Osvita.ua Вища освіта Реферати Психологія Порушення психосексуальної орієнтації
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Порушення психосексуальної орієнтації

Загальний аналіз порушень психосексуальної орієнтації. Порушення психосексуальних орієнтації по об'єкті (заміна нормального об'єкту)

Порушення психосексуальних орієнтації являють собою перекручення спрямованості статевого потяга і форм його реалізації, що відомі під назвою статеві відхилення (сексуальні перверсії, парафілії). Їх можна вважати щирими тільки тоді, коли перекручений статевий потяг витісняє і заміщає нормальне статеве життя. Щирі парафилії служать проявом другої фази формування патологічного потяга (научіння і закріплення установки).

Проявами першої фази (вироблення установки) вважаються перверсні (парафілічні) тенденції - деформуючі установки лібідо, які проявляються в мріях і фантазіях, але по тим чи іншим причинам не реалізовані. Крім того, доцільно виділяти перверсні (парафілічні) елементи - легкі девіації статевого потяга, властиві нормальній сексуальності, що грають роль додаткових, другорядних аксесуарів і не являються патологією.

Існує ряд теорій виникнення перверсій: генетична, ендокринна, неврогенна, нейроендокринна, конвенціональна , психоаналітична й ін. Кожна з них, за винятком психоаналітичної, пояснює відхилення спрямованості статевого потяга порушеннями визначеного етапу психосексуального розвитку. Розподіл парафілії на вроджені і набуті чисто умовний, оскільки психосексуальні орієнтації формуються в процесі постнатального онтогенезу і визначаються тісною взаємодією соціально-психологічних факторів і патологічно зміненого ґрунту, що нерідко деформується в пренатальном періоді.

Дизонтогенетична концепція, сформульована у Всесоюзному науково-методичному центрі з питань сексопатології, розглядає перверсії як результат порушень індивідуального психосексуального розвитку у постнатальному онтогенезі і поєднує елементи ряду зазначених вище теорій. Очевидно, парафилії формуються внаслідок гіпертрофії і закріплення окремих проявів психосексуального розвитку, властивих його раннім етапам. Це не просто реліктові, а зміни, що перетерпіли, у процесі онтогенезу і незрілі форми поведінки, що включилися в статевий потяг дитячого і підліткового віку. Фоном, що сприяє становленню перверсій і визначає їхню виразність, а в ряді випадків і клінічну картину, служать різні варіанти психосексуального дизонтогенеза, що полягають у порушеннях термінів і темпів становлення сексуальності й у перекрученні статеворолевої поведінки.

У залежності від фону можна виділити кілька груп пер версій:

1. Транзиторні, замісні парафилії спостерігаються при неможливості адекватно реалізувати статевий потяг (період юнацької гіперсексуальності, тривала ізоляція в одностатевих колективах, сексуальні розлади і т.д.). Вони звичайно сполучаються з нормальним психосексуальним розвитком, і при першій ж можливості статеве життя направляється в нормальне русло.

Довгостроково існуючі замісні перверсії можуть переростати в щирі. Такий механізм формування парафилії при віковій інволюції і сексуальних розладах.

2. Перверсії, що формуються на тлі затримки психосексуального розвитку.

Механізми їхнього становлення можуть мати кілька варіантів:

  • Властиві раннім етапам розвитку сексуальні прояви існують більш тривалий час, ускладнюються, обростають новими, часто вигадливими, елементами, а на етапі формування психосексуальних орієнтації (у період гормональної перебудови) непохитно фіксуються, стають патологічними і заміщають нормальний статевий потяг.
  • Затримка психосексуального розвитку на ранніх етапах може виразитися у перенесенні сексуальних проявів дитячого віку на більш пізній термін, коли вони збігаються з формуванням лібідо і "сплавлюються" з ним, спотворюючи потяг.
  • У зв'язку з особливостями дитячого віку сексуальні прояви ранніх етапів можуть залишати найбільш яскраві враження, особливо при підкріпленні сильними емоціями (страх, сором і т.д.), а потім часто пригадуватися. На етапі формування статевого потяга, коли його реалізація неможлива внаслідок некоммунікативності, відсутності адекватних об'єктів (одностатеві ізольовані колективи), чи в зв'язку із сексуальними розладами, ці спогади усе частіше й частіше спливають у фантазіях і мріях і в остаточному підсумку "сплавляються" з лібідо і переростають у перверсні тенденції.

