Osvita.ua Вища освіта Реферати Філософія Філософські погляди М. Кузанського викладені у творі «Про вчене незнання». Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Філософські погляди М. Кузанського викладені у творі «Про вчене незнання». Реферат

У рефераті подано аналіз філософського тексту «Про вчене незнання» (1440) Миколи Кузанського. У цьому творі знайшли відображення філософські погляди епохи Середньовіччя

Микола Кузанський (справжнє ім’я – Микола Кребс) (1401-1464) – центральна фігура переходу від філософії середньовіччя до філософії Відродження, народився у селищі Куза в Південній Німеччині. Отримав блискучу освіту: школа «Духовних братів життя», Падуанський університет, де в 1424 році отримав докторську ступінь по канонічному праву.

Потім вступив в орден Августинів і прийняв священство. Микола Кузанський досяг вищих постів в ієрархії Римо-католицької церкви – кардинала і легата по всій Німеччині, а при папі Пії ІІ – генерального вікарія в Римі. Основні праці : «Про католицьку згоду» (1433), «Про вчене незнання» (1440), «Про прихованого Бога»(1442), «Апологія вченого незнання»(1449), «Про бачення Бога»(1453), «Про буття як можливість»(1460). Філософська концепція Миколи Кузанського може бути розглянута:

  • як підведення підсумків розвитку середньовічної філософської традиції, синтез її базової проблематики і підсумування основних досягнень як схоластичного, так і містичного її напрямків;
  • в якості прологу філософії відродження, що задав основні вектори розгортання проблематики і аксіологічні орієнтири ренесансної філософської культури (гуманізм, пантеїзм, емпіризм, натуралізм та ін.);
  • як передчуття філософських ідей Нового часу (закладені М. Кузанським основи диференціального числення, конгруентність багатьох фрагментів його концепції з ученнями більш пізніх Декарта й Лейбніца).

«Про вчене незнання» - головна праця Миколи Кузанського, що була надрукована в 1440 і визвала критику богословсько-філософських новацій автора. Їх смисл так і не став зрозумілим сучасникам, частково через «провінційну латинь», якою писав Кузанський , але в більшій мірі по причині принципіальної новизни основних інтуїцій мислителя, котрий вийшов за межі середньовічного світогляду.

Аналіз тексту. Трактат «Про вчене незнання» («De docta ignorantia».) вміщує основні ідеї М.Кузанського: вчення про «збіг протилежностей», взаємозв'язок природних явищ, нескінченний Всесвіт і людину як мікрокосм, абсолютний і обмежений максимум. Вираз docta ignorantia автор запозичив у Августина. Зміст цього виразу, незважаючи на складність перекладу сучасними мовами, переважно трактовано як просвітлене, мудре, знаюче незнання.

Твір складається з трьох книг. Перша книга містить 23 глави. Автор викладає свої думки у логічній послідовності, широко застосовує математичне моделювання.

Тема роботи (а саме Книги першої) – вчене незнання, абсолютний максимум, і пов’язані з ними проблеми. Спочатку Микола Кузанський дає характеристику процесу отримання нових знань: щоб відрізнити нове потрібно порівняти його зі старим. І тут автор вводить оригінальну міру порівняння – абсолютний максимум, дає центральне означення його твору. Згідно з ним абсолютний максимум – це те більше чого нічого бути не може. Ту роль, яку в греків грало неподільне (одиниця), яке вносить міру, у Кузанського виконує абсолютний максимум – тепер на нього покладено функцію бути мірою всього існуючого. Якщо нескінченність стає мірою, безглуздо говорити про точне знання.

Завдяки такому означенню стають можливі наступні міркування про єдність максимуму і мінімуму, що аргументується засобами математики, а особливо геометрії.

За максимум можна взяти нескінченність, і, оскільки ми не можемо її виміряти, вона залишається невідомою, і таким чином зостається невідомою істина. За Кузанським людський розум не здатний однозначно приводити невідоме до відомого Але автор не відмовляється від намагання пізнати істину, цілісність світу і його причину, Бога. Пізнаючи, ми залишаємося в межах невідання, але це невідання стає вченим, досвідченим незнанням.

Тільки завдяки безперервному зусиллю пізнати Бога ми приходимо до розуміння, що його пізнати неможливо. Істина невловима й незбагненна у своїй чистоті, але незважаючи на це, чим більша вченість у «незнанні істини», тим ближче ми до неї наближаємось. Розум рухається до істини, і цей процес безмежний, подібно до того як багатокутник при нескінченному збільшенні числа сторін наближається до круга, але кругом не стає. Так і розум ніколи не зможе пізнати істину до кінця, хоча й буде нескінченно наближатися до неї.

