• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Одним з важливих елементів розвитку українського суспільства на сучасному етапі є формування повноцінної зрілості політичної культури населення. В різних регіонах України вона сьогодні перебуває на різних рівнях становлення. Досить своєрідною вона є в подільських областях (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області). Під впливом різноманітних факторів ця територія незважаючи на відносну компактність характеризується значними відмінностями електоральних уподобань населення.

Сучасна суспільно-географічна, політологічна література приділяє далеко не другорядну роль окресленій проблематиці. Останнім часом в даній царині активно працюють такі вітчизняні географи, як М. Багров, М. Дністрянський, О. Топчієв, О. Шаблій; більш чисельним виглядає перелік вчених, що займаються даною проблематикою з політологічної точки зору – Т. Батенко, В. Дергачов, К. Кидань, В. Кремінь, В. Мадісон, М. Томенко, В. Шахов, Ю. Шведа та ін. Суспільно-географічні праці присвячені переважно проблематиці геопросторових аспектів виборчого процесу, аналізу чинників, що визначили електоральну прихильність та виборчу активність населення певних територій.

Сучасні прояви електоральних процесів мають чітке причинно-наслідкове обґрунтування. Насамперед в окреслених областях вирішальну роль мають чинники, які ми об'єднуємо як соціально-політичні.

Особливо значний вплив на виборчий процес має історичний чинник. Відомо, що в історико-географічному плані Поділля є єдиною етнічною територією з довготривалим спільним історичним розвитком (включаючи княжі часи, козаччину і аж до XVIII ст.). Як єдина адміністративна одиниця виступає вона і в нормативно-правових актах того часу (Поділля, Подільське воєводство тощо.).

Проводячи свої дослідження, відомі українські вчені С. Рудницький та В. Кубійович відносили їх до центральних українських земель (у С. Рудницького – "черенні землі"). Але ситуація змінюється продовж XIX – ХХ ст. Початком такого дистанціювання в розвитку стали поділи Польщі у кінці XVIII ст., коли правовим полем могутніх тоді держав, Поділля було розділене між Російською та Австро-Угорською імперією. Кордоном в межах даної історико-географічної землі було обрано р. Збруч з її субмеридіональним простяганням.

Впродовж двох століть це визначало суспільний розвиток території. В першу чергу це етнонаціональний склад. За даними радянських переписів частка росіян в областях та районах, що входили до складу російської імперії, а потім – Радянського Союзу складала понад 6%, в той час як в Тернопільській області, що пізніше опинилась у складі радянської України, їх частка складає 2%.

На сьогодні це не відбилось в якихось міжнаціональних конфліктах, але знайшло своє відображення у рівні аполітичності населення східного Поділля, пригніченості політичного плюралізму на цих територіях. В результаті населення цих територій не лише проявляє часткову симпатію лівим та лобійованим урядовими колами кандидатам, а й загалом орієнтується на підпорядкування зовнішньої політики національним інтересам України, (це загалом позитивний момент), розширення співробітництва з країнами СНД, особливо з Росією та Білорусією, як з політичними союзниками.

Водночас, рівень політичної культури на заході Поділля (Тернопільська область) сформувався значно раніше – перші вибори в Австро-Угорській імперії, до складу якої входило Тернопілля, відбулися в 1848р. До 1939 р. тут активно розвивалась багатопартійна система, що також наклало свій відбиток на рівень політичної свідомості населення.

Підтримка певних кандидатів, партій чи блоків залежить від духовно-культурного рівня; насамперед мається на увазі його релігійність та освідченість. Взаємини між релігійної сферою та державою в Україні ніколи не були простими, а на такій різноорієнтованій в духовно-культурному плані території як Поділля, тим більше. І хоча греко-католицька та православна конфесії, що переважають на даних територіях, генетично виходять з однієї християнської церкви, але рівень релігійності населення в даних областях є різним.