При ретардаціях психосексуального розвитку формування перверсій триває багато років, їхнє становлення звичайне затримується на фазі вироблення установки. Вони поверхневі, не торкають ядра особистості, довго не реалізуються. В одних випадках парафилії існують у формі тільки тенденцій і елементів, в інших - вони стають щирими, хоча і залишаються факультативними, сполучаючись з нормальним лібідо.

3. Перверсії, що формуються на фоні передчасного психосексуального розвитку. У цих випадках формування психосексуальних орієнтації переміщається на більш ранні вікові періоди (парапубертатний і препубертатний) і спотворює сексуальні прояви, властиві віку.

Девіантні форми швидко включаються в структуру лібідо, "сплавляються" з статевою роллю і ядром особистості і міцно закріплюються. У пацієнтів з ядерними психопатіями виявляється деяка дисоціація між не різко вираженим інфантилізмом і ранньою появою сексуальних інтересів. Описані явища представляють складну асинхронію психосексуального розвитку, при якій сполучаються передчасне становлення сексуальності і ретардація соматичного статевого дозрівання. Такому типу формування сексуальних перверсій властиві поліморфізм, "динамічна рівновага" перверсних компонентів, стійкість протягом усього життя з загостреннями в пубертатному періоді й у періоді вікової інволюції.

Нерідко вони можуть виявлятися вже у віці 6-10 років. Парафилії можуть формуватися також при передчасному психосексуальному розвитку, обумовленому розтлінням і спокушанням.

Найбільш грубими вони бувають при шизоїдній психопатії й ендогенному процесі.

Порушення статеворолевої поведінки накладають відбиток на формування усіх перверсій, визначають виникнення садизму і мазохізму. Вони ж обумовлюють роль гомосексуала в контактах незалежно від статі (чоловічу, так звану активну, чи жіночу, пасивну). У виникненні парафилій значна роль мікросоціального середовища. Її вплив контрастний виявляється при становленні перверсій, що формуються на фоні ретардації психосексуального розвитку без адекватної реалізації лібідо. Особливе значення в становленні парафілії має психопатологічний ґрунт. Серед пацієнтів дитячого психіатричного відділення ознаки уповільненого статевого розвитку виявлені в 46% хворих, а передчасне соматичне дозрівання спостерігалося в 24% хворих.

У сексуально відсталих відзначалися головним чином риси пасивності, млявості, слабкій контактності і зниженій самооцінці.

У підлітків виявлений повільний плин ендогенного процесу з частими розладами потягів. Перверсії можуть формуватися при різних психічних захворюваннях (ендогенний процес, психопатія, епілепсія, олігофренія, органічна поразка головного мозку і т.д.), причому структура перверсії в цих випадках відбиває особливості психопатологічного ґрунту, на якому вона розвивається. Наприклад, гальмівним психопатіям частіше властиві вуайєризм, педофілія, фетишизм і скотоложество; істероїдним - ексгібіціонізм і нарциссизм, а збудливим - ексгібіціонізм і педофілія в сполученні із садизмом. Формуванню сексуальних перверсій сприяють порушення гетеросексуальної комунікації й утруднення в пошуках адекватного об'єкта.

Порушення психосексуальних орієнтації по об'єкті (заміна нормального об'єкту)

Нарцисизм (аутоеротизм, аутомоносексуалізм, аутофілія, аутоерастія) - спрямованість статевого потяга на самого себе, потяг до милування власним тілом (культ свого тіла), що супроводжується статевим порушенням. Нарцисизм як перверсія, що заміщає інші форми сексуальної активності, і в чоловіків, і в жінок зустрічається вкрай рідко. Він звичайно виступає як епізод у процесі формування сексуальних перверсій.

Мастурбація може розцінюватися як прояв аутоеротизма тільки тоді, коли вона супроводжує нарцисизм. Патологічна мастурбація, що заміщає будь-які інші форми статевої активності і розглянута багатьма авторами як аутоеротизм, таким насправді не є, а являє собою прояв затримки психосексуального розвитку.

