Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Політичні права в Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Політичні права в Україні. Реферат

Конституційні права та свободи громадян. Свобода слова. Право на інформацію. Гласність. Захист державної та комерційної таємниці, прав, законних інтересів і гідності особи. Держава – гарант захисту конституційних прав і свобод громадян

Конституція України наділяє своїх громадян політичними правами і свободами, які виступають як форма участі громадян в управлінні справами держави та суспільства.

Політичними правами називаються такі права громадян, які забезпечують їм можливість участі в житті суспільства й держави, юридично проголошені в основному законі та гарантовані державою.

Відповідно до Конституції України всім громадянам України надається:

  • право на участь в управлінні громадськими та державними справами і право подавати індивідуальні та колективні звернення до державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування та посадових осіб, вносити пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, критикувати недоліки в роботі;
  • право громадян України на об‘єднання;
  • право збиратися мирно без зброї і проводити збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації тощо;
  • політичні свободи і свобода пересування, свобода думки, свобода слова тощо.

Конституційні права та свободи громадян

Політичні права і свободи громадян – це такі права і свободи, які пов‘язані з участю громадян в політичному житті суспільства. До них відносяться право на громадянство, свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право на свободу думки і слова, право на свободу об‘єднання у політичні партії та громадські організації, право брати участь в управлінні державними справами, право на мітинги, походи і демонстрації, право на письмові звернення до органів державної влади.

Відповідно до ст. 25 Конституції України громадянин не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Він не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Окремі спеціалісти це право відносять до громадянських або особистісних прав. Такий підхід не зовсім точний, оскільки право на громадянство – це перш за все політичне право, яке породжує всі інші права, свободи і обов‘язки громадян.

Кожній людині, яка на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, встановлених законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну (ст.. 33).

В ст. 34 Конституції гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію на свій вибір. Це право не повинно наносити шкоди законним інтересам держави, суспільства і особи.

Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії і громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення різних інтересів. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об‘єднання громадян й обмежений в правах за належність чи неналежність до політичних партій і громадських організацій. Усі об‘єднання громадян рівні перед законом (ст. 36). Політичні партії та громадські організації, програмні цілі або діяльність яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров‘я населення – забороняються. Вони не можуть мати воєнізованих формувань (ст. 37). Заборона діяльності об‘єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

В ст. 38 Конституції України закріплено, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби в органах місцевого самоврядування.

Громадяни мають право проводити збори, походи, демонстрації, мітинги мирним шляхом, про проведення яких сповіщаються державні органи влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження цього може бути встановлене лише судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.

Всі громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування та посадових осіб, які зобов’язані розглянути такі звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.. 40).

Іноді до політичних прав відносять свободу світогляду і віросповідання (ст.. 35 Конституції). Свободу совісті (віросповідання) завжди відносили до особистісних прав і свобод. Це питання в певній мірі спірне, хоча воно і має політичний і особистісний характер. В попередній Конституції (1978 р.) було закріплено тільки право на свободу совісті – право сповідувати або не сповідувати ту чи іншу релігію. Свобода світогляду і свобода віросповідання дуже тісно взаємопов‘язані. Ці права означають, що громадяни можуть дотримуватись різного світогляду: релігійного, ідеалістичного, матеріалістичного, комуністичного, ліберального, консервативного, націоналістичного тощо. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров‘я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Україна є світською державою. Церква і релігійні організації відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана як обов‘язкова. Разом із тим в школах і вузах можуть вивчатися основи релігії за згодою дітей, батьків, керівництва вузів, якщо це не породжує міжконфесійних проблем. За мотивами релігійних переконань ніхто не може бути звільнений від виконання конституційних обов‘язків. Якщо виконання військового обов‘язку суперечить релігійним переконанням, то виконання цього обов‘язку може бути замінено альтернативою (невійськовою) службою.

Свобода слова. Право на інформацію. Гласність. Захист державної та комерційної таємниці, прав, законних інтересів і гідності особи

Конституція України гарантує громадянам України політичні свободи: свободу слова, друку, зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Погляди, думки, міркування людини залежать від її світогляду, розуміння свободи, обов‘язку, правосвідомості. Тому справжня свобода думки є не всяке безперешкодне поширення ідей, міркувань тощо, а лише вільне поширення гуманних поглядів, думок, які відповідають інтересам кожного громадянина й загальним інтересам суспільства та держави. Тому Конституція України, гарантуючи громадянам свободу слова, друку, зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій вимагає, щоб вони здійснювались в інтересах народу України і з метою розвитку конституційного ладу.

Основою цих свобод є право на соціальну активність. Шляхом вираження своїх переконань, поглядів з різних питань державного і громадського життя громадяни України впливають на суспільно-політичні процеси. Відкрито висловлюючи у повсякденній практичній діяльності, у виступах у пресі, по радіо і телебаченню свої думки, позиції з тих чи інших питань життя держави і суспільства, громадяни України активно беруть участь в їх вирішенні, допомагають усувати недоліки в роботі.

Особливу увагу Конституція України приділяє забезпеченню свободи критики. У ній зазначається: "Переслідування за критику забороняється. Особи, які переслідують за критику, притягаються до відповідальності".

Водночас і громадяни України, висловлюючи критичні зауваження, не повинні допускати при цьому навмисних перекручень фактів, поширювати неправдиві відомості, під виглядом критики зводити наклепи на чесних громадян.

Із свободою слова тісно пов‘язана свобода друку. Кожний громадянин України має можливість висловити в пресі свою думку, тобто свобода створює для громадянина юридичну можливість подібної дії, але не зобов‘язує його.

Свобода слова і друку в умовах бурхливого розвитку засобів інформації доповнюється свободою виступу по радіо і телебаченню.

