Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Політико-правова ідеологія як одна з найбільш діючих форм суспільної свідомості. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Політико-правова ідеологія як одна з найбільш діючих форм суспільної свідомості. Реферат

Багатоаспектність політики дозволяє охарактеризувати предметну область політології як вивчення політичних інститутів, політичних відносин, політичного процесу, політичної свідомості та політичних дій

Політику можна розглядати як підсистему суспільства, що пов`язана з функціями здійснення влади та прийняття зобов`язуючих рішень. Реалізація цих функцій припускає дії інститутів, насамперед держави та партій. Таке визначення політики пов`язано зі структурно функціональним підходом.

Політику можна розглядати як діяльність, що пов`язана з реалізацією визначених потреб, в цілому, політика як будь-яка інша діяльність пов`язана з реалізацією індивідуальних замислів. Це проявляється у взаємодії індивідів, в їх мисленні, мовленні, безпосередньо спостерігається у поведінці.

Політику можна розглядати як форму взаємовідносин між соціальними групами, насамперед між класами з приводу здійснення та розподілу влади - це відносини не рівні, асиметричні, це конфліктогенні відносини, такий підхід характерний для критичної соціальної науки. В рамках цього ж підходу політика розглядається як форма іллюзорної свідомості, ідеологія. Іллюзорность цієї свідомості пов`язана з класовими інтересами.

Багатоаспектність політики дозволяє охарактеризувати предметну область політології як вивчення політичних інститутів, політичних відносин, політичного процесу, політичної свідомості та політичних дій.

Політика відчуває на собі вплив економіки, моралі, права, художньої культури тощо. Але ж й вона діє на ці та інші сфери.

Тривалий час політика сприймалась як всезагальна універсальна форма людської активності. Розуміння певної автономії політики дало змогу більш чітко співвіднести політику з іншими сферами життя.

Це співвідношення різні мислителі оцінювали доволі неоднозначно. Деякі бачили її як першорядну сферу людської діяльності (Моска); інші, навпаки, розчиняли її в різних видах діяльності, заперечували можливість її автономізації (Фрейд); декотрі розглядали її як залежну від економіки (Маркс), права (Гоббс), моралі (Арістотель) чи релігії (теологічна парадигма); інші - визначали її як відносно автономну рівноправну з іншими сферу суспільного життя.

Виходить, що політика - це мистецтво можливого. Можливостей у людини тим більше, чим вона багатша, тобто чим багатшою кількістю ресурсів вона може розпоряджатися.

Вміючи керувати світом предметів, людина зможе створювати складні механізми, будувати домівки, запускати ракети до космосу, бути хазяїном в світі речей. Можна розказати про закони політики на дуже добре відомих усім нам прикладах із життя, пояснити суть цих законів. А знаючи цю суть, можна зрозуміти, як керувати (маніпулювати) політичними об`єктами, тобто засобами масової інформації, політичними партіями, народами, суспільними організаціями та ін. (адже вони підкорюються політичним законам). На перший погляд може здатися, що маніпуляція - це справа глибоко аморальна. Але, по-перше, таке явище існує в політиці незалежно від нашої волі, а, по-друге, давайте погодимося, що політичні об`єкти є часточками світобудови. Але речі навколо нас також є частиною світобудови. А значить, так само як і предметами, маніпуляція політичними об`єктами можлива. Різниця тільки в законах, котрим підкорюються фізичні та політичні об`єкти.

Для політика незнання, заперечення об`єктивно існуючої реальності та небажання використовувати нові можливості для досягнення своїх цілей є найбільшими перешкодами у політичній діяльності та розвитку.

Влада є авторитетом

В загальному та широкому розумінні влада означає господарювання однієї особи над іншою або іншими особами, можливість не тільки діяти самому, але й диктувати, тобто наказувати. Без влади немає держави. Вона виражає право суспільного цілого на покірливість його частин. Влада - одне з найважливіших політичних понять, яке характеризує державу.

