Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Роль сім'ї в політичній ідентифікації особистості. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Роль сім'ї в політичній ідентифікації особистості. Реферат

Сім'ї належить пріоритет у становленні політичної свідомості особистості. Один із напрямків даного впливу - процес політичної ідентифікації. Сутність цього процесу полягає у формуванні політично освіченого громадянина певного суспільства

Базові уявлення (правила, цінності, зразки поведінки), які дитина засвоює з раннього віку, як правило, стають для неї єдино правильними і прийнятними. Сімейні впливи хоча й не мають яскраво вираженого політичного характеру, але латентно впливають на політичну поведінку особистості в майбутньому. Це проявляється, з одного боку, в оволодінні та присвоєнні індивідом соціального досвіду, а з іншого - у формуванні самостійності та самобутності. Це дозволяє говорити про те, що роль сім'ї у становленні політично освіченого громадянина є досить значущою.

Висвітлення даної проблеми доцільно розглянути у контексті теорії Е. Еріксона, що дозволяє простежити один з аспектів політичної ідентифікації - прийняття та здійснення самостійного вибору. Ця теорія, сформульована у рамках психоаналітичного напрямку, дає змогу чітко простежити вихід за межі внутрішньо-особистісного простору та орієнтацію на соціальні впливи, зокрема, сім'ї, що представляє інтерес для нашого вивчення.

Створена Е. Еріксоном теорія доводить соціокультурну обумовленість психіки індивіда, що проявляється через психосоціальну ідентичність. Поняття его-ідентичності розглядається психологом як сукупність характеристик, які роблять людину подібною на себе та несхожою на інших, як самовираження. На думку автора, результат ідентичності полягає у синтезі ідентифікацій, які виникають у процесі соціалізації. Процес ідентифікації стимулює пошук ідентичності, а відчуття ідентичності - база для вибору всередині нових ідентифікацій і система контролю автентичності цих виборів [2].

Емпіричні дослідження послідовників Е. Еріксона, спрямовані на валідизацію теорії (Bourne E., Marcia J., Waterman A.), виявили зв'язок між статусами ідентичності у підлітків та моделями взаємин у сім'ї. Marcia J. виділено 4 статуси ідентичності: дифузія ідентичності, обумовленість, мораторій, досягнення ідентичності [1, 5]. Ця класифікація базується на:

  • наявності чи відсутності періоду, коли приймається рішення;
  • наявності чи відсутності при здійснені вибору настанов, яких індивід дотримується.

Статус дифузії ідентичності характеризується відсутністю у індивіда власних цінностей та переконань. Індивід із дифузною ідентичністю може переживати кризу, але при цьому спостерігається незначна кількість чи відсутність цінностей і ролей, яких дотримується індивід. Феноменологічно він, як правило, виявляється у безтурботності та самоусуненні від активних дій та опозиції. У підлітка не існує стійких ідентифікацій. Часто вказаний статус трактується як найменш розвинутий.

Статус обумовленості вказує такий стан у юнака чи дівчини, при якому вони визначені у своїх орієнтаціях. Але останні є не стільки результатом особистісно вибраних позицій, скільки - варіантом запропонованих рішень. Очевидно, у даному випадку індивіду не притаманний досвід переживання і подолання кризи. Для багатьох цей статус є основою для розвитку. Статус мораторію діагностує, що людина у даний час вирішує проблему вибору між альтернативами, знаходиться у стані кризи, яка може тривати досить довго.

Ті, хто добувся статусу досягнення ідентичності пережили період кризи і зробили певний вибір відповідно до власних поглядів і позицій.

Проведені дослідження показали, що в індивід з обумовленою ідентичністю спостерігається найбільш приязні взаємини з батьками порівняно з іншими статусами. У ситуаціях, коли необхідно приймати важливі рішення, вони частіше за інших звертаються за допомогою та підтримкою до своєї сім'ї. Як результат, у них нерозвинута потреба наполегливо боротися за досягнення ідентичності. І, навпаки, підлітки, які знаходяться у стані мораторію, а також досягнення ідентичності, не схильні шукати порад у батьків. Вони більш критичні до своїх батьків, а в сім'ях спостерігається високий рівень конфліктності.

Індивіди з дифузною ідентичністю характеризуються найбільшою дистанцією між ними і батьками. Ці підлітки сприймають своїх батьків як байдужих до них та відчувають себе знехтуваними. При цьому вони переживають песимізм, апатію та почуття власної неповноцінності. У дітей спостерігається відсутність рольових моделей, характерних для підлітків зі статусом обумовленості.

Adams G. R. виявив зв'язок між статусом его-ідентичності та соціальним впливом. Так, студенти з дифузною ідентичністю продемонстрували найбільшу конформність щодо впливу групи ровесників. Ті, хто досягнув ідентичності в аналогічних випадках також виявили готовність до конформної поведінки, але за умови досягнення певних цілей. Очевидно, здатності враховувати думки оточуючих можна очікувати від людини, яка впевнена у своїй ідентичності [3].

Результати дослідження дозволяють говорити про значущий вплив внутрішньо сімейної взаємодії на становлення ідентичності особистості. Особливості сімейних взаємин зумовлюють розвиток тих чи інших статусів ідентичності, що визначає рівень готовності особистості до самостійного та свідомого вибору.

