Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Діти "групи ризику": дослідження психологічних особливостей. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Діти "групи ризику": дослідження психологічних особливостей. Реферат

В даний час проблема важких дітей особливо актуальна, тому що зростає кількість безпритульних дітей, здійснюючих аморальні вчинки, які ведуть асоціальний спосіб життя

Зараз інтерес до проблеми поведінки дітей з відхиленням значно зріс, що й обумовило необхідність більш ретельного дослідження причин, форм, динаміки девіантної поведінки, а також вивчення особистості дитини, що схильна до поведінки з відхиленням.

Складність визначення поняття "поведінки з відхиленням" в тому, що оцінка будь-якої поведінки має на увазі її порівняння з якоюсь нормою.

Девіантною називають поведінку, що відхиляється від норми, є нестандартною. Вона завжди пов'язана з якою-небудь невідповідністю людських вчинків, дій, видів діяльності, розповсюдженим у суспільстві або групах нормам, правилам поведінки, ідеям, стереотипам, чеканням, установкам, цінностям.

Таким чином, аналіз літературних джерел показує, що у вітчизняній психології та педагогіці багато досліджень присвячено проблемі важких, педагогічно занедбаних дітей, яких ще називають важковиховуваними. Для них характерні відхилення в поведінці від прийнятих у суспільстві соціальних норм, вони погано піддаються виховним впливам з боку дорослих, активно чинять опір їхнім вимогам.

Традиційно причини такої поведінки вчені бачать в особливостях сімейного виховання, насамперед розбещений, аморальний стан батьків, відсутність нагляду та опіки, низький рівень розвитку головних психічних функцій, у незадовільній роботі педагогів, у впливі "вулиці" і неформальних груп, у суб'єктивному відношенні дитини до себе, своєї поведінки та оточення [3,4].

Слід підкреслити, що такі вчені як Бехтерєв В. М., Каптерєв П. Ф., розуміли, що основні причини появи "важких дітей" лежать не тільки в несприятливих умовах життя і вадах виховання, а в самому державному устрої, який провокує подібні явища, коли значна частина населення знаходиться за межею бідності. Все це спричинило за собою погіршення взаємин між людьми, загострення конфліктів. І як показують реальні дані досліджень, багато дітей, втомившись від домашніх скандалів добровільно ідуть з життя, частина дітей, що регулярно піддається в родинах насильству, не витримує і починає бродяжити.

Випереджаючи пошук шляхів підтримки дітей "групи ризику", нами була розпочата спроба виявити і вивчити цих дітей у звичайних класах Слов'янської школи №8, №12. Перед початком дослідження були вивчені документації, які свідчать про об'єктивні дані про родини учнів. Результати свідчать, що 46% дітей живуть у родинах інвалідів, безробітних, у неповних родинах, багатодітних. Проведено ряд бесід, які були спрямовані на виявлення відношення підлітків до алкоголю, наркотиків і протиправної поведінки, а також на з'ясування проблем міжособистісних взаємин з однолітками, батьками і вчителями.

На першому етапі дослідження стало виявлення особливостей системи міжособистісних відносин, що склалися між дітьми за час спільного навчання протягом декількох років. За допомогою соціометричної методики було встановлено положення кожної дитини в класі. Були виявлені:

  • "соціометричні зірки" - самі улюблені і шановні діти;
  • "ті яких частіше обирають" - діти з прекрасним, стабільним положенням;
  • "приймаємі" - положення яких нестабільно, у них немає друзів, теплих відносин;
  • "ізольовані" - ті котрими нехтують, яких не люблять.

Як правило це стосується дітей грубих, агресивних, невихованих, з важким характером, дітей недостатньо розвинутих. Такі діти ображаються на однолітків, скаржаться на них, намагаються підкорити собі їх силоміць, починають обманювати, тобто складається така ситуація, що і самій дитині погано й іншим з нею теж погано, а її асоціальні якості при цьому підсилюються.

Отримані дані по кожному класу ретельно аналізувалися, співвідносилися з попередніми (документація, оцінки вчителів, бід час бесіди з дітьми). В результаті було встановлено, що в кожнім класі є значна група важких дітей, що займають дуже погане положення в системі міжособистісних відносин з однолітками.

Метою наступного етапу роботи стало вивчення особистісних особливостей підлітків. Аналіз результатів показує, що у більшості дітей (68%) домінує схильність до агресії та насильства, майже всі досліджувані підлітки мають (93%) неадекватну самооцінку, з них 25% схильні до дуже низької самооцінки і лише 68% схильні переоцінювати себе.

Проблеми і страхи у відносинах з вчителями і негативний емоційний фон відносин з дорослими мають 56% випробуваних, а у 50% дітей виявлено високий рівень загальної тривожності в школі, і нарешті 53,4% досліджуваних відчувають страх у ситуаціях перевірки знань, що викликає негативні емоції і переживання тривоги в ситуації перевірки знань і можливостей.

Таким чином на підставі отриманих даних удалося в кожнім класі виділити групи дітей трьох рівнів ризику (низький, середній, і високий).

1. Низький рівень (30%) - діти мають добрі відносини з батьками, у них стабільне, гарне положення в системі міжособистісних відносин з однолітками. Вони спокійні, упевнені, з адекватною самооцінкою, у них немає проблем з навчанням, а вчителі відзиваються про них позитивно.

2. Середній рівень (55%) - у цих дітей є деякі проблеми в родині, конфлікти, суперництво. У класі не всі мають гарні взаємини з однолітками. У багатьох переважає почуття невпевненості, відчуття власної незначущості. Учителя цю групу дітей оцінюють у цілому позитивно, але байдужі до них.

3. Високий рівень (15%) – діти, які мають украй складні відносини з батьками, в родині практично відсутні теплі емоційні відносини. Усі діти цієї групи мають статус "ізольованого" у класі. У багатьох з них у дослідженні була виявлена схильність до вербальної і фізичної агресії, озлобленість, неврівноваженість, вони не проявляють відповідальність, у них дуже низька самооцінка.

Отже, ми можемо зробити висновки:

  • що проблема важковиховуваних дітей дійсно є актуальною для нашого суспільства, яку треба вирішувати на всіх рівнях (соціальному, внутрішньому, родинному і т. п.);
  • схильність до поведінки з відхиленням залежить від наявності певних особистісних якостей особистості підлітка, до яких належать агресивність, тривожність, відсутність або слабкість вольового контролю емоцій, невідповідальність, демонстративність та інші;
  • корекційну та профілактичну роботу бажано проводити з урахуванням виявлених трьох рівнів дітей "групи ризику", а також психологічних особливостей дітей.

Література

  1. Воспитание трудного ребенка. Дети с девиантным поведением. Под ред. М. И. Рожкова. - М.: Владос, 2003.
  2. Захаров А. И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. - М., Педагогика, 1989.
  3. Овчарова Р. В. Соціально-педагогическая запущенность в детском возрасте. - М. Педагогіка, 1995.
  4. Чередниченко В. И. Трудные дети и трудные взрослые. -М. Просвещение, 1991.


27.01.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!