Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Ісламський світ: розвиток психологічних знань. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Ісламський світ: розвиток психологічних знань. Реферат

Розвиток психологічних знань в Халіфаті. Психологічні погляди Ібн-Рошда

Давньогрецька цивілізація в умовах соціально-економічної деградації руйнувалася. Поступово втрачалася велика частина добутих знань в різних наукових областях, в тому числі і в галузі психологічних знань. Жорстокі удари по античній культурі наносила християнська церква, яка створювала атмосферу войовничої нетерпимості до всього "язичницького".

У IV столітті був знищений науковий центр в Олександрії. На початку VI століття імператор Юстиніан закрив Афінську школу, яка проіснувала біля тисячі років – останнє вогнище античної філософії. Природничонаукове дослідження природи призупинилося. Його замінили релігійні спекуляції.

Переорієнтація філософського мислення на зближення з позитивним знанням про природу відбувалася в цей період у надрах іншої культури – арабо-мовної, розквіт якої припав на VIII - ХІІ століття.

Після об'єднання в VII столітті арабських племен виникла держава, яка мала своїм ідеологічним оплотом нову релігію – іслам. Під егідою цієї релігії почався завойовницький рух арабів, який завершилося утворенням Халіфату, на територіях якого жили народи з древніми культурними традиціями.

1. Розвиток психологічних знань в Халіфаті

Державною мовою Халіфату стала арабська, хоча культура цієї величезної держави сприйняла досягнення багатьох його народів, які населяли, а також еллінів і народів Індії. У культурні центри Халіфату прибували каравани верблюдів, навантажених книгами ледь не на усіх відомим тоді мовах.

У той час, коли в Західній Європі, яка розпалася на замкнуті феодальні володіння, були начисто забуті досягнення європейської й олександрійської науки, на арабському Сході кипіло інтелектуальне життя.

Твори Платона й Аристотеля, інших античних мислителів переводилися на арабську мову, листувалися і поширювалися по усій величезній арабській державі – від Середньої Азії до Піренейського півострова й Африки.

Саме це стимулювало розвиток науки, насамперед фізико-математичної і медичної. Астрономи, математики, хіміки, географи, ботаніки, лікарі створювали могутній культурно-науковий шар, з якого виділилися найбільші розуми. Вони збагатили досягнення своїх древніх попередників і створили передумови для наступного підйому філософської і наукової думки на Заході, у тому числі і психологічної.

Серед них варто виділити насамперед середньоазіатського вченого Ібн-Сіну (ХІ століття) (у латинській транскрипції Авіцену).

З погляду розвитку природничонаукових знань про душі, особливий інтерес представляє медична психологія Ібн-Сіни. У ній важливе місце приділялося ролі афектів у регуляції і розвитку поведінки організму. Створений Ібн-Сіною "Канон медичної науки" забезпечив йому "самодержавну владу у всіх медичних школах середніх століть".

Ібн-Сіна був також одним з перших дослідників в області вікової психології. Він вивчав зв'язок між фізичним розвитком організму і його психологічних особливостей у різні вікові періоди, додаючи при цьому важливе значення вихованню. Саме за допомогою виховання здійснюється, по Ібн-Сіні, вплив психічного на стійку структуру організму. Почуття, що змінюють протікання фізіологічних процесів, виникають у дитини в результаті впливу на нього оточуючих людей; викликаючи в дитини ті чи інші афекти, дорослі формують її натуру.

Фізіологічна психологія Ібн-Сіни включала, таким чином, припущення про можливість управління процесами в організмі і навіть додавати організму визначений стійкий склад шляхом впливу на його почуттєве, афективне життя, що залежить від поведінки інших людей. Ідея взаємозв'язку психічного і фізіологічного (не тільки залежність психіки від тілесних станів, але і її здатність – при афектах, психічних трав мах, діяльності уяви – глибоко впливати на них) розроблялася Ібн-Сіною на основі його великого медичного досвіду.

Є відомості про те, що, не обмежуючись спостереженнями, він почав спробу вивчити це питання експериментально. Двом баранам давалася однакова їжа; при цьому один харчувався в звичайних умовах, а поруч з іншим прив'язували вовка. У результаті другий баран, незважаючи на нормальне харчування, починав худнути і швидко гинув. Невідомо, яке пояснення Ібн-Сіна давав цьому досвіду, але сама його схема говорить про відкриття ролі протилежних емоційних установок у виникненні глибоких соматичних порушень. Все це дає підставу бачити в дослідженнях Ібн-Сіни зачатки експериментальної психофізіології емоційних станів.