Встановлено, що стиль дитячо-батьківської взаємодії відображається на розвитку ідентичності в дитини. Приязні взаємини між батьками та дітьми, наявність стійких контактів та емоційної прив'язаності між ними розвивають у дитини самоповагу, відкритість, довіру, повагу до батьківської поради, орієнтацію на їх рольові моделі. Однак сильна батьківська опіка, відсутність вимогливості до дитини з боку батьків демобілізує її активність та готовність до самостійного вибору, орієнтуючи на сліпе наслідування.

Ситуація повного підпорядкування дитини батьківським настановам, наказового стилю дитячо-батьківського спілкування відображається у дитячій індиферентності, пасивності, зневірі у власних силах, очікуванні на везіння, відмежуванні від родинних настанов та цінностей, а в окремих випадках - у агресивності та деструктивній поведінці. Очевидно, мова йде про дві протилежні за змістом, але однакові за наслідками форми взаємин, які негативно позначаються на становленні ідентичності особистості.

Найбільш психологічно травмуючою ситуацією виявилась та, де спостерігається велика дистанція між членами сім'ї, ігнорування батьками світу дитини та їх байдужість до дитячих переживань, тобто наявність формальних взаємин. Це визначає відсутність у підлітка стійких ідентифікацій та повне відчуження від родини.

Альтернативою цьому є формування між батьками та дітьми дружніх та приязних стосунків, орієнтованих на позитивну батьківську увагу та підтримку. Така модель взаємин у сім'ї розвиває у дитини почуття власної цінності, що відображається у впевненості у власних силах, самоповазі, оптимізмі, здатності приймати рішення відповідно до власних переконань та відповідати за них.

Позитивне само сприйняття та впевненість у своїй авторитетності сприяє розвитку здатності до розуміння інших та прагненні до гармонійної взаємодії. Тобто, сімейні взаємини визначають здатність дитини робити свідомий вибір, сприяють її успішній само ідентифікації, зокрема, у політичній сфері.

Marcia J. розглядає ідентичність як процес, який розвивається протягом всього життя людини. Психолог визначає два шляхи досягнення ідентичності. Перший шлях полягає у поступовому усвідомленні індивідом деяких даних про себе (ім'я, громадянство, цінності), що веде до формування присвоєної чи передчасної ідентичності. Другий - самостійне прийняття індивідом вибору того, яким йому бути. Цей шлях веде до формування конструйованої чи досягнутої ідентичності [5].

M. D. Berzonsky доповнив теорію розвитку ідентичності, дослідженням індивідуальних відмінностей у процесі кодування, репрезентування і використовування досвіду як чинника формування різних статусів ідентичності [4]. Автор виділив 3 різні орієнтації, які обумовлюють 4 статуси ідентичності:

  • мораторій та досягнення ідентичності корелює з інформаційною орієнтацією. Такі індивіди шукають і оцінюють релевантну інформацію для прийняття кінцевого рішення.
  • дифузія ідентичності корелює з орієнтацією на уникнення. Таким підліткам характерне прагнення до уникнення проблеми і тим більше її вирішення.
  • обумовленість значимо залежна з орієнтацією на норму, що виражається у конформності індивіда щодо очікувань і настанов референтного оточення, насамперед, батьків. Тобто, самовизначення дитини залежить від її досвіду присвоєння ціннісних орієнтацій, зокрема, їх становлення у сім'ї.

Відстеження впливу моделей сімейних взаємин на формування певних статусів ідентичності дозволяє виділити напрямки розвитку політичної ідентичності у процесі політичної соціалізації у сім'ї:

  • схильність до наслідування настанов та цінностей родини, не сформованість вміння робити самостійний та свідомий вибір. Що можна зобразити у формулі: "Роблю як Ви";
  • повне чи часткове відчуження (ігнорування) сімейних орієнтацій, опозиція. Аналогічно до "Роблю навпаки";
  • наявність власних настанов, але спостерігається побоювання допустити помилку та очікування на покарання. Індивід прагне уникнути самостійного вибору. Виражається як "Зроблю пізніше";
  • пошук релевантної інформацію для прийняття кінцевого рішення. При цьому власні настанови та орієнтації інтегровані в систему сімейних настанов та орієнтацій. Індивід здатен прикласти зусилля для самостійного вирішення проблеми. Аналогічно до "Роблю як вважаю за доцільне, дотримуючись прийнятих норм".

Перших три напрямки вказують на низький чи недостатній рівень ідентичності, що відповідно гальмує процес політичної соціалізації, тоді як четвертий - високий - сприяє успішній самореалізації у політичній сфері.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що одним із чинником політичної ідентичності є глибока потреба особистості у визнанні з боку родини. Акцептація дітей у сім'ї визначає у них вміння робити самостійний вибір. І, навпаки, малоавторитетність провокує виникнення стану несвободи. Гармонійність дитячо-батьківських взаємин визначає розвиток посадових положень демократичної культури.

Література

  1. Гнатенко П. И., Павленко В. Н. Идентичность: философский и психологический анализ. -К., 1999. -466с.
  2. Эриксон Э. Детство и юношество. -Спб.:Ленато, 1996. -596с.
  3. Adams G. R. Toward the development of an objective assessment of ego-identity status// Journal of Youth and Adolescence. -1979. -№8. - p. 223-237.
  4. Berzonsky M. D. Identity style: Conceptualization and measurement // Journal of Adolescent Research. 1989. -№4. -р. 268-282.
  5. Marcia J. E. Identity in Adolescence // Handbook of Adolescent Psychology-New York: John Wiley & Sons, 1980. - p. 159-187.


11.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!