Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Соціально-політичні трансформації в сучасній Індії. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціально-політичні трансформації в сучасній Індії. Реферат

В економічній сфері в Індії відбувається індустріальний бум, зумовлений високими технологіями і податковою реформою, що вже сприяє поліпшенню статусу країни, хоча поки що і консервує низький рівень життя та досить високий рівень соціальної напруженості. У політичній, принаймні зовнішньополітичній, сфері успіхи менш помітні — хоча тут, здається, спостерігаємо позитивні результати вивчення китайського досвіду: гучні публічні заяви 1970-1980-х рр. змінилися на очікування і вчасні "стрибки" та копітку поточну роботу

Індія — держава, котра нині переживає як то кажуть ренесанс, поступово набуває статусу солідного партнера і перспективного лідера.

Твердження про те, ніби у "справжній Азії", крім Китаю і Туркменії, серйозних партнерів Україна не має, заперечують факти: у 2005 р. Індія увійшла до дев’ятки найбільших світових імпортерів товарів і послуг з України (разом із Росією, Білоруссю, Туреччиною, Польщею, Німеччиною, Італією, США та Єгиптом), а Китай став лише десятим серед імпортерів (проти 711,241 млн. дол. річного імпорту Китаю з України на Індію припадає 736,941 млн. дол. річного імпорту з України [1]).

І у 2006 р. Індія (якщо не брати до уваги "євразійських" РФ і Туреччини) поки що є найбільшим у Азії імпортером українських товарів (український експорт за січень-березень становив лише 76664,6 тис. дол. США у Китай, в Індію — 173940,5 тис. дол. [2]).

За участю й активністю в міжнародних організаціях Індія — країна унікальна і поступається в цьому лише США, а в Азії — жодній країні. Вона здобула авторитет як одна із засновниць СОТ, є активною учасницею багатьох організацій міжнародного наукового співробітництва, гуманітарних програм, G77, регіональних торгових і транспортних організацій (таких, як Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії, Асоціація країн Бенгальської затоки, газотранспортних мереж).

У травні 2004 р. п’ятирічний мандат отримав уряд на чолі з Манмоханом Сінгхом, котрий успішно здійснює реформи попередника А. Б. Ваджпаї. Президент Індії Абдул Калам — прихильник освоєння космосу. З 1992 р. діє українсько-індійський комітет науки і техніки. Президент України В. Ющенко оголосив 2006 р. роком дружби України й Індії та підтримав ідею надання цій державі статусу постійного члена Ради Безпеки ООН.

У щорічному посланні Конгресу США 2005 р. американський президент згадав Індію як країну, економіка якої швидко набирає темпів розвитку і зможе згодом стати вагомим конкурентом. Деякі американські аналітики вважають Індію єдиною країною в азійському регіоні, спроможною зрівнятися за розвитком економіки з Китаєм (і Давос-2005 закріпив цю думку). Після тривалого перебування у статусі бідної країни з численними негараздами на цьому форумі індійці зробили грандіозну презентацію. Відповідно, в інформації про форум того таки року найбільшу увагу було приділено успіхам Індії і Китаю, але передусім Індії.

Незважаючи на важливість Індії як країни-партнера для України, в сучасній вітчизняній науковій літературі індійську проблематику досліджено поки що недостатньо, особливо в економічному аспекті. Зовнішньополітичні та внутрішньополітичні процеси в Індії вивчають українські індологи О. Борділовська в роботі "Республіка Індія у пошуках власного шляху" (К.: ІМВ, 2004), а також І. Горобець, О. Лукаш, К. Рубель. Статті О. Маначинського та С. Галаки присвячено питанням індійсько-пакистанського конфлікту та де-факто ядерного статусу Індії.

Серед російських джерел варто згадати колективні монографії Інституту сходознавства РАН "Південна Азія в світовій політиці" (М., 2003). "Індія в глобальній політиці. Зовнішні та внутрішні аспекти" (М., 2003), "Індія: досягнення і проблеми" (М., 2002). Російські автори порушують питання адаптації Індії до умов постбіполярного світу, зосереджуючись переважно на економічних перетвореннях та еволюції відносин індійської держави з її головними партнерами.

Але дослідження російських науковців мають фрагментарний характер — недостатню увагу приділено питанням внутрішньої безпеки країни. Серед іноземних досліджень варто виокремити монографію американського автора С. Коена "Індія: центр сили, що з’являється" (Нью-Делі, 2002), в якій він аналізує чинники збільшення значущості Індії на міжнародній арені.

