Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Інформаційне суспільство: переваги та вади. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Інформаційне суспільство: переваги та вади. Реферат

Наша держава прагне досягти ідеалів, проголошуваних Й. Масудою, а саме – правового громадянського суспільства, вільної системи управління громадян, відходу від старої бюрократичної системи, мінімізації небезпеки виникнення "автоматизованої держави", забезпечення безпосередньої участі громадян в управлінні країною, розширення прав і свобод всіх членів суспільства тощо

Тепер вже далекого 1966 року вийшла у світ колективна монографія під назвою "Інформаційна технологічна революція". В ній містилася й фундаменальна праця засновника і тодішнього президента Інституту інформаційного суспільства в Токіо, професора кількох японських і зарубіжних (переважно американських) університетів, радника багатьох провідних інформаційних корпорацій і державних структур Й. Масуди "Комп’ютопія" [1]. У ній вчений-футуролог охарактеризував майбутнє інформаційне суспільство, окреслив його основні риси, змалював його переваги, а також вади і потенційні небезпеки.

На жаль, в Україні "Комп’ютопію" було видано лише 1993 року, і вона лишається єдиною працею, оприлюдненою українською мовою, з великого (понад 20 книг) творчого доробку Й. Масуди. Науковці нашої країни мали можливість ознайомитися з "Комп’ютопією" завдяки досить вдалому її перекладові на українську мову відомого філософа В. Ляха та журналові "Філософська і соціологічна думка" [2].

Мета статті полягає в тому, щоб:

  • віддати належне внескові Й. Масуди у розробку теорії інформаційного суспільства та створення "японської" (або "східної") моделі такого суспільства як однієї з найбільш ефективних і перспективних моделей і складової універсальної моделі глобального інформаційного суспільства;
  • привернути увагу до праць Й. Масуди, зокрема – його "Комп’ютопії", фахівців, які досліджують теоретичні чи практичні проблеми інформаційного суспільства;
  • проаналізувати філософські та соціально-політичні аспекти теорії інформаційного суспільства, викладені в "Комп’ютопії";
  • охарактеризувати основні переваги та вади інформаційного суспільства, виявлені Й. Масудою за допомогою порівняння цього суспільства з суспільством індустріальним;
  • показати, що знання і врахування трендів (trends), тобто закономірностей і тенденцій суспільного розвитку, дають можливість робити досить точні прогнози на майбутнє, як це блискуче продемонстрував Й. Масуда в "Комп’ютопії";
  • показати обґрунтованість застережень Й. Масуди щодо суперечностей, труднощів та потенційних загроз, які виникають і виникатимуть у процесі формування інформаційного суспільства.

Актуальність статті та поставлених у ній завдань обумовлена тим, що:

  • людська цивілізація та її складова – Україна – невпинно наближаються до створення інформаційного суспільства, визнаним теоретиком-футурологом якого був і лишається Й. Масуда, одна з багатьох праць якого ("Комп’ютопія") була видана і в нашій країні;
  • формування інформаційного суспільства висуває перед світовою спільнотою і, зокрема, Україною, велику кількість проблем технологічного, соціально-економічного і політико-правового характеру, співзвучних з тими, які свого часу прогнозував і прагнув розв’язати Й. Масуда;
  • входження України до європейського і глобального інформаційного суспільства вимагає ознайомлення з існуючими теоріями і практикою формування інформаційного суспільства, у тому числі й ідеями, викладеними у "Комп’ютопії";
  • більшість положень, висновків, припущень та застережень "Комп’топії", на нашу думку, не втратили актуальності, а деякі з них навіть реактуалізувалися;
  • творчий доробок Й. Масуди, більшість його ідей, на жаль, все ще маловідомі в Україні.

Перш за все, відзначимо, що введення в науковий обіг терміна "інформаційне суспільство" цілком слушно, на нашу думку, пов’язується з іменами японських вчених Ю. Хаяші та Й. Масуди і датується початком 1960-х років. Зокрема, праці Й. Масуди "Комп’ютопія" (1966 р.) "Інформаційне суспільство як постіндустріальне суспільство" (1981 р.) [3] та "Гіпотези щодо генезису "Гомо інтелідженс" (1985 р.) [4] стали в Японії і на Заході майже хрестоматійними.

