Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Науковий рівень пізнавальної політології: методологічні аспекти аналізу. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Науковий рівень пізнавальної політології: методологічні аспекти аналізу. Реферат

У значній частині політологічних досліджень української політичної системи політологи не пропонують ідеологічних орієнтирів для реконструкції (раціоналізації) існуючої політичної системи. Нова система ідей повинна виконати роль конструктивної ідеології, що сприяє саморегуляції й самовідновленню суспільства. Нова стратегічна національна ідея повинна стати системотворчим фактором творення нової демократичної української політичної системи

Аналізуючи основні причини політичної кризи в Україні у 2004-2007 роках, необхідно насамперед зазначити не тільки відсутність політичної зрілості українського суспільства, а й нестабільність української політичної системи. Також варто згадати економічні причини відсутності консенсусу серед представників політичної еліти, тісне переплетення бізнесу й влади.

Деякі політики зазначають, що від 2004 р. в Україні відбувається не політична, а олігархічна криза [2]. Вагомою причиною політичної кризи є також недостатність політологічних рекомендацій. Професор Ігор Бураковський пише, що в державі поглиблюється розрив між політикою й наукою [3]. За всього розмаїття теоретичних й емпіричних політологічних досліджень, за наукової волі самовираження, хочеться передусім від політологів почути поради й рецепти досягнення політичного й соціального миру в Україні.

Аналіз тематики й методологічного рівня політологічних досліджень в 2004–2007 роках (172 статті в альманасі "Грані") засвідчив відсутність не тільки обґрунтованих методологічних парадигм, а й недостатність системного аналізу, а також раціоналізаторської функції політологічних досліджень сучасного стану української політичної системи й демократії. Ту т слід сказати про початок системного аналізу сучасного стану близькосхідних досліджень, їхнього значення в порівняльній політології, про появу нової методологічної парадигми, зокрема в порівнянні контрастних політичних систем [11]. Але найбільше "актуальним стає аналіз трансформації політичної системи України від тоталітарно-радянської до "незалежно" -демократичної" [5, с. 132].

У пропонованому дослідженні на основі порівняльного аналізу теоретико-методологічних парадигм спробуємо простежити трансформації української політичної системи, виявити науковий рівень політологічних досліджень, уточнити взаємозв'язок теоретико-методологічного рівня політологічних досліджень із рівнем політичної культури українського суспільства й динамікою трансформації української демократичної політичної системи.

Для розробки загальної й часткової теоретичних моделей сучасної української політичної системи вихідними одиницями контентаналізу прийнято такі показники (для вимірювання думок різних авторів про теоретичне обґрунтування проблеми трансформації, а також статики й динаміки розвитку сучасної української політичної системи):

  • А. Основна (смислова) одиниця вимірювання рівня теоретико-методологічного обґрунтування мети (проблеми або тематики) аналізованого політологічного дослідження політичної системи (або частини системи). Найвищий бал (5 балів) відповідає найбільшій кількості джерел (п'ять і більше) для теоретичного обґрунтування мети (теми) дослідження (у списку літератури).
  • Б. Категорія "Функція політологічного дослідження".
  • В. Категорія "Політична ідеологія".
  • Г. Одиниця вимірювання методологічного рівня системного підходу.
  • Д. Одиниця вимірювання рівня матеріальних гарантій політики (рівня економіки).
  • Е. Категорія "Вектор трансформації політичної системи".

Показники А, Г и Д оцінюються за п'ятибальною шкалою. Показник Б класифікується за однією із чотирьох основних функцій політології — пізнавальна (гносеологічна), раціоналізація політичної системи, політична соціалізація й прогностична функція [10]. Показник В класифікується за однією із чотирьох політичних ідеологій, зокрема лібералізмом, консерватизмом й соціалізмом (див. Хрестоматію "Політологія", розділ ХI), а також українського націонал-демократизму. Інші ідеології не демократичні (комунізм, фашизм, нацизм та ін.). Їх до аналізу не залучаємо.

Показник Г використовується для аналізу теоретико-методологічного рівня системного підходу в дослідженнях сучасного стану української політичної системи (або складових системи). За основу шкали рівня системного підходу взято шість методологічних пунктів коректного дослідження політичного процесу [13, с. 108–109], де автор адаптував до сучасних українських умов методологічні вимоги системного підходу. Трансформація української політичної системи є об'єктивним політичним процесом, зокрема за останні роки (2004—2007 рр.). Коротко сформулюємо вищезазначені методологічні пункти коректного системного дослідження у вигляді шести методологічних принципів системного підходу до аналізу процесу трансформації української політичної системи:

1. Принцип єдиної доктринальної (концептуальної) політичної влади, що є реальним суб'єктом політики. На нашу думку, в Україні з липня 2006 р. відсутня єдина доктринальна політична влада. І ми сьогодні (2007 р.) живемо в період двовладдя. Принцип єдиної влади аналогічний до принципу першого керівника, першому системному принципу в системотехніку.