Недоліком згаданих праць є недостатнє висвітлення динаміки розвитку Індії протягом останніх років, тому ця стаття має на меті систематизувати поточні суспільно-політичні процеси "найбільшої демократії" Азії.

Безпека країни

Протидія терористичній та сепаратистській діяльності — головне завдання в системі безпеки Індії. До того ж останнім часом прояви одного і другого часто збігаються у конкретних діях ззовні — зазіхання на спокій суспільства, внутрішню безпеку та територіальну цілісність держави. "Традиційними" вже стали мусульманські рухи і сікхський релігійний екстремізм. Та крім традиційних сепаратистських рухів, на етнічно-релігійному ґрунті останнім часом дедалі загрозливіших форм набуває так званий наксалізм — екстремістська активність крайніх лівих, що фактично сповідують маоїстсько-марксистські погляди.

Наксали діють найчастіше в регіонах, населених відсталими племенами та найнижчими кастами. Останнім часом вони розширили межі своєї діяльності — з дев’яти штатів у 2003 р. до п’ятнадцяти — у 2005 р. За даними Міністерства внутрішніх справ Індії, наксали 2005 р. здійснили близько 2000 атак, убивши понад 800 осіб, що фактично урівнює масштаб їхньої діяльності з кашмірськими екстремістами. Є свідчення, що наксали мають підтримку з Китаю та Пакистану [3].

Слід узяти також до уваги, що досі у сусідньому Непалі триває громадянська війна, в котрій офіційний Делі політично і через військово-технічне співробітництво підтримує проанглійськи налаштований тамтешній уряд, проти якого воюють непальські "маоїсти". Відомі випадки, коли непальські гурки (найманці-контрактники), повертаючись із Індії на батьківщину, стають жертвами "маоїстів", котрі експропріюють їхні заробітки.

Деякі оглядачі (наприклад, Клайд Престовіч) зазначають зв’язок між зусиллями Пакистану, підтримуваними Китаєм, у сфері розвитку інформаційних технологій та атаками в індійських економічних осередках. Хоча індійське керівництво зазвичай вважає, що мусульманський екстремізм у країні підтримує Пакистан, іноді можна почути звинувачення і на адресу США.

Нам знадобилося 20 років, щоб розпізнати спонсоровану Сполученими Штатами Америки природу тероризму, заявив 10 вересня 2002 р. міністр оборони Індії Дж. Фернандес, відкриваючи в Нью-Делі семінар "Один рік нашої боротьби з тероризмом: значення для індоамериканських відносин". І наголосив: дедалі більше "відчувається, що антидержавні та деякі дезінформаційні елементи одержують підтримку з Вашингтона D. C.". А Пакистан уже давно, хоча і певною мірою (морально, коштами і в дипломатичній сфері), визнає свою підтримку терористичної діяльності в Пенджабі та Джамму і Кашмірі [4].

У 2005 р. виявилися нові ознаки терористичних акцій в Індії. Нагадаємо, що найбільший терористичний акт, який стався в Делі 29 жовтня, засвідчив:

  • об’єктами нападів замість традиційних символів влади (правоохоронних органів), як було раніше, ставали пересічні індійці та представники західних країн;
  • тенденцію до об’єднання ресурсів різних екстремістських угруповань та проведення ними спільних терористичних атак на території Індії;
  • виникнення так званого економічного тероризму — тобто здійснення (загроза здійснення) терористичних актів в економічних центрах Індії (насамперед у Бангалорі, Хайдерабаді тощо — центрах розвитку високих технологій).

Того таки року було змінено акценти щодо зовнішніх загроз: у щорічній доповіді індійського міністерства оборони зазначено, що найбільш реальна загроза країні тепер походить з території Бангладеш. Нині участь в урядовій коаліції в Бангладеш бере партія Джамат-і-Ісламі, яка підтримує прямі зв’язки з партією Джамат та іншими проісламськими партіями й організаціями в Пакистані.

З густозаселеної і бідної мусульманської Бангладеш до Індії перемістилося багато біженців і трудових мігрантів, що створює соціальну напруженість в суміжних штатах. Сама Бангладеш і суміжні індійські штати стали базою осередків небезпечних екстремістських організацій Джаіш-і-Мохамед та Лашкар-і-Тойба, які здійснюють свої акції на теренах Індії. Як відомо, ці угруповання активніше контактують з Саудівською Аравією, аніж з Пакистаном [5].

