Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Погляд на основні політичні проблеми людства. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Погляд на основні політичні проблеми людства. Реферат

Головна політична проблема у тому, що існують не тільки держави, а й міжнародні товариства, які порушують усі норми міжнародного права. Для цього вони використовують силу, гроші, владу і авторитет. А також суто внутрішня проблема держав у тому, що чиновницький апарат розкрадає гроші виділені на вирішення проблем, або направляє їх у ту галузь, яка є більш цікавою для них в економічному розрізі

Кожен з нас задавав собі питання: "Чому при великій кількості нормативних актів, угод, міжнародних звичаїв людство потерпає від війн, голоду, екологічних криз, досі існує прірва між правами і обов'язками соціальних класів?" Відповідь на це запитання і є суттю цієї роботи.

Політичні проблеми людства зумовлені невиконанням або недбалим виконанням принципів-вимог міжнародного права. А також треба зазначити, що не усі держави ратифікують міжнародні угоди. У цій роботі, я намагаюсь розказати про ці проблеми, а також показати можливість виходу людства з цього критичного стану.

Якщо проаналізувати більшість проблем, то ми побачимо, що їх можна поділити (звичайно лише умовно) на: політичні, економічні та соціальні (до цієї сфери я також додаю екологічні проблеми).

Боротьба і перемога в політиці є тільки одним із засобів досягнення більшої мети – збереження цілісності ті стабільності розшаруваного суспільства, покращення умов життя людей. Політика – не лише механізм класового панування та пригнічення одних соціальних груп іншими, а ще й засіб організації та дотримання певного порядку, ладу в суспільстві, світі, узгодження інтересів окремих спільнот, можливий за конкретних історичних умов спосіб розв'язання суспільних протиріч

Зовнішня політика – це загальний шлях держави у міжнародних справах. Важливішим засобом виразу зовнішньої політики є дипломатія. Основою зовнішньої політики та дипломатії повинно бути міжнародне право. Засновники ООН ставили собі за мету "створити умови, за яких будуть виконуватися справедливість і повага до зобов'язань, що виникають з договорів та інших джерел міжнародного права. "

Міжнародне право відчуває вплив зовнішньої політики держави. З іншого боку, міжнародне право серед інших факторів прямо впливає на зовнішню політику держав.

Міжнародне право виконує координаційну та регулюючу функцію. Також у ньому склалися механізми, які захищають законні інтереси держав, що умовно можна назвати охоронною функцією.

Загальні питання

П'єр Прудон зазначав, що принципи взагалі є душею історії. "Будь-який предмет має свою ідею, отже свій принцип і свій закон; будь-яке явище відповідає якійсь ідеї; ніщо не відбувається в світі, не виражаючи якоїсь ідеї, - все це є аксіомою новітньої філософії…На принципах ґрунтується все життя народів і все моральне значення їхнього побуту; в ім'я принципів здійснюються державні перевороти; в їх ім" я вмирають і відроджуються спільноти. "

Міжнародне право – це сукупність норм і принципів, які регулюють усю систему міжнародних відносин, а також взаємодію в рамках окремих груп або на двосторонніх засадах. Норми міжнародного права "пов'язують" між собою держави. Відповідно до взятих ними зобов'язань уряди вживають заходів для того, щоб їхнє внутрішнє законодавство відповідало угодам і договорам, в яких вони беруть участь.

Принципи міжнародної політики й міжнародного права мають вищу юридичну силу в порівнянні з іншими нормами міжнародного права та зобов'язаннями за міжнародними угодами. Це фундаментальні норми міжнародного права, які відбивають сутнісний зміст міжнародних відносин. Вони закріплюють засади сучасних систем міжнародних відносин і міжнародного права, сприяють нормальному функціюванню й розвитку цих систем.

Своє буквальне втілення принципи міжнародної політики отримують у міждержавних угодах. Головним міжнародно-правовим документом сучасності, в якому сформульовані головні принципи міжнародного права й передбачені заходи для їх дотримання, є Статут Організації Об'єднаних Націй, що його прийняли 1945 року 50 держав – засновників ООН. Найважливіші принципи сучасної міжнародної політики викладені також у "Декларації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх зносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН" (1970р.).

Утвердженню сучасних принципів у практиці міжнародного спілкування сприяли й такі документи Генеральної Асамблеї ООН, як "Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам" (1960р.), "Декларація про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав" (1981р.) та інші. Істотну роль у розвитку головних принципів, у наповненні їх новим змістом відіграв Заключний акт Наради з безпеки й співробітництва в Європі 1975 року. Важливу роль у конкретизації та визначенні процедур здійснення міжнародних принципів відіграють двосторонні угоди держав про співпрацю.

До головних принципів сучасного міжнародного права належать принципи мирного співіснування, суверенної рівності держав, рівноправ'я народів та їхнього права самостійно визначати свою долю, незастосування сили або загрози силою в міжнародних відносинах, непорушності державних кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок, невтручання у внутрішні справи держав, сумлінного виконання зобов'язань по міжнародному праву та угодах, усе загального поважання прав людини й головних свобод.

