Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Внутрішні чинники впливу на політичні процеси в Криму. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Внутрішні чинники впливу на політичні процеси в Криму. Реферат

Недосконалість правового регулювання відносин між Києвом та Кримом. Незадоволення політико-правових вимог кримських татар. Невирішеність соціально-економічних і культурних проблем кримських татар. Недостатня присутність в АРК Української мови та культури. Складна міжконфесійна та міжнаціональна ситуація в Криму. Вплив кримінальних угрупувань на діяльність органів влади АРК

Недосконалість правового регулювання відносин між Києвом та Кримом. Довготривалий конфлікт навколо визначення правового статусу Криму фактично завершився 23 грудня 1998р., коли Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим", попередньо прийнятий на другій сесії Верховної Ради АРК 21 жовтня 1998р. Зазначений закон став політико-правовим компромісом між різними політичними силами як в Україні загалом, так і в Криму.

Окремі положення зазначеного закону суперечать нормам Конституції України.

По-перше, стаття 137 Конституції України містить виключний перелік питань, з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання. Розширення такого переліку законами України, як це передбачено в Конституції АРК (ч. 1 ст. 18), не відповідає Конституції України.

По-друге, загальний порядок вступу в дію нормативно-правових актів будь-яких органів визначено в статті 57 Конституції України. Тому встановлення іншого порядку нормативно-правовими актами Верховної Ради АРК (ч. 5 ст. 27 Конституції АРК) суперечить Основному Закону України.

По-третє, до системи підзвітності й підконтрольності органів виконавчої влади, визначеної розділом VI Основного Закону України, не включено Раду Міністрів АРК. Отже, право Ради Міністрів АРК скасовувати акти голів місцевих державних адміністрацій (ч. б ст. 38 Конституції АРК) не відповідає Конституції України (ч. 8 ст. 118).

По-четверте, Конституція АРК надає Верховній Раді Криму певні повноваження всупереч положенням Конституції України, Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" та інших законів, а саме:

  • відповідно до Конституції України (п. 16 ч. І ст. 92), спеціальний статус міст визначається виключно законами України. Тому визначення особливостей статусу М. Сімферополя актами Верховної Ради АРК (ч. 2 ст. 8 Конституції АРК) є неправомірним;
  • організація та порядок проведення виборів визначаються виключно законами України (п. 20 ч. 1 ст. 92 Конституції України), тому віднесення питань організації та проведення виборів до відання АРК (п. 6ч. Іст. 18 Конституції АРК) суперечить Конституції України.

По-п'яте, повноваження та порядок діяльності Уряду АРК визначаються Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради АРК з питань, віднесених до її компетенції (ч. 4 ст. 136 Конституції України). Тому визначення організації та порядку виконання функцій і повноважень Ради Міністрів АРК актами (без урахування компетенції) Верховної Ради АРК (ч. 7 ст. 38 Конституції АРК) суперечить Основному Закону України.

По-шосте, Конституція АРК відносить до відання Автономної Республіки Крим, її представницького органу, певні повноваження, надання яких не передбачене Конституцією України, Законом України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" та іншими законами, зокрема:

участь у формуванні та здійсненні основних принципів зовнішньополітичної діяльності України (п. З ч. І ст. 18 Конституції АРК) та зовнішньоекономічної діяльності, зовнішніх зносин (п. 11 ч. 2, ч. З ст. 18; аб. 13 ч. 2 ст. 38 Конституції АРК);

вирішення питань інвестиційної діяльності, науки, техніки, створення вільних економічних зон, ліцензування і квотування експорту продукції тощо; розробка і проведення демографічної політики (п. 11,20 ч. І ст. 18 Конституції АРК).

27 лютого 2001р. Конституційний Суд України вже визнав неконституційними біля 30 статей чотирьох нормативно-правових актів Верховної Ради АРК – її регламенту, постанов про кадрову роботу, про Рахункову палату АРК, про управління майном. Це, в свою чергу, має призвести до подальшого скасування норм окремих нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою АРК на підставі неконституційних повноважень.