Енергетична безпека — інший важливий напрям забезпечення національної безпеки Індії. У лютому та листопаді 2005 р. в Нью-Делі на форумах азійських виробників та споживачів нафтогазової продукції міністр нафтової промисловості і газу Індії висловив ініціативу створення паназійської енергетичної системи, центром якої стала б сама Індія.

Окрім забезпечення тривалого розвитку азійського регіону, нафтогазова мережа має "покласти край західному домінуванню". Довжина мережі становитиме понад 20 тис. кілометрів, загальні капіталовкладення в її будівництво сягнуть 22,5 млрд. доларів США. Азійська енергетична система має об’єднати такі країни, як Росія, Японія, Республіка Корея, Китай, Індія, Таїланд, М’янма, Бангладеш, Пакистан, Іран та країни Центральної Азії [6].

Хоча є попереднє схвалення з боку учасників форумів, нині ця ідея перебуває на етапі обговорення. Однак сама пропозиція є вчасною і слушною з огляду, як на довготривалі безуспішні спроби базованих у США компаній побудувати трансафганський трубопровід (ТАР), так і на невдалі спроби Китаю відігравати вирішальну роль в азійському трубопровідному господарстві.

За таких обставин Індія почала самостійно домовлятися з урядами М’янми і Бангладеш про будівництво газопроводів, котрі у перспективі з’єднаються із трубами від Індонезії до Росії.

Однак діє і Китай, зокрема, 2005 р. він намагався викупити базовану США корпорацію "Юнокаль", та її у закритих торгах перевикупила також базована у США "Шеврон-Тексако", проте без помітного прогресу в будівництві нових трубопроводів. У січні 2005 р. прем’єр-міністр Індії дав доручення міністерству нафти і природного газу провести переговори з Іраном, М’янмою і Бангладеш з питань будівництва трубопроводів для постачання природного газу з цих країн. Тоді само в січні Індія досягнула попередньої домовленості з М’янмою та Бангладеш про співробітництво в постачанні енергоресурсів. Та у січні 2006 р. уряд М’янми прямо заявив про те, що в енергетичній сфері планує співпрацювати лише з Китаєм, який є стратегічним конкурентом Індії в Азійському регіоні [7].

Нині індійці настійливо лобіюють проект будівництва газопроводу Іран-Пакистан-Індія. У червні 2005 р. країна підписала угоду з Іраном про постачання скрапленого природного газу на суму 22 млрд. доларів, яке мають розпочати у 2009 р. і триватиме воно 25 років. Іран постачатиме 5 млн. тонн скрапленого газу щороку (передбачається також можливість збільшення обсягів постачання з 5 до 7,5 млн. тонн у 2011 р.).

Розглядають два варіанти його постачання до Індії: спеціалізованими суднами (газовозами, хімовозами), а також через майбутній трубопровід Іран-Пакистан-Індія. Тож паралельно проводили переговори про будівництво газопроводу Індія-Іран, Індія-Пакистан, Іран-Пакистан (завдовжки 2,775 км, вартість проекту майже 4 млрд доларів) [8]. У березні 2006 р. в Тегерані відбулася перша спільна зустріч міністрів нафтогазової промисловості трьох країн, на якій тривало опрацювання питань реалізації цього проекту.

Однак серйозною перешкодою для його реалізації залишається негативна реакція з боку США, а також загострення ситуації, пов’язаної з ядерною програмою Ірану. Звичайно, індійці зважають на те, що серйозною перешкодою у здійсненні трубопровідних проектів залишається негативна реакція з боку США. Америка заявляє про можливість застосування економічних санкцій проти Пакистану та Індії як порушників закону США щодо санкцій проти Ірану і Лівії від 1996 р. — цей американський закон забороняє будь-кому в світі інвестувати у нафтовий сектор Ірану більш як 20 млн доларів. Потрібно взяти до уваги і те, що самі США лобіюють будівництво газопроводу Туркменистан-Афганістан-Пакистан-Індія (ТАП), що є конкурентом індійським проектам.

Для України ТАП — не кращий варіант, адже він позбавить нашу державу дешевого туркменського газу. Отже, індійський уряд розробляє енергетичну концепцію, що збігається з інтересами України — тому в питаннях постачання українських труб великого діаметра, залучення українських будівельників, інженерів і монтажників Україні варто ініціювати переговори саме з Індією.

