Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія ООН, СОТ, МОЗ, НАТО, ОБСЄ: співпраця з Україною. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

ООН, СОТ, МОЗ, НАТО, ОБСЄ: співпраця з Україною. Реферат

Місце і роль міжнародної політики в житті суспільства. Міжнародні організації і розвиток міжнародних відносин (ООН, СОТ, МОЗ, НАТО, ОБСЕ). Україна на міжнародній арені

Міжнародна політика: суть, цілі, функції. М. п. (світовий політичний процес) – це сукупна цілеспрямована діяльність народів, держав, їхніх інститутів, соціальних спільної, об’єднань громадян у сфері міжнародного життя.

Впродовж останніх років відбулась фундаментальна трансформація усього світового ладу. Доля людства вже не залежить від балансу лише двох антагоністичних сил, характерного для періоду "холодної війни". У багато центровій системі світової політики визначився цілий шеренг центрів тяжіння і впливу: США, Європа, Росія; досить активно відбувається становлення могутніх центрів світової політики у Південно-Східній Азії та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Разом із цим, світ, що змінився, не став стабільнішим, безпечнішим, як і раніше. Спалахують регіональні конфлікти, ведеться кривава міжетнічна ворожнеча, активізується міжнародний тероризм, загострюються глобальні економічні кризи, зростає загроза економічної катастрофи. Для того, щоб ефективно протистояти цим та іншим викликам, потрібні кардинальні зміни в світовому політичному устрої згідно нових реалій.

Структура світового політичного процесу складається з таких основних типів суб’єктів політичного життя:

  • національні держави;
  • організації регіонального. Міжрегіонального міждержавного характеру, наприклад: Європейський Союз;
  • міжнародні урядові організації та їх органи, наприклад: ООН, Європейський парламент;
  • недержавні суспільно-політичні, громадські організації, наприклад: Міжнародна організація охорони здоров’я.

Світовий політичний процес має ряд цілей, зокрема: участь у міжнародному поділі праці, забезпечення міжнародного миру, спільний захист прав людини, спільне розв’язання глобальних проблем сучасного світу та ін.

При реалізації завдань м. п. держава здійснює ряд функцій, зокрема оборонну, регулятивну, інформаційно – представницьку, інтегративну та ін. Реалізація оборонної функції спрямована на запобігання загрози для держави і пошуку мирного врегулювання проблем.

Регулятивна функція полягає у необхідності дотримання суб’єктами м. в., закріплених міжнародними нормативно-правовими актами норм, принципів, традицій міжнародного спілкування. Інформаційно-представницька функція реалізується у діяльності офіційних органів, які представляють позицію уряду своєї держави на міжнародній арені, а також інформують керівні органи держави про діяльність і наміри урядів інших держав. Інтегративна функція полягає у тому, що через м. в. забезпечується існування міжнародного співтовариства.

При реалізації міжнародної політики держави використовують політичні, економічні, воєнні, ідеологічні засоби. Найважливішу роль відіграють політичні засоби, зокрема дипломатія. Серед ідеологічних засобів міжнародної політики перш за все виділяють засоби впливу на світову громадськість шляхом зовнішньополітичної пропаганди та розвитку культурних зв’язків між державами. До економічних засобів відносяться товарні форди держави, її грошові ресурси, досягнення науки і техніки. Які держава може продавати чи подавати іншим країнам як допомогу чи кредит, і таким чином впливати на міжнародні стосунки.

Серед воєнних засобів провідне місце займають збройні сили держави.

В цілому провідною тенденцією сучасної м. п. є подолання конфліктно-конфронтаційного її стилю. Підпорядкування її інтересам людини, здійснення філософії, згідно з якою сучасний світ є світлом глобального співробітництва.

Поняття міжнародних відносин. Під міжнародними відносинами розуміють системну сукупність політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних зв’язків і відносин між основними суб’єктами світового співтовариства. До яких відносяться держава, народ, суспільні та громадські рухи, організації.

Специфіка м. в. полягає насамперед у їх учасниках. Змістом м. в. є міждержавні угоди.

Міцнішає тенденція до розширеності кількості учасників м. в. за рахунок недержавних і приватних суб’єктів. Проте держави ще залишаються головними суб’єктами м. в. Саме держави концентрують у собі політичну владу, володіють механізмом силових, матеріальних, дипломатичних, ідеологічних засобів та інститутів для проведення міжнародної політики.

Міжнародні організації полегшують врегулювання деяких міжнародних конфліктів. Крім того існує близько трьох тисяч так званих "неурядових організацій", які покликані на міжнародні рівні без прибуткової мети розв’язувати найрізноманітніші завдання (наукові дослідження, гуманітарні акції захист прав людини, охорона довкілля).

Численні приватні юридичні особи, які створюють спільні підприємства чи мають філії своїх структур за кордоном, є активними учасниками м. в. Але чи не найважливішими суб’єктами м. в. є особи – десятки мільйонів емігрантів, комерсантів, студентів, спортсменів, туристів та ін. Тобто, м. в. є суспільними відносинами, які виходять за межі внутрішньо суспільних взаємодій і територіальних утворень.