Якщо вказані свободи використовуються ким-небудь на шкоду українському народу, не сприяють зміцненню конституційного ладу, то держава може припинити подібну діяльність.

Закон "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. Встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах громадського і державного життя, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про дії та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Усі громадяни України, юридичні особи та державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання й поширення відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Основними видами інформації є: статична інформація; масова інформація; інформація про діяльність державних органів; правова інформація; інформація про особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру.

Джерелами інформації є офіційні документи, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи та інші передбачені правовими нормами носії інформації, які можуть бути перевірені або засвідчені у встановленому законом порядку.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту та інформацію з обмеженим доступом.

Громадяни та організації мають право доступу до інформації про них, а в період збирання інформації мають право знати, які відомості про них, ким і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються; а також заперечувати правильність, повноту, доречність цієї інформації тощо.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу інформації.

Інформація не може бути використана з метою, що завдає шкоди правам і свободам громадян.

Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю.

Ст. 55 Конституції України закріплює право громадян на судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров‘я, на особисту свободу та майно. Цей захист здійснюється в цивільно-правовому, адміністративно-правовому і кримінально-правовому порядку.

Кожна зацікавлена особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного права чи інтересу, який охороняється законом.

Цивільний кодекс України передбачає, що громадяни або організація мають право вимагати через суд спростування відомостей, які ганьблять їх честь і гідність, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони є правдивими.

У цивільно-правовому порядку захищаються майнові та особисті немайнові права і свободи громадян. Їх захист здійснює суд на вимогу (позов) зацікавленої особи, чиє право оспорюється або порушене. Судова процедура розгляду цивільно-правових спорів базується на засадах гласності, публічності та змагальності.

Свобода мітингів, зборів, вуличних походів і демонстрацій та її юридичні гарантії.

Право зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій є однією з форм вираження свободи слова та участі громадян України в управлінні державними і громадськими справами.

Свобода зборів і мітингів означає, що громадяни України мають право збиратися спільно (за місцем праці, навчання, проживання, а також в об‘єднаннях громадян) для обговорення і колективного вирішення питань, які становлять загальний інтерес. Збори і мітинги громадян України, які проводяться відповідно до Конституції України, відрізняються від інших зборів громадян (наприклад, виробничих) тим, що вони скликаються для вирішення соціально-політичних питань. Ініціатива скликання таких зборів належить самим громадянам і здійснюється від їх імені тими об‘єднаннями громадян, які організують такі збори. Зрозуміло, що такі організації повинні бути юридично оформлені.

Свобода вуличних походів і демонстрацій є традиційною формою вираження свободи слова, думки тощо. Організація вуличних походів і демонстрації стала невід‘ємною частиною нашого життя, свят. Такі походи проводяться в містах, селах і селищах, тобто в них беруть участь громадяни, які, виходячи на вулиці й площі міст і сіл, вільно виявляють свої почуття, думки, позиції.

Право громадян об‘єднуватися у політичні партії, професійні спілки та інші громадські організації, брати участь у рухах. Багатопартійність в Україні. Законодавче закріплення департизації правоохоронних та деяких інших державних органів

Право громадян на об‘єднання передбачає:

  • можливість створювати різні організації, які сприяють розвитку політичної активності громадян;
  • добровільно і на рівні з іншими громадянами вступати і бути членами вже існуючих організацій;
  • безперешкодно виконувати завдання організацій, користуватися їхнім захистом;
  • через громадські організації, партії і рухи згідно з їх статутними завданнями брати участь в управлінні державними та громадськими справами, у вирішенні політичних, господарських і соціально-культурних проблем.

Об‘єднання громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об‘єднання громадян незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до закону визнається політичною партією або громадською організацією. Політичною партією є об‘єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у вироблені державної політики, формуванні органів влади місцевого та регіонального самоврядування та представництво в її складі.

Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі. Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій – 15-річного віку.

Рішення про заснування об‘єднань громадян приймаються установчим з‘їздом (конференцією) або загальними зборами.

Держава – гарант захисту конституційних прав і свобод громадян

Всі права і свободи громадян України гарантуються державою, оскільки держава бере на себе обов‘язок забезпечити ці права. З одного боку права і обов‘язки громадян породжують юридичні обов‘язки держави, а з другого – права і свободи держави породжують обов‘язки громадян. В такому суспільстві існує взаємоповага ї взаємо відповідальність особи і держави. В ст.. 3 Конституції України закріплено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов‘язком держави.

Права та свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Держава має багато засобів, щоб гарантувати конституційні права і свободи громадян. Вони пов‘язані з гарантіями законності. Залежно від суб‘єктів, які забезпечують права і свободи громадян, можна виділити такі гарантії: парламентські, президентські, судові, урядові, адміністративні, прокурорські, адвокатські, самоврядні, міжнародно-правові. Крім того, можуть бути і правові, конституційні, законодавчі, процесуальні гарантії прав і свобод людини і громадянина

Верховна Рада України здійснює парламентський контроль в межах, визначених Конституцією (ст.. 85). ЇЇ законами визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов‘язки громадян (ст.. 92). Кожен громадянин має право звертатися за захистом своїх прав до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. (ст.. 102). Президент здійснює контроль за діяльністю державного апарату в межах ст.. 106 Конституції України. Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (ст.. 116). Права і свободи громадян на відповідній території забезпечують місцеві державні адміністрації 9ст. 119).

Найбільш поширені судові гарантії. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.. 55). Аналогічні гарантії закріплені в ст.. 56, 57, 58, 59, 60,121, 143 Конституції Украйни.

Література

  1. Котюк В. О. Основи держави і права - К.: Вентурі, 1997.
  2. Конституційне право України. Підручник для студ. юрид. спец. вузів. –К.: Наук. Думка. 1999р.


02.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!