Реалізувати американський проект ТАП розпочали давно: спочатку (ще за часів перебудови в СРСР) до нього намагалися залучити моджахедів, а потім уряд Карзаї. І хоча на території Афганістану ще з 1990 р. будували трубу, 1997 р. збройні сили США під час ракетних ударів начебто по резиденції Усами бен Ладена вивели з ладу вже готову ділянку цього газопроводу — і ще не один раз до і після того траплялися подібні казуси.

А Індія й Пакистан розглядають цей газопровід (навіть із завершеним будівництвом) лише як додатковий, зважаючи на обмежені запаси природного газу в Туркменистані, недостатню потужність цього газопроводу та нестабільну ситуацію в самому Афганістані. Вже відбулося 9 раундів переговорів між пакистанською та афганською сторонами про можливість будівництва згаданого трубопроводу, але без позитивного результату.

В 2005 р. Індія, як і раніше, брала активну участь у тендерах на придбання частки власності нафтогазових компаній або права на геологічну розвідку і видобуток нафтогазових ресурсів, в яких одним з її конкурентів традиційно був Китай. Індія, наприклад, поступилася йому в нігерійському, казахстанському, російському, іранському контрактах.

Водночас привертає увагу те, що Індія й Китай, які є конкурентами, подеколи почали об’єднувати свої зусилля для найкращого забезпечення обопільних інтересів. Так, у грудні 2005 р. спільне 50:50 індійсько-китайське підприємство "Bergomo Holding B. V." (наразі перейменоване в "as Himalya Energy (Syria)" уклало угоду з канадською нафтовою компанією "Petro-Canadа" про придбання її сирійських активів на суму 484 млн євро (це 36% експлуатованих родовищ у Сирії). Передача активів завершилася 31 січня 2006 року [9].

Політична сфера

Як у зрілій демократії, політичне життя в країні доволі бурхливе і було насичене подіями, пов’язаними з протистоянням між владою і опозицією. Так, предметом атак на Індійський національний конгрес (ІНК очолює урядову коаліцію Об’єднаного прогресивного альянсу — ОПА) стали кадрові скандали, пов’язані з оприлюдненням у парламенті доповіді комісії Нанаваті з приводу антисікхських погромів 1984 р., "доповіддю Волкера" з приводу корупції в лавах ІНК навколо програми "Нафта в обмін на продовольство", корупційною справою "Бофорс", до якої також причетний ІНК.

Усі названі справи позначилися на кадрових втратах провладної партії, а також на погіршенні її іміджу: так, доповідь Нанаваті спричинила відставку члена ІНК міністра у справах закордонних індійців Джагдіша Тітлера. Його було звинувачено у підбурюванні антисікхських виступів після вбивства сікхами Індіри Ганді, хоча остаточно його провину не доведено. Ці події стали результатом активної позиції впливової в Пенджабі сікхської партії Широмані Акалі Дала, партнера Бхаратія джаната парті (БДП) по опозиційному блоку Народного демократичного альянсу (НДА).

У грудні 2005 р. відновився скандал 1987 р. навколо справи шведської компанії "Бофорс", пов’язаної з торгівлею зброєю. Частину коштів, призначених для закупівлі зброї в цій компанії, витрачено на партійні та особисті потреби членів ІНК. Через цю справу ІНК зазнав поразки на виборах 1989 р. Вона і досі впливає на політичні настрої в країні.

Чергова реанімація скандалу пов’язана з офіційним проханням індійського уряду ОПА (через міністерство юстиції) до уряду Великої Британії "розморозити" банківські рахунки Кватрочі, які були заморожені у зв’язку з розслідуванням цієї справи.

Опозиційний блок НДА відразу скористався цією нагодою для звинувачень ІНК в аморальності і т. ін. Така тактика, окрім бажання провести дострокові загальні вибори, пояснювалася ще й тим, що БДП найбільше постраждала в корупційному парламентському скандалі.

У грудні 2005 р. вперше після 1951 р. 11 членів парламенту було виведено з його складу внаслідок "корупційно-лобістського" скандалу. Депутати належали до чотирьох партій: 6 членів — до БДП (що відмовилася голосувати за виведення парламентарів зі складу законодавчого зібрання), 3 — до регіональної позаблокової партії Bahujan Samaj Party, по одному — до правлячого конгресу і його союзника Раштрія Джаната Дала. Наслідком цього конфлікту можуть стати зміни в законодавстві щодо фінансування політичних партій та блоків [10].

Економічні успіхи і соціальні процеси

Економічний бум у державі ґрунтується на податковій реформі у стилі "Мінус ПДВ", світовому і регіональному співробітництві, транспортному бумі в країні й регіоні.

