Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Історична роль гетьмана Івана Мазепи. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Історична роль гетьмана Івана Мазепи. Реферат

Історична роль Мазепи полягає у тому, що усвідомлюючи загрозу централізаторської політики Петра І для існування Української держави, він сміливо підняв прапор національно-визвольної боротьби за свободу України. Вчинок Мазепи надихав нові покоління борців за національне визволення українського народу

Іван Мазепа був гетьманом України, який піднявся на збройну боротьбу за визволення України з-під влади Росії.

Народився І. Мазепа 1639 р. у с. Мазепинцях неподалік Білої Церкви в сім'ї українського шляхтича. Він здобув блискучу освіту. Спочатку навчався у Києво-Могилянському колегіумі, пізніше - в єзуїтському колегіумі у Варшаві. Там він став придворним польського короля Яна-Казимира. У другій половині 50-х pp. XVII ст. вдосконалював освіту у Німеччині, Італії, Франції, Нідерландах.

Повернувшись з навчання, Мазепа продовжив придворну службу у Варшаві. Король посилав його з дипломатичними дорученнями до українських гетьманів - І. Виговського, Ю. Хмельницького, П. Тетері.

У 1669 р. Мазепа опинився у гетьмана П. Дорошенка і невдовзі став генеральним осавулом. Приєднавшись до гетьмана І. Самойловича, він також посів уряд генерального осавула. Мазепі доводилося бувати в службових справах у Москві. Там він зумів добитися прихильності впливових царедворців. Це допомогло йому взяти гетьманську булаву після скинення з гетьманства Самойловича.

Мазепа був досвідченим і спритним політиком. Він добре знав закони польського і російського придворного життя. Європейська освіченість Мазепи, а також служба в Дорошенка і Самойловича - прихильників єдності козацької України, змушували його задумуватися над долею України, що перебувала під царською тиранією.

Коломацькі статті 1687 р. Наприкінці 1687 р. нар. Коло-мак, притоці Ворскли отаборилося українське і російське військо після невдалого Кримського походу. Гетьмана І. Самойловича було заарештовано за доносом старшини. Князь В. Голіцин оголосив про вибори нового гетьмана. Напередодні козацької ради старшини погодили з Голіциним проект українсько-російських договірних умов, а також кандидатуру І. Мазепи на гетьманство.

4 серпня в оточенні російського війська зібралася рада, на яку прийшли лише 2 тисячі козаків. Гетьманом було обрано Мазепу й ухвалено нові українсько-російські договірні умови.

Коломацькі статті в основному повторювали Глухівські статті 1669р. Водночас були додані нові пункти, які ще більше обмежували політичні права гетьмана. Зокрема, на додаток до російських воєвод у Києві, Переяславі, Ніжині та Острі вводився російський полк до гетьманської столиці - Батурина. Гетьману заборонялося без царської згоди усувати з посад генеральну старшину.

Гетьмана і старшину зобов'язували через змішані шлюби українців і росіян, а також іншими засобами зміцнювати в Україні самодержавну владу з тим, щоб витравити національну самосвідомість українського народу.

До Коломацьких статей були також включені статті, які, з одного боку, зміцнювали власницькі права старшини і передбачали їй надання дворянства, а з іншого боку - спрямовувалися на придушення селянських виступів.

Основні напрями економічної політики, зовнішньополітичної та культурно-просвітницької діяльності І. Мазепи. У центрі економічної політики гетьмана І. Мазепи були питання землеволодіння і поземельних відносин. Мазепа рішуче узяв курс на підтримку великого старшинського і монастирського землеволодіння, а також: запровадження для селян панщини. За роки його гетьманства старшина, монастирі та великі купці отримали сотні сіл із десятками тисяч селян. Сам Мазепа мав близько 100 тисяч селян в Україні і 20 тисяч кріпаків у Росії. Соціальний протест селянства він придушував силою.

У зовнішній політиці Мазепа не був самостійним. Виконуючи волю царського уряду, він посилав козаків на війни, які Росія вела як учасниця антитурецького союзу держав, а також за контроль над балтійським узбережжям. Така політика важким тягарем лягала на українське населення. Вона обурювала козаків, які гинули у важких походах і гнули спину на будівництві фортець та каналів. Тому запорожці називали Мазепу "не батьком, а вітчимом України".

Водночас гетьман шукав шляхів визволення України з-під влади Росії. Адже він побоювався, що Петро І ліквідує традиційні козацькі права й Українську державу. Вже з 1705 р. Мазепа вступив у таємні контакти з польським королем Станіславом Лєщинським.