В деякій мірі це пов’язано з адміністративним підпорядкуванням та адміністративно-територіальною організацією конфесій, яка завжди була під пильним поглядом політичних режимів. Прослідковується пряма залежність між часткою греко-католиків в субрегіонах і прихильністю до націонал-державницьких ідей: адміністративних районах Тернопільської області (крім Кременецького, Шумського районів) частка греко-католиків коливається від 73% до 45% і на виборах 1990-2004рр. демократичні сили тут підтримувало не менше 88% виборців.

Ще яскравіше це можна прослідкувати на прикладі Хмельницької області. В прикордонних з Тернопільською областю, але периферійних відносно Хмельницького, районах (Теофіпільському, Городоцькому, Чемеровецькому, Кам’янець-Подільському) частка греко-католиків складає до 11% і на останніх виборах (грудень 2004р.) демократичні сили підтримало від 55 до 71% виборців.

Підтверджує цей висновок і ще один непрямий факт: в напрямку на схід кількість релігійних громад зменшується (Тернопільська обл. –1540, Хмельницька обл. – 1210, Вінницька – 1086), а частка неорелігійних громад, а відповідно і їх прихильників збільшується (Тернопільська обл. –127, Хмельницька обл. – 198, Вінницька – 198). В цьому ж напрямку зростає прихильність електорату до ідей космополітизму та інтернаціоналізму.

Традиційно на заході України (сюди можна з впевненістю віднести Тернопільську область) високий рівень освіти. Він визначається передусім часткою тих, хто навчається у вищих та спеціальних вищих навчальних закладах. Найвищий цей показник у Тернопільській області – 380 осіб в розрахунку на10 тис. населення, а найнижчий – у Вінницькій – 190 осіб. Із заходу на схід не лише змінюється прихильність до націонал-демократичних ідей, а й зростає рівень негативістського електорату та група абсентеїстів (ті, що не беруть участі у виборах, але мають право голосу).

Певний вплив на електорат Поділля мають активні організовані групи громадян, що мають спільні інтереси – партії. Хоча в Україні загалом показник участі населення в політичних партіях та рухах не є надзвичайно високим (близько 2%), частка активних членів партій зменшується в східному напрямку, як і зменшується частка їх осередків (в Тернопільській області – 1013, у Вінницькій – 780, дані на 1.01. 2004р.). в цьому ж напрямку змінюється не лише показник прихильності до демократичних кандидатів, та їх програм, а й загальна участь у виборчому процесі. Важливо і те, що велика кількість осередків в західних районах Поділля не є показником різноманітності політичних партій та рухів, а в Східному Поділлі спостерігається їх більша номенклатура, що і відображається в розрізненості та неоднорідності уподобань місцевого електорату.

В сучасних умовах зростає вплив інформаційних чинників на електоральні уподобання населення. Окрім державних засобів масової інформації (ЗМІ), й недержавних, значна роль відводиться електронним засобам теле- і радіомовленню, що частково пов’язано з зменшенням тиражу масових газет та журналів. При чому, вплив цього чинника є відчутнішим з наближенням до центру, столиці України і саме тут різноманітні ЗМІ часто визначають електоральну прихильність до кандидатів та партій.

Не варто опускати і такий важливий момент, як ментальність населення (психологічний чинник). Хоч і прийнято вживати цей термін з означенням до всього населення України, але і в субрегіональному відношенні також маємо деякі відміни. Так, прихильність електорату Західної України (а сюди звичайно включають і Тернопільську область) до демократичних та національних ідей традиційно пояснюють близьким розташуванням до Західної Європи, свободолюбивими і демократичними настроями населення, приязним ставленням до своїх, часто харизматичних, лідерів. Ці риси не є притаманними населенню Східного Поділля.

Сучасна ситуація в українському соціумі навіть на регіональному рівні характеризується складними процесами. Про це свідчать зростання незадоволення й розчарування в суспільстві, неспокою та агресивності, криза довіри до партій, владних структур, збільшення пауперизму та маргінальності. Водночас є процеси, що спричиняють швидке соціальне розшарування населення.