В Індії реформою 2001-2003 р. запроваджено федеральний ПДВ розміром 3% (раніше найменшу ставку ПДВ — 5% мав Сінгапур, згодом Нігерія, Панама і Тайвань).

Поруч із цим податком, задіяним у міжнародних угодах на кшталт договорів про уникнення подвійного оподаткування, для наповнення місцевих бюджетів застосовується ПДВ 12%, що діє на рівні штатів; дедалі більша кількість штатів проводять регулярні збори керівництва і фахівців для колективної розробки стратегії і кооперації щодо зниження тиску ПДВ шляхом переходу від вульгарної модифікації податку до компенсаційну (таку реформу уже здійснено у штаті Таміл Наду). У 2005 р. ставки податків дещо зросли: федеральний — до 4%, муніципальний — до 12,5% [11].

Цей досвід використовує група успішних країн БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай). Саме така реформа допомагає широко залучати іноземні інвестиції, що підтверджує реальна (а не із застарілого підручника "Економікс") світова практика. Модель, започатковану зниженням тиску 20-відсоткового вульгарного ПДВ, практикують країни Балтії, Білорусь і Азербайджан (18%), а Казахстан довів ставку до 16%. Цей досвід, із запозиченням якого Україна запізнюється, цілком прийнятний, сприятливий для інновацій.

Проте варто зауважити, що, з одного боку, успіху тут досягають через подолання антиреформаторського внутрішнього спротиву, а часто і сильного зовнішнього тиску, а з другого — цей успіх зазвичай супроводжують напружені соціальні процеси. Це й не дивно, адже економіка Індії стає класичною наздоганяючою і дедалі більш орієнтованою назовні (звідти надходять інвестиції, фахівці, приїжджають туристи і туди експортують, щоразу збільшуючи, якісну індійську продукцію).

І, скажімо, в галузях аутсорсингу чи обробної промисловості, одним з найважливіших чинників є дешевизна індійської робочої сили (дешевша, ніж у Китаї, але дорожча, ніж у Бангладеш). Підприємці та уряд просто змушені стримувати зростання заробітної плати й водночас долати соціальну напруженість. Однією з особливостей індійської економіки є прогрес інформаційних технологій в окремих "точках зростання": так, у Бангалорі з населенням 6,5 млн працює 1500 технологічних та суто зовнішньо керованих підприємств.

Аутсорсинг. Індія і далі активно розвиває сектор аутсорсингу з поступовим перебиранням на себе індійськими компаніями функцій західних фірм (насамперед у сфері послуг — банківській, страховій, фінансовій, юридичній, адміністративній справі). На частку інформаційних технологій та аутсорсингу припадає 95% іноземних інвестицій у сфері послуг. З 2000 р. цей сектор збільшився на 13 млрд доларів — до 17 млрд у 2005 р. Рівень зростання сектору становить 25% на рік і, як плановано, досягне 60 млрд доларів до 2010 р. (згідно зі спільною доповіддю Національної асоціації компаній у сфері послуг та програмного забезпечення), за іншими даними [12], ринок інформаційних послуг становить 17,2 млрд дол.

Бум в обробній промисловості. Розвиток обробної промисловості, безперечно, є наслідком успіху в податковому реформуванні (на федеральному рівні воно здійснене ще урядом А. Б. Ваджпаї, нині триває на рівні груп і деяких штатів). Цей успіх для Індії — досі переважно аграрної, традиційно бідної країни — ще не так помітний: так, приріст ВНП за 2005 р. становив лише 6,8%—8% (за різними даними).

Тим часом у деяких обробних галузях відбувається справжній економічний бум. Насамперед це стосується продукування готових ліків, автомобілебудування, виробництва сільськогосподарської техніки. Як було зазначено на економічному саміті 27 листопада 2005 р., приріст продукції в обробній галузі становить 9,9%, а в останні три роки у провідних індійських компаніях — близько 20% на рік [13].

Квотування. У країні з боку індуської більшості розпочався рух за зменшення або навіть скасування квот (в отриманні освіти та прийнятті на роботу) для релігійно-національних меншин.

Питання збереження квот є принциповим для ІНК, який позиціонує себе як загальнонаціональна світська партія — гарант рівноправного розвитку всіх релігійних та нацменшин, які становлять значну частину його електорату.