На початку 1708р. між Мазепою, Станіславом Лєщинським, а також шведським королем Карлом XII було укладено таємну угоду, спрямовану проти Росії. За нею передбачалося входження України до складу Речі Посполитої на умовах, що нагадували Гадяцьку угоду 1658 р.

Мазепа добре розумів значення освіти. За його гетьманства у 1700 р. в Україні було створено новий навчальний заклад - Чернігівський колегіум. У 1701 р. Мазепа добився від Петра І підтвердження титулу академії Києво-Могилянському колегіуму (такий титул цей навчальний заклад вперше отримав згідно з Гадяцькою угодою 1658 p.). Гетьман сприяв навчанню старшинських дітей за кордоном. Володіючи незліченними багатствами, Мазепа не шкодував грошей на будівництво, реставрацію і оздоблення церков і монастирів. Лише на будівельні роботи й прикрасу храмів Києво-Печерської лаври він потратив величезну суму - понад мільйон золотих.

Взаємини гетьмана із Запорожжям. В І. Мазепи були напружені стосунки із Запорозькою Січчю. Запорожці були невдоволені спробами гетьмана поставити під свій контроль Запорожжя і перешкодити його зовнішньополітичним зв'язкам. Вороже ставлення запорозьких козаків до Мазепи зумовлювалося і тим, що слухняно виконуючи царську волю, він взяв участь у спорудженні фортець на р. Самарі. Ці фортеці становили воєнну загрозу для Запорозької Січі. Не дивно, що козаки вдавалися до анти гетьманських дій.

Національно-визвольне повстання 1702-1704 pp. Влітку 1702 p. на Правобережжі вибухнуло народне повстання проти польського панування. Сучасники називали його "другою Хмельниччиною". Розпочалося воно з селянських заворушень на Поділлі і Брацлавщині. Потім вогонь повстання охопив Київщину та Східну Волинь. До повстання приєдналися Самусь, А. Абазин, 3. Іскра та інші козацькі ватажки. Очолив боротьбу С. Палій.

На початку листопада Палієві вдалося після тривалої облоги здобути головний опорний пункт поляків на Правобережжі - Білу Церкву. Майже всі правобережні землі опинилися в руках повстанців. Поляки утримували лише Волинь.

У січні 1703 р. польський уряд кинув на придушення повстання великі каральні війська. Самусь змушений був відступити з Поділля на Київщину. Під натиском поляків упав Ладижин, який обороняв Абазин. Карателі посадили козацького ватажка на палю, знищили усіх ладижинців і спалили місто. За найменшою підозрою селянам відрізали ліве вухо.

Київщина залишалася під контролем Палія і Самуся. Навесні 1704 р. повстання розгорілося з новою силою. Палій та інші керівники повстання вирішили присягнути на вірність російському цареві й українському гетьманові. Росія не наважилася відкрито приєднати Правобережжя, щоб не порушувати "Вічний мир" (Польща була її союзницею у війні проти Швеції).

Російські війська з козаками І. Мазепи виступили в похід у Польщу на допомогу польському королеві проти шведів. З вступом Мазепи на Правобережжя навесні 1704 р. повстанню було покладено край. Правобережні землі фактично підпорядкувалися українському гетьманові. Були створені нові полки'.

Селянсько-козацьке повстання 1702-1704pp. на Правобережжі мало національно-визвольний характер. Повстанці боролися за возз'єднання Правобережжя з Гетьманщиною. Об'єктивно повстання сприяло тому, що на певний час значна частина Правобережжя фактично була возз'єднана із Гетьманщиною.

Україна на початку Північної війни

Участь українських полків у воєнних діях. Росія вела так звану Північну війну 1700-1721 pp. з Швецією, щоб встановити контроль над узбережжям Балтійського моря. Союзниками росіян були Данія, Саксонія, Польща і Пруссія. У боротьбу за чужі інтереси була втягнута також Україна.

Протягом 1700-1704 pp. українські козаки під командуванням Д. Апостола, М. Бороховича, І. Іскри, Ю. Лизогуба, М. Миклашевського, І. Обидовського воювали в Естляндії і Лівонії (сучасні Естонія і Латвія), Литві. Вони брали участь у битвах за Нотебург, який Петро І перейменував на Шліссельбург, Нієншанц (у 1703 р. на його місці був закладений Санкт-Петербург) та інші фортеці.