Найбільше значення в становленні нарцисизму має ізоляція від однолітків з раннього віку, коли об'єктом вивчення стає тільки власне тіло. Психопатологічний ґрунт (наприклад, істероідна психопатія) також може призвести до формування синдрому, протилежного дисморфобічному. Транзиторні елементи нарцисизму властиві дитячому віку, трохи яскравіше вони виступають у пубертатному періоді. Нарцисизм виявляється в милуванні власним тілом, статевими органами, розгляданні себе в дзеркалі, ласканні свого тіла і навіть фотографуванні самого себе в оголеному вигляді з наступним розгляданням цих фотографій. Усі прояви супроводжуються статевим порушенням і мастурбацією для одержання оргастичної розрядки. У чоловіків збудження підсилюється побачивши себе з ерегированим статевим членом. Елементи нарцисизму довгостроково зберігаються на фоні регулярного статевого життя, виконуючи роль стимулятора статевого порушення, що виявляється в необхідності бачити себе оголеним (у дзеркалі чи на фотографіях, слайдах). В окремих випадках самоспоглядання повинно продовжуватися для наростання збудження під час коітуса.[ 1,422 ]

Ексгібіціонізм - потяг до оголення статевих органів перед представниками тієї чи іншої статі; зустрічається, як правило, у чоловіків. Ексгібіціонізм у зародковій формі як вікову норму можна знайти в дітей в оголенні і розгляданні один одного статевих органів. Спроби оголення відзначені в 5% дітей менше 7 років, одиничні випадки - у дітей 7-11 років, а серед підлітків до цього схильні 1% хлопчиків і 1% дівчаток. Відзначена залежність частоти явищ ексгібіціонізму в дитячих установах від психопатологічної і соматичної обтяженості дітей. У соматично хворих і ослаблених дітей оголення зустрічається рідко, у соматично здорових спостерігається частіше, але максимуму досягає в психічно хворих дітей. У дитячому віці в нормі демонстрація статевих органів сексуальним збудженням не супроводжується. При зниженні порогів збудливості і порушенні термінів психосексуального розвитку, найчастіше обумовлених психічними захворюваннями, демонстрація статевих органів супроводжується спочатку статевим збудженням, а потім підкріплюється оргазмом.

Одним з механізмів виникнення ексгібіціонізму в пубертатному віці може бути раптова поява дорослих під час мастурбації. Страх, сором різко підсилюють високе статеве збудження, у зв'язку з чим настає незвичайно яскравий оргазм. У наступному для одержання яскравих відчуттів пацієнти шукають повторення подібних ситуацій, а довго практикуємі акти ексгібіціонізму закріплюють патологічний потяг. Ексгібіціоністами часто бувають натури, з незадоволеною потребою в любові і нездатні знайти задоволення в самих собі. Для них эксгібіціонування служить пошуком контакту чи аутистичною формою самоствердження.

Ексгібіціонізм виявляється в демонстрації оголених статевих органів, ерегірованого статевого члена.

Особливо важливе значення при цьому має переляк жінок, і ексгібіціонисти прагнуть з'явитися раптово - через кущі, у прорізі вікна, у під'їзді будинку. Деякі ексгібіціоністи вечорами, надягши плащ чи пальто й оголивши статеві органи, ховаються в тіні біля пустельних зупинок міського транспорту, електропоїздів, а потім, раптово з'являючись у світлі ліхтарів, розвертають одяг. Іноді випадки ексгібіціонізму спостерігаються й у громадському транспорті в пізній час. Вибравши місце, з якого він видний тільки одній жінці, ексгібіціоніст демонструє їй оголені полові органи. Знаючи,що таке поведінка кримінально карається як хуліганство, ексгібіціоністи уживають відповідних заходів. Можливо, саме в зв'язку з безкарністю оголення нерідко відбувається перед дітьми. При сполученні ексгібіціонізму з садизмом пацієнта в першу чергу цікавлять реакції страху і сорому в жінки, а при поєднанні з мазохізмом, навпаки, у нього переважають власні відчуття сорому і страху перед покаранням.