Примітно, що сьогодні населення Криму без особливого ентузіазму оцінює вплив прийняття Конституції АРК на політичну ситуацію в Криму: майже половина респондентів (46,6%) вважають, що прийняття Конституції АРК не вплинуло на ситуацію в автономії; лише кожен п'ятий (19,8%) вважає цей вплив позитивним; натомість, негативним його вважають 13,3% опитаних.

Наявність протиріч між Конституцією України, її законами та Конституцією АРК, за певних умов, може спричинити загострення відносин між Києвом і Сімферополем, ускладнити політичну ситуацію в автономії.

Незадоволення політико-правових вимог кримських татар

За даними Головного управління МВС України в Криму, в листопаді 2005р. в АРК проживали понад 260 тис. депортованих громадян і їх нащадків (з них з 256959 – депортовані кримські татари). Загальна чисельність кримських татар за межами України становить ще близько 50 тис. чол. Приплив репатріантів помітно зменшується: в 1997р. прибуло 5300 кримських татар; в 1999р. – 2500; у першому півріччі 2003р. – 1100 чоловік.

Найбільш гострою проблемою АРК є інтеграція кримських татар у суспільно-політичне життя автономії. Високий рівень конфліктного потенціалу накопичено в зв'язку з незадоволенням ряду політико-правових вимог кримських татар щодо: визнання офіційного статусу кримських татар як корінного народу України; визнання Меджлісу як представницького органу кримськотатарського народу; відповідальності України за депортацію кримськотатарського народу в 1944р., відшкодування матеріальних збитків, спричинених депортацією; впровадження спрощеної процедури виходу репатріантів із громадянства інших країн з метою отримання громадянства України. Серед інших політико-правових питань, на вирішенні яких наполягають представники кримськотатарського народу – встановлення квоти представництва кримських татар у Верховній Раді АРК, визнання кримськотатарської мови в якості офіційної мови автономії тощо.

До цих пір не налагоджено постійного й відкритого діалогу між владними органами та Меджлісом кримськотатарського народу, що не сприяє правовому й цивілізованому вирішенню вказаних проблем.

Нова Конституція АРК практично виключила кримських татар із суспільно-політичного життя: вони майже не представлені у Верховній Раді АРК (квоти гарантованого представництва кримських татар були скасовані під час виборів до Верховної Ради АРК у 1998р.), в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Сьогодні основна лінія протистояння у вирішенні проблем кримських татар проходить по лінії "голова Верховної Ради АРК – Меджліс кримськотатарського народу".

Разом з тим, майже половина населення АРК (47,2%) переконані, що права кримських татар забезпечені достатньою мірою, 4% – схиляються до думки, що права кримських татар не забезпечені взагалі. Це свідчить, що населення Криму, частка кримських татар в якому складає близько 12%, не вважає задоволення прав кримськотатарського народу пріоритетним завданням держави.

Нижче проаналізовані основні політико-правові вимоги кримсько-татарського народу.

Вимоги щодо визнання офіційного статусу кримських татар як корінного народу України.

В Конституції України дійсно вживається термін "корінні народи". Передбачено (ст. 11), що держава сприяє консолідації та розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Однак національне законодавство поки що не визначає належним чином поняття "корінні народи", їх статус, права та обов'язки.

На думку експертів, визнання кримсько-татарського народу як корінної" може викликати в перспективі можливі негативні наслідки.

По-перше, вони пов'язані з реалізацією права на самовизначення – створення національної держави кримських татар, оскільки на III Курултаї кримськотатарського народу вже було заявлено, що "кримські татари будуть добиватися визначення статусу Криму в складі України за національно-територіальним принципом". Це, в свою чергу, може призвести до висунення вимог забезпечення права власності кримсько-татарського народу на землю, її надра, водні та інші природні ресурси тощо. До того ж, за оцінками демографів, у районах, де частка кримських татар складає 20-25% населення, їх чисельність протягом наступних 10 років може збільшитися до 40%. В подальшому ці райони можуть стати основою формування національної державності кримських татар.

По-друге, це може створити прецедент для інших народів і національних меншин, що може призвести до подальшої автономізації України, поставити під сумнів її існування як цілісної держави.