Здавна вважається, що влада повинна бути священною. Головна ідея Священного писання - всяка влада від Бога. В Біблії ми читаємо: "Життям та смертю володарює мова"; "Він вчив їх, неначе владу маючий"; "Мали владу зцілювати від хвороб"; "Закон має владу над людиною"; "Ніхто з влади веку не пізнав"; "Чи не маємо влади їсти та пити?"; "Дружина повинна мати знак влади".

Обґрунтування теорії божественного походження влади ми знаходимо у апостола Павла (Рим. 13:1-6). Апостоли визначали й межу влади: "Бога надобно слухати більше ніж людину" (Деян. 4:19)

Як бачимо, влада починається з відносин поміж людей, с відносин керівників та підданих. Вона характеризується здатністю впливати на діяльність та поведінку людей завдяки механізмам (економічним, ідеологічним), а також за допомогою традицій, авторитету, насилля. Чим підтримується влада? Існує спеціальна група людей, що становить собою апарат управління.

Влада з`явилась одночасно з людським суспільством і буде в тій чи іншій формі супроводжувати його розвиток. Влада необхідна насамперед для відновлення людського роду, життєздатності родини. Сімейно-родова форма влади спостерігалась у кочових народів. З розвитком осідлости поступово стверджувалась племінна влада. Формування влади територіальної обумовлено необхідністю організації суспільного виробництва, котре неможливе без підкорення всіх учасників єдиній волі, а також потребою регулювання соціальних відносин між людьми. С появою класів та держави кровні, родові зв`язки були порушені, моральний авторитет старійшини роду змінився авторитетом публічної влади, котра відокремилась від суспільства і стала над ним.

З цього виходить: влада є авторитетом, здатним підкоряти своїй волі, управляти чи розпоряджатися діями інших людей. Де існує так зване двовладдя чи багатовладдя, там взагалі немає державної влади, а лише анархія. Всякий народ вартий тієї влади, котру він обирає.

Орієнтаційні ресурси політика

Для того, щоби великі маси людей могли вершити будь-які дії, направлені на досягнення єдиної мети, кожна людина з цієї маси повинна, по-перше, бути зацікавлена в здійсненні цієї мети, а, по-друге, всі ці люди повинні бути орієнтованими в своїй поведінці. Наприклад, коли великі маси людей виходять на демонстрацію, вони орієнтуються в своїй поведінці на дії організаторів цієї демонстрації: політичної партії, суспільної організації чи просто групи людей. В цьому випадку, організатори демонстрації являються орієнтаційним ресурсом, і хто володіє цим ресурсом, той і править поведінкою маси людей.

Розглянемо ще один приклад орієнтаційного ресурсу. В США існує премія національної кіноакадемії Оскар. При врученні цієї премії видаються спеціальні статуетки - Оскари. Декілька десятків статуеток в рік надаються американським кінематографістам, и тільки одна - іноземним. При цьому, дана кіно премія вважається багатьма людьми самою престижною не тільки в американському, але й в світовому кіно, і тому являється такою насправді.

По справедливості, ця премія повинна була б вважатися самою престижною в американському кінематографі. Але, оскільки більша група професіоналів в ЗМІ називає цю премію найпрестижнішою в світовому кіно, то цієї ж точки зору дотримується й більша частина людей. Зверніть увагу на таку маніпулятивну тонкість: коли одна із статуеток все ж таки вручається не американцям, то премію вже неможна назвати чисто американською і її називають всесвітньою. Володіння подібним могутнім орієнтаційним ресурсом дозволяє Американській кіноакадемії в значному ступені впливати на процеси світового кінематографу так, як їй те потрібно.

Цікавий приклад орієнтаційного ресурсу продемонстрували американські психологи. На оживленій вулиці поставили людину, котра дивилась в небо, при цьому, "там, в небі, нічого особливого не було". Деякі перехожі зупинялись і також починали вдивлятися в небо.

Біля цієї людини накоплювалось до 4-5 перехожих. Потім, на цій же вулиці поставили групу з п`яти чоловік, також вдивляючихся в небо. На вулиці зібралась доволі великий натовп людей із піднятими уверх головами. Коли все на тій же вулиці в тому ж місці поставили групу з 15-ти чоловік, то через деякий час навколо них зібрався величезний натовп і по вулиці важко було пройти.