Особливий інтерес арабські натуралісти і математики, Ібн-Сіна в тому числі, виявляли до органу зору. Серед досліджень у цій області виділяються відкриття Ібн-аль-Хайсама (ХІ століття) (у латинській транскрипції Альгазена). У кожнім зоровому акті він розрізняв, з одного боку, безпосередній ефект відбиття і фіксації зовнішнього впливу, з іншого боку – роботу розуму, що приєднується до цього ефекту, завдяки якій установлюється подібність і розходження видимих об'єктів.

Ібн-аль-Хайсам вивчив такі важливі феномени, як бінокулярний зір, змішання кольорів, контраст і т. д. Він вказував, що для повного сприйняття об'єктів необхідний рух ока – переміщення зорових осей. Ібн-аль-Хайсам піддав аналізу залежність зорового сприйняття від його тривалості. Помітивши, що при короткочасному пред'явленні можуть бути правильно сприйняті лише знайомі об'єкти, він зробив висновок: умовою виникнення зорового образу служать не тільки безпосередні впливи світлових подразників, але і сліди колишніх вражень, які зберігаються в, нервовій системі.

Схема Ібн-аль-Хайсама не тільки руйнувала теорії зору, що дісталися в спадщину від античних авторів, але і вводила новий пояснювальний початок. Вихідна сенсорна структура зорового сприйняття розглядалася як похідне від законів оптики, що мають дослідну і математичну підставу, і від властивостей нервової системи.

Вивченням функцій очей займалися й інші вчені, які знайшли, зокрема, що частиною органу, яка сприймає, зору є не кришталик, як передбачалося колись, а сітчаста оболонка. Автором цього відкриття вважають філософа і лікаря Ібн-Рошда (ХІІ століття) (у латинській транскрипції Аверроеса).

2. Психологічні погляди Ібн-Рошда

Його вчення про людину і її душу вплинуло на західноєвропейську філолофсько-психологічну думку. Воно жорстоко переслідувалося як мусульманською, так і християнською релігією. І це не дивно, оскільки Ібн-Рошд заперечував безсмертя індивідуальної душі. Він по-своєму прокоментував вчення Аристотеля, підкресливши поділ душі і розуму.

Під душею розумілися функції, які невіддільні від організму (насамперед – чуттєвість). Вони необхідні (так було і на думку Аристотеля) для діяльності розуму, неподільно пов'язані з тілом і зникають разом з ним. Сам же розум є божественним і входить в індивідуальну душу ззовні, подібно тому, як сонце посилає промені органу зору. Зі зникненням тіла й індивідуальної душі "сліди", залишені божественним розумом у душі, відокремлюються від зниклого смертного індивіда і продовжують існувати як момент універсального розуму, властивого цілому людському роду.

Визнання вищої інтелектуальної рівності людей (при всьому різноманітті їх індивідуальних розходжень) і богоподібність людини було несумісним з ідеологією тодішнього суспільства, заснованої на суворій соціальній ієрархії його членів. Апологія божественного розуму оберталася в Ібн-Рошда (який отримав на Заході почесне ім'я Коментатора) захистом земної гідності людини.

Висновок. Після об'єднання в VII столітті арабських племен виникла держава, яка мала своїм ідеологічним оплотом нову релігію – іслам. У той час, коли в Західній Європі, яка розпалася на замкнуті феодальні володіння, були начисто забуті досягнення європейської й олександрійської науки, на арабському Сході кипіло інтелектуальне життя.

Астрономи, математики, хіміки, географи, ботаніки, лікарі створювали могутній культурно-науковий шар, з якого виділилися найбільші розуми. Вони збагатили досягнення своїх древніх попередників і створили передумови для наступного підйому філософської і наукової думки на Заході, у тому числі і психологічної.

Серед них варто виділити насамперед середньоазіатського вченого Ібн-Сіну (ХІ століття) (у латинській транскрипції Авіцену).

З погляду розвитку природничонаукових знань про душі, особливий інтерес представляє медична психологія Ібн-Сіни. У ній важливе місце приділялося ролі афектів у регуляції і розвитку поведінки організму. Ібн-Сіна був також одним з перших дослідників в області вікової психології. Він вивчав зв'язок між фізичним розвитком організму і його психологічних особливостей у різні вікові періоди, додаючи при цьому важливе значення вихованню. Саме за допомогою виховання здійснюється, по Ібн-Сіні, вплив психічного на стійку структуру організму.

Фізіологічна психологія Ібн-Сіни включала, таким чином, припущення про можливість управління процесами в організмі і навіть додавати організму визначений стійкий склад шляхом впливу на його почуттєве, афективне життя, що залежить від поведінки інших людей. Ібн-Рошд заперечував безсмертя індивідуальної душі. Він по-своєму прокоментував вчення Аристотеля, підкресливши поділ душі і розуму.

Література

  1. Історія розвитку психологічних знань / За ред. Мякушева В. С. – М., 1994.
  2. Основи психологічних знань / За ред. Таращука І. М. – Харків, 2000.


21.01.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!