Кузанський стверджує, що всі порівняння можна ототожнити з деяким вимірюванням, а вимірювання не може бути зрозумілим без чисел, тому велику роль у порівнянні відіграють числа. Таким чином у процесі наближення до істини велике значення надається математиці.

Фрагмент тексту для аналізу – це Глава 5 Книги першої „Про те, що максимум – єдине”.

Цей фрагмент особливо цікавий мені по двом причинам:

  • у ньому виражається одна з основоположних тез філософії Миколи Кузанського;
  • використовується математична інтерпретація сказаного.

Розглядаючи світоглядну концепцію Кузанського і його погляди на природу Бога, якого він ототожнює з абсолютним максимумом, теза про єдність максимуму є просто необхідною.

Взагалі кажучи, Кузанський у своїх переконання розділяє принципи християнського монізму і відхиляє античний дуалізм і заявляє, що «єдиному ніщо не протилежно». А звідси він робить висновок: «єдине є усе» - явно пантеїстична формула.

Ця формула неприйнятна для християнського теїзму, що принципово відрізняє витвір («усе») від творця (єдиного) але, що не менш важливо, вона відрізняється і від концепції неоплатоніків, що ніколи не ототожнювали єдине з «усім». З твердження, що єдине не має протилежності, Кузанський робить висновок, що єдине тотожно безмежному, нескінченному. Нескінченне - це те, більше чого нічого не може бути, Кузанський тому називає його «максимумом»; єдине ж - це «мінімум». Микола Кузанський, таким чином, відчинив принцип збігу протилежностей – максимуму і мінімуму.

Щоб зробити більш наочним цей принцип, Кузанський звертається до математики. Він показує, що при збільшенні радіуса круга до нескінченності коло перетворюється в нескінченну пряму. У такого максимального круга діаметр стає тотожним колу, більш того - з колом збігається не тільки діаметр, але і центр, а тим самим точка (мінімум) і нескінченна пряма (максимум) являють собою те саме.

Збіг максиму і мінімуму є найважливішим методологічним принципом філософії Миколи Кузанського, що робить його одним із основоположників нової європейської діалектики. У Платона, одного з найбільших діалектиків античності, ми не знаходимо навчання про збіг протилежностей, оскільки для старогрецької філософії характерний дуалізм, протиставлення ідеї (або форми) і матерії, єдиного і безмежного. Навпроти, у Кузанського місце єдиного тепер займає поняття актуальної нескінченності, що і є, власне, суміщення протилежностей абсолютного максимуму і мінімуму.

Проведене ототожнення єдиного з безкінечним згодом спричинило за собою перебудову принципів не тільки античної філософії і середньовічної теології, але й античної і середньовічної наукової думки – математики й астрономії.

Ессе. Аналізуючи вибраний фрагмент, я звернув увагу на те, що математична викладка тут досить важка для розуміння і потрібно приділити значну частину часу для її опрацювання. Так автор рухається методом від супротивного, доводячи відмінність абсолютного максимуму і одиниці (unitas) від деякого числа. Але математичні твердження досить нестрогі, і взагалі не їх можна було уникнути. Мені більш сподобалось символічне доведення єдності протилежностей з попередньої глави: максимальна кількість – максимально велика, мінімальна – максимально мала.

З цих міркувань, я вважаю доцільним замінити оригінальну математичну викладку, на більш сучасну і зрозумілу. Наприклад, розглянемо всю множину дійсних чисел. Її потужність континуум (будемо казати континуум точок). Далі візьмемо довільний відрізок, він також містить континуум точок. Отже, вся множина міститься в деякому відрізку, і відрізок міститься у всій множині. І тепер розглянемо відрізок нескінченно малої довжини – це і буде мінімальним, одиницею. Множина ж –максимумом і, як наслідок, маємо єдність протилежностей.

Окрім цього я б хотів звернути увагу на ще одну тезу з цієї глави. Те твердження про те, що Бог єдиний. Кузанський стверджує, що по суті всі релігії розглядають Бога як деякий абсолютний максимум. А оскільки максимум єдиний, то Богу не властиві порівняння більше, менше, чи взагалі якесь число. Тому безглуздо говорити про декількох богів.

Це твердження особливо актуально у справі припинення міжрелігійної ворожнечі. Як відомо Кузанський був прихильником зближення різних вірувань. І в наш час відомі політики заради загального примирення використовують тезу, що Творець (максимум) один, але всі йдуть до нього по-різному.


10.12.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!