Отже, в роботі будь-якого орієнтаційного ресурсу є організатори, власне сам ресурс, і учасники, відома група людей. Причому дії учасників основані не на принципі примусовості, а на ефекті подражання.

Оскільки володіння та застосування орієнтаційних ресурсів ніяк не регламентовані, то ця область пропонує широке поле для маневрів. Для тих, звичайно, хто знає про існування цього поля та про те, які пріоритети сулить володіння такими ресурсами.

Орієнтаційним ресурсом може також бути й ідея, або релігія. Іслам, наприклад. На перший погляд може здатися, що ідеєю розпоряджатися неможливо. Але це тільки на перший погляд. Роздивимося приклад з тим же самим ісламом. Іслам, як і більшість релігій пропагандує миролюбивість та терпимість. Але свавільна трактовка ісламу призвела до появи таких течій в цій релігії, котрі пропагандують ненависть, насилля, екстремізм. Ті, хто трактує іслам подібним чином (а трактує він його так в своїх інтересах) по суті є "співволодарями" такої релігії як іслам. І ці люди можуть зволікати велику користь із своєї власності. Вони являються володарями визначеного "пакету акцій" в корпорації "Islam co., ltd. ".

Інформаційні ресурси

Це дуже великий клас ресурсів. Сюди відносяться, по-перше, інформація як така (державні секрети), а також канали отримання та розповсюдження інформації (спецслужби та преса). Преса не може бути нічиєю, народною. Хтось обов'язково захоче контролювати цей ресурс і буде його контролювати, якщо цього не буде робити держава. Перефразуючи Наполеона можна сказати: "Якщо держава не хоче контролювати свою пресу, то її буде контролювати інша держава". Говорячи про контроль, не варто мати на увазі цензуру (точніше не тільки її). Цензура - це дуже примітивний та незграбний спосіб контролю преси. Є різні методи економічного та адміністративного контролі (наприклад видача ліцензій та банальна оплата замовлених статей).

Також, кажучи про вільну економіку, ми розуміємо, що держава повинна контролювати економічну діяльність (а точніше загальні правила гри), точно так, говорячи про вільну пресу, ми повинні розуміти, що держава повинна регулювати загальні правила поведінки преси.

Теорема Стейніца

Як вже говорилося, політична боротьба - це боротьба за ресурси. У кого більше ресурсів, у того більше влади. Але як же проходить ця боротьба. Поставимо себе умовно на місце глави держави. Для отримання контролю над ресурсами можна піти війною на сусідню державу и взяти ці ресурси силою. Але, з іншого боку, сусідня держава, рівна нам по силі, теж може піти на нас війною та взяти контроль над нашими ресурсами. Тоді почнеться безглузда війна, в котрій не буде сенсу.

Розуміючи це, ми будемо удосконалювати свої озброєні сили, підтримувати їх моральний дух (розвивати співвідносну культуру), надавати армії більш сучасні види зброї. А для цього ми будемо вести науково-технічні розробки, розвивати науку та освіту, розвивати виготовлення нової техніки та ін. Тобто, ми будемо намагатися отримати перевагу над суперником в тих областях людської діяльності, котрі, здавалося б, не пов`язані безпосередньо з війною.

І чим більше переваг буде отримано в цих областях, тим сильніше стане наша армія і тим скоріше ми візьмемо контроль над ресурсами супротивника. Це правило вперше сформулював перший чемпіон світу по шахам Віктор Стейніц. Сформулював він його стосовно до шахів, але воно повністю справедливо й у відношенні політичної боротьби. Різниця між шахматами та політичною "грою" тільки в тому, що в шахи грають 32-ма фігурами на 64-х клітинах, а в політику "грають" вельми більшою кількістю "фігур" на більшій кількості "клітин". Отже, якщо хочеш одержати верх в політичній боротьбі, накоплюй дрібні переваги, а потім атакуй.

Ось чому всі монополії мають властивість до подальшого збагачення свого впливу. Вони мають занадто багато дрібних (а при достатній монополізації вже й значних) переваг.

