Osvita.ua Вища освіта Реферати Політологія Соціальна політика та її структура. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціальна політика та її структура. Реферат

Соціальна політика здійснюється кожною із держав в світі, проте завдання, мета і цілі у них різні. Вирішення соціальних проблем справа проста, але її коріння входять в економічну основу

Людина істота соціальна. Все своє життя вона проживає в суспільстві. Кожна із них має свої інтереси, рівень розвитку і освіти, належить до того чи іншого класу, є віруючою чи атеїст. Діяльність держави при вирішенні соціальних проблем повинна враховувати це розмаїття. В даний лекції ми зробили спробу вивчити сутність соціальної політики держави, усвідомити її завдання і структуру. Як відомо, вирішення соціальних проблем в Україні є досить актуальним. Затяжна економічна криза порадила чимало соціальних проблем в суспільстві.

Сутність соціальної політики та її структура

Розглядаючи сутність соціальної політики слід відмітити, що свій життєвий шлях людина проходить у суспільстві. З моменту народження до смерті вона включена в соціальну сферу, яка охоплює все, що безпосередньо стосується людини в процесі її спільної з іншими людьми життєдіяльності. Саме тут людина втягується в різні види діяльності і всебічно взаємодіє з тими, хто її оточує, приймає існуючі норми життя суспільства і згідно з цими нормами будує свою поведінку.

Соціальне життя – не природно історичний процес розвитку суспільства, який здійснюється в силу об‘єктивних законів, це форма існування суспільства. Воно відбиває безперервний розвиток суспільства шляхом взаємодії всіх складових його елементів, частин, структур. Відзначимо, що нормальний стан соціального життя – це впорядковане функціонування всієї системи соціальних відносин між людьми, їх соціальними спільнотами.

Разом з цим, соціальна сфера має надзвичайно багатоманітну, складну й динамічну структуру, яка характеризується цілою низкою взаємозв‘язаних та взаємодіючих параметрів, що окреслюють соціальний простір в якому живе, працює й відпочиває людина. Головними чинниками, що зараз визначають розвиток соціальної сфери, є насамперед соціальне становище людини в суспільстві, котре визначається рівнем соціальної свободи особистості, та можливості її самореалізації, наявність та ефективність її соціальної захищеності, характер взаємозв‘язку особистих, групових та суспільних інтересів, зрілість життєвих потреб та можливість їх задоволення тощо.

Важливо зрозуміти, що ж таке соціальна політика? Який зміст вкладається в це поняття? В політології соціальна політика розглядається як особливий напрямок діяльності суб‘єктів соціально-політичного життя, спрямований на забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів, на реалізацію життєво важливих соціальних потреб і інтересів людей та соціальних спільностей.

Соціальна політика – це діяльність владних структур, інших суб‘єктів соціально-політичного життя, що знаходить свій вияв в управлінні соціальним розвитком суспільства, в здійсненні заходів для задоволення матеріальних і духовних потреб його членів, та в регулюванні процесів соціальної диференціації суспільства. Основною метою соціальної політики є досягнення в суспільстві рівноваги, стабільності цілісності й динамізму.

В цьому зв‘язку висунена концепція "держави благоденства" яка гарантується на визначенні того, що у XX ст. люди – здебільшого наймані працівники, тобто економічно залежні особи. Враховуючи це, мета "держави благоденства" – зменшити болісні наслідки економічної залежності, що неминуче загрожують людині у сучасній ринковій економіці.

Основні принципи "держави благоденства" такі:

  • кожному членові суспільства тільки за те, що він людина, належить прожитковий мінімум;
  • держава має провадити політику економічної стабільності, намагаючись уникнути циклів потрясінь і криз, якщо приватним підприємствам увернутися від них не під силу;
  • одна з найвищих цілей соціальної політики – повна зайнятість населення.

Прихильники "держави благоденства" вважають, що загальною зайнятістю можна зберегти й зміцнити вільний ринок, не вдаючись до крайнощів націоналізації.