В Україні, як це не прикро, ім’я Й. Масуди та основні положення його теорії інформаційного суспільства й досі відомі лише вузькому колу спеціалістів. У вітчизняній науковій і навчальній літературі все ще бракує аналізу ідей вченого з використанням та наведенням основних положень його праць. Щодо вітчизняних довідково-енциклопедичних видань з філософії і політології, то й тут, наскільки нам відомо, немає згадок ані про самого Й. Масуду, ані про його наукові розвідки. Виняток – стаття вже згадуваного В. Ляха [5], в якій аналізувалася теорія інформаційного суспільства Й. Масуди.

Здається, не зайве нагадати, що на початку 1960-х років перед Японією, яка практично не має природних ресурсів, постало питання: як спрямувати розвиток країни? Шляхом розвитку традиційних галузей економіки чи шляхом інформаційно-інтелектуального розвитку? І японці першими у світі віддали перевагу інформаційному шляхові. Цей доленосний і для Японії, і для світової спільноти вибір, зроблений не без впливу Й. Масуди та його однодумців, за досить короткий час вивів країну на друге місце у світі (після США, які "запозичили" чимало інформаційних ідей і концепцій у Японії та інших країн) з ВВП на душу населення і на перше місце за багатьма показниками економіки, науки і техніки.

Й. Масуда був безпосередньо причетний до вироблення практично всіх програм "японської" моделі інформаційного суспільства, зокрема таких, як "Японське інформаційне суспільство: теми і підходи" (1969 р.), "Контури політики сприяння інформатизації японського суспільства" (1969 р.), "План інформаційного суспільства" (1971 р.), "План створення інформаційного суспільства – національна мета до 2000 року" (1972 р.) [6, с. 163; 7, с. 22].

Не потрібно доводити, що глибокі знання про сутність теорії Й. Масуди та "японської" ("східної") моделі інформаційного суспільства могли б стати в нагоді Україні, зокрема у її прагненні вибудувати теорію власного інформаційного суспільства, його формування та входження у глобальне інформаційне суспільство.

Цінність "Комп’ютопії" полягає в тому, що в ній Й. Масуда, по-перше, обґрунтував та узагальнив основні характеристики інформаційного суспільства, які стисло можна викласти так:

  • глобалізм, вихід людства на космічний рівень свідомості;
  • світовий симбіоз людства і природи;
  • перехід до існування людства у глобальному інформаційному просторі.

По-друге, вчений сформулював сім принципів концепції "глобальної комп’ютопії", два з яких стосуються політико-правової сфери, а ще один – сфери етики і моралі. Це, зокрема:

  • "свобода ухвалення рішень і рівність сприятливих можливостей для всіх";
  • "функціональна соціальна воля панівних сил, сил влади";
  • "відродження теологічного синергізму людства і Бога".

По-третє, Й. Масуда дав блискучий порівняльний аналіз індустріального та інформаційного суспільства, що виростає з нього. Вражає кількість (17!) та чіткість критеріїв порівнянь, а також коректність характеристик основних рис обох суспільств. Показово, що майже половина з них стосуються соціально-політичної сфери.

Загальне уявлення про сутність і основні риси індустріального та інформаційного суспільств, а також про переваги другого над першим, дає складена нами за матеріалами "Комп’ютопії" і вміщена нижче схема.

 

 

Особливої уваги, на нашу думку, тут заслуговують п’ять із сімнадцяти наведених у схемі компонентів. Всі вони сформульовані настільки чітко і коректно, що не потребують особливих роз’яснень, за винятком окремих уточнень та коментарів.

По-перше, це 9-ий компонент таблиці, в якому стверджується: "В індустріальній системі приватного підприємництва панують власність на капітал, вільна конкуренція і максималізація прибутку.

В інформаційному ж суспільстві як соціально-економічна система виступатиме вільне громадянське суспільство, для якого характерне верховенство його інфраструктури (де об’єднано всі типи капіталу: суспільний, індивідуальний та орієнтований на знання), в якому буде втілено принцип синергії і громадської користі" (тут і далі – підкреслення Й. Масуди) [2, с. 38 – 39]. Найбільшу цінність становить положення про майбутнє "вільне громадянське суспільство", яке нині досить успішно функціонує в усталених демократичних суспільствах і формування якого нарешті розпочалося в Україні.

По-друге, це два змістовно близькі і тісно пов’язані компоненти – 10-ий і 12-ий, які, відповідно, звучать так: 10) "Індустріальне суспільство – це лад централізованої влади та ієрархії класів. Інформаційне, навпаки, буде вільним суспільством, багатоцентровим, з навзаєм доповнюваними функціями..." та 12) "Політична система індустріального суспільства – це парламентська система і мажоритарне правління. В інформаційному суспільстві політичною системою стане демократія участі. Вона буде політикою участі громадян; політикою автономного управління громадянами, що ґрунтуватиметься на договорі про участь і синергізмі, який бере до уваги думку меншості" [2, с. 39].