БДП — на протилежній позиції. Нині її курс у внутрішній та зовнішній політиці, у зв’язку зі зміною керівництва, жорсткішає: Р. Сінгх, ставши головою партії після того, як його попередник Л. К. Адвані (колишній заступник прем’єра) 31 грудня 2005 р. пішов з цієї посади, підтвердив прихильність до принципів "хіндутви" (створення індуїстської держави в Індії). Це означає повернення до традиційно жорсткого підходу БДП до кашмірського конфлікту, вимогу скасування статті 370 у конституції (передбачає особливий статус Кашміру) та відновлення індуїстського храму Рами в Айодх’ї на місці мусульманської мечеті. (Зруйнування мусульманської мечеті в 1992 р. призвело до масових сутичок по всій країні між індуською та мусульманською громадами, що активізувало перехід політичних сил на комуналістську основу.)

Страйки. 2005 р. був позначений певними соціальними заворушеннями у формі політично мотивованих робітничих страйків. Найбільший з них відбувся у вересні 2005 р. — це був перший національний страйк у країні з часу приходу до влади ОПА, в якому взяло участь близько 60 млн осіб.

Страйк, організований профспілками, був спрямований проти економічної політики уряду, а саме проти приватизації (насамперед продажу контрольних пакетів акцій державних підприємств транспортної сфери), лібералізації інвестиційного режиму (надання дозволу на іноземні інвестиції в банківську сферу і страхування, особливо в пенсійні фонди), проти зміни трудового права в бік гнучкості щодо найму та звільнення робітників (зі зменшенням гарантій їх соціального захисту). Страйк активно підтримували (ініціювала) Комуністична партія Індії (марксистська) та інші партії Лівого фронту, котрі головні союзники ОПА в парламенті й водночас виступають проти реформ, які він упроваджує [14].

Отже, неоліберальна економічна політика уряду, найвигідніша для великого індійського бізнесу, залишається в центрі політичної і суспільної дискусії, оскільки НДА програв вибори 2004 р. саме на хвилі опору економічним реформам з боку населення.

Однією з головних причин соціальних заворушень є нерівномірний розподіл прибутків між селом та містом (70% населення проживають у 500 тисячах сіл), а також значні асигнування на військову сферу, оскільки військову міць Індія вважає важливим чинником для одержання статусу однієї з провідних держав світу.

Зовнішня політика

Зовнішньополітична сфера була позначена відставкою в листопаді 2005 р. міністра закордонних справ Н. Сінгха, близького до сім’ї Ганді-Неру. Приводом для відставки стала причетність його самого та ІНК до незаконних оборотів з продажем нафти поза рамками програми "Нафта в обмін на продовольство" (відома "доповідь Волкера"). Ця відставка насправді є зразком боротьби навколо зовнішньополітичної орієнтації країни. Екс-міністр — представник тієї групи політичної еліти (незалежно від партійної приналежності), яка виступає проти "надмірного" зближення Індії зі США. Ця група побоюється, що США зроблять Індію залежною за допомогою комерційних та військових зв’язків (отже, Америка перешкоджатиме реалізації індійською елітою амбіцій щодо перетворення країни на світовий центр сили).

Тим часом інша група у провладних колах виступає за те, щоб скористатися пропозицією адміністрації Буша щодо підтримки перетворення Індії на одну з провідних держав світу, налагодивши тісні військові та економічні відносини з Вашингтоном. Представники обох груп усвідомлюють, що платою за це буде використання США Індії як противаги Китаю (а відбувається це на тлі значного поліпшення індійсько-китайських відносин). Американці розраховують на деяку поступливість Індії в іранському питанні, відмову від ідеї будівництва газопроводу з Ірану тощо.

Водночас прихильники курсу зближення із США наполягають на тому, що Індія може збалансувати надмірний тиск з боку Америки тіснішими відносинами з Росією, Китаєм, ЄС.

Подальша нормалізація індійсько-пакистанських відносин відбувається на тлі хиткого балансу інтересів у чотирикутнику США—Китай—Пакистан—Індія. Індійсько-пакистанський мирний процес, розпочатий 2004 р., відбувається на двох рівнях: військово-політичному й суспільному.

На першому рівні в жовтні 2005 р. було підписано угоду щодо повідомлення про випробування балістичних ракет класу "земля-земля" та угоду про встановлення "гарячої лінії" між береговими охоронами обох країн [15]. Після шістнадцятирічної перерви було відновлено спільну комісію, завданням якої є вирішення питань торгівлі, віз, економіки. У травні міністерство торгівлі Пакистану прийняло рішення про зняття частини обмежень на імпорт з Індії сільськогосподарської продукції.