2. Принцип концептуально-владної структури регіонального самоврядування, здатної реально вплинути на політику формальних державних інститутів, якщо ця політика починає загрожувати вітальним (життєвим) інтересам людини й суспільства. На нашу думку, цей принцип в Україні не реалізується з 1991 р. через відсутність у регіональному (місцевому) самоврядуванні реальних правових і фінансових важелів управління й форм впливу на центральну владу.

3. Принцип створення необхідних політичних ціннісних орієнтирів (вимог, установок) для створення й відтворення життя людини в стабільних демократичних політичних системах. Згідно з концепцією природного права, життя людини, високий рівень народжуваності й тривалості життя є найвищою цінністю, а не рівень ВВП чи рівень експорту природних ресурсів.

4. Принцип доступу кожної людини до національних ресурсів для створення й відтворення життя й робочої сили. Отже, політична система суспільства повинна бути такою, щоб кожна людина мала змогу підтримувати життя своє й своєї родини або, як виняток, діставати кошти для існування безпосередньо від суспільства.

5. Принцип стабільності суспільства й держави, заснований на підтримці чисельності населення за рахунок власних демографічних ресурсів, на підтримці життєвого простору (території країни), на підтримці політичної незалежності.

6. Принцип системного аналізу політики, заснований на циклічній єдності таких актів:

  • сигнал "введення" (вимоги і підтримка) — інститути політичної влади;
  • сигнал "висновку" (рішення й дії органів державної влади) — інститути зворотного зв’язку.

За висновком автора вищезазначеного системного підходу, "відсутність хоча б одного пункту в аналізі залишає без розгляду якусь істотну характеристику політичного процесу, а тому робить результати дослідження не достатньо достовірними" [13, с. 109].

Максимальна оцінка рівня системного підходу — 5 балів ставиться за умови, що в певному дослідженні є 5 і більше пунктів вищевказаної шкали. Відповідно, 4 пункти — 4 бали, 3 пункти — 3 бали і т. д.

Показник "одиниця вимірювання рівня матеріальних гарантій політики" розроблений для вивчення характеристик економічної підсистеми (у реформуванні української політичної системи) і призначений для аналізу економіко-методологічного рівня досліджень економічних перетворень у період трансформації політичної системи України від посткомуністичної до "незалежно" -демократичної. Цей показник розроблений на основі п’яти взаємозалежних складових "модернізаційного синдрому" [5, с. 133]:

  • Гарантія демократичного розподілу доходів для забезпечення вітальних потреб значної частини суспільства.
  • Гарантія ідентичності цивільного суспільства зі значним представництвом середнього класу.
  • Гарантія легітимності економіки, зокрема вихід її значної частини з тіні на основі відповідного законодавства й добровільної сплати податків.
  • Гарантія політичної участі, заснована на ринковій економіці й ідеології індивідуалізму (замість совкового колективізму).
  • Гарантія політичного управління, що забезпечує стратегічний і поступальний рух державного механізму до демократичних і ринкових перетворень, вільних від жорстких обмежень із боку олігархічних угруповань.

За наявності в дослідженні п’яти матеріальних складових (гарантій політики) цьому дослідженню ставиться найвищий бал — "5" (як наприклад у дослідженні [5]). Якщо в аналізованому дослідженні зазначені тільки 4 матеріальні складові, то рівень матеріальних гарантій оцінюється в 4 бали (і т. д.). За відсутності пропонованих (і інших) напрямів економічних перетворень існуючої політичної системи, рівень матеріальних гарантій демократичної політики оцінюється нулем балів. Наприклад, тільки констатація: "мафіозні клани", "адміністративно-економічні клани" тощо.

Показник Е (вектор трансформації) містить такі категорії вектора трансформації української політичної системи:

  • Демократичний вектор (див. категорію "Політична ідеологія").
  • Олігархічний політичний режим [5, с. 135].
  • Загальносистемний (неідеологізований) вектор.
  • Глобалістичий вектор (у зовнішню систему).
  • Регіональний вектор (місцеве самоврядування, децентралізація політичної влади).
  • Слов’янський (східнохристиянський православний) вектор, пов’язаний з російським монархізмом [7].
  • Президентсько-парламентський вектор.
  • Парламентсько-президентський вектор.
  • Пряме президентське правління.
  • Інші вектори.
  • Відсутність категорії (напряму) вектора.

Якщо в дослідженні автор зазначає кілька категорій (напрямів) вектора трансформації, у контент-аналізі такого дослідження фіксується один, головний (визначальний) вектор трансформації української політичної системи. Якщо ці напрями рівнозначні (і взаємовиключні), позначаємо категорію "Х".