По-третє, визнання кримсько-татарського народу як корінного може спричинити зростання політичної напруги в АРК, оскільки таке рішення навряд чи знайде підтримку населення АРК. Загалом, лише 14,2% респондентів вважають за потрібне надати кримсько-татарському народу статус корінного народу України; майже три чверті кримчан (73,4%) переконані, що цього робити не потрібно.

Вимоги щодо визнання Курултаю та Меджлісу як представницьких органів кримськотатарського народу (органів національного самоврядування).

Як уже зазначалося. Меджліс кримсько-татарського народу до цих пір не зареєстрований в органах державної виконавчої влади України. Водночас, керівництво кримсько-татарського національного руху ставить питання про визнання Курултаю та Меджлісу представницькими органами кримських татар як одну з основних своїх вимог. Указом Президента України створена Рада представників кримськотатарського народу, що можна розцінювати як перший крок до політико-правового визнання Меджлісу як представницького органу кримських татар. Однак, для реалізації цієї вимоги в повному обсязі є певні правові обмеження.

Конституцією та законами України визначена система представницьких та інших органів у державі. Меджліс не може розглядатися як орган державної влади чи орган місцевого самоврядування. За експертними оцінками, він може бути лише об'єднанням громадян за національною ознакою, а відтак – має реєструватися на підставах, визначених ст. 14 Закону України "Про об'єднання громадян".

Більше чверті кримчан (28,4%) вважають, що Меджліс кримсько-татарського народу має бути офіційно зареєстрований в органах юстиції України, однак значно більше (43,1%) опитаних мають протилежну думку.

Визнання Курултаю та Меджлісу в якості представницьких органів кримсько-татарського народу може призвести до формування в Україні альтернативних владних органів, не кажучи вже про можливість висунення аналогічних вимог з боку інших національних меншин.

Вимоги щодо відновлення прав кримськотатарського народу, порушених депортацією в 1944р., відшкодування спричинених нею матеріальних збитків.

Кримські татари наполягають на відновленні їх прав та певної реституції власності, що була конфіскована в 1944р. Українська держава, утворена після розпаду колишнього СРСР, не може нести політичну та формальну юридичну відповідальність за депортацію. Однак, очевидно, що проблеми облаштування кримських татар, задоволення їх потреб необхідно вирішувати – з урахуванням можливостей держави, прав інших громадян України.

Вимоги щодо запровадження спрогценої процедури набуття громадянства для представників депортованих народів.

Громадянами України є понад 30 тис. депортованих кримських татар, що складає 88,3% від їх загальної чисельності в Україні. За даними Головного управління МВС України в Криму, сьогодні на території півострова проживають понад 20 тис. депортованих, що є громадянами інших держав СНД: Російської Федерації – більше 10 тис, Казахстану – 2774, Таджикистану – 2630, Киргизстану –1531, Грузії – 1013 та ін. Станом на листопад 2005р., із 64178 осіб, які виїхали з Узбекистану до АРК, спрощеною процедурою виходу з громадянства і прийняття громадянства України скористалися 83,6% депортованих.

Продовжується робота зі створення умов для спрощеного отримання громадянства України для кримських татар з Казахстаном, Таджикистаном, Туркменистаном, Киргизстаном і Росією.

Невирішеність політико-правових проблем кримських татар провокує їх радикальні дії. Необхідно враховувати, що задоволення окремих вимог кримських татар може визвати протидію з боку значної частини населення АРК, а в перспективі - призвести до негативних наслідків загальнонаціонального масштабу.

Невирішеність соціально-економічних і культурних проблем кримських татар.

Облаштування та інтеграція в українське суспільство депортованих громадян, особливо кримських татар (забезпечення житлом, роботою, функціонування кримськотатарської мови і культури) належать до найбільш гострих соціально-економічних і політичних питань не лише Криму, але й України в цілому. Нижче аналізуються окремі аспекти зазначених проблем.

Соціально-економічна інфраструктура. Станом на січень 2004р., в Криму 73% місць компактного проживання репатріантів не були забезпечені водою; 25% – електроенергією; рівень газифікації не перевищує 3%; каналізація й теплопостачання практично відсутні; дороги з твердим покриттям складають не більше 10%.