Обидві країни, усвідомлюючи неможливість розв’язання кашмірського конфлікту в найближчій перспективі, зосереджують свою увагу на периферійних питаннях. На додаток до "крикетної дипломатії" (проведення матчів з крикету між командами Індії та Пакистану), сторони розпочали "автобусну дипломатію" (у квітні 2005 р. відкрили автобусний маршрут, який сполучає індійську та пакистанську частини Кашміру, а в листопаді — пенджабський маршрут через індійсько-пакистанський кордон). У травні 2005 р. Індія дозволила лідерам поміркованих сепаратистів, базованих на її території, відвідати пакистанський Кашмір.

Після землетрусу в пакистанському Кашмірі 8 жовтня 2005 р., який забрав життя понад 80 тисяч людей, за ініціативи президента Пакистану П. Мушаррафа досягнуто домовленості про відкриття через лінію контролю в Кашмірі (фактично кордон між двома державами) пунктів пропуску, спершу для гуманітарних вантажів, а потім і для людей. Проте П. Мушарраф відкинув пропозицію індійських військових брати безпосередню участь у подоланні наслідків землетрусу, тому що це може зашкодити військовим інтересам Пакистану. Відмова похитнула позиції П. Мушаррафа серед пакистанських кашмірців і поміркованих пакистанців.

Перешкодою у поліпшенні двосторонніх відносин є базування на пакистанській території сепаратистів, що продовжують здійснювати теракти в Індії (наприклад, у Делі).

Регіональна політика в Південній Азії є значним пріоритетом для Делі: регіональне лідерство розглядають як перехідний етап на шляху до перетворення країни на один із світових центрів сили. В листопаді 2005 р. відбувся черговий 13-й саміт СААРК (Асоціації південноазійського регіонального співробітництва), де серед іншого було прийнято рішення про повноправне членство Афганістану в цій організації та надання "статусу спостерігача" Китаю і Японії. До того ж "статус спостерігача" для Китаю обстоювали малі країни, що побоюються диктату Індії). Нагадаймо також, що Індія, Пакистан та Іран отримали "статус спостерігача" в Шанхайській організації співробітництва влітку 2005 року, отже, інтеграція в Азії має взаємопроникний характер.

Індія просуває ідею створення в рамках СААРК зони вільної торгівлі, угода про яку мала розпочати діяти з 1 січня 2006 року. Проте з’ясувалося, що країни регіону не готові відкрити свої кордони, пред’являючи одна одній великий список товарів, що підлягають вилученню з договору. Найбільші застереження мають Пакистан та Бангладеш. Питання про подальше створення митного союзу наразі взагалі не стоїть, оскільки, крім відсутності необхідної інфраструктури в регіоні, взаємний товарооборот між членами СААРК становить лише 5% їх зовнішньої торгівлі.

Загалом, Індія, маючи негативний досвід втручання у внутрішні справи країн регіону (особливо це стосується введення військ до Шрі-Ланки наприкінці 80-х років ХХ ст.) та прирівнюючи Південну Азію до індійського "свадеша" ("вітчизни") — фактично індійський варіант доктрини Монро, не спроможна розв’язати поточні регіональні проблеми. Це стосується її невдалого посередництва між непальським королем Гьянендрою та маоїстськими повстанцями, які припинили мирне перемир’я минулого року; діяльності екстремістської організації "Таміл Ілам" у Шрі-Ланці, яка виступає за створення окремої від Шрі-Ланки держави, посилення ісламського екстремізму в Бангладеш.

Військове співробітництво. Останнім часом відбувалося подальше поглиблення індійсько-американської взаємодії. Так, у червні 2005 р. між Індією та США було підписано угоду про військове співробітництво, положення якої передбачають проведення спільних індійсько-американських військових операцій за кордоном без санкції ООН. Цей договір також відкриває перспективу значних закупівель індійцями американських озброєнь.

У липні 2005 р. було підписано ще одну угоду про співробітництво в галузі мирних ядерних технологій (зважаючи на катастрофічний дефіцит в Індії енергетичних ресурсів, розвиток атомної енергетики в країні є одним з пріоритетних напрямів). Президент Джорж Буш заявив, що США готові надати Індії особливий статус в рамках міжнародного режиму нерозповсюдження з метою офіційного визнання Індії як ядерної держави. Це стало б одним з проявів підтримки США планів Індії з перетворення її на один з міжнародних центрів сили.