Соціальний розвиток взаємодіє з економічною, політичною і духовною сферами. Він відбиває не лише рух соціальної інфраструктури але й саму життєдіяльність людей, їх якість і спосіб життя. Характеризуючи зміни становища людини в системі суспільних відносин, соціальний розвиток представляє собою результат сформованого до певного моменту розподілу індивіда за соціальними позиціями (за ї місцем у виробництві, суспільно-політичній практиці, культурі та ін.).

Соціальні умови, які безпосередньо визначають відмінності у рівні, якості й способі життя населення, можливостях розвитку здібностей, далеко не однакові в різних районах подільських областей. Вони характеризують геопросторові соціально-політичні відмінності, які, в свою черг, впливають на геопросторову соціально-політичну структуру – один із видів соціальної структури суспільства.

Територіальна диференціація соціального розвитку, нерівність людей за умовами життя охоплює велике коло політичних, духовних і економічних проблем. Серед складових геопросторових соціально-політичних відмінностей можна назвати відмінності між умовами праці й побуту; соціальних спільностей у районах різного таксономічного рангу; рівнем їх соціального розвитку, включаючи показники освіти, професійно-кваліфікаційну підготовку; територіальний пріоритетів наявних політичних партій та громадських рухів; електоральні уподобання населення різних регіонів; взаємозв’язок національної та релігійної складових тощо. Соціально-політичні відмінності складні за структурою, їм властиві численні ознаки і особливості, різноманітність сторін, які їх характеризують.

Висновок. Отже, електоральна система подільських областей формувалась під впливом багатьох чинників. Але для цього регіону вирішальну роль має група соціально-політичних чинників. Серед них насамперед історико-географічний, який призвів до того, що етнічно єдина територія характеризується такими біполярниим проявами виборчих інтересів населення. Похідною від цього чинника виступають всі наступні, які розвивались на його основі.

А загалом такий стан чітко дозволяє виділити східний вектор зменшення не лише політичної активності населення, а й його націонал-демократичної зорієнтованості. Існування геопросторових соціально-політичних відмінностей небажане з багатьох причин. Вони свідчать про наявність неоднакових умов праці й побуту населення на означеній території, їх політико-електоральну прихильність, про різні можливості всебічного розвитку особистості.

Література

1. Багров М. В. Реґіональна геополітика (на прикладі Криму). Автореф.... докт. геог. наук. – К., 2001. – 25с.
2. Дністрянський М. С. Україна в політико-географічному вимірі. – Львів, 2000. – С. 278-295.
3. Ковальчук А. С. Географія релігії в Україні. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 308с.
4. Кузишин А. В. Територіальні відміни електоральних уподобань населення подільських областей // Наукові записки. Серія: Географія. – Тернопіль, 2002. - № 2– С. 178 – 180.
5. Мадіссон В. В., Шахов В. А. Сучасна українська геополітика. – К.: Либідь, 2003. – 178с.
6. Миронюк В. М. Електоральна географія регіону (на матеріалах галицьких областей). Автореф. … канд. геог. наук. – Львів, 2002. – 20с.
7. Миронюк В. М. Поведінка електорату Тернопільської області // Вісник Львів. у-ту. Серія географія, 1998. – вип.. 23. – С. 87 – 89.
8. Рахманін С. Ще раз про таємницю хромосомного набору // газ. "Дзеркало тижня", 2002, – № 13. С. 1,3.
9. Рудницький С. Л. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів: Світ, 1994. – 323с.
10. Статистичний щорічник України за 2000 рік. –К.: Техніка, 2000, с. 453.
11. Шаблій О. І. Електоральна географія / Соціально-економічна географія України. – Львів: Світ, 2000. – С. 116-132.
12. Штулак Н. Погляньте, хто пройшов // газ "Є! Хмельницька газета", 2002, – № 14. С. 3.

24.02.2011