Пілотажне дослідження. Перший контрольний приклад нашого дослідження із зазначеної методики — контент-аналіз теоретико-методологічного, функціонального, системного, ідеологічного й економічного рівня основних понять, категорій і ключових слів у політологічному дослідженні О. О. Чемшита [13]. У цьому дослідженні дуже високий рівень теоретико-методологічного обґрунтування дослідження політичних процесів і політичних систем (16 джерел), що заслуговує оцінки 5 балів.

Аналіз категорії функціональності, зокрема практичної значимості політологічного дослідження засвідчив насамперед гносеологічну функцію дослідження, не пов’язану з конкретною раціоналізацією (реконструкцією) української політичної системи. Автор описав характерний приклад необ’єктивності деяких вітчизняних схоластичних політологів, які ігнорують необхідність демократизації політичних процесів і не визнають наукової, політичної й практичної значимості раціоналізації політичної системи: "частина вітчизняних... політологів, які професійно сформувалися в умовах домінування "єдино правильної" ідеології... не звикла звертати уваги на корисність своїх дій і рецептів і вже тим більше — на свою особисту відповідальність перед суспільством" [13, с. 107–108].

У виявленні категорії "політична ідеологія" в цьому дослідженні спочатку був зафіксований нульовий результат. Була відсутня ідеологічна парадигма, заснована на функціях політичної соціалізації, що реалізують створення й закріплення політично значущих установок (ідеологій). Проте змістовніший аналіз шести методологічних пунктів коректного дослідження політичного процесу виявив його соціалістичну спрямованість.

Цьому дослідженню необхідно поставити найвищий бал (5) за максимальний рівень системного підходу й економічного обґрунтування політичних процесів. Так, у висновку статті автор вказав шість обов'язкових пунктів коректного дослідження політичного процесу, які ставляться до основних методологічних принципів системного підходу при аналізі політичних систем [13, с. 108–109]. Аналіз вектора трансформації показав демократичний вектор трансформації української політичної системи.

Другий контрольний приклад — стаття з мінімальним рівнем теоретико-методологічного обґрунтування політологічного дослідження елементів української політичної системи [7]. Спроба теоретичного обґрунтування елітогенезу зведена лише до одного приклада "трикутника влади" (Р. Міллс), не пов'язаного з ідентифікацією української правлячої еліти в загальній структурі політичної системи. Отже, мінімальний рівень методологічного обґрунтування цього дослідження оцінюється мінімальною оцінкою — одиниця.

При аналізі категорії функціональності політологічного дослідження також була виявлена тільки пізнавальна (гносеологічна) функція дослідження, не взаємозалежна з конкретною реконструкцією (раціоналізацією) існуючої української командно-адміністративної політичної системи.

Аналіз категорії політичної ідеології також зафіксував нульовий результат цього дослідження. Хоча у правлячій еліті наявні, крім представників колишньої партійно-державної номенклатури, представники політиків нової генерації, однак ці "нові" характеризуються "безідейністю через відсутність продуманої національної ідеї й державної ідеології" [7, с. 146]. Такої ж мінімальної оцінки (нуль) заслуговує рівень економічної основи існуючої політичної системи, що розглядає економічну підсистему в розрізі "адміністративно-економічних кланів". Аналіз вектора трансформації цього дослідження показує демократичний вектор трансформації української політичної системи.

Розгляд системного підходу в обґрунтуванні елітогенезу в політичній системі показав нульовий результат у цьому дослідженні (відсутність системного підходу).

Критики вищезазначеної методики можуть висунути й антисистемні аргументи:

  • Не всі політологи володіють системним аналізом.
  • Інші політологи володіють і використають інші теоретико-методологічні парадигми (синергетичний, цивілізаційний глобалістський, екоцентричний та інші підходи).
  • Можливі не тільки теоретичні, а й емпіричні підходи до аналізу політичних систем без використання методологічних парадигм.

Так, ці аргументи переконливі. Але в пропонованій методиці, крім системного аналізу, є й інші одиниці контент-аналізу, сукупність яких дає загальне уявлення про рівень теоретико-методологічного обґрунтування й практичної значимості політологічних досліджень. Якби в Україні не було політичної кризи, то й не треба було б піднімати питання про шляхи раціоналізації (реконструкції) існуючої політичної системи. Якби не було кризи, то можна було б підтримувати тільки пізнавальні (гносеологічні) дослідження. І якби в науковому світі не були б розроблені критерії коректного політологічного дослідження ([1; 5; 6; 9; 10; 13]), то можна було б і не пред'являти настільки високих вимог до порівняльного аналізу політологічних досліджень.

