалізації наукового дослідження.

Предмет генетичної психології - більш складне явище. Він включає в себе:

  • а) дійсність, над якою дослідник працюватиме;
  • б) завдання чи низка завдань, які він повинен розв'язати;
  • в) різні наукові описи, що містять у собі відображення цієї дійсності;
  • г) дослідницькі засоби - наявні або які треба створити;
  • д) згадувані вже вимоги до продукту дослідження, який є результатом застосування засобів і смислу задачі;
  • є) продукт дослідження - елементи теорії предмета і технологічні рекомендації про його подальше вивчення або практичне вдосконалення.

Практична сфера розгортання предмета дослідження спирається безпосередньо на методи спостереження та експерименту.


12.02.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!