Політична свідомість

В самому загальному вигляді свідомість значить вищий рівень духовної активності людини як соціального суб'єкта. Різноманітні філософські напрямки розглядають природу свідомості по-різному. Наприклад, ідеалізм виходить з того, що свідомість розвивається стихійно і може бути зрозуміла тільки сама собі. Діалектико-матеріалістичне вчення виходить з того, що неможливо аналізувати свідомість ізольовано від явищ суспільного життя. Оскільки свідомість - властивість високоорганізованої матерії - мозку, і виступає як усвідомлене буття, суб'єктивний образ об'єктивного миру. Соціологія вважає, що свідомість виступає, передусім, як відображення в духовному житті людей їхнього суспільного буття, інтересів і уявлень різноманітних соціальних шарів, класів, націй і суспільства в цілому.

Політика і політичні відношення є частиною суспільного буття. Отже, і політична свідомість виступає як відбиття в духовному житті людей їхнього політичного буття. При цьому політична свідомість обов'язково є атрибутом політичної дії, її неодмінним елементом.

Політика - цілеспрямована діяльність і вона передбачає наявність у діючого суб'єкта певних уявлень про політичну дійсність, усвідомлення своїх інтересів, формулювання мети, вибір засобів і способів її досягнення.

Оскільки головним питанням відношень людей в політичній сфері є питання про державну владу, те воно ж займає головне місце і в структурі політичної свідомості. Без його виявлення не може бути і промови про свідому участь в політиці.

Не менш важливе місце в політичній свідомості займає проблема політичних інтересів людей, які виступають мотивами, що спонукають політичні дії.

Політична свідомість містить у собі все відбите соціальне буття, оскільки об'єктом політичної діяльності є всі сфери суспільного життя.

По своєму змісту політична свідомість охоплює всі уявлення людей, що опосередкують їхні об'єктивні зв'язки як з інститутами влади, так і між собою з приводу участі в управлінні справами держави і суспільства.

Визначення політичної свідомості як віддзеркалення політичної дійсності зовсім не означає, що воно є пасивним елементом політичного процесу. Навпаки, воно виступає як активний початок в політиці і навіть може випереджати суспільну практику і прогнозувати розвиток подій і завдяки цьому стимулювати політичну діяльність.

Політична свідомість може належати тільки певним суб'єктам політичних відношень (індивідам, соціальним групам, класам, націям, суспільству). Відповідно розрізняють політичну свідомість індивіда, соціальної групи, класу, нації, суспільства. Однак політична свідомість групи і суспільства не є простою сумою політичних уявлень індивідів, що їх складають. І кожна соціальна група і суспільство в цілому, що є суб'єктами політики, виробляють свої власні політичні уявлення.

Політична свідомість - явище багаторівневе. Що це означає? Рівень політичної свідомості - певний східець, досягнутий соціальним суб'єктом в пізнанні процесів і явищ, що мають місце в сфері політичних відносин. Звичайно в структурі політичної свідомості виділяють три рівня: щоденний, емпіричний і теоретичний.

Як форма свідомості, громадська думка - більшою мірою продукт емоційної, чим раціонально-пізнавальної діяльності. Воно виникає не на основі ретельної інтелектуальної роботи і досвідченого підтвердження уявлень, що складаються, а в результаті цілеспрямованого впливу, головним чином, засобів масової інформації на емоційну сферу людей. Тому громадська думка дуже часто спотворено тлумачить політичні явища або просто виступає як упередження людей, які непохитно запевнені в своїй правоті.

Незважаючи на цю властивість громадської думки, політичне життя без неї неможливе. Вона є політичним змістом колективної волі і необхідним елементом функціонування політичної системи. Від того, куди спрямована громадська думка, значною мірою, залежить успіх зусиль політичної групи, що править, з досягнення уставлених цілей. Саме тому в усіх державах різноманітні політичні сили зацікавлені у впливі на органи, що формують громадську думку: пресу, радіо, телебачення. Засоби масової інформації дуже часто називають четвертою владою, бо їм належить вирішальна роль у формуванні громадської думки, що дуже важливо для забезпечення успіху тієї або іншої політичної сили.