У системі м. в. діє величезна кількість взаємозумовлених чинників, які мають враховуватися усіма учасниками міжнародного життя. Серед них можна виділити географічний, демографічний, економічний, воєнний, культурний, національний, науково-технічний фактор громадської думки, міжнародного права та ін.

М. в. охоплюють усі різновиди громадських і приватних відносин. які передбачають перетин державного кордону людьми, товарами, ідеями.

Види м. в.:

  • за сферами суспільного життя – економічні, політичні, воєнно-стратегічні, культурні, ідеологічні;
  • на основі взаємодіючих суб’єктів – міждержавні, міжпартійні, відносини між різними неурядовими асоціаціями, приватні та ін.

М. в. здійснюються на таких рівнях, як глобальний (загально планетарний). Регіональний (африканський, азіатський та ін.).

З точки зору ступеня напруженості м. в. можна говорити про їхні стани – стабільності, суперництва, ворожнечі, довіри, співробітництва, війни та ін.

На відміну від внутрішньополітичного життя кожної держави, м. в. не мають єдиного центру управління. Тут діють стільки регулюючих центрів, скільки є учасників м. в. А це означає, що головну роль у міжнародних стосунках мають відігравати переговори, співробітництво, взаємодія.

З початку 90-х рр. Україна вийшла на міжнародну арену як самостійний суб’єкт міжнародної політики. Роль і вага нашої держави у сфері міжнародних відносин багато у чому залежить від того, на яких засадах будується її зовнішньополітична діяльність.

Курс на інтеграцію України в Європу означає не однолінійну орієнтацію на шкоду двосторонньому співробітництву з іншими держав. н. а щучку систему взаємовідносин у глобальному простору Європа – Росія-Азія – Північна Америка, яка в свою чергу складається з важливих для України інтересів регіональних "угрупувань", де на першому місці суміжні держави. Саме із встановлення дружніх відносин з Росією, Білорусією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Молдовою розпочався "вихід" України в Європу.

Україна бере активну участь у будівництві верхнього поверху" нової архітектурної безпеки, яка складається з таких організацій і структур як ОБСЄ, НАТО. ЗЕС, Рада Європи. Наша держава вносить безпосередньо вклад у зміцнення міжнародної безпеки своєю активною участю у миротворчих операціях, що проводяться під егідою ООН і ОБСЕ. Українські миротворці та дипломати добре зарекомендували себе в Анголі, Молдові, республіках колишньої Югославії, Таджикистані, Гватемалі, Грузії. Таким чином Україна демонструє світові, що вона є не тільки споживачем, а й виробником безпеки.

У контексті адаптації і зростання ролі європейських і євроатлантичних структур безпеки неабияке місце займає співробітництво України з НАТО. Ставлення до цього як у політиків, так і у громадян України неоднозначне. Кількості прихильників і противників зближення з НАТО приблизно одинакові, при цьому значний відсоток "невизначених" є свідченням амбівалентного співіснування у масовій свідомості двох образів Альянсу – старого "ймовірного противника" і нового "стратегічного партнера".

Навколо згаданої проблеми є надто багато ідеологічних нашарувань, але націоналі інтереси України щодо НАТО базуються не на симпатіях, чи антипатіях, а визначаються з урахуванням провідної ролі Північноатлантичного альянсу в підтриманні міжнародного миру, стабільності, безпеки, сприянні поглибленню міжнародного довір’я в Євроатлантичному регіоні, створенні нової системи безпеки у Європі. Крім участі у спільній з НАТО програмі "Партнерство заради миру", Україна співпрацює з Альянсом у галузі екології, перекваліфікації військовослужбовців, в подоланні наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

Європейське тяжіння України зовсім не означає згортання політичних і економічних зв’язків на інших напрямках, зокрема з державами-учасницями СНД. Проте Україна вважає, що СНД матиме перспективу лише у тому випадку, якщо він зможе оновитися не шляхом створення наднаціональних структур, а шляхом формування сприятливих умов для торгівлі, економічного і науково-технічного співробітництва і зовсім не обов’язково на "загальному" рівні, а на взаємовигідній двосторонній основі або у "групах за інтересами".

Міжнародні відносини – сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та ін. зв’язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними системи, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

М. в. є особливим різновидом суспільних відносин. Вони характеризуються взаємодією таких суб’єктів політичного життя, як держави, народи, політичні громадські організації, рухи і навіть окремі особи різних країн. Забезпечують інтереси соціальних груп за межами національних держав, відносини міждержавними організаціями, партіями, компаніями, приватними особами різних держав, інтеграційні зв’язки, які, формують людське співтовариство.