Тим часом становище союзниці Росії - Польщі ускладнилося. Шведський король Карл XII захопив Варшаву і Краків. Варшавський сейм 1704 р. позбавив Августа II Саса польського престолу. Королем став прихильник шведів Станіслав Лєщинський. Проте частина шляхти продовжувала підтримувати Августа II. За наказом Петра І на допомогу Августу II виступив у похід із лівобережними полками гетьман У. Мазепа. Протягом кількох років українські козаки воювали на території Речі Посполитої проти шведів, а також польських і литовських магнатських угруповань, які підтримували шведського короля.

У 1706 р. Карлу XII вдалося змусити Августа II розірвати воєнний союз з Росією і зректися польського престолу на користь Станіслава Лєщинського. Становище Росії стало загрозливим. В Україну ввійшли російські полки для відбиття можливого наступу шведів. Розпочалося спорудження Києво-Печерської фортеці.

Північна війна важким тягарем лягла на плечі українського народу. В далеких походах гинули тисячі козаків. Багато їх померли від непосильних робіт на спорудженні укріплень, ритті каналів та будівництві Санкт-Петербурга. Зазнавала розорення економіка України, населення знемагало від поборів, повинностей і постоїв царських військ.

Перехід І. Мазепи на бік Карла XII. Вступ Карла XII в Україну поставив І. Мазепу перед вибором: залишатися йому з Петром І або приєднатися до Карла XII і розпочати боротьбу за визволення України з-під російського панування.

4 листопада 1708 р. жереб було кинуто. Гетьман залишив у Батурині козацьку залогу і в супроводі генеральної старшини, зокрема, Іллі Ломиковського, Семена Чуйкевича, Пилипа Орлика, Андрія Гамалії, кількох полковників і 4-тисячного козацького війська вирушив у напрямку Десни до ставки Карла XII.

Після того, як Мазепа розкрив козакам свої наміри, багато з них його покинули. Це було наслідком несподіваного для усіх переродження гетьмана - адже напередодні він закликав до боротьби зі шведами. До того ж, далася взнаки прірва між рядовим козацтвом і Мазепою, яка виникла через його соціальну політику попередніх років.

Водночас патріотично налаштовані козаки і старшини підтримали заклик Мазепи і стали під прапор визвольної боротьби.

Здобуття і знищення Батурина російськими військами. Дізнавшись про перехід І. Мазепи на бік шведського короля, Петро І наказав своєму фаворитові Олександру Меншикову знищити гетьманську столицю Батурин.

Місто захищав 3-тисячний козацький загін на чолі з полковником Дмитром Чечелем. У Батурині було багато гармат, пороху, великі запаси продовольства. На вимогу Меншикова здатися, захисники міста відповіли рішучою відмовою. Вранці 12 листопада 1708 р. розпочалася облога. Долю Батурина вирішила зрада: росіянам стало відомо про таємний підземний хід до міста.

На світанку 13 листопада вони увірвалися до Батурина. Після запеклої сутички, опір захисників міста було зламано. Полонених козаків піддавали тортурам, прив'язували до колод і кидали у р. Сейм на пострах прихильникам Мазепи. Безжально були знищені тисячі мирних жителів міста.

Росіяни захопили державні клейноди, артилерію, військові припаси, архів. Після цього місто з церквами і гетьманським палацом було перетворене на суцільне згарище. Таким варварським способом цар поквитався з борцями за свободу України, які повстали проти російського поневолення.

Приєднання запорожців на чолі з К. Гордієнком до шведсько-українського союзу. І. Мазепа робив усе, щоб залучити на свій бік запорозьких козаків. У березні 1709 р. його посли прибули до запорозької фортеці Переволочні, нижче впадіння Ворскли у Дніпро. Там був кошовий отаман Кость Гордієнко з частиною запорожців. Попри давні неприязні стосунки між гетьманом і запорожцями, козаки вирішили підтримати Мазепу у його антиросійській боротьбі.

На початку квітня К. Гордієнко зустрівся у с Диканьці з Мазепою, а в с. Великих Будищах - із Карлом XII. 8 квітня був укладений українсько-шведський союзний договір, який підписали Мазепа і Гордієнко з Карлом XII. За цим договором шведський король підтвердив права і вольності Української держави. Запорожжя стало учасником шведсько-польсько-українського союзу. Карл XII зобов'язався не вступати у мирні переговори з Росією, поки не буде визволена Україна.

Зруйнування Чортомлицької Січі. Петро І розумів, що приєднання запорожців до І. Мазепи і Карла XII може істотно вплинути на хід війни. Він вирішив ущент зруйнувати оплот запорожців - Січ. Козаки, які у ній залишилися, обрали новим кошовим отаманом Петра Сорочинського. Він також стояв на антиросійських позиціях.