Слід відзначити, що ефективною соціальна політика буде лише в тому разі якщо вона проводитиметься з урахуванням не тільки досвіду розвинених країн, але й особливостей умов конкретної держави, оскільки без урахування специфіки, спроби простого повторення досвіду ніколи не давали очікуваних результатів. Такими особливостями є відсутність у більшості населення будь-якої приватної власності і брак навичок її використання, відсутність досвіду виживання в умовах жорстокої конкуренції, масового безробіття і т. ін.

Як свідчить суспільна практика, соціальна політика покликана вирішувати суперечності між поточними й перспективними інтересами суспільства, між інтересами класів, соціальних груп та верств, які (інтереси) зовсім не однакові. Соціальна політика постійно вирішує питання: інтереси яких соціальних груп задовольнити на даному етапі, а яких груп пізніше, як саме можна задовольнити ці інтереси.

Ефективна соціальна політика в суспільстві перебуває у нерозривному зв‘язку з процесами всебічної демократизації політичної системи. Гласність та вільне виявлення думок представників усіх груп і верств суспільства з питань соціальної й економічної політики є важливим засобом зворотного зв‘язку органів управління з масами, надійним захисним механізмом суспільства від різного роду проявів волюнтаризму й суб‘єктивізму в соціальній політиці.

Добре налагоджений народний контроль над реалізацією соціальної; політики – це, по суті, єдине ефективне знаряддя боротьби з корумпованістю посадових осіб та порушенням законів. У разі необхідності для вирішення особливо гострих і масштабних соціальних проблем можна використати і всенародні референдуми.

Активна соціальна політика, що проводиться державними органами та установами, має охоплювати всі аспекти соціального життя, всі сектори соціальної сфери. Ця обставина зумовлює і головні завдання у сфері державного регулювання та контролювання соціальної політики:

  • надання пріоритетного значення соціальній орієнтації економіки, регулювання всієї системи соціальних та етнонаціональних відносин на основі оптимального взаємозв'язку особистих, групових і загальнодержавних інтересів;
  • своєчасне виявлення й розв'язання соціальних суперечностей та конфліктів;
  • сприяння формуванню таких суспільних умов, які б позитивно впливали на розвиток соціальної структури суспільства з урахуванням потреб виробництва, науково-технічного, соціального й духовного прогресу, здійснення необхідних заходів для оздоровлення соціально-морального клімату в країні;
  • створення дійових соціальних стимулів для високопродуктивної і якісної праці дотримання в суспільстві (з урахуванням його об‘єктивних можливостей) принципу соціальної справедливості, що є нагальною потребою в умовах небаченого досі соціального і майнового розшарування населення України за тривалої економічної кризи.

Вирішення цих проблем і має визначати основний зміст соціальної політики в Україні.

Соціальна політика реалізується як через державні "одномоментні" рішення – соціальні заходи, так і через соціальні програми. Соціальна програма є системою заходів, спрямованих на вирішення тієї чи іншої соціальної проблеми. В ній визначаються необхідні параметри та нормативи, що регулюють різноманітні явища соціального життя в суспільстві: кваліфікація ситуації, загальне рішення, етапи вирішення конкретних завдань, заходи й способи реалізації кожного етапу. Нерідко при формуванні соціальних програм застосовується так зване дерево цілей, що дозволяє системно представити просування від етапу до етапу реалізації програми.

Здійснення соціальної політики не може не зачіпати і такої проблеми, яка породжує все більшу тривогу як в Україні, так і в інших країнах СНД: зростання кількості і зміна складу маргінальних груп, що об‘єднують людей, які переходять з одного класу, соціальної верстви в іншу, розриваючи свої попередні зв‘язки. Слід особливо підкреслити, що ці люди знаходяться на роздоріжжі.

До останнього часу в нашому суспільстві були поширені традиційні маргінали (групи людей), які щороку міняли місця роботи й проживання (так, наприклад, на території колишнього СРСР їх кількість сягала 25 млн. чол.); це також студентство, молодь, яка закінчила школу й вибирає собі життєвий шлях; населення, яке мігрує в місто або село. За останні роки після розпаду СРСР з‘явилися і вже стали масовими такі нові маргінальні верстви, як біженці, вимушені переселенці (в Україні їх налічується понад 500 тис.) і безробітні.