Тут найзначущішими є положення про майбутнє "багатоцентрове суспільство", "демократію участі", "політику автономного управління громадянами" та врахування інтересів меншини. У державах, які успішно формують інформаційне суспільство, ці проблеми здебільш вирішено. Підтвердження тому – потужні процеси децентралізації, регіоналізації, автономізації і самоврядування з широким застосуванням принципів субсидіарності.

Слід враховувати (і бути готовими до того), що формування інформаційного суспільства в Україні і, особливо, її входження до європейської і світової інформаційної спільноти неодмінно призведе до появи і посилення в ній згаданих процесів, що може, на нашу думку, викликати неоднозначну реакцію різних політичних сил.

По-третє, це 14-ий компонент, в якому йдеться про те, що "в індустріальному суспільстві є три головні типи соціальних проблем: безробіття, спричинене падінням виробництва, війнами, що випливають з міжнародних конфліктів, диктатура фашизму. Проблемами інформаційного суспільства стануть футурошоки, зумовлені неспроможністю людей адекватно відповісти на динамічні соціальні трансформації, дії індивідуальних і групових терористів, зазіхання на індивідуальну самотність та криза підконтрольності..." [2, с. 39].

При всій повазі до Й. Масуди, його думок і футурологічних здібностей, тут слід зробити невелике уточнення та доповнення. Стосовно соціальних проблем індустріального суспільства, замість поняття "диктатури фашизму" було б коректніше вжити поняття "диктатура тоталітаризму", яка, як відомо, тривалий час панувала на теренах СРСР та країн так званого соціалістичного табору. Щодо прогнозів, то японському вченому, на жаль, не вдалося передбачити і попередити людство про ескалацію етнополітичних конфліктів, котрі як цунамі буквально "накрили" багато країн світу наприкінці 1980-х та у першій половині 1990-х років. Проте просто вражаючою є точність прогнозу Й. Масуди щодо посилення індивідуального та групового тероризму.

Нарешті, не можна не зупинитися і на положеннях 17-ої компоненти, в якій слушно стверджувалося: "Дух індустріального суспільства був духом відродження людської свободи, що етично означало поважання фундаментальних прав і надання значущості гідності людини, а також поширення духу братерської любові для виправлення нерівності. Духом інформаційного суспільства буде дух глобалізму, тобто симбіозу, в якому людина і природа зможуть жити разом у гармонії, етично погоджуючи сувору самодисципліну і суспільний внесок" [2, с. 40].

Погоджуючись в цілому з цими думками Й. Масуди, варто звернути увагу на надто вже повільне поширення духу глобалізму саме у його розумінні "гармонії людини і природи" та "етичного погодження суворої самодисципліни і суспільного внеску".

Як вже зазначалося, Й. Масуда в "Комп’ютопії" висловив цілу низку надзвичайно цікавих, але, з точки зору того часу, малоймовірних та й узагалі фантастичних ідей, що відбилося навіть у самій назві його праці (слово "комп’ютопія" утворене від двох понять: "комп’ютер" і "утопія" [5, с. 71]). Однак більшість з них вже втілилася у життя, решта наближається до цього.

Розглянемо це хоча б на одному конкретному прикладі. Так, у першій компоненті своєї порівняльної "всеохоплюючої композиції" (див. схему) вчений передбачає народження "комп’ютерної технології з функцією заміщувати або підсилювати розумову працю людини", що й відбулося, і одним з підтверджень чого стала поява комп’ютерів четвертого і п’ятого поколінь, а також заснованих на них технологій, які справляють величезний вплив на соціально-економічну, політико-правову та духовну сфери суспільного життя.

Принагідно відзначимо, що Японія й досі лишається "землею обітованою" для найсміливіших інформаційно-кібернетичних мрійників і футурологів. Підтвердження – нещодавна поява у цій країні календаря прогнозів на перші двадцять років ХХІ століття. У ньому, зокрема, передбачається:

  • 2008 року – випуск комп’ютерів на основі діяльності живої клітини;
  • самоутворювання комп’ютерних текстів – 2010 року;
  • поєднання живих істот і комп’ютера – 2012 року;
  • створення штучного мозку з 10 тисяч клітин – 2017 року;
  • виробництво штучного ока – 2019 року. [8, с. 70].