Зауважимо, що для реальної імплементації цієї угоди необхідна ратифікація американським конгресом зміни до закону про атомну енергію 1954 р., який забороняє торгівлю ядерними технологіями з країнами, що перебувають поза режимом ДНЯЗ. Окрім того, не слід забувати, що саме американська сторона традиційно звинувачує індійських учених у передачі інформації про ядерні технології Ірану.

Проявом хиткого політичного балансування є проведення й індійсько-російських, й індійсько-американських антитерористичних військових навчань на території Індії відповідно в жовтні та листопаді 2005 року. Нагадаємо: в 2006 р. в Росії відбудуться спільні антитерористичні навчання за участю Росії, Індії та країн НАТО (США, Великої Британії і Франції).

Висновок. В економічній сфері в Індії відбувається індустріальний бум, зумовлений високими технологіями і податковою реформою, що вже сприяє поліпшенню статусу країни, хоча поки що і консервує низький рівень життя та досить високий рівень соціальної напруженості. У політичній, принаймні зовнішньополітичній, сфері успіхи менш помітні — хоча тут, здається, спостерігаємо позитивні результати вивчення китайського досвіду: гучні публічні заяви 1970-1980-х рр. змінилися на очікування і вчасні "стрибки" та копітку поточну роботу.

Література

  1. Округлені статистичні дані із сайту http://www. ukrstat. gov. ua/, таблиця "Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами за 2005 рік".
  2. Статистичні дані із сайту http://www. ukrstat. gov. ua/, таблиця "Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами за січень-березень 2006 року".
  3. Jephraim P. Gundzik India takes a left // Asia Times. — 2005. — Dec. 20. — Р. 3.
  4. It now dawns on US after 20 years, says Fernandes // ANI New Delhi. — 2002. — Sept. 10.
  5. Белокреницкий В. Я., Москаленко В. Н., Шаумян Т. Л. Южная Азия в мировой политике. — М.: Международные отношения, 2003. — С. 152; Siddharth Srivastava. Terror stalks India’s progress // Asia Times. — 2006. — Jan. 4. — Р. 2.
  6. Индия предложила создать азиатскую нефтегазовую сеть // Синьхуанет. — 2005. — 26 нояб. — http://www. russian. xinhuanet. com/ russian/2005-11/26/content_187669. htm
  7. Надежды Индии на альтернативные поставки природного газа из Мьянмы не оправдались //Iran news. — 2006. — 12 янв. -http://www. iran. ru/rus/news_iran. php?act=news_by_id&news_id=36710
  8. Преображенский И. Индия поменяла благосклонность США на иранский газ // Страна. Ru. — 2005. — 14 июня — http://www. strana. ru/ stories/02/01/15/2348/250753. html
  9. ONGC completes transaction of acquisition of producing asset in Syria. — 2006, February 1. -http://www6. lexisnexis. com/publisher/EndUser?Action=UserDisplayFullDocument&orgId=574&topicId=100010464&docId=l:350704674&start=3
  10. Cash-for-query: 11 MPs expelled from Parliament // Daily News and Analysis. — 2005. — December 23. — http://dnaindia. com/ report. asp?NewsID=1003667&CatID=2
  11. TN govt urged to implement VAT // India News Tue. — 2006. — May 16. — Chennai Online; http://en. wikipedia. org/wiki/ Value_added_tax
  12. Terror shadow stalks ‘India’s Silicon Valley’ // Reuters Published on ZDNet News. — 2006. — January 2.
  13. NEW DELHI, India’s Biggest Economic Summit Opens. Hundreds of Executives, Policy Makers Explore Business Opportunities in India Business Headlines By RAJESH MAHAPATRA. — 2005. — Nov 27. (AP) http://abcnews. go. com/Business/wireStory?id=1349167
  14. Dias W. One-day general strike in India exposes need for socialist-internationalist strategy. — 2005. — 29 September. — http://www. wsws. org/articles/2005/sep2005/indi-s29. shtml
  15. Sharma R. India, Pak okay pact on ballistic missiles // The Tribune. — 2005. — August 6. — Р. 1.
  16. Khan A. A. Analysis: Opening up Kashmir // BBC. — 2005. — 19 October. — http://news. bbc. co. uk/ 1/hi/world/south_asia/4357006. stm
  17. SAFTA’s potential: South Asian free trade has many benefits // The Statesman. - 2006. — Jan 2. — Р. 3.
  18. Leibenluft J. India’s Nuclear Sell-Out? // Posted. — 2005. — July. — http://www. foreignpolicy. com/story/cms. php?story_id=3124.


03.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!