У квітні 1709 р. цар кинув проти запорожців великий каральний загін на чолі з полковником П. Яковлевим. Просуваючись вниз по Дніпру, Яковлев спочатку зруйнував запорозьке містечко Келеберду. Потім взяв штурмом фортецю Переволочну. її захисники, а також жінки і діти були порубані. Росіяни спалили козацьку флотилію, що стояла на переправі.

19 травня завдяки зрадницьким діям полковника Гната Галагана, Яковлеву вдалося зламати опір запорожців. Чортомлицька Січ перестала існувати. Над полоненими козаками було вчинено криваву розправу. Лише не багатьом запорожцям вдалося врятуватися.

Знищуючи Запорозьку Січ, Петро І хотів насамперед підірвати моральний дух запорожців, які приєдналися до Мазепи, а також усього українського народу, для якого Запорожжя було символом свободи.

Полтавська битва 1709 р. У воєнній кампанії 1709 р. Полтава відігравала важливу стратегічну роль. Адже вона стояла на перехресті шляхів, що вели на Москву, а також Слобожанщину, Запорожжя, Правобережну Україну, Крим, Туреччину.

Шведи розпочали облогу Полтави у квітні 1709 р. Обороною міста керував комендант А. Келін. Майже три місяці шведи намагалися здобути Полтаву, однак місто трималося.

Петро І наважився дати генеральну битву. Обрана для неї позиція біля с Яківці північніше Полтави, була вдалою. Лівий фланг росіян прикривав Яківецький ліс, правий - глибокі яри, тил - Ворскла. Перед табором неширокою смугою простягалося поле між Яківецьким і Будищанським лісами. Тут росіяни спорудили кілька редутів (земляних укріплень).

Козацькі полки І. Скоропадського розташувалися між Малими Будищами і Решетилівкою, щоб не допустити відступу шведів на Правобережжя. Загальна чисельність російсько-української армії становили 42 тисячі осіб.

Шведи виставили на генеральну битву близько 24 тисяч солдатів. Решта їхньої армії була під Полтавою та в інших місцях. Козацьке військо І. Мазепи і запорожці стояли в резерві біля с. Пушкарівка, а також під Полтавою.

Битва розпочалася на світанку 8 липня (27 червня за ст. ст.) атакою шведів. їхня піхота наступала 4 колонами, за нею йшло 6 кавалерійських полків. Атака на редути завдала шведам великих втрат. Праве крило їхньої армії було відтиснуте до Яківецького лісу і розгромлене кіннотою О. Меншикова. О 9 годині ранку російська армія перейшла у наступ. По всьому фронту розпочалися рукопашні бої. Під Карлом XII був убитий кінь, король впав і знепритомнів. Шведська армія панічно стала відступати. До 11 годин ранку Полтавська битва завершилася поразкою шведів.

Залишки шведської армії відступили через Нові Санжари до Переволочної. 11 липня 16 тисяч шведів потрапили там у полон до росіян. Шведська армія перестала існувати. Карл XII, І. Мазепа та кошовий К. Гордієнко із загоном близько двох тисяч запорожців встигли переправитися через Дніпро. Вони подалися у турецькі володіння і 12 серпня зупинилися у м. Бендерах - на лівому березі Дністра.

Поразка Карла XII у Полтавській битві перекреслила сподівання Мазепи визволити Україну з-під царської тиранії. Внаслідок перемоги Росія висунулася в число наймогутніших держав Європи, що робило хисткими перспективи існування Української держави.

Мазепа, його місце і роль в українському національно-визвольному русі. Напередодні виборів нового гетьмана в Глухові відбулася церемонія ганебної страти опудала, що символізувало І. Мазепу. 23 листопада 1708 р. у Москві, а також Глухові було проголошено церковну анафему (прокляття) Мазепі. Понад 200 років анафему українському гетьманові повторювали священики у церквах Російської імперії.

Така мракобісна реакція царського самодержавства пояснювалася тим, що воно як вогню боялося українського національно-визвольного руху.

Місце Мазепи у цьому русі визначається його верхівковими методами боротьби. Мазепа сподівався здобути для України волю насамперед за допомогою таємних переговорів і угод з європейськими монархами. Він розраховував підняти народ на боротьбу, спираючись на власний авторитет правителя, а також підтримку купки соратників-змовників.

Історична роль Мазепи полягає у тому, що усвідомлюючи загрозу централізаторської політики Петра І для існування Української держави, він сміливо підняв прапор національно-визвольної боротьби за свободу України. Вчинок Мазепи надихав нові покоління борців за національне визволення українського народу.


28.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!