Зміст політичних проблем людства

Принцип мирного співіснування. В системі сучасного міжнародного права центральне місце належить принципу мирного співіснування. В світі затвердилося визнання того, що сьогодні міжнародне право може бути ефективним тільки як право мирного співіснування. В ньому втілені найперші загальнолюдські цінності – мир і співпраця.

Головна ідея цього принципу полягає в тому, що держави зобов'язані підтримувати міжнародний мир, ґрунтований на засадах міжнародних відносин, виявляти толерантність одна до одної, розвивати співробітництво між собою, без огляду на належність до різних політичних, економічних і соціальних систем та рівень їхнього розвитку. Цей принцип проголошує право народів жити у безпечному, справедливому й демократичному світі, задає нормативну модель світового порядку, в якому не повинно бути місця насильству й пригнобленню народів у будь-якій формі.

Вважають, що елементами суспільства, ґрунтованого на засадах мирного співіснування, мають бути мир, правопорядок, безпека всіх держав незалежно від їхніх соціально-політичних ознак, поважне ставлення до інтересів інших держав на розвиток, співпраця.

Наприклад, візьмемо Україну і Сполучені Штати. Штати зобов'язали себе низкою угод допомагати Україні у економічній та фінансовій сферах (у тому числі в аграрній сфері). З першого погляду усе добре, Сполучені Штати дають кредит Україні на розвиток сільського господарства, а з іншого боку окрім повернення через деякий час кредиту (це зрозуміло звичайна умова), ці ж Штати вимагають на 30% з цієї суми придбати у Сполучених Штатах сільськогосподарську техніку. Ось і виходить, що на нас заробили двічі, але це ще не проблема, такими своїми зобов'язаннями Штати навмисно не дають розвитися машинобудівній галузі України, що і є проблемою.

З принципом мирного співіснування безпосередньо пов'язаний принцип незастосування сили або загрози силою у міжнародних відносинах. Міжнародне право аж до середини ХХ сторіччя визнавало право держав на війну. У відповідності до нього будь-яка держава могла застосувати силовий, військовий спосіб розв'язання будь-якої суперечки з іншою державою. У теорії й практиці панувала "держава" ("традиціоналістська") концепція міжнародних відносин, взаємовідносини великих держав визначали стан світового політичного порядку.

В першій половині ХХ сторіччя окремі держави неодноразово здійснювали спроби у двосторонньому порядку проголосити відмову від застосування сили. Але відповідний принцип як всезагальна вимога був зафіксований тільки у Статуті ООН: "Всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою та її застосування як проти територіальної недоторканності й політичної незалежної будь-якої держави, так і якимсь іншим чином. "

Сьогодні співвідношення сил у світі вже не вимірюють самою тільки військовою могутністю країн, зросло значення політичних, економічних та ідеологічних чинників міжнародної взаємодії. Стало цілком очевидно, що гонка озброєнь за умов сучасного науково-технічного прогресу неодмінно призведе до тотальної загибелі людства.

Статут ООН визнає правомірність застосування сили тільки у двох випадках: у цілях самооборони, якщо відбувався збройний напад на державу (статті 51), і за рішенням Ради Безпеки ООН у випадку загрози миру, будь-якого порушення миру та акту агресії (статті 39 і 42). Саме в такому порядку міжнародне співтовариство застосувало силу щодо Іраку під час його агресії проти Кувейту 1992 року. Розглядуваний принцип вимагає від держав утримуватися від застосування сили першим, від пропаганди агресії та війни. Агресивну війну оголошено міжнародним злочином, який тягне міжнародну правову відповідальність держав і міжнародну кримінальну відповідальність осіб.

Одну з найважливіших ідей сучасного міжнародного права – взаємодію рівноправних держав – відбиває принцип суверенної рівності держав. Домовлятися можуть тільки рівні. Коли ж у взаємовідносинах і позиціях держав немає рівності, то ці відносини лаштуються не на угодах, а на відвертому чи прихованому підпорядкуванні.

Ось чому в Декларації про принципи міжнародного права 1970 року проголошено, що всі держави є рівноправними членами міжнародного співтовариства незалежно від розбіжностей економічного, соціального, політичного чи іншого характеру між ними; що для всіх держав існує однаковий обов'язок виконувати повністю і сумлінно їхні міжнародні зобов'язання й жити в мирі з іншими державами; що всі держави мають бути рівною мірою зацікавлені у розв'язанні загальнолюдських проблем, у створенні всеохопної системи міжнародної безпеки, колективної відповідальності держав перед людством.

Принцип непорушності державних кордонів полягає у міжнародно-правовому визнанні існуючих кордонів держав, у відмові від будь-яких зазіхань на ці кордони. Цей принцип є підставою для заперечення територіальної експансії у будь-якій формі. Його значення стає зрозумілим, коли згадати, що у минулому прагнення до захоплення чужих територій, до перекроювання державних кордонів, зазіхання на чужі території, війни між державами вважалися правомірними елементами державної політики.

Принцип територіальної цілісності покликаний виключити насильницьке загарбання або зміну приналежності іноземних територій, а також заборонити протиправне використання іноземних територій або завдання їм шкоди.