Формуються вони під впливом зовнішньої політики країн світу, певною мірою регулюючись багатьма міжнародними нормами і цінностями, виробленими людством упродовж його історичного розвитку. Тому м. в. слід розглядати як макросистему, в якій функціонують у суперечливій єдності й взаємодії різні її елементи і ланки, що представляють різноманітні інтереси держав, ідеологічні настанови їх громадських рухів і організацій. На відміну від внутрідержавних відносин у м. в. відсутній апарат їхнього регулювання, єдиний регулюючий центр, якому беззастережно підкорялися б суб’єкти міжнародного політичного життя.

Стрижневим елементом м. в. є політичні відносини, які, взаємодіючи з іншими відносинами, своєрідно спрямовують їх. Головним суб’єктом м. в. є держава. За сучасних умов на міжнародній арені все активніше виступають і не державні, неурядові організації суп. політичні рухи, але їхню рольне можна порівнювати з роллю держав і міжнародних відносинах, особливо у політичних.

Упродовж багатьох століть відносини між державами визначалися силою, насильством. Наймогутніші для свого часу держави задовольняли свої інтереси за рахунок слабших. З утвердженням капіталізму, інтенсифікацією міжнародних зв’язків, формування світового ринку, розвитком засобів зв’язку і комунікацій держави починають укладати численні міжнародні угоди з різних питань. Виникають перші міждержавні організації для вирішення важливих для держави питань. Але ці міжнародні організації й інститути не могли істотно впливати на характер і стан м. в. Конфлікти, суперечки з територіальних, етнічних, релігійних та інших питань здебільшого переростали у війни.

Дипломатія протягом тривалого часу була підпорядкована питанням пов’язаним з війною, намагаючись забезпечити сприятливі умови для ведення війни, сприяти найефективнішому використанню результатів перемоги (в разі перемоги), домогтися найменших втрат у разі поразки. Її завданням також було документальне закріплення в інтересах держави наслідків перемоги чи поразки у війні. Право держав на задоволення своїх інтересів шляхом війни закріплена в низці міжнародних угод

Людське суспільство складається з понад 200 держав, які різняться суспільним ладом, традиціями, віруваннями, рівнем економічного і культурного розвитку, національними і державними інтересами світ постає як взаємозалежна цілісність. Між країнами відбувається активний обмін продукцією, сировиною, технологією, культурними надбавками.

Позитивний вплив на міжнародні відносини справило усунення поділу світу на два ворогуючі табори.

За останні роки на міжнародному рівні розроблено чимало важливих соціальних програм, договорів і угод у галузі економічного і політичного співробітництва, у гуманітарній сфері.

У світовій політиці почали формуватись якісно нові принципи міжнародних відносин. Вони передбачають суверену рівність держав, не застосовування сили або погрози силою, непорушність кордонів, територіальну цілісність держав, мирне врегулювання суперечок, невтручання у внутрішні справи, повагу прав людини і основних свобод, співробітництва між державами, сумлінне виконання обов’язків з міжнародного права.

Значну роль на міжнародній арені відіграють міжнародні урядові й неурядові організації. Найбільш представницькою з них є ООН, утворена в1945 р. з метою збереження миру і розвитку міжнародного співробітництва.

ООН як складний механізм взаємодії держав відчутно впливає на зовнішньо-і внутрішньополітичний курс країн, допомагає, незважаючи на суперечливість інтересів чи на суперечливість інтересів держав, шукати шляхи до міжнародної згоди з найважливіших питань світового розвитку.

Головним міжнародно-правовим документом сучасності, є Статус Організації Об’єднаних Націй, прийнятий 1945 р. 50 державами – засновниками ООН. Вона відіграє помітну роль у врегулюванні конфліктних ситуацій. Результати миротворчої діяльності ООН на завжди давали цілком позитивні наслідки. Однак вони є вагомими. 90% конфліктів були певною мірою врегулюванні внаслідок миротворчих зусиль ООН.

Нині ООН зосереджує свої зусилля на забезпеченні узгодженої та надійної системи міжнародного миру і безпеки. Найважливішим її органом є Рада Безпеки, яка концентрує у своїх руках всю політичну владу.

Останнім часом обговорюється доцільність реформування ООН, демократизації діяльності її закладів. Піддається сумніву правомірність збереження положення, згідно з яким п’ять ядерних держав зберігають статус постійних членів Ради Безпеки, володіють право "вето" з питань. які мають всесвітнє значення, а Генеральна Асамблея, членами якої є майже всі держави світу, не має жодних контрольних функцій щодо Ради Безпеки.

Інші міжурядові організації покликані узгоджувати дії в межах певного регіону (Європейське Співтовариство Організація Африканської Єдності, Організація Американських Держав та ін.) або сфери суспільного життя – у галузі економіки, наукового співробітництва, оборони.

Країни ЄС координують свої дії з політичних, економічних питань та питань безпеки, виступають на захист прав людини в усіх регіонах світу, підтримують ООН в її миротворчій діяльності, сприяють формуванню колективної безпеки, виступають за мирне врегулювання суперечок, за додержання норм міжнародного права.


28.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!