Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Функціонування Кабінету Міністрів України у перші роки незалежності. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Функціонування Кабінету Міністрів України у перші роки незалежності. Реферат

Без наявності в країні ефективної, дієвої виконавчої влади не можна вести мову про її демократичність, гуманність, прилучення до загальнолюдських цінностей, оскільки брак такої влади в будь-якому випадку призведе до утвердження тоталітаризму. Тому дуже важливим для України є чітке законодавче визначення статусу органів виконавчої влади і процесуальної форми їх функціонування

Важливою складовою європейської демократичної держави є розподіл влади на відносно незалежні одна від одної гілки: законодавчу, виконавчу і судову.

В системі органів державної влади України виконавча влада посідає особливе місце. Її прерогатива – виконувати ухвалені парламентом закони та інші рішення. Окрім того, виконавча влада здійснює функцію підзаконного регулювання суспільних відносин, приймаючи підзаконні нормативно-правові акти.

Вищим органом у системі виконавчої влади України є Кабінет Міністрів, який діє на засадах оперативності, організації на основі адміністративної підлеглості, підзвітності перед представницькими органами.

Структура і функціональні особливості Кабінету Міністрів України пройшли тривалий і складний шлях становлення задля ефективної діяльності на благо держави.

Декларація "Про державний суверенітет України" від 16 липня 1990 року [1] визначила, що державна влада в Україні здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. На момент проголошення Декларації повноваження виконавчої влади були визначені в Главі 13 Конституції УРСР 1978 року [2]. Звісно, чіткої регламентації процедурних питань, які відповідали б демократичним уявленням світової спільноти про виконавчу гілку влади, в ній не було.

Тому 18 квітня 1991 року Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки з метою вдосконалення структури державного управління постановила утворити Кабінет Міністрів Української РСР у складі: Прем’єр-міністра, Першого віце-прем’єра, віце-прем’єра, державного секретаря Кабінету Міністрів, державних міністрів та міністрів Української РСР.

Рада Міністрів Української РСР зберігала свої повноваження до затвердження персонального складу Кабінету Міністрів Української РСР [3]. Вже 24 травня 1991 року Постановою №13 [4] на базі Управління справами Ради Міністрів УРСР та інших структурних підрозділів апарату Ради Міністрів УРСР було створено апарат Уряду УРСР у складі Секретаріату Кабінету Міністрів УРСР, Канцелярії Прем’єр-міністра УРСР, Прес-служби Прем’єр-міністра УРСР, апарату Державної ради з питань економічної політики.

На апарат Кабінету Міністрів УРСР покладалися підготовка аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, вироблення відповідних пропозицій, підготовка проектів постанов і розпоряджень, систематична перевірка виконання рішень Кабінету Міністрів УРСР, а також інформування населення про діяльність Уряду УРСР.

4 липня 1991 року Постановою Кабміну №71 [5] було визначено, що Кабінет Міністрів створює у своєму складі комітети, які здійснюють керівництво дорученими їм сферами діяльності та несуть відповідальність за розв’язання завдань, віднесених до їх компетенції.

16 серпня 1991 року Постановою Кабінету Міністрів Української РСР [6] було визначено структуру Секретаріату Кабінету Міністрів. Згідно з цим документом, Секретаріат складався з 20 відділів, кожен з яких мав чітке визначення сфери діяльності. В подальшому структура Секретаріату постійно змінювалась – задля підвищення ефективності його діяльності. Постанова Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 8 квітня 1992 року №182 [7] вже чітко визначила кількість (24), сферу діяльності та підпорядкованість державних комітетів у складі КМУ.

Початком наступного етапу становлення українського уряду можна вважати 8 липня 1993 року, коли Постановою КМУ було затверджено Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України та його Президії [8]. Цей документ складався з чотирьох розділів: І. Формування плану засідань Кабінету Міністрів та його Президії; ІІ. Порядок внесення документів для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів та його Президії; III. Порядок підготовки засідань Кабінету Міністрів та його Президії; IV. Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів та його Президії і оформлення прийнятих рішень. Постанова чітко визначила організаційні питання роботи КМУ, процедуру розгляду і затвердження документів на засіданнях уряду, порядок підготовки і проведення засідань.

Ефективність роботи уряду прямо залежить від узгодженості дій його структурних підрозділів, рівня підготовки і прийняття управлінських рішень, а також контролю за їх виконанням. Тимчасовий регламент якраз і став тією "посадовою інструкцією" для уряду, яка визначила сферу діяльності і компетенції структурних елементів Кабінету Міністрів України.

8 червня 1995 року було підписано "Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" [9]. Стаття 29 Договору визначала, що Уряд України – Кабінет Міністрів України є центральним колегіальним органом державної виконавчої влади, підпорядкованим Президентові України і відповідальним перед ним. Функціональні повноваження посадових осіб Кабміну були зафіксовані Постановою №993 від 11 грудня 1995 року [10], яка складалася з п’яти додатків, що визначали:

  • загальні функціональні повноваження Першого віце-прем’єр-міністра України та віце-прем’єр-міністрів України;
  • спеціальні функціональні повноваження керівництва Кабінету Міністрів України;
  • розподіл повноважень щодо координації діяльності Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій;
  • розподіл повноважень щодо координації взаємовідносин між Урядом України та урядовими структурами держав СНД і Балтії;
  • взаємозаміщення повноважень віце-прем’єр-міністрів України.

Як бачимо, до прийняття Конституції виконавча вертикаль також пройшла певні етапи розвитку, котрі залежали як від внутрішніх чинників, так і від реакції міжнародних організацій на проведення реформ в країні. Саме в період з 1991 по 1995 рік було закладено основу для становлення системи виконавчої влади, яку маємо зараз з усіма її проблемами і вадами. Але, незважаючи на це, перші п’ять років становлення та функціонування уряду незалежної України дали імпульс розвиткові інституту виконавчої влади європейського зразка.

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що без наявності в країні ефективної, дієвої виконавчої влади не можна вести мову про її демократичність, гуманність, прилучення до загальнолюдських цінностей, оскільки брак такої влади в будь-якому випадку призведе до утвердження тоталітаризму. Тому дуже важливим для України є чітке законодавче визначення статусу органів виконавчої влади і процесуальної форми їх функціонування.

Література

  1. Декларація "Про державний суверенітет України" від 16 липня 1990 року.
  2. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки. – К.: Наукова думка, 1983.
  3. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР" від 18 квітня 1991 року, №980. – XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №19. – С. 230.
  4. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР "Про апарат Кабінету Міністрів УРСР" від 24 травня 1991 р., №13.
  5. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР "Питання діяльності органів державного управління при Кабінеті Міністрів УРСР" від 4 липня 1991 р., №71.
  6. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР "Про структуру Секретаріату Кабінету Міністрів УРСР" від 16 серпня 1991 р., №141.
  7. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР "Про державні комітети та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади" від 8 квітня 1992 р., №182.
  8. Постанова Кабінету Міністрів України "Питання організації роботи Кабінету Міністрів України" від 8 липня 1993 р., №523.
  9. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. – №18.
  10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про розподіл функціональних повноважень керівництва Кабінету Міністрів України" від 11 грудня 1995 р., №993.


04.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!