Скопофілія (миксоскопія, візіоні1зм,) - потяг до підглядання за статевим актом чи оголеними представниками обраної статі. До скопофілії варто віднести і захоплення порнографічними зображеннями, фільмами і т.д.

Підглядання за інтимними відносинами зустрічається значно частіше, ніж оголення, і нерідко спостерігається в дітей і підлітків при нормальному психосексуальному розвитку. Подібні явища зустрічаються в 25% дітей дошкільного віку, у віці 7-11 років їхня частота зростає в хлопчиків до 33% і знижується в дівчаток до 6,2%, серед підлітків - скорочується в хлопчиків до 5,5% і в дівчаток до 0,3% Таким чином, явища візіонізма,широко розповсюджені на ранніх етапах психосексуального розвитку, стають винятком на етапі формування психосексуальних орієнтації.

У патогенезі майбутньої скопофілії явища дитячого візіонизма грають важливу роль. При порушеннях становлення сексуальності, обумовлених розладами контактів з однолітками й особливо з особами протилежної статі,можлива тривала затримка на першій фазі (вироблення установки) формування сексуального лібідо. У цих випадках фантазії насичені уявленнями інтимної близькості, оголених тіл і т.д. Підглядання звичайно супроводжується страхом бути захопленим „на гарячому”, що ще більше підсилює статеве збудження і сприяє одержанню яскравого оргазму. Одним з варіантів виникнення візіонізма може бути випадкова присутність при статевому акті в дитячому (частіше в підлітковому) віці, якщо це викликало статеве збудження і закріпилося в наступному як механізм умовного рефлексу. Явища візіонізма можуть непохитно зафіксуватися ще в дитинстві, але можливе заміщення ними нормального статевого потяга і на етапі формування психосексуальних орієнтації.

Елементи скопофілії іноді сполучаються з елементами нарциссизма, і тоді статеві акти стають трохи вигадливими: пацієнти можуть довести статевий акт до завершення, тільки спостерігаючи за собою в дзеркало під час близькості. Іноді пацієнти змушені підтримувати статеве збудження під час статевого акта тим, що уявляють себе спостерігачами за тим, що відбувається. У противному випадку збудження спадає й ерекція слабшає. Порнографічна скопофілія як перверсний елемент звичайної сексуальності виражається в розгляданні порнографічних видань перед коітусом, інакше він виявляється неможливим.

Прагнення до групової активності, неможливість без цього домогтися оргазму і еякуляції як прояв скопофілії зустрічається в чоловіків і жінок. У випадках перверсії страждаючі скопофілією можуть довго чекати в кущах біля пляжу, у туалетах, щоб підглянути перевдягання чи побачити оголені статеві органи. Деякі пацієнти регулярно з'являються під вікнами гінекологічних кабінетів, бродять уночі по місту і заглядають у вікна квартир. Скопофілія звичайно супроводжується мастурбацією.

Звертає на себе увага незрілість статевого потяга практично при усіх порушеннях психосексуального розвитку. Відбувається як би "зависання" між еротичною реалізацією лібідо і сексуальними фантазіями.

Останнім часом нерідко зустрічаються такі варіанти скопофілії, як тріолізм (плюралізм - статеві акти трьох чоловік і більш на очах один у одного) і захоплення порнографією (вульгарні-натуралістичні непристойні зображення статевого життя в літературі, образотворчому мистецтві, театрі, кіно й ін.).

Фетишизм (ідолізм, сексуальний символізм) - зведення в культ фетиша, сексуального партнера, що символізує, і статевий потяг до нього, що супроводжується сексуальним порушенням. Як фетиш можуть виступати предмети туалету (носові хустки, нижня білизна, одяг, взуття) чи визначені частини тіла (ноги, волосся, молочні залози, статеві органи і т.д.). Фетишизм зустрічається майже винятково в чоловіків. Потяг до визначених предметів, пов'язаних з насолодою, іноді спостерігається в дітей дошкільного віку. Фетишами в них можуть ставати насамперед нижня білизна, носові хустки улюблених людей, гумові іграшки. Фетишизм як перверсія відображає порушення комунікації з бажаними об'єктами потягу.

