Osvita.ua Вища освіта Реферати Філософія Соціальна філософія: анархізм та анархо-синдикалізм. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Соціальна філософія: анархізм та анархо-синдикалізм. Реферат

У рефераті розглянуто анархізм та анархо-синдикалізм. Це суспільно-політичні рухи в суспільно політичній течії світового політичного процесу

Анархізм (від грецького anarchia — безвладдя, стихійність, неорганізованість, безладдя, хаос) — соціально-політична течія, що спрямована на звільнення від всіх форм політичної, економічної і духовної влади, заперечення держави як форми організації суспільства та її владного впливу, утвердження досягнення нічим не обмеженої свободи людини як своєї мети.

Ідеї анархізму знаходимо у праці «Республіка» давньогрецького філософа Платона. Елементи анархізму ми знаходимо у філософії стоїків (Зенон, Хризип — у Древній Греції, Сенека, Епікур, Марк Аврелій — у Римі), працях філософів-просвітителів (Руссо, Дідро), ідеології «скажених» епохи Великої Французької революції. Вперше спробував проаналізувати політичні і економічні форми анархізму наприкінці XVІІІ ст. англійський письменник У.Годвін.

Як суспільно-політична течія анархізм формувався у 40-70-х роках XIX ст. у країнах Західної Європи, де була значною частка дрібнотоварного і ремісничого виробництва. Основні теоретики анархізму — П. Ж. Прудон, М.Штірнер, М.О. Бакунін, П.О. Кропоткін.

У XIX ст. анархізм поширюється у Франції, Швейцарії, Італії, Іспанії і CШA. Певний вплив він мав серед народників Росії. Активність анархізму спостерігалася в період російської революції 1905-1907 років. У революції 1917р. анархізм подекуди перероджується в прямий бандитизм.

Сучасний анархізм не додав нічого нового до «традиційного» і характеризується такими ознаками:

  • уявлення про державу як абсолютне зло;
  • заперечення будь-якої влади, у тому числі і державної, тлумачення її як посягання на свободу людини;
  • утвердження повної свободи без будь-яких меж;
  • відмова від організованості і дисципліни як засіб переходу до суспільства без класів, держави і політики;
  • вимога негайного здійснення соціальної революції, встановлення бездержавного суспільного ладу, руйнування всіх форм суспільного життя; відмова від матеріальних і духовних цінностей (у тому числі політичних), які виробило людство;
  • захист дрібної приватної власності, дрібного землекористування;
  • розгляд майбутнього бездержавного, неполітичного суспільства як федерації виробничих асоціацій, комун, що гарантують свободу особи і є формою самоорганізації і самоврядування.

Анархісти недооцінюють значення політики, регулятивну роль держави. Невизнання політичної влади як важливого і необхідного інституту суспільного життя неминуче призводить до невизнання влади взагалі і демократичних форм реалізації її зокрема. Визнання влади — це контроль над нею, невизнання її — не що інше, як обман або самообман, оскільки влада стає безконтрольною з боку громадян.

Об'єктивний аналіз анархізму свідчить, такі його представники, як М.О. Бакунін, П.О. Кропоткін, висловили ряд ідей, які є актуальні й досі. Так:

  • вони відкидали будь-яку форму деспотії, культ одноосібного правління, пригнічення особистості;
  • стверджували ідеал взаємодопомоги і солідарності у відносинах людей;
  • вірили у реальні можливості самоорганізації і саморегуляції;
  • передбачали безперспективність державного соціалізму;
  • вважали, що зосередження влади в одному центрі неминуче призводить до створення роздутої бюрократичної форми правління, що найбільш природними є федеральним устрій, самоврядування на місцях тощо;
  • анархію вони розуміли не як хаос а як реальні і не підтверджені досвідом можливості самоорганізації.

Однак така організація йде знизу, а не зверху, як це робиться за суворої централізації.

Історично анархізм як політичне явите поширюється в ситуаціях крайнього відчаю, криз у переломні моменти. Наприкінці XIX — на початку XX ст. виник особливий його різновид — анархо-синдикалізм.

Анархо-синдикалізм — це громадсько-політична позиція, прихильники якої вважають себе складовою частиною соціалістичного й робітничого руху, відстоюють ідеали самоуправління, федералізму, профспілкової демократії, незалежності трудових колективів.

Прояви анархістської активності спостерігаються й досі. Серед певної групи населення укорінюється прагнення повернути до життя ідеї анархістів, створити певні організації. Анархізм зберігається у країнах Західної Європи, Америки у вигляді різних федерацій, груп та ін. Вплив останніх невеликий, але як реальність він не може не враховуватись у політиці.

Соціальну опору анархізму становлять дрібні власники, частина робітничого класу, декласовані елементи, окремі прошарки інтелігенції.


20.12.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!