Забезпечення житлом. 128298 депортованих громадян сьогодні не мають власного житла. В черзі на одержання державного житла стоять більше 15 тис. сімей; 21 тис. індивідуальних забудовників не в змозі завершити будівництво власних будинків через відсутність коштів. За весь період повернення кримських татар було виділено біля 50 тис. ділянок для індивідуального будівництва житла.

Починаючи з 1988р., кримськими татарами було здійснено біля 6000 самозахоплень земельних ділянок для будівництва житла, з них узаконено – 5605 ділянок. Найбільша кількість самозахоплень приходиться на М. Сімферополь – 3795, Білогірський район – 920, Бахчисарайський район – 446, Ленінський район – 416.

Працевлаштування. Із 136 тис. працездатних з числа депортованих осіб постійну роботу мають лише 63 тис. чол. (біля 46%), а рівень безробіття серед них приблизно у вісім разів вищий, ніж у середньому в АРК.

В місцях депортації близько 70% кримських татар проживали в містах; після повернення в Крим понад 72% з них змушені облаштовуватися в сільській місцевості. Це призводить до підвищення рівня безробіття, оскільки значна частина працездатного населення працює не за фахом, чи взагалі не може знайти роботу. Кримські татари змушені перебиватися випадковими заробітками, виживати за рахунок присадибного господарства, ринкової торгівлі.

Забезпечення землею. В сільській місцевості проживають 193,3 тис. депортованих, у т. ч. дорослих – 155,9 тис. чол. Задоволено 39028 заяв репатріантів на отримання сільськогосподарських угідь із земель запасу та резерву для ведення власного підсобного господарства (53,4% від загальної кількості заяв кримчан, задоволених в АРК). Присадибними ділянками забезпечені практично всі репатрійовані громадяни.

Більш серйозною проблемою для кримських татар є виділення земельних і майнових паїв у процесі реформування КСП. Лише 19,7 тис. репатріантів мають право на земельний і майновий пай (з них 18,3 тис, або 9,4% від загального числа кримських татар, які проживають у сільській місцевості, його отримали). Отже, 90% кримських татар, які проживають у сільській місцевості, виключені з процесу паювання землі під час реформування КСП.

Згідно з чинним законодавством, розв'язання цієї проблеми може бути здійснене за рахунок земель наявного резервного фонду та земель запасу. Однак, такий підхід є неприйнятним для Меджлісу: землі запасу та резервного фонду мають нижчу якість, ніж уже розпайовані землі; до того ж, вони знаходяться далеко від місць компактного проживання кримських татар. Тому Меджліс заявляє про "ігнорування інтересів кримсько-татарського народу в процесі реформування земельних відносин в Україні". Тому зазначене питання необхідно перевести з площини політичного протистояння в площину діалогу та практичного вирішення проблеми.

Культура і освіта. Задоволення культурних, освітніх, інформаційних потреб кримських татар є недостатнім. В АРК функціонують лише один Кримськотатарський драматичний театр (приміщення якого до того ж знаходиться в аварійному стані), лише одна Кримськотатарська бібліотека імені Ісмаїла Гаспринського. В автономії лише дев'ять шкіл з кримськотатарською мовою навчання; шкіл з двома мовами навчання (російською та кримськотатарською) – 33; класів з кримськотатарською мовою навчання в російськомовних школах – 81.

Видаються лише дві газети кримсько-татарською мовою ("Кыырым" та "Яни дунья"). На Державній ТРК "Крим" працює кримсько-татарська редакція, мовлення якої становить 7% від загального обсягу мовлення компанії.

Лише 15,7% респондентів, опитаних соціологічною службою УЦЕПД в АРК, вважають достатньою кількість періодичних видань кримськотатарською мовою, 8% опитаних вважають, що таких видань повинно бути більше, 8,5% – що менше; для 59% респондентів – це питання байдуже. Кількість радіопередач вважають достатньою 15,4% опитаних; у тому, що їх повинно бути більше, впевнені 8,7% респондентів; а в тому, що їх повинно бути менше, – 8,5%. Така ж ситуація і з телепередачами: 15,4% опитаних задоволені їх кількістю, 8,7% – вважають, що їх повинно бути більше, 8,9% – що їх повинно бути менше.