У фетишизмі чітко проглядається замісницький характер перверсії. Фетиш звичайно символізує і заміщає або конкретний об'єкт любові, або збірний образ бажаних об'єктів за принципом "частина замість цілого". Фетиш допомагає підсилити яскравість фантазії і мріянь, зробити їх предметними і відчутними, домогтися максимального статевого збудження.

Елементи фетишизму супроводжують як нормальну, так і патологічну сексуальність. Подолання труднощів у придбанні фетиша (крадіжка) уже доставляє визначену насолоду. Статеве задоволення досягається не просто одержанням бажаного предмета, а шляхом його нюху, дотику, прикладання до статевих органів, "укладення" у постіль у сполученні з мастурбацією. "Білизняний" фетишизм нерідко супроводжується перевдяганням у білизну осіб протилежної статі, що представляє трансвестизм як один з варіантів фетишизму. Перевдягання викликає статеве збудження, часто сполучається з мастурбацією, що дозволяє відрізнити його від трансвестизму при трансформації статеворолевих установок, що виявляється у виді прагнення затвердити себе в ролі протилежної статі і парафілією не є. Фетишисти частіше крадуть білизну з мотузок під час її сушіння, на пляжах і в інших місцях і лише іноді купують у магазинах. У кожного фетишиста є свої переваги. Фетишизація частин тіла, якщо вона не заміщає нормального статевого життя, являє собою парафілічні елементи. Однак частини тіла можуть бути об'єктами потяга в рамках перверсії, що нерідко сполучається з іншими парафіліями.

Набагато рідше спостерігаються ретифізм (фетишизм взуття), трансвестизм (еонізм, трансвестицизм - як фетиш використовується одяг протилежної статі, перевдягання в який необхідно для одержання задоволення), пігмаліонізм (монументофілія) - потяг до статуй.[ 1,425 ]

Зоофілія (зооерастія, зооеротія, скотоложество, содомія, бестіалізм, бестіофілія) - статевий потяг до тварин і одержання сексуального задоволення в контактах з ними.

Серед дошкільників 34% дітей шукають теплоти у відносинах із тваринами (собаки, кішки, хом'яки, птахи). Навіть тоді, коли вони заміщають контакти з однолітками і заповнюють недолік уваги і ласк дорослих, "дружні" відносини з тваринами ще не передвіщають їхнього переростання надалі в парафілію, хоча деякі форми дитячих ігор із тваринами можуть стати ґрунтом для формування патологічного потяга. Зоофілія зустрічається переважно у тваринницьких районах, особливо там, де суворо карають дошлюбні зв'язки, невірність жінок і юнаки можуть почати статеве життя лише після вступу в шлюб. В основному зоофілія спостерігається серед чоловіків.

За даними А. Кинзи, 40-50% юнаків у сільських місцевостях мали зоофілічні контакти, причому в 17,2% випадків вони завершувалися еякуляцією і оргазмом. Дослідження, проведені з декількома поколіннями, дозволили відзначити, що поширеність зоофілії серед чоловіків знижується з покоління в покоління, а серед представників одного покоління вона наростає у середньому від 4,31% у 15 років до 20,9% у 25 років, а потім частота контактів з - тваринами знижується. Усе це дозволяє розглядати зоофілію в більшої частини випадків як транзиторну, замісну перверсій, обумовлену тривалою ізоляцією від представників протилежної статі при доступному контакті з тваринами (наприклад, серед пастухів, конюхів і ін.). Хоча зоофілія може непохитно зафіксуватися і цілком заміщати нормальне статеве життя, частіше цьому піддані інтелектуально обмежені особи.

Звичайно в людини не виникає стійкого статевого потяга до тварини і контакт припиняється при можливості одержання нормального статевого задоволення.

Чоловікам об'єктами сексуального задоволення служать домашні тварини: кози, вівці, ослиці, кобили, корови, але зустрічаються випадки статевих актів з домашнім птахом (кури, гусаки) і дрібними тваринами (кролики і т.д.), що звичайно супроводжується проявами садизму. У більшості випадків контакти чоловіків із тваринами проходять у виді статевих актів. Серед жінок зоофілія поширена значно менше і проводиться частіше як куннілінгус із собаками і кішками. При тривалій і більш частій практиці не виключена можливість закріплення зоофілії як тотальної перверсії. [ 1, 425-426 ]

Некрофілія - статевий потяг до трупів і здійснення з ними сексуальних дій. Зустрічається винятково рідко.