Отже, попереду – ера нейронних мереж, штучного інтелекту та кіборгів. А це вже нові проблеми не лише технологічні, а й морально-етичні та політико-правові, нехтування якими може призвести до того, що технократизм може взяти гору над духовністю.

Особливу цінність становлять думки Й. Масуди щодо переваг і вад інформаційного суспільства, перспектив його розвитку і проблем політико-правового регулювання. Слід особливо наголосити, що в "Комп’ютопії" вчений досліджував не лише переваги інформаційного суспільства, але і його потенційні небезпеки. Більше того, Й. Масуда не тільки застерігав від імовірних небезпек, але й пропонував, на наш погляд, оптимальні шляхи і методи їх запобігання або мінімізації.

Перш за все, він не раз наголошував, що людство постало перед "суворою альтернативою", а саме – вибором між "двома різко контрастуючими моделями майбутнього": між "Комп’ютопією", тобто справді демократичним, правовим інформаційним суспільством, та "автоматизованою державою". Адже, за його слушним твердженням, до якого приєднується й автор статті, "існує серйозна небезпека того, що ми рухаємося у напрямі контрольованого суспільства" [2, с. 46].

Пояснюючи причини такої небезпеки, Й. Масуда зазначав, що це відбувається внаслідок того, що впродовж перших 15 – 20 років комп’ютери використовувалися, в першу чергу, військовими та іншими урядовими структурами, зокрема – службами безпеки, внутрішніх справ тощо. "Ця ситуація стала причиною істотного уповільнення в демократичному застосуванні комп’ютерів", – наголошував вчений.

І попереджав: "Якщо комп’ютеризацію продовжувати у цьому напрямі, то можливість виникнення контрольованого суспільства загрозливо зросте" [2, с. 46 – 47]. Водночас Й. Масуда висловлював упевненість, що "катастрофічний курс до "автоматизованої держави" буде відкинуто, і ми оберемо інший, щоб простувати шляхом "Комп’ютопії" [2, с. 47].

Японський дослідник не лише продемонстрував оптимізм, а й визначив досить ефективні, як на нашу думку, шляхи, методи і засоби формування і вдосконалення справді демократичного інформаційного суспільства. Основними з них є суспільства в Україні.

Адже наша держава прагне досягти ідеалів, проголошуваних Й. Масудою, а саме – правового громадянського суспільства, вільної системи управління громадян, відходу від старої бюрократичної системи, мінімізації небезпеки виникнення "автоматизованої держави", забезпечення безпосередньої участі громадян в управлінні країною, розширення прав і свобод всіх членів суспільства тощо.

Перечитуючи "Комп’ютопію", глибше пізнаючи теорію інформаційного суспільства Й. Масуди, надзвичайно важливо критично-конструктивно ставитися до її положень. А це вимагає, з одного боку, заперечення всього, що не витримало перевірки часом, а також не відповідає українській ментальності. З іншого ж боку – творчого застосування всього, що може сприяти формуванню інформаційного суспільства в Україні та її входження до європейської і глобальної інформаційної спільноти. Настав час (і можливість) вчитися не лише на власних, а й на чужих помилках і досягненнях.

Література

  1. Masuda Y. Computopia // The Information Technology Revolution. – Tokyo, 1966.
  2. Масуда Й. Комп’ютопія / Перекл. з англ. В. Ляха // Філософська і соціологічна думка. – 1993. - № 6. – С. 36 – 50.
  3. Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society. – Washington, 1981.
  4. Masuda Y. Hypothesis on the Genesis of Homo Intelligens // Futures. – 1985. – Vol. 17. – № 5. – Р. 479 – 494.
  5. Лях В. Постіндустріальне суспільство як нова парадигма соціального розвитку: проблеми і перспективи // Ґенеза: Філософія. Історія. Політологія. – 1994. – № 1. – С. 61 – 79.
  6. Див.: Кашлев Ю., Галумов Э. Информация и PR в международных отношениях. – М.: Известия, 2003. – 432 с.
  7. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика: Монографія. – К.: Наша культура і наука, 2000. – 368 с.
  8. Брыжко В. М., Цимбалюк В. С., Орехов А. А., Гальченко О. Н. Е-будущее и информационное право. / Под ред. Р. А. Калюжного и М. Я. Швеца. - К.: "Интеграл", 2002. – 264 с.


20.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!