Катастрофічне зростання безробіття як в Україні, так і в інших країнах СНД призводить до значного збільшення такої специфічної соціальної групи як люмпени, що дуже небезпечно, оскільки ці верстви втратили будь-які функціональні зв‘язки з суспільством.

Зростання соціальної категорії люмпенів у суспільстві може перетворити їх у неконтрольовану силу, яка здатна на будь-які руйнівні дії. Ось чому в інтересах суспільства дуже важливо відновлювати, підтримувати, зміцнювати соціальні зв‘язки представників цієї верстви. Для цього необхідно подбати про створення державної мережі професійної підготовки та перепідготовки, збільшення кількості робочих місць, соціальної адаптації та допомоги цим верствам населення.

Важливе призначення соціальної політики полягає в тому, щоб створювати й підтримувати позитивний соціальний клімат у суспільстві. Останній параметр має інтегральний характер і дозволяє говорити про якісний стан суспільних відносин, психологічної атмосфери в соціальних спільностях і суспільстві в цілому.

Пріоритетні напрямки здійснення соціальної політики в Україні

Починаючи вивчення другого питання слід із усвідомлення суті соціальної політики. Як відомо, основні параметри здійснення соціальної політики в суспільстві зумовлені багатьма об‘єктивними чинниками: рівнем розвитку продуктивних сил, структурою економіки, станом соціального життя, характером політичної влади, духовною та моральною зрілістю населення країни тощо.

На характер і основні напрямки соціальної політики активний вплив справляє і зрілість суб‘єктивного фактора – спроможність та готовність управлінських структур та інших суб‘єктів політики забезпечити соціальну спрямованість економіки, достойні умови праці й побуту громадян; цивілізований характер соціальних відносин.

Слід відзначити, що активна соціальна політика не суперечить політиці економічної стабілізації. Навпаки, її відсутність призводить до низького рівня реальних доходів, обмежує потенціал стабілізації та економічного розвитку. Разом з тим ця політика має бути виваженою, відповідальною та ґрунтуватися насамперед на реальних можливостях держави.

В Україні серйозний вплив на вибір основних напрямків соціальної політики, на їхній зміст справляють також і додаткові негативні обставини:

  • жорстока криза, яка охопила всі сфери суспільного життя;
  • дикий, часто стихійний, перехід до ринкової економіки, що супроводжується зубожінням більшості населення, зростанням соціально-економічної нерівності й експлуатації, поширенням групового та територіального егоїзму, дезінтеграцією єдиного економічного, кредитно-фінансового та територіального простору;
  • розгулом злочинності, особливо в сфері економіки, постійними змінами співвідношення сил між прихильниками необмеженої та нерегульованої капіталізації суспільства і тими, хто стоїть за змішану, соціальне орієнтовану економіку, рівноправні форми власності на засоби виробництва та регульовані ринкові відносини.

Здійснювана в Україні соціальна політика, базується передусім на тому, що вона має бути, по-перше, адекватною стану економіки, по-друге, сприяти виходу з кризи і, по-третє, забезпечувати задоволення мінімально необхідних стандартів життєвого рівня населення.

Одним із визначальних напрямків соціальної політики є створення необхідних умов для підвищення кожним трудівником свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності. З цією метою будуть скасовані існуючі нині штучні обмеження фонду споживання, проводитиметься політика не стримування, а стимулювання ефективного платоспроможного попиту населення.

Базовим елементом для вирішення цього завдання стане поетапне здійснення в країні глибокої структурної реформи заробітної плати, що матиме за мету забезпечення переходу від діючої системи, що орієнтована на низьку ціну робочої сили і високу частку безкоштовних соціальних послуг, до нової моделі, яка передбачає високу ціну робочої сили та платне надання відповідних послуг.