Оргазм у дітей обох статей нерідко сполучається з афектом страху і тривоги, через що первинно нейтральний тривожний стан (наприклад, майбутня класна робота) може викликати оргазм. Для сексуального задоволення дитина іноді сама приводить себе в стан тривоги шляхом читання страшних розповідей чи викликання в уяві відповідних уявлень. Визначене значення в походженні цього стану має не тільки залякування дітей цвинтарями, трупами і небіжчиками, але і прагнення більшості дітей на визначеному етапі розвитку до сприйняття цих розповідей, "потреба в переживанні відчуття страху". При різкому зниженні порогів збудливості нервових структур, що забезпечують еякуляцію і оргазм, в окремих дітей під час страшних розповідей і залякування може наступити оргазм. Тематика розповідей, що приводять до оргазму, може стати основою для патологічного фантазування (фантазіогенні еякуляції). Однак головну роль у формуванні цієї парафилії грає психопатологічний ґрунт, саме він допомагає зважитися на реалізацію патологічного потяга і закріпити його. Безсумнівно, некрофілія найчастіше зустрічається в психічно хворих, у першу чергу з вираженою неповноцінністю чи ендогенним процесом.

У підлітків з ендогенним процесом сексуальність визначається частими, відірваними від дійсності фантазіями з домішкою перекручень, хоча можливе формування некрофілії й у рамках "ядерної" психопатії. Крім того, у формуванні некрофілії визначену роль грають садизм, що виявляється в опоганенні трупа і нарузі над ним, чи мазохізм, зв'язаний з відразою при контакті з трупом і страхом викриття.

Пошук об'єкта для здійснення статевого акта з трупом представляє визначені труднощі. Некрофіли полюють за трупами, намагаються проникнути в будинок, де є небіжчик. Щоб мати вільний доступ до трупів, вони нерідко улаштовуються працювати в морги. Винятково рідко в пошуках об'єкта задоволення некрофіли йдуть на убивство, після чого роблять статевий акт с трупом жертви. У цих випадках убивство не зв'язане з задоволенням садистичних тенденцій, а служить засобом досягнення поставленої мети. [ 1, 426 ]

Список літератури

1. Васильченко. Г.С. Сексопатология: Справочник - М.: Медицина, 1990. - 576 с.: ил.

2. Вейнингер О. Пол и характер СПб.: Посев, 1989.

3. Возианова А.Ф., Горпинченко И.И. Сексология и андрология. Абрис, 1997.

4. Здравомыслов В. И., Анисимова З. Е., Либих С. С. Функциональная женская сексопатология. Пермь, Репринт, 1994. - 272 с.

5. Колесов Д.В.,Селверова Н.Б. Физиолого-педагогические аспекты полового созревания.Под редакцией.-М.:Педагогика,1978.

6. Кон И.С.,Введение в сексологию.-М.:Медицина,1989.

7. Кон И.С. Психология половых различий.-Вопросы психологии,1981,№2.

8. Крафт-Эбинг Р. Половая психопатия, с обращением особого внимания на извращение полового чувства. М.: Республика, 1996. - 591 с.

9. Леонтьев А.Н Деятельность. Сознание .Личность.- М.:Политиздат,1975.

10. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологии. М.: Мир, 1998. - 692 с.

11. Свядощь А.М. Женская сексопатология. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина, 1988. - 176 с: ил.

12. Сельченок К. В. Психосексология: Хрестоматия Изд. Харвест, 1998. OCR Палек, 2000 г.

13. Снежневский А.А. Справочник по психиатрии - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина, 1985. - 416 с.

14. Старович З. Судебная сексология. М.: Юридическая литература, 1991. - 336 с.

15. Струнников В.А Пол..,-В кн.:БСЭ.М.,1975,т. 20.

16. Шостакович Б. В., Ткаченко А. А. Эксгибиционизм. Таганрог: Сфинкс, 1991. - 200 с.

17. Ткаченко А. А. Аномальное сексуальное поведение. М.: РИО ГНЦСиСП им. В. П. Сербского, 1997. - 426 с.


02.10.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!