У Статуті ООН принцип мирного врегулювання суперечок сформульований так: "Усі члени Організації Об'єднаних Націй розв'язують свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість."

Формування принципу невтручання належить ще добі буржуазних революцій. Воно відбувалося у протиборстві з прагненням деяких держав піднести втручання у внутрішні справи до рівня правила міжнародного спілкування. Статут ООН накладає на всі державні та інших суб'єктів міжнародного права зобов'язання не втручатися безпосередньо чи опосередковано хоч би то з яких причин у справи, які належать до внутрішньої компетенції якоїсь іншої держави. Для цього принципу хочу лише нагадати, що і досі у міжнародних організаціях, світових товариствах існує кваліфікація держав на: першого, другого, третього, четвертого світу.

Але знов ми маємо дуже "гарний", "яскравий" приклад втручання "демократичних" Сполучених Штатів у внутрішню політику Югославії. Хто дозволив Штатам впливати збройними атаками на президента Югославії, що до його рішення заборони відокремлюватися Чорногорію? А результат - загинули невинні люди.

Сучасну добу характеризує утвердження принципу поважання прав людини як одного з головних принципів міжнародного права, хоча саме поняття "права людини" було введене у політико-правовий вжиток ще у революційну добу кінця XVIII сторіччя. У сучасному звучанні цей принцип містить універсальне, тобто загальне для всіх, міжнародно-правове зобов'язання держав незалежно від їхніх політичних, економічних, соціальних систем та від рівня їхнього розвитку поважати й дотримуватися прав людини та головних свобод усіх індивідів без розрізнення раси, статі, мови, релігії тощо.

Для цього принципу хочу лише нагадати, що і досі у міжнародних організаціях, світових товариствах існує кваліфікація держав на держави: першого, другого, третього, четвертого світу (прошу зауважити, що нашу "партію" Батьківщину відносять саме до цього світу). То, що ж ми можемо казати про дотримання прав людини та головних свобод усіх індивідів без розрізнення раси, статі…

А на додаток розглянемо найцікавіші погляди на екологічно-правові проблеми. Цікавим є те що у світовому товаристві за забруднення довкілля держави сплачують гроші на його охорону пропорційно забрудненню. Тобто викинули Ваші заводи гази, від транспорту сморід більше ніж у сусіда, дерев вирубаєте більше ніж інші - от і коштів сплачуєте більше. Але хочу Вас попросити пригадати таку українську приказку "Чисто не там де прибирають, а там де не смітять".

Мені вважається, що екологічні проблеми можливо вирішити, якщо усі держави перейдуть на альтернативну енергію, електричні машини, тара буде багаторазового використання, перед тим, як зрубати дерево будуть висаджувати два. Але іноді здається, що усе це лише мрії.

Висновки. Перелічені принципи сучасного міжнародного життя являють собою життєвий імператив, нагальну вимогу, яка зумовлює подальше існування людства. Невиконання цих принципів (що по суті зараз і робить людство) призведе до тяжких наслідків для людства.

Казуси. Міжнародне право, його договору, рішення, акти ратифікуються не всіма державами. Виникають казуси.

Політика. Головна проблема у тому, що існують не тільки держави, а й міжнародні товариства, які порушують усі норми міжнародного права. Для цього вони використовують силу, гроші, владу і авторитет. А також суто внутрішня проблема держав у тому, що чиновницький апарат розкрадає гроші виділені на вирішення проблем, або направляє їх у ту галузь, яка є більш цікавою для них в економічному розрізі.

Війна. Поки існують держави, групи держав, класи, нації, інші соціальні групи, які будуть прагнути досягнути певних політичних, економічних, ідеологічних та інших цілей буде використовуватися збройна боротьба.

Суб'єктивне й свавільне. Лев Троцький: "Нинішне розташування гір та рік, полів і луків, степів, лісів і морських берегів аж ніяк не можна назвати остаточним. Деякі зміни, і чималі, в картину природи людина вже внесла; та це лише учнівські досліди у порівнянні з тим, що буде. Коли віра тільки обіцяла рухати гори, то техніка, яка нічого не бере "на віру", справді здатна зривати й переміщувати гори. Досі це робилося в цілях промислових (шахти) і транспортних (тунелі); в майбутньому ж це робитиметься у незрівнянно більш широких масштабах з міркувань загального виробничо-художнього плану. Людина бажає і буде командувати природою в усьому її обсязі з тетеревами й осетрами через машину. Вона вкаже, де бути горам, а де розступитися…Життя, навіть суто фізіологічне, стане колективно-експериментальним.

Література

  1. Статут Організації Об'єднаних Націй.
  2. "Итоги" журнал (Россия) за 96-2000р.
  3. Організація Об" єднаних Націй. Сборник – М., 1981.
  4. Охрана окружающей среды. Справочник. Составитель Л. П. Шариков.
  5. Прудон П. Война и мир: исследование о принципе и содержании международного права. – М., 1864.
  6. Троцкий Л. Литература и революция. – М., 1991.


28.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!