Наведені дані свідчать, що жителі Криму інших національностей не усвідомлюють важливості створення належних умов для задоволення культурних, інформаційних, освітніх та інших потреб кримських татар.

Державне фінансування облаштування кримських татар. Вирішення соціально-економічних і культурних потреб кримських татар потребує належного бюджетного фінансування. За експертними оцінками, на облаштування кримських татар потрібно, як мінімум, $3 млрд.; максимальні оцінки сягають $20 млрд. (лише житла необхідно 2 млн. кв. м). Таких коштів держава виділити поки що не в змозі. Загалом, у 1992-2005рр. на фінансування допомоги депортованим з державного бюджету України було виділено понад $300 млн.

11 травня 2006р. до чергової річниці депортації кримських 18 травня 1944 р. уряд прийняв програму допомоги з вирішення проблем репатріантів і надав на це 600 млн. грн. які мають надходити частинами на протязі наступних п'яти років

Міжнародна допомога. Протягом останніх років світове співтовариство бере участь у вирішенні проблем репатріантів у Криму. Представництвом Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Програмою розвитку й інтеграції Криму ООН за останні п'ять років реалізовані проекти на суму біля $10 млн. На жаль, країни СНД практично не надають Україні допомогу у вирішенні проблем, пов'язаних з поверненням кримсько-татарського народу.

Невирішеність проблем кримських татар може призвести до масштабних соціальних заворушень з серйозними наслідками. Щоб попередити розвиток подій у небезпечному напрямі, необхідно налагодити систематичний діалог між органами державної влади та керівництвом кримських татар, спільними зусиллями оперативно вирішувати нагальні проблеми репатріантів.

Недостатня присутність в АРК Української мови та культури

На сьогоднішній день присутність у Криму української культури і мови (україномовних засобів масової інформації, закладів освіти та культури) не можна вважати задовільною. Значною мірою нинішня ситуація викликана об'єктивними передумовами, оскільки переважна частина населення Криму (80-85%) є російськомовною.

Питання впровадження української культури та української мови є досить делікатним; воно не повинно здійснюватися примусовими заходами (це спричинило б зворотню негативну реакцію). Українська влада повинна бути готова до того, що цей процес може тривати протягом зміни кількох поколінь.

Про необхідність обережної політики в цій сфері свідчать і дані соціологічного опитування УЦЕПД. Так, на думку переважної більшості (63,4%) кримчан, права україномовного населення в АРК забезпечені достатньою мірою; 26% респондентів схиляються до думки, що ці права забезпечені недостатньо; лише 2,7% - вважають, що ці права не забезпечені взагалі.

Центральні органи державної влади, органи державної влади АРК повинні створити умови, які б стимулювали розвиток української культури, більш широке використання державної мови на півострові. Нижче аналізується присутність в АРК україномовних ЗМІ, закладів освіти і культури.

Друковані засоби масової інформації. На початок 2006р. на території автономії виходили в світ близько 240 періодичних друкованих видань, з них лише чотири газети виходять українською мовою; 57 видань є двомовними.

В інформаційному полі автономії присутні понад 100 періодичних видань Києва, Львова, Донецька, Дніпропетровська, Харкова, Одеси. Однак, ці видання надходять в АРК із запізненням на три чотири дні.

Електронні засоби масової інформації АРК. На території автономії приймаються програми всіх трьох загальнонаціональних каналів телебачення (УТ-1 охоплює 97% території АРК; Студія "1+1" - 87%; "Інтер" - 80%).

До найбільш впливових регіональних телерадіокомпаній належать ТРК "Чорноморська", передачі якої приймають на 52% території АРК (15% ефірного часу займають передачі українською мовою); Державна ТРК "Крим" - 10-15% території автономії (27% ефірного часу займає мовлення українською мовою); Севастопольська регіональна ТРК і телерадіоцентр "Бриз" ведуть мовлення в М. Севастополі (українською мовою - 15% і 60%, відповідно).

В 2000р. в ефірний простір Криму активно ввійшли центральні телерадіокомпанії - СТБ (мм. Сімферополь, Севастополь) та ІСТУ (мм. Сімферополь, Армянськ). Станом на початок 2006 р. в Криму представлені повною або частковою мірою всі загально українські телеканали.