Проведення такої реформи дасть змогу не лише суттєво збільшити частку заробітної плати в структурі суспільного доходу, підняти її обсяги до наявного рівня цін, а й істотно зменшити тиск соціальних витрат на бюджет держави. Суттєве зростання ціни робочої сили матиме винятково важливе значення і з погляду її захисту в процесі входження України в світовий економічний простір.

У процесі реформування системи оплати праці будуть здійснені заходи для впорядкування регулюючої функції мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата не повинна бути нижчою за офіційно встановлену межу малозабезпеченості. В період між черговим введенням нового розміру мінімальної заробітної плати повинен діяти механізм її індексації. Рівень такої індексації визначатиметься відповідно до конкретної економічної ситуації.

Важливим напрямком соціальної політики в Україні є створення всеохоплюючої системи соціального захисту громадян. Ця система являє собою науково обґрунтовану низку заходів з відповідними виконавцями, завдання яких полягає в тому, щоб захищати різні верстви населення, будь-якого громадянина від економічної та соціальної деградації внаслідок втрати або різкого зниження доходу, виробничої травми або професійного захворювання, хвороби, інвалідності, безробіття, втрати годувальника, народження дитини. Система соціального захисту має гарантувати працездатним громадянам однакові умови для підвищення добробуту за рахунок власної праці та ініціативи.

Кардинальним напрямком соціальної політики в умовах переходу економіки України на нові форми, методи, принципи господарювання як на мікро-, так і на макрорівні виступає вдосконалення характеру праці. Головні способи вирішення цієї проблемі підказують історичний досвід і світова практика: подолання відчуження працівника від засобів виробництва, від результатів своєї праці, вдосконалення умов праці робітників.

Важливим кроком у цьому напрямку є процеси роздержавлення й приватизації, забезпечення на цій основі формування широкого прошарку акціонерів, їх широкої участі у розподілі прибутків. У перспективі буде створена система державного страхування депозитних вкладів населення, поточної індексації заощаджень в ощадних банках, поетапної компенсації втрат минулих заощаджень шляхом їхньої конверсії у майнові активи.

Основна увага щодо захисту соціально захищеного населення зосереджуватиметься на проведенні глибокої пенсійної реформи, забезпеченні справедливої системи пенсійних виплат з урахуванням трудового внеску особи, ефективної реалізації принципу адресності допомоги. Така допомога здійснюватиметься на диференційній основі у грошові і та натуральній формах, а також у вигляді необхідної медичної допомоги, різного роду комунальних та побутових послуг, фінансових пільг.

Сьогодні одним із найважливіших напрямків соціальної політики виступає оздоровлення відносин між суспільством і природою, які в останній час набули драматичного характеру.

Аналіз проблем соціальної політики в Україні, як і в інших країнах СНД, показує, що здійснені соціальні заходи були вкрай недостатніми для поліпшення життя більшості населення. Протягом п'яти років відбувається поглиблення кризи в усіх сферах життя суспільства небезпечне загострення соціально-політичного напруження. Ось чому головним напрямком оздоровлення соціального життя і підвищення ефективності соціальної політики в суспільстві може бути тільки відновлення виробництва та стабільний і ефективний розвиток економіки держави.

Висновки. Із вищесказаного стало відомо, що соціальна політика здійснюється кожною із держав в світі. Проте завдання, мета і цілі у них різні. На перший погляд вирішення соціальних проблем справа проста, але її коріння входять в економічну основу. Розвинені держави мають змогу краще і в більш широкому асортименті вирішувати ці завдання.

Особливістю сучасної політики є її глобалізація із одночасною соціалізацією глобальної політики. Особливої уваги потребують практично всі незахищені, або слабо захищені верстви населення. Насамперед це молодь, пенсіонери, інваліди. Ми мали змогу ознайомитись із основними напрямами і особливостями формування і реалізації соціальної політики України.

Список літератури

  1. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.
  2. Брегеда А. Ю. Політологія: Навч. -метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К., 1999.
  3. Гаєвський Б. Філософія політики. -К., 1993.
  4. Гелей С., Рутар С. Основи політології. - Львів, 1996.


02.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!