Щоденна політична свідомість інколи ототожнюють з масовою свідомістю. Це не зовсім вірно. Поняття "щоденна свідомість" і "масова свідомість" висвітлюють різноманітні гран суспільної свідомості. Вони розрізняються за носіями і змістом.

Щоденна політична свідомість має конкретних постійних носіїв - індивіди, соціальні групи і спільноти; характеризується відносно тривалими рисами.

Зміст і функціональні властивості масової свідомості зумовлені особливою природою його носія - маси.

Маса - особлива спільність, не тотожна ані народу, ані соціальній групі, ані класу. В літературі терміном "маса" прийняте зазначити виниклу за тими або іншими причинами, невизначену в кількісному і якісному відношенні, різнорідну за своїм складом не оформлену в структуровану цілісність безліч людей.

Така спільність також виробляє свої уявлення про навколишню соціальну дійсність і виступає носієм специфічної форми суспільної свідомості - масової.

Із змістовної точки зору в масовій свідомості відбиваються знання, уявлення, норми, цінності, що поділяються виниклою за тими або іншими обставинами сукупністю індивідів. Вона є результатом спільного сприйняття в процесі безпосереднього і опосередкованого спілкування людей інформації про події, що відбуваються, процеси, явища соціально-політичного життя. Більшість дослідників вказують на наявність в масовій свідомості таких рис, як нестійкість, ірраціоналізм, алогізм, відсутність здорового глузду, функціонування в режимі підсвідомості. Природа і властивості масової свідомості погано піддаються фіксації і опису.

Емпіричний рівень політичної свідомості - більш-менш усвідомлена сума спостережень про явища і процеси політичного життя, що виникають у її учасників. Цей рівень формується на ґрунті практичного повсякденного досвіду людей. На відзнаку від щоденного емпіричний рівень свідомості характеризується більшої визначеністю і предметністю уявлень про соціально-політичні процеси.

Теоретичний рівень політичної свідомості - найбільш високий східець в пізнанні політичної дійсності. Це система поглядів і ідей, вироблених на основі наукового осмислення всієї сукупності соціально-політичних відносин.

Теоретичний рівень політичної свідомості містить у собі більш-менш цілісне уявлення про закономірні істотні зв'язки і відношення соціально-політичної дійсності.

Політичну свідомість людей можна класифікувати за різноманітними підставами. Найчастіше проводиться типологізація за наступними підставами:

  • за прихильністю людей до тих або інших суспільних ідеалів і цінностей (ліберальна - що висуває як пріоритет у політиці принцип свободи індивіда, консервативна - спрямована на збереження традиційних суспільних устоїв і цінностей, соціалістична - що орієнтується на пріоритет в політиці принципів колективізму, соціальної рівності і справедливості, інтернаціоналістська - спрямована на реалізацію, в першу чергу, загальних інтересів і цілей народів, націоналістична - відокремлювальною рисою якої є переконання у вищості однієї нації над іншими);
  • за характером відношення суб'єкта соціальної дії до держави як політичного інституту (етатистський тип політичної свідомості - що орієнтується на активну участь держави в суспільних процесах, в тому числі і в сфері економіки; анархістський тип, для якого характерна орієнтація на поза державне регулювання суспільних процесів і, передусім, у сфері матеріального виробництва);
  • за прихильністю суб'єктів політики до тих або інших форм політичного влаштування суспільства можна виділити демократичний, авторитарний і тоталітарний типи політичної свідомості;
  • за соціально-класовим складом учасників політики (буржуазна, дрібнобуржуазна, пролетарська);
  • в залежності від орієнтації на той або інший характер соціальної діяльності суб'єкта політична свідомість може бути консервативною (орієнтованою на збереження колишніх суспільних порядків), радикальною (орієнтованою на докорінні, рішучі перетворення), реформістською (орієнтованою на здійснення соціальних перетворень шляхом реформ).

Той або інший тип політичної свідомості в чистому вигляді зустрічається рідко.

В свідомості і поведінці одного і того ж суб'єкта політичних відносин може водночас виявлятися декілька типових рис.


04.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!