За даними соціологічного опитування УЦЕПД, кількістю україномовних періодичних видань задоволені 43,7% опитаних кримчан, радіопередач - 45,2%, телепередач - 42,2%. Із тих, хто не задоволений кількістю україномовних ЗМІ, 7,7% респондентів вважають, що україномовних періодичних видань повинно бути більше; 24,8% - переконані, що їх повинно бути менше. Лише 3,5% опитаних вважають, що в Криму повинно бути більше україномовних радіопередач, 4,2% - телепередач.

Заклади освіти та культури. Із 583 загальноосвітніх шкіл, що функціонують у Криму, лише чотири школи – з українською мовою навчання; 98,2% учнів навчаються за російськомовними програмами. Примітно, що на випускних іспитах у 2005р. 47% дев'ятикласників обрали диктант, а 25% випускників 11 класу – виявили бажання писати твір українською мовою. До того ж, за даними Міністерствавіти АРК, бажання навчати своїх дітей російською мовою виявляють 89% кримчан, що на 10% менше, ніж реально навчається. Наведені дані свідчать про недостатню кількість українських шкіл в АРК. Існує певна потреба у вчителях української мови та літератури – більше 100 вакансій на ці посади.

В АРК функціонують лише дві українські бібліотеки, причому на громадських засадах; книжковий ринок автономії на 99,9% заповнений виданнями російською мовою. В репертуарі Українського музичного театру українською мовою йдуть лише два спектаклі. На грані розвалу знаходиться Державний вокально-хореографічний ансамбль України "Таврія".

Отже, українська культура і мова займають вузький сектор у суспільному житті АРК. Центральним органам державної влади України, органам державної влади АРК необхідно сприяти розвитку української культури і мови в Криму, утримуючись при цьому від примусових заходів.

Складна міжконфесійна та між національна ситуація в Криму

Станом на 1 квітня 2006р., в Криму функціонувало 945 релігійних громад, які представляють 46 церков, конфесій, течій і напрямів. З них Українська Православна Церква має 349 громад; Духовне управління мусульман Криму – 296 мусульманських общин. Протестантські Церкви нараховують 207 громад; Українська Православна Церква Київського патріархату має 14 общин; Римо-Католицька Церква – 11; євангелісти-лютерани – сім; Вірменсько-Апостольська Церква – сім; Українська Греко-Католицька Церква – дві.

Мусульманським громадам повернуто 94 мечеті, передані під мечеті 24 будинки. Порівняно з мусульманами (забезпеченість культовими спорудами складає 47,4%), прихильники православних Церков забезпечені культовими спорудами дещо краще – 53% громад УПЦ мають свої храми.

Основними конфліктуючими сторонами в АРК виступають Духовне управління мусульман Криму (ДУМК) і Кримська єпархія УПЦ. Останнім часом ситуація загострилася через припинення в липні 2000р. членства ДУМК в міжконфесійному об'єднанні "Мир – дар Божий" на знак протесту проти встановлення Сімферопольською і Кримською єпархією УПЦ поклінних хрестів та щитів "Крим -колиска православ'я". 23 жовтня 2000р. у с. Морське Судакського району кримські татари демонтували такий хрест. Сутички між ними і православним населенням вдалося уникнути завдяки втручанню правоохоронних органів. З іншого боку, невідомими були сплюндровані могили на мусульманському цвинтарі м. Бахчисарая, внаслідок чого кримські татари пікетували районну державну адміністрацію.

Хоча майже дві третини (63,4%) кримчан вважають, що в автономії рівною мірою дотримуються права на свободу совісті для всіх релігійних конфесій, все ж 60,5% опитаних не виключають можливості виникнення в Криму релігійних конфліктів із застосуванням сили.

Ситуація загострюється внаслідок окремих радикальних дій. Національний рух кримських татар (НРКТ) ще в 1999р оголосив збір підписів під вимогою скликання міжнародного трибуналу з розслідування злочинів геноциду та етноциду проти кримських татар. У своїй заяві до міжнародних організацій НРКТ вимагав притягнути Україну "як головного відповідача на трибунал як державу, що незаконно володіє та розпоряджається територією кримськота-тарського народу і не здатна забезпечити права жителів півострова".