 

Перший приклад

Другий приклад

Третій приклад

Рівень теоретико-методологічного обґрунтування

5

1

3

Категорія функції

пізнавальна

пізнавальна

пізнавальна

Категорія ідеології

соціалізм

нульова

нульова

Рівень системного підходу

5

0

2,5

Рівень матеріальних гарантій

5

1

3

Вектор трансформації

демократія

демократія

демократія

 

Загальна модель. На підставі пілотажного дослідження спробуємо виявити загальну модель теоретико-методологічного рівня політичних досліджень української політичної системи. Через фрагментарність (відсутність вибіркової сукупності) нижчеподані моделі можна сприймати лише як фрагмент, як першу гіпотезу про теоретико-методологічний рівень досліджень.

Репрезентативність вибірки. Попередній аналіз загальної кількості (172 статті) в альманасі "Грані" виявив 20 статей, де досліджено українську політичну систему загалом або елементи цієї системи у взаємозв'язку з процесами реформування. Ці 20 статей — джерельна база (вибіркова сукупність) нашого дослідження.

Передбачено додаткову перевірку репрезентативності в іншій сукупності — політологічні статті в українських наукових збірниках і журналах (про сучасну українську політичну систему).

Попередні висновки (гіпотеза). Значна частина політологів характеризує нинішній стан (форму) сучасної української політичної системи як посткомуністичну систему, де в еклектичній формі поєднані елементи комуністичних і сучасної демократичної систем. Інша частина політологів характеризує існуючу систему як національно-демократичну або мафіозно-олігархічну.

Нинішня політична криза в Україні зумовлена не тільки боротьбою за владу основних мафіозних олігархічних фінансово-промислових груп, не тільки тиском зовнішнього середовища на нову українську демократичну політичну систему, а й мінімальним досвідом демократичної політичної культури. І не тільки в парламенті.

А також і на сторінках наукових політологічних журналів і збірників, де відсутні, у більшості досліджень, теоретико-методологічні обґрунтування теми (проблеми) дослідження й реальні практичні рекомендації з реконструкції (раціоналізації) існуючої політичної системи, де дуже мало пропонованих кроків для виходу з політичної кризи. Зокрема відсутні рекомендації для переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки, для відлучення бізнесу від влади. Такий неадекватний характер політологічних досліджень сприяє збільшенню розриву між політикою й політологією.

У значній частині політологічних досліджень української політичної системи політологи не пропонують ідеологічних орієнтирів для реконструкції (раціоналізації) існуючої політичної системи. Припускаємо, що нова система ідей повинна виконати роль конструктивної ідеології, що сприяє саморегуляції й самовідновленню суспільства. Нова стратегічна національна ідея повинна стати системотворчим фактором творення нової демократичної української політичної системи.

Література

  1. Алмонд Г., Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: мировой обзор / Политология: Хрестоматия. — СПб.: Питер, 2006. — С. 105–114.
  2. Бокий И. Бунт олигархов против отлучения от кормушки — основная причина войны Президента с Конституцией // Голос України. — 2007. — 5 трав.
  3. Бураковский И. Путь России в ВТО: Выводы для Украины, еженедельник // Зеркало недели. — 2007. — 30 июня.
  4. Введение в философию: Учебник для вузов: В 2 ч. Ч. 2. — М.: Политиздат, 1989. — С. 128.
  5. Дюльберова Л. Я. Национальная интеграция современной Украины // Грані. — 2005. — № 6. — С. 131–136.
  6. Истон Д. Категории системного анализа политики / Политология: Хрестоматия. — СПб.: Питер, 2006. — С. 94–105.
  7. Кузеванов В. М. К рассмотрению возможности консенсуса различных украинских исторических школ / Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Дні науки — 2006". Т. 20. Історія. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. — С. 34–42.
  8. Лясота А. Є. Політичні традиції елітогенезу як конс-титуент політичної системи України // Грані. — 2004. — № 1. — С. 144–146.
  9. Малюк А. Дискурс глобализации с точки зрения системного анализа // Социология: Теория, методы, маркетинг. — 2005. — № 2. — С. 177–183.
  10. Пушкин В. Е. и др. Политология для всех: Учеб. пособие: В 2 ч. Ч. 2.: Политология в вопросах и ответах. — Днепропетровск: ОАО "Днепркнига", 2002. — С. 42–43.
  11. Романюк А., Поліщук Х. Становлення політико-порівняльних близькосхідних досліджень // Грані. — 2007. — № 1. — С. 135–139.
  12. Съедин Н. А. К вопросу о политической стабильности // Грані. — 2006. — № 6. — С. 131–134.
  13. Чемшит А. А. К вопросу о теоретико-методологических основаниях исследования политических процессов // Грані. — 2004. — № 4. — С. 103–109.


24.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!