На 4-й сесії III Курултаю кримсько-татарського народу (січень 2001р.) заступник голови Центральної ради Організації кримсько-татарського національного руху Е. Куртієв запропонував винести Президенту України Л. Кучмі ультиматум з вимогою негайно вирішити питання про національний суверенітет кримськотатарського народу.

Основною метою новостворюваного Союзу кримських тюрків "Азат Кырым" є "ліквідація колоніальної системи в Криму і побудова незалежної національної держави кримських татар, де основна влада повинна належати кримсько-татарській національності". Відповідно до його статуту, Союз для досягнення цієї мети не може бути обмеженим у виборі засобів для порятунку кримсько-татарського та інших тюркських народів.

У свою чергу, представники проросійських об'єднань півострову (Русская община Крыма "Отечество", партія "Союз", Русский молодежный центр Крыма, Русский национальньш сьезд, Русская община Севастополя, Русское движение им. Стольпина, Севастопольское обьединение русской культури им. Пушкина) в боротьбі за лідерство та право одноосібного доступу до фінансових потоків намагаються представити себе носіями історичних цінностей у регіоні. Для цього вони вдаються до широкомасштабних пропагандистських акцій з нагоди важливих історичних подій і дат (приєднання Криму до Росії, день народження О. Пушкіна і т. ін). Так, 18 травня 1999р. проросійські організації широко відзначили 216 роковини приєднання Криму до Росії та вимагали створення російської автономії на півострові. "Союз русских Тавриды", який об'єднав представників близько 18 політичних партій і рухів, прийняв звернення до керівництва Росії, України та Криму з проханням сприяти створенню російської національної автономії в АРК.

Примітно, що найменше, на думку кримських респондентів, в автономії забезпечені права російськомовного населення. Більше половини (52,3%) опитаних вважають, що ці права забезпечені недостатньо. Лише трохи більше третини (37,1%) - вважають, що ці права забезпечені достатньою мірою: 6% - переконані, що права російськомовного населення взагалі не забезпечені.

З результатів опитування видно, що населення Криму більш прихильно ставиться до радикальних дій проросійських політичних сил, порівняно з радикальними діями деяких представників кримсько-татарського народу: виправдовують такі дії проросійських сил 11,2% респондентів, дії кримських татар - 5,5%.

Однак, загалом більшість кримчан не виправдовують радикальних дій взагалі: радикальні дії представників кримських татар не виправдовують 78,7% опитаних, проросійських сил - 60,2%.

Міжконфесійне протистояння в Криму призводить до загальної дестабілізації політичної ситуації на півострові, може спричинити силові зіткнення між православним і мусульманським населенням АРК. Більшість населення Криму не виключає можливості конфліктів із застосуванням сили на релігійному ґрунті. Діяльність радикальних організацій, хоча й менш чисельних і впливових, ніж у попередні роки, загострює політичну ситуацію на півострові.

Вплив кримінальних угрупувань на діяльність органів влади АРК

В період 1998-2005рр. вдалося значно обмежити вплив кримінальних груп на розвиток політичних процесів в АРК. Були ліквідовані відомі організовані злочинні групи – "Сейлем", "Башмаки", "Імдат" "Руляка"; відкриті кримінальні справи проти 10 колишніх високих посадових осіб автономії та депутатів Верховної Ради АРК, кількох мерів міст.

Особливу зацікавленість криміналітету викликають рішення органів державної влади щодо приватизації санаторно-курортного комплексу, інших економічно привабливих об'єктів на території Криму.

Кримчани переконані, що організовані злочинні угруповання сильно впливають на політичну ситуацію в Криму – такої думки дотримується майже половина населення (47,6%), протилежної – лише 9,1%.

Так, наприклад, за списками окремих політичних сил, після виборів 6 березня 2006р. до парламенту Криму потрапило декілька осіб яких безпосередньо пов'язують з криміналітетом.

Загалом, у 1998-2005рр. вплив кримінальних груп на розвиток політичних процесів на півострові був значно знижений, однак, повністю його